Постанова № 26237999, 18.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2012 року 12:36 № 2а-9332/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

за участю сторін:

представник позивача - Гуменюк А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія Малахіт»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказу № 633 від 06.06.2012р. та податкового повідомлення-рішення № 0000152260 від 27.06.2012р.,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія Малахіт»(надалі -ТОВ «ІБК Малахіт», позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування наказу № 633 від 06.06.2012р. про проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Інженерно-будівельна компанія Малахіт»з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період січень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпробуд Стайл» та податкового повідомлення-рішення № 0000152260 від 27.06.2012р. яким ТОВ «ІБК «Малахіт»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 242 701 грн., з яких 242700,0 грн. - основний платіж, 1,0 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Свої позовні вимоги ТОВ «ІБК Малахіт» обґрунтовує тим, що оскаржуваний наказ відповідача про призначення перевірки та подальші дії з проведення перевірки позивача є протиправними, оскільки відповідач не дотримався вимог, встановлених пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Також позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що при проведенні перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва аналізувало фінансово-господарську діяльність не ТОВ «ІБК Малахіт», а його контрагента, діяльність якого жодним чином не впливає на формування податкового кредиту позивача у періоді, що перевірявся.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов зазначивши, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

ТОВ «ІБК Малахіт»зареєстроване в Дніпровській районній м. Києва державній адміністрації (свідоцтво про державну реєстрацію від 27.02.1997р., номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР №1 067 120 0000 003174. Код ЄДРПОУ 24729540.

ТОВ «ІБК Малахіт»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.03.1997 р. за №02726.

На підставі наказу про проведення позапланової виїзної перевірки від 06.06.2012р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ІБК Малахіт» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарським правовідносинам з ТОВ «Дніпробуд Стайл»(код за ЄДРПОУ 37213307) за січень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт №1298/22-621-24729540 від 13.06.2012 р. (надалі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків наведених в Акті, перевіркою встановлено порушення ТОВ «ІБК Малахіт»п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 та п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України та п.4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010р. №969, зареєстрованого в Мін'юсті 29.12.2010р. за №1401/18696, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на загальну суму 242 700,0 грн.

Висновки акту перевірки відповідач обґрунтовує тим, що податковий кредит ТОВ «ІБК Малахіт»за січень 2011 року на 242 700,0 грн. сформовано за рахунок операцій з ТОВ «Дніпробуд Стайл».

В Акті перевірки відповідач послався на дані перевірки ТОВ «Дніпробуд Стайл»(акт перевірки від 05.04.11 №678/23-2/37213307, складений ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська), в ході якої було встановлено, що укладені між ТОВ «Дніпробуд Стайл»та підприємствами-постачальниками, підприємствами-покупцями угоди поставки здійснені без мети настання реальних наслідків, тому зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

З наведених підстав відповідач вважає Договір підряду №29/12-10 від 29.12.2010 p., укладений між ТОВ «ІБК Малахіт»та ТОВ «Дніпробуд Стайл», також нікчемним, а первинні документи, що були складені на виконання цього договору (акти приймання виконаних робіт, податкові накладні) - такими, що не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підставі Акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000152260 від 27.06.2012р., яким ТОВ «ІБК «Малахіт»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 242 701 гри., з яких 242700,0 грн. - основний платіж, 1,0 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказу № 633 від 06.06.2012р. про проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «ІБК Малахіт»з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період січень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпробуд Стайл»суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, зазначеної у п. 78.1. цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78. 4. ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва направлено на адресу ТОВ «ІБК Малахіт»лист №4071-10/15-411 від 04.03.2011р. «Про надання документальних підтверджень та пояснень», в якому з посиланням на пп. 20.1.6 п.20.1 ст.20 та п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України запрошено керівника ТОВ «ІБК Малахіт»з'явитися до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва для надання пояснень з приводу фінансово-господарських правовідносин з ТОВ «Дніпробуд Стаил»та їх документального підтвердження.

У вказаному листі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва попередило позивача, що у разі ненадання вищезазначених пояснень та їх документального підтвердження у податкового органу виникнуть підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки в порядку, визначеному ст. 78 Податкового кодексу України.

Проте, позивач лише 10.06.2011р. надав ДПІ у Дніпровському районі м. Києва письмові пояснення та копії витребуваних документів (вих. №194 від 10.06.2011 p.), що підтверджується відбитком штампу відповідача на примірнику листа позивача.

Таким чином, судом встановлено, що наказ щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІБК Малахіт»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпробуд Стайл»(код ЄДРПОУ 37213307) за січень 2011 року №633 виданий керівником ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 06.06.2012р.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва при винесенні оскаржуваного наказу діяла у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, і відтак, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Окрім того, суд вважає що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000152260 від 27.06.2012р. яким ТОВ «ІБК «Малахіт»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 242 701 грн. підлягають задоволенню виходячи з наступного.

В акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення вказано на нікчемність угод, на підставі яких ТОВ «ІБК Малахіт»сформовано валові витрати, задекларовано податок на прибуток за спірний період та сформовано податковий кредит з ПДВ.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Судом встановлено, що ТОВ «ІБК Малахіт»зареєстроване як платник податку на додану вартість (Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.07.1997 р. №35568120).

В 2010-2011 роках ТОВ «ІБК Малахіт»мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Дніпробуд Стайл», яке також було зареєстровано як платник податку на додану вартість (Свідоцтво № 100302373).

У відповідності до первинних документів, копії яких наявні в матеріалах справи, у періоді, що перевірявся податковим органом, між позивачем та контрагентом укладений договір.

В 2010 році ТОВ «ІБК Малахіт»уклало з ВАТ «Фармак»два договори (№27 від 18.03.2010р. та №05/07-10 від 05.07.2010р.) на виготовлення та монтування огороджувальних конструкцій фасадів корпусів по вул. Фрунзе, 74 в м. Києві.

На виконання вищезазначених договорів, 29.12.2010 р. ТОВ «ІБК Малахіт»(Замовник) уклало з ТОВ «Дніпробуд Стайл»(Підрядник) Договір підряду №29/12-10, за умовами якого Підрядник зобов'язувався виконати за завданням Замовника монтаж вентфасаду («Виріб») за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 74, а Замовник оплатити виконані роботи.

Під час укладення договору ТОВ «Дніпробуд Стайл»надав копію ліцензії (АВ №555740), виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією на строк з 19.10.2010 р. по 19.10.2013p., яка надавала йому право проводити діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.

ТОВ «Дніпробуд Стайл» виконало передбачені договором підряду №29/12-10 від 29.12.2010р. роботи на загальну суму 1 456 198,70 грн., що підтверджується складеними між сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт (за формою №КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (за формою №КБ-3) за січень 2011 року.

В подальшому результати виконаних ТОВ «Дніпробуд Стайл»робіт були передані ВАТ «Фармак»на підставі відповідних актів приймання виконаних будівельних робіт, тобто використані ТОВ «ІБК Малахіт»у господарській діяльності.

Видані ТОВ «Дніпробуд Стайл»податкові накладні були відображені ТОВ «ІБК Малахіт»у реєстрі отриманих і виданих податкових накладних: №15 від 14.01.2011 р. на суму 582 472,98 грн., в т.ч. ПДВ 97 078,83 грн.; №112 від 28.01.2011 р. на суму 873 725,72 грн., в т.ч. ПДВ 145 620,95 грн.

Суми податку на додану вартість, зазначені в отриманих від ТОВ «Дніпробуд Стайл»податкових накладних, ТОВ «ІБК Малахіт»включило до складу податкового кредиту за податковою декларацію з ПДВ за січень 2011 р. у сумі 242 699,55 грн.

Станом на день подання позову ТОВ «ІБК «Малахіт»має заборгованість перед ТОВ «Дніпробуд Стайл»у розмірі 1 456 198,70 грн.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, отримані позивачем від контрагента містили всі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством, а відтак є належно оформленими.

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) визначено, що «право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку». Аналогічні положення зазначені у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У періоді, що перевірявся, як позивач, так і контрагенти були зареєстровані як платники ПДВ у податковому органі.

Таким чином, податкові накладні були складені належними особами - платниками податку на додану вартість, що відповідає вимогам Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»№ 165 від 30.05.1997 р. та положенням Податкового кодексу України.

Законодавством України на однуіз сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі -також "Шоста Директива").

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес"АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі, який набрав законної сили.

Матеріали справи таких відомостей не містять.

Також, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що волевиявлення позивача та ТОВ «Дніпробуд Стайл» на укладення договору підряду було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договір спрямований на реальне настання передбачених ним наслідків.

Окрім того, Наказом ДПА України «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010р. № 984»зокрема, зазначено, що виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Листа Державної податкової адміністрації України від 29.09.2010p. № 20289/7/16-1617 Щодо підстав для визнання договорів нікчемними (додаток 3) зазначається, що відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997p. № 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту коштів, плачених позивачем відповідно до договору підряду 29.12.2010р. №29/12-10.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник податкового органу не довів суду правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення..

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000152260 від 27.06.2012р. яким ТОВ «ІБК «Малахіт»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 242 701 грн., винесене ДПІ у Дніпровському районі м. Києва без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позовні вимоги ТОВ «ІБК Малахіт»є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія Малахіт» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС №0000152260 від 27.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 242 701 грн., з яких 242 700,0 грн. - основний платіж, 1,0 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 146,00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія Малахіт» (код ЄДРПОУ 24729540) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2012р.

Суддя В.П. Шулежко