Постанова № 26235648, 14.09.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2012 року Справа № 2а/0370/2625/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представників позивача Максимчука Ю.В., Шульги Л.М.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Українська підшипникова компанія" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Українська підшипникова компанія" звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004552301 від 28 травня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцької ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства "Українська підшипникова компанія" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Медео-Захід" за червень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2011 року, за результатами якої складений акт №1186/22-6/35782226 від 15 травня 2012 року в якому зафіксовано, що приватним підприємством "Українська підшипникова компанія" порушено ч.1, ч.5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Підприємством порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 28 766,71 грн., в тому числі: у червні 2011 року на суму 7 675,04 грн., у серпні 2011 року - на суму 5 167,76 грн., у вересні 2011 року - на суму 2 437,21 грн., у жовтні 2011 року на суму 3 233,46 грн., у грудні 2011 року - на суму 10 253,24 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 28 766,71 грн. у зазначених періодах.

На підставі акту №1186/22-6/35782226 від 15 травня 2012 року відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2012 року №0004552301, яким Приватному підприємству "Українська підшипникова компанія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 28 767 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 5 274 грн.

З висновками, наведеними в акті перевірки та податковим повідомленням-рішенням від 28 травня 2012 року №0004552301 позивач не погоджується, так-як вважає, що господарські операції між ПП "Українська підшипникова компанія" та ТзОВ "Медео-Захід", що мали місце в червні, серпні, вересні, жовтні, грудні 2011 року щодо поставки товарно-матеріальних цінностей на суму 172 600,20 грн., в тому числі податок на додану вартість, фактично були здійснені. Спричинили реальні зміни майнового стану сторін і були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Товар був придбаний з метою його використання в господарській діяльності, про що свідчить його подальша реалізація.

Факт поставки товару ТзОВ "Медео-Захід" підтверджується видатковими накладними на загальну суму 172 600,220 грн., а факт виконання своїх зобов'язань ПП "Українська підшипникова компанія" на користь ТзОВ "Медео-Захід" підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Згадані операції поставки товару відображені ПП "УПК" в бухгалтерському і податковому обліках, та підтверджені первинними фінансовими та бухгалтерськими документами, які в свою чергу, проігноровані відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням наведених обставин, представники позивача в судовому засіданні просили позов задовольнити повністю та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004552301 від 28 травня 2012 року.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Подав суду письмові заперечення в яких наголошував на тому, що Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства "Українська підшипникова компанія" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Медео-Захід" за червень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2011 року, за результатами якої складений акт №1186/22-6/35782226 від 15 травня 2012 року та винесене на його підставі податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2012 року №0004552301, яким Приватному підприємству "Українська підшипникова компанія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 28 767 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 5 274 грн.

В ході проведення перевірки з'ясовано, що операції із придбання-реалізації не мали реального товарного характеру, так як не встановлено факту його передачі та отримання. З наданих під час проведення перевірки документів, Луцькою ОДПІ не вдалося встановити особу яка відпустила та одержала товар.

В ході перевірки позивачем не надано товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, які згідно із Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. за №363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 року за №128/2568, є основними документами на перевезення вантажів.

Представник відповідача в письмових запереченнях також зазначив, що згідно з пунктом 44.1 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких - передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів (пункт 6 статті 8 Закону № 996).

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

З урахуванням наведеного, висновки акту перевірки щодо безтоварності операцій між ТзОВ "Медео-Захід" та ПП "Українська підшипникова компанія", на думку відповідача, є обґрунтованими, а отже, податкове повідомлення-рішення №0004552301 від 28 травня 2012 року є законним та скасуванню не підлягає.

Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства "Українська підшипникова компанія" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Медео-Захід" за червень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки складений акт №1186/22-6/35782226 від 15 травня 2012 року в якому, зокрема на сторінці 4 та 5, зафіксовано, що первинні документи, які підтверджують транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей з ТзОВ "Медео-Захід" на адресу ПП "Українська підшипникова компанія" відсутні. Приватним підприємством "Українська підшипникова компанія" не надано до перевірки шляхові листи, товарно-транспортні накладні та договори про надання транспортних послуг, чим порушено п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого Міністерством юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704 (а.с. 12-13)

На аркуші 6 акту перевірки зафіксовано, що в ході проведення Луцькою ОДПІ позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Медео-Захід", результати якої зафіксовані в акті № 339/23-3/35594018 від 20.01.2012 року встановлено, що під час складання фінансової звітності у ТзОВ "Медео-Захід" були відсутні підтверджуючі документи, щодо здійснення фінансово-господарської діяльності за серпень, листопад, грудень 2010 року та березень, липень 2011 року.

В ході аналізу податкової звітності з податку на додану вартість з початку діяльності ТзОВ "Медео-Захід" за серпень, листопад, грудень 2010 року, березень, липень 2011 року встановлено декларування значних сум податкових зобов'язань та податкового кредиту при незначних сумах до сплати цього податку.(а.с.14)

З урахуванням наведеного, в акті перевірки відповідачем зроблений висновок, що згідно із частинами 1 та 2 статті 203, частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України правочини укладені між ТзОВ "Медео-Захід" та ПП "Українська підшипникова компанія" є нікчемними, так-як фінансово-господарські відносини між зазначеними суб'єктами здійснювалась поза межами правового поля.

За наслідками акту № 1186/22-6/35782226 від 15 травня 2012 року Луцькою ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2012 року №0004552301, яким Приватному підприємству "Українська підшипникова компанія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 28 767 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 5 274 грн.

Позивачем оскаржене податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2012 року №0004552301 до ДПС у Волинській області та ДПС України. Рішенням ДПС України від 1 серпня 2012 року №13657/6/10-2115 повідомлення-рішення від 28 травня 2012 року № 0004552301 та рішення ДПС у Волинській області прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишені без змін.

Суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0004552301 від 28 травня 2012 року прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством з огляду на наступне.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пунктами 198.2 та 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже законодавець встановлює обов'язкові ознаки необхідні для формування податкового кредиту, серед яких є придбання або виготовлення товарів.

Як вбачається з матеріалів справи - податковий кредит позивачем сформований на підставі податкової накладної від 01.06.2011 року №3 на загальну суму 46 050,24 грн., в т.ч. ПДВ 7 675,04 грн., податкової накладної №77 від 18.08.2011 року на суму 16 456,87 грн., в т.ч. ПДВ 2 742,81 грн., податкової накладної №65 від 17.08.2011 року на суму 14 549,68 грн. в т.ч. ПДВ 2 424,95 грн., податкової накладної від 07.09.2011 року №34 на загальну суму 4 683,60 грн., в т.ч. ПДВ 780,60 грн., податкової накладної №35 від 07.09.2011 року на суму 9 939,64 грн., в т.ч. ПДВ 1 656,61 грн., податкової накладної №43 від 10.10.2011 року на суму 6 869,81 грн., в т.ч. ПДВ 1 144,97 грн., податкової накладної №44 від 10.10.2011 року на суму 12 530,95 грн., в т.ч. ПДВ 2 088,49 грн., податкової накладної №32 від 07.12.2011 року на суму 30 399,24 грн., в т.ч. ПДВ 5 066,54 грн., податкової накладної №4 від 1.12.2011 року на суму 31 120,20 грн., в т.ч. ПДВ 5 186,70 грн..

Суми податку на додану вартість по перерахованих вище податкових накладних віднесені товариством до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, вересень, жовтень та грудень 2011 року. В додатку 5 зазначених декларацій "розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів " ПП "Українська підшипникова компанія" відображені зазначені вище податкові накладі в розрізі - податкового кредиту.

Судом встановлено, що в податковій накладній від 01.06.2011 року №3 на загальну суму 46 050,24 грн., в т.ч. ПДВ 7 675,04 грн., наявний підпис посадової особи директора ТзОВ "Медео- Захід" - ОСОБА_4 Однак, згідно інформації викладеної в листі ДПС у Волинській від 6 березня 2012 року № 847/7/07/1303 вбачається, що директор ТзОВ "Медео-Захід" в період з 23.01.2011 року по 30.06.2011 року знаходився під вартою в СІЗО міста Рівне.

Крім того, при візуальному дослідженні підпису посадової особи ТзОВ "Медео- Захід" ОСОБА_4 в податковій накладній №3 від 01.06.2011 року, вбачається суттєва відмінність між підписами зазначеної особи на податкових накладних №77 від 18.08.2011 року, №65 від 17.08.2011 року, №34 від 07.09.2011 року, №35 від 07.09.2011 року, №43 від 10.10.2011 року, №44 від 10.10.2011 року, №32 від 07.12.2011 року, №4 від 1.12.2011 року.(а.с. 36 та 37-44)

Також, в податковій накладній №3 від 01.06.2012 року зазначений вид цивільно-правового договору - договір поставки №000066 від 06 липня 2011 року. Згідно наявного в матеріалах справи договору поставки № 000066 від 06 липня 2011 року вбачається, що ТзОВ "Медео-Захід" (постачальник) та ПП "Українська підшипникова компанія" (покупець) уклали цей договір з метою поставки підшипників, паперу парафінованого, полотна, обладнання, верстатів, масла та супутніх товарів в асортименті.

Отже, податкова накладна №3 від 01.06.2011 року виписана до підписання договору №000066 від 06 липня 2011 року.

Крім того, позивач акцентує увагу суду на тому, що товар придбаний у ТзОВ "Медео-Захід" в подальшому реалізовувався ПАТ "СКФ Україна".

З наданих представником позивача податкових та видаткових накладних вбачається, що товар зазначений в податковій накладній №3 від 01.06.2012 року, поставлений на ПАТ "СКФ Україна" 10.06.2011 року згідно податкової накладної № 3 від 10.06.2011 року; товар зазначений в податковій накладній №77 від 18.08.2011 року, поставлений на ПАТ "СКФ Україна" згідно податкової накладної №8 від 23.08.2011 року; товар зазначений в податковій накладній №65 від 17.08.2011 року, поставлений на ПАТ "СКФ Україна" згідно податкової накладної №9 від 23.08.2011 року та №7 від 23.08.2011 року; товар зазначений в податковій накладній №34 від 07.09.2011 року, поставлений на ПАТ "СКФ Україна" згідно податкової накладної №10 від 21.09.2011 року; товар зазначений в податковій накладній №35 від 07.09.2011 року, поставлений на ПАТ "СКФ Україна" згідно податкової накладної №3 від 7.09.2011 року та №11 від 23.09.2011 року; товар зазначений в податковій накладній №43 від 10.10.2011 року, поставлений на ПАТ "СКФ Україна" згідно податкової накладної №9 від 18.10.2011 року; товар зазначений в податковій накладній №44 від 10.10.2011 року, поставлений на ПАТ "СКФ Україна" згідно податкових накладних №4, №5 та №6 від 11.10.2011 року; товар зазначений в податковій накладній №32 від 10.10.2011 року, поставлений на ПАТ "СКФ Україна" згідно податкової накладної №8 від 8.12.2011 року; товар зазначений в податковій накладній №4 від 01 грудня 2012 року, поставлений на ПАТ "СКФ Україна" згідно податкової накладної № 4 від 01 грудня 2012 року.

Відомості відображені в зазначених вище податкових накладних співпадають з наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

З огляду на перелічені податкові накладні та видаткові виписані ТзОВ "Медео-Захід" на ПП "Українська підшипникова компанія" та податкові і видаткові накладні виписані ПП "Українська підшипникова компанія" на ПАТ «СКФ Україна» вбачається, що отриманий позивачем товар від ТзОВ "Медео-Захід" реалізовувався на ПАТ "СКФ Україна" в проміжок часу від одного до чотирнадцяти календарних днів.

Представником позивача надано договір оренди складського приміщення №00301 від 02 січня 2011 року з якого вбачається, що позивач орендує складське приміщення площею 50 кв.м. в місті Луцьку по вул. Боженка, 34.

Поряд з тим, позивачем суду не надано актів приймання передачі товару та товарно-транспортних документів від ТзОВ "Медео-Захід". Доручення, сертифікати відповідності та посвідчення якості на товари зазначені у видаткових накладних відсутні.

Більш того, з наявного в матеріалах справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що видами діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Медео-Захід" є посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами, оптова торгівля будівельними матеріалами, розведення свиней, оптова торгівля іншими продуктами харчування, оптова торгівля машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва.

З урахуванням видів діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Медео-Захід", а також враховуючи відсутність первинних документів, що засвідчують транспортування товару, його фактичну передачу позивачу, суд дійшов висновку, що ТзОВ "Медео-Захід" товар зазначений в податкових та видаткових накладних виданих ПП "Українська підшипникова компанія" не постачався.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому суд враховує, що наявність у позивача видаткових і податкових накладних, платіжних документів сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи за змістом пункту 44.1 ПК України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Таким чином, суд вважає, що висновки Луцької ОДПІ, викладені в акті перевірки №1186/22-6/35782226 від 15 травня 2012 року, про відсутність реального здійснення господарських операцій між ТзОВ "Медео-Захід" та ПП "Українська підшипникова компанія" знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняте на підставі матеріалів перевірки податкове повідомлення-рішення є правомірними.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

При цьому, акт перевірки не може доводити умислу позивача на порушення публічного порядку.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Однак, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Встановлення факту недійсності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій щодо поставки товару від ТзОВ "Медео-Захід" та ПП "Українська підшипникова компанія", не доведено незаконності дій податкового органу при підготовці та проведенні перевірки, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Українська підшипникова компанія" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 19 вересня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.Ю. Сорока