Рішення № 2623140, 12.12.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 31/382-42/229

12.12.08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит"

до 1) Господарського об’єднання Міністерства оборони України "Концерн "Авіавоєнремонт"

2) Державного підприємства Міністерства оборони України "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"

про стягнення 100000 грн.

та за зустрічним

позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит"

про визнання недійсними окремих частин договору

Суддя Спичак О.М.

Представники:

від ТОВ "АФ "Бізнесінформаудит": Дєдуш С.В. –довіреність №194/12 від 23.01.2008;

від ГО МОУ "Концерн "Авіавоєнремонт": не з»явився;

від ДП МОУ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон": Колесников І.Г. –довіреність № 2540 від 26.11.2007;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Господарського об’єднання Міністерства оборони України "Концерн "Авіавоєнремонт" та Державного підприємства Міністерства оборони України "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про стягнення 100000 грн.

В подальшому позивач відмовився від позовних вимог до відповідача 1 і збільшив позовні вимоги до відповідача 2 та просив з нього стягнути 385749,00 грн. основного боргу, 31569,70 грн. пені, 19626,36 грн. інфляційних втрат, 6721,54 грн. 3 відсотки річних.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" звернулось із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит" про визнання недійсними окремих частин договору.

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.10.2007 у справі № 31/382 первісний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 2 на користь позивача 385749,00 грн. основного боргу, 19626,36 грн. інфляційних втрат та 6721,54 грн. 3 відсотки річних. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. В частині позовних вимог до відповідача 1 провадження припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2008 рішення Господарського суду м. Києва від 08.10.2007 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 скасовано, справу передано на новий розгляд Господарському суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.05.2008 справу прийнято до свого провадження суддею Паламар П.І. та присвоєно справі номер 31/382 –42/229, призначено її розгляд на 10.06.2008.

Ухвалою суду від 10.06.2008 припинено провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит" до Господарського об'єднання Міністерства оборони України «Концерн "Авіавоєнремонт" та оголошено перерву на 24.06.2008.

Ухвалою суду від 24.06.2008 провадження у справі зупинено до вирішення Вищим господарським судом України питання про виправлення описок у постанові від 16.04.2008.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.07.2008 виправлено описки в тексті постанови суду від 16.04.2008.

Ухвалою суду від 25.07.2008 поновлено провадження у справі № 31/382-42/229, справу призначено до розгляду на 12.08.2008

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва № 01-1/337 від 07.08.08 вказану справу було доручено прийняти до свого провадження судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду від 12.08.2008 справу № 31/382-42/229 прийнято до свого провадження суддею Спичак О.М. та призначено її до розгляду на 11.09.2008.

В судовому засіданні 11.09.2008 представник позивача за первісним позовом подав заяву в порядку ст. 78 ГПК України про відмову від позову в частині позовних вимог до відповідача –1, провадження по справі в частині позовних вимог до якого було припинено ухвалою суду від 10.06.2008 (суддя-Паламар П.І.).

11.09.2008 розгляд справи було відкладено на 14.10.2008.

14.10.2008 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.11.2008.

18.11.2008 судом оголошено перерву на 12.12.2008 для виготовлення повного тексту рішення.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.12.2008 оголошено повний текст рішення.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит" (далі-позивач) і Державним підприємством Міністерства оборони України "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (далі - відповідач 2) укладено Договір № 194/99/308-05 від 08.09.2005 на проведення аудиторських робіт (далі-Договір), за умовами якого позивач, як виконавець зобов'язувався:

- провести аудиторські роботи з виявлення надмірно нарахованих відповідачем 2 податків та зборів (внесків) у бюджет і державні цільові фонди за період, на протязі якого законодавством України дозволено повернення надмірно сплачених податкових і неподаткових платежів;

- провести аудиторські роботи з надання консультацій і видачі рекомендацій з питань оподаткування, бухгалтерського обліку, цивільного і господарського права, ринкової економіки та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності відповідача2, які однозначно неурегульовані у законодавчих і нормативно-правових актах України або вирішення яких регламентується великою кількістю законодавчих актів;

- надати консультаційні послуги по зарахуванню в рахунок майбутніх платежів надмірно нарахованих відповідачем 2 податків та зборів у бюджет і державні цільові фонди за період, на протязі якого законодавством України дозволено повернення надмірно сплачених податкових платежів.

Згідно п.п. 4.1-4.2 Договору за проведені аудиторські роботи та надані аудиторські послуги відповідач 2, як замовник, зобов'язувався сплатити позивачеві 1000,00 грн., а у випадку виявлення позивачем надмірно нарахованих відповідачем 2 податків, зборів (внесків) і інших обов'язкових платежів до сплати у бюджет і державні цільові фонди, що підлягатимуть зарахуванню в рахунок майбутніх або поточних платежів відповідача 2, сплатити 50 % від виявленої суми надмірно нарахованих відповідачем 2 податків, зборів (внесків) і інших обов'язкових платежів.

На виконання умов Договору позивач виконав аудиторські роботи, що підтверджується Актом приймання-передавання аудиторського висновку від 26.12.2005, який підписаний уповноваженими представниками сторін.

В матеріалах справи міститься копія Аудиторського висновку № 194/99/1 від 26.12.2005 р., що підтверджує факт виконання аудиторських робіт позивачем.

Згідно з Аудиторським висновком № 194/99/1 від 26.12.2005 позивач виявив за період з 01.01.2003 по 31.10.2005 надмірно нарахованих та надмірно сплачених відповідачем 2 до державного бюджету та в державні цільові фонди податків і зборів (обов'язкових платежів) на суму 1 184933,00грн.

Відповідно до п. 4.3 Договору, за згодою відповідача 2 позивач реєструє у відповідній державній податковій інспекції уточнені декларації та розрахунки податків та зборів, з розшифровкою надмірно нарахованих і надмірно сплачених відповідачем 2 податкових платежів.

На виконання вищевказаної умови, позивач просив у відповідача 2 дозвіл на проведення реєстрації уточнених декларацій та розрахунків, що підтверджується листом № 194/99/18 від 12.09.2006 (копія в справі), однак відповідач 2 згоди на проведення реєстрації уточнених декларацій та розрахунків позивачу не надав.

Відповідно до п. 3.1. Договору, загальний термін дії Договору не може перевищувати 12 місяців, тобто Договір діє з 08.09.2005 по 08.09.2006.

Таким чином, лист з проханням надати згоду на реєстрацію уточнених декларацій та розрахунків був направлений позивачем поза межами строку дії Договору.

Листи № 194/99/8 від 12.01.2006, № 194/99/8-п від 21.02.2006, № 194/99/9 від 14.04.2006, № 194/59 від 05.07.2006, на які посилається позивач, як на доказ неодноразових звернень до відповідача 2 надати згоду на реєстрацію уточнених декларацій та розрахунків, в своїх текстах такої вимоги не містять.

Листом № 194/99/16 від 01.09.2006 позивачем було надіслано відповідачу 2 акт приймання аудиторських робіт № 194/99/15 від 01.09.2006 та таблицю - розрахунок вартості робіт. Вартість робіт, за розрахунками позивача обчислювалась та складає - 385749,00 грн. Даний лист відповідачем 2 було отримано 14.09.2006, що документально підтверджується повідомленням про вручення цінного листа, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до пп. 2.2.5 п. 2.2 Договору, відповідач 2 зобов'язався протягом 3 днів з моменту отримання акта приймання аудиторських робіт затвердити його або надати мотивовану відмову від затвердження у формі двостороннього акта з вказівкою необхідних доробок та термінів їх виконання. Якщо у цей термін позивач не одержить затверджений акт приймання виконаних робіт або мотивовану відмову, робота з проведення аудиту вважається прийнятою з виконанням усіх умов Договору. Акт без підпису відповідача 2 може бути пред'явлений до оплати при наявності запису: "Зауваження від замовника у встановлений термін не надійшли".

19.09.2006 відповідач 2 надіслав позивачу лист №2098 в якому виклав вмотивовану відмову від підписання акту, а тому з урахуванням вихідних днів, якими були 16 та 17 вересня 2006 року, на думку господарського суду, відповідач 2 у повній відповідності до вимог пп.2.2.5 Договору в межах трьох днів заперечив проти надісланого акту.

З урахуванням викладеного, акт із записом: "Зауваження від замовника у встановлений термін не надійшли" не може розцінюватись в розумінні пп. 2.2.5. Договору, як підстава для оплати аудиторських послуг.

Як зазначалось вище, відповідно до п.4.2 Договору, вартість робіт по пункту 4.1 цього Договору збільшується на 50 (п’ятдесят) відсотків від суми надмірно нарахованих Замовником податків, зборів і інших обов’язкових платежів до сплати у бюджет і державні цільові фонди, які виявлені Виконавцем і підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх або поточних платежів Замовника відповідно до пункту 1.3 цього Договору.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що Виконавець протягом терміну дії цього Договору надає Замовнику консультаційні послуги по зарахуванню в рахунок майбутніх платежів надмірно нарахованих Замовником податків та зборів у бюджет і державні цільові фонди за період, на протязі якого законодавством України дозволено повернення надмірно сплачених податкових платежів.

Частиною 2 пункту 4.3 Договору передбачено, що в разі якщо ДПІ заперечуватиме проти реєстрації та визнання окремих переплат податкових платежів, то на такі суми переплат вартість робіт згідно п.4.2 Договору не збільшується.

Відповідач 2 зареєстрував в Конотопській МДПІ Сумської області заяву №262 від 30.01.2006 на повернення надмірно сплачених податків шляхом їх зарахування в рахунок зменшення відповідних податків, належних до сплати Державним підприємством Міністерства оборони України „Конотопський авіаремонтний завод „АВІАКОН" в бюджет, у платежах майбутніх періодів.

Текст зазначеної заяви повністю відповідав тексту заяви підготовленої позивачем.

У відповідь на подану заяву, листом №1138/10/23-3 від 08.02.2006 Конотопська МДПІ не визнала та заперечила проти визнання за відповідачем 2 податкових переплат на суму 778,7 тис. грн.

В подальшому Конотопська МДПІ своїми листом вих.№3680/10/31-20 від 12.04.2007р. детально пояснила причини своєї відмови проти визнання переплат по податковим платежам з боку відповідача 2 та листом № 9852 від 02.10.2007 підтвердила свої попередні заперечення.

Про наявність заперечень з боку Конотопської МДПІ проти реєстрації та визнання переплати податку на прибуток у сумі 778,7 тис. грн. відповідач2 повідомив позивача та надав йому копію листа Конотопської МДПІ.

Копія листа Конотопської МДПІ №1138/10/23-3 від 08.02.2006р. була отримана позивачем 13.02.2006р. та зареєстрована ним під вхідним №194/02/2.

Таким чином, позивач станом на 13.02.2006 року знав про наявність заперечень з боку Конотопської МДПІ проти реєстрації та визнання переплати податку на прибуток у сумі 778,7 тис. грн.

Зі змісту пунктів 1.3., 4.2., 4.3. Договору випливає, що вартість робіт може збільшитись на 50% від суми виявлених переплат, лише за умови зарахування виявлених переплат в рахунок майбутніх або поточних платежів відповідача 2 та відсутності заперечень ДПІ проти визнання таких переплат.

У зв’язку з цим, на думку господарського суду, позивач в порушення п. 4.3. Договору, неправомірно збільшив вартість виконаних робіт на суму 384749,00 грн. ( 50 % від суми 769489,00 грн.), оскільки реєстрації та визнання виявлених переплат не відбулось, більше того ДПІ заперечувало проти цього.

Крім того, слід зазначити, що жоден з пунктів Договору, в тому числі і п. 4.3., не зобов’язував відповідача 2 надавати згоду позивачу не реєстрацію уточнених декларацій та розрахунків в ДПІ, а лише наділяв його таким правом, тому відсутність згоди відповідача 2 не може розцінюватись, як порушення умов Договору з його боку і відповідно не може бути підставою для збільшення вартості виконаних робіт.

Разом з цим, п. 4.1. Договору встановлено, що за проведення аудиторських робіт відповідач 2 здійснює позивачу оплату в сумі 1000,00 грн.

Пунктом 4.4. Договору сторони погодили, що повний розрахунок за Договором здійснюється у шестимісячний строк після завершення робіт на підставі акту приймання виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивач виконав аудиторські роботи, що підтверджується Актом приймання-передавання аудиторського висновку від 26.12.2005, який підписаний уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Враховуючи вищезазначене, на думку господарського суду, позовні вимоги за первісним позовом щодо стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 1000,00 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому на підставі п. 5.1. Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 31569,70 грн. за період з 01.03.2007 по 31.08.2007.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд вважає, що позовні вимоги в цій частині нормативно не обґрунтовані та не доведені, а тому не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як зазначалось вище, остаточний розрахунок по Договору здійснюється у шестимісячний строк після завершення робіт на підставі акту приймання виконаних робіт.

Акт приймання виконаних робіт було підписано сторонами 26.12.2005, тобто остаточний розрахунок повинно бути здійснено до 26.06.2006, відповідно прострочення розпочинається з 27.06.2006.

Відповідно до ч. 2 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто нарахування пені, в силу вимог зазначеної вище статті здійснюється виключно з 27.06.2006 і закінчується 27.12.2006.

Оскільки Договором чи будь-якими додатковими угодами до нього сторони не змінювали шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій встановлений статтею 232 ГК України, суд вважає, що нарахування позивачем пені по за межами цього строку (6 міс.) є безпідставне та необґрунтоване.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача індекс інфляції в сумі 19626,36 грн. нарахований з березня 2007 по серпень 2007 та 3% річних в сумі 6721,54 грн. за період з 01.03.2007 по 28.09.2007.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, з урахуванням суми боргу в розмірі 1000,00 грн., господарський суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню частково, а саме інфляційні втрати в сумі 51,00 грн. та 3 % річних в сумі 17,42 грн. в межах періодів визначених позивачем.

Що стосується зустрічного позову про визнання п.п. 2.1.1, 4.2 і 4.3 Договору недійсними то господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідач 2 стверджує, що п. 2.1.1 Договору суперечить положенням ст.ст. 14, 21 Закону України "Про аудиторську діяльність", в редакції з 28.07.2005, та параграфам 1,4, 17, 18 Міжнародного стандарту супутніх послуг 4400 "Завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації"", оскільки предметом договору не передбачено проведення аудиту і відповідно оформлення результатів надання інших аудиторських послуг у вигляді аудиторського висновку суперечить вимогам закону".

Але ні в законі, ні в інших нормативних актах, які діяли на момент укладення Договору, не містилася заборона використовувати найменування "аудиторський висновок" для позначення письмових документів, що оформляються за результатами виконання різних видів аудиторських робіт, а не тільки проведення аудиту.

Крім того, згідно з п. 11 Преамбули до Міжнародного стандарту супутніх послуг 4400 "Завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації"" вимоги цього стандарту не є жорсткими, а дозволяють аудиторам відступати від положень стандартів з метою більш ефективнішого виконання договорів на проведення аудиторських робіт.

Також, результати аудиторських робіт з виявлення недоплат (переплат) податків оформлювались як в минулому, саме у вигляді аудиторських висновків відповідно до Національних нормативів аудиту, що були затверджені Рішенням Аудиторської палати України № 73 від 18.12.1998р., так і в теперішній час оформляються у вигляді аудиторських висновків відповідно до Міжнародних стандартів аудиту №№ 700, 800, 4400, затверджених Рішенням Аудиторської палати України № 168/7 від 30.11.06р. „Про застосування Міжнародних стандартів аудиту видання 2006 року".

Відповідач 2 зазначає, що п.4.2 Договору, в якому сума винагороди залежить від результатів надання аудиторських послуг, суперечить вимогам ст. 14 Закону України "Про аудиторську діяльність", в редакції з 28.07.2005 по 05.01.2006, параграфу 7 Міжнародного стандарту супутніх послуг 4400 "Завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації"" та параграфу 10.7 Кодексу етики професійних бухгалтерів".

Однак такої заборони в наведених актах немає, а вимоги параграфу 10.7 Кодексу розповсюджуються тільки на членів організації Міжнародна федерація бухгалтерів, членом якої позивач не є.

Також, на доказ того, що п.2.1.1 та п.4.2 Договору не відповідають законодавству, яке діяло на дату укладення Договору, відповідач 2 надав лист Аудиторської палати України від 30.11.2007 № 2-411, однак в подальшому він був відкликаний Аудиторською палатою України Листом від 21.12.07р. № 2-430 (копія в матеріалах справи).

Відповідач 2 надав висновок № 247/248 від 14.01.2008, яким додатково обґрунтовує свій позов, однак висновок судового експерта для господарського суду не є обов’язковим, не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу (ст.ст. 42, 43 ГПК України), тим більше, що його було виконано на замовлення відповідача 2.

Зважаючи на викладене вище, а також враховуючи те, що відповідач 2 належним чином не обґрунтував та нормативно не довів суду невідповідність окремих пунктів Договору вимогам статей 203, 215 ЦК України, суд дійшов висновку, що зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України “Конотопський авіаремонтний завод “Авіакон” (41601, Сумська обл., м. Конотоп, вул. Рябошапко, 25, код ЄДРПОУ 12602750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аудиторська фірма “Бізнесінформаудит” (02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 45, кв. 306; фактичне місце знаходження: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 17-А, код ЄДРПОУ 30222194) 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. боргу, 51 (п’ятдесят одну) грн.00 коп. інфляційних втрат, 17 (сімнадцять) грн. 42 коп. 3% річних, 10 (десять) грн. 68 коп. державного мита та 0 (нуль) грн. 28 коп. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

О.М. Спичак