Постанова № 2622942, 09.12.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.12.2008

Справа №2-27/1417-2007А

За позовом Мале підприємство „Корал”, с.м.т. Красногвардійське, вул.Польова, 4.

До відповідача ДПІ в Красногвардійському районі АР Крим, с.м.т. Красногвардійське, вул. Комсомольська, 4.

Про визнання висновків акту незаконними та скасування податкових повідомлень – рішень.

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.

представники:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Нечитайло, дор. у справі.

Сутність спору:

Позивач звернувся до Господарського суду з позовною заявою до відповідача про визнання висновків позапланової документальної перевірки фінансово – господарської діяльності з питання дотримання податкового законодавства по сплаті за землю в період з 31.01.2003 р. по 20.03.2006 р. незаконними. Також просить скасувати податкові повідомлення – рішення від 24.03.2006 р. №0005351500/0, №0005341500/0, №0005331500/0.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що позивач подав до податкової інспекції розрахунок земельного податку за 2004 – 2005 р. р., тобто узгодив свої податкові забовязання, але своєчасно сплату узгоджених забовязань не проводив, що і потягнуло за особою застосування штрафних санкцій у розмірах, зазначених у Законі України, і саме на ці штрафні санкції було виписано податкові повідомлення – рішення, що позивач оспорює. На підставі викладеного, просить у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідно надіслати матеріали справи до ТОВ “Кримське експертне бюро” для проведення судово – бухгалтерської експертизи, про що було винесено ухвалу від 12.04.2007 р.

Від експертної установи матеріли справи були повернені з висновком №77/07 судово – економічної експертизи від 03.11.2008 р. Також було повідомлено про несплату проведеної експертизи.

При таких обставинах, суд ухвалою від 10.11.2008 р. провадження по справі поновив.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях на позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

В С Т А Н О В И В :

20.03.2006 р. відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності сплати земельного податку за період з 31.01.2003 р. по 31.01.2003 р.

По результатам перевірки було складено акт №376/15-03/22318783 від 20.03.2006 р.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем було винесено наступні податкові повідомлення – рішення від 24.03.2006 р. №0005351500/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1340,13 грн., від 24.03.2006 р. №0005341500/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 16707,81 грн. і від 24.03.2006 р. №0005331500/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 21540,97 грн.

Не погодившись з вказаним, позивачем було подано скаргу б/н від 06.04.2006 р. до відповідача.

Відповідач рішенням від 28.04.2006 р. №1792/Д/31-0 залишив первинну скаргу позивача без розгляду.

При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Закону України «Про плату за землю» цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до ст.. 1 вказаного Закону податок - обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Відповідно до ст.. 14 вказаного Закону юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом, за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Відповідно до ст.. 17 вказаного Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Під час проведення перевірки було досліджено розрахунки земельного податку за 2003 р. вх. №12580 від 31.01.2003 р., за 2004 р. вх. №565 від 02.02.2004 р. і за 2005 р. вх. №630 від 04.07.2005 р.

Відповідач дійшов висновку, що позивачем було порушено п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями.

Відповідно до п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і деравжними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

При цьому, як уже вказувалося вище, за вказані порушення позивачем було застосовано штрафні санкції у відповідності до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями.

Однак, як встановлено судом, спеціальним Законом в частині визначення і сплати податкового забовязання по податку на землю є Закон України «Про плату за землю».

Також необхідно вказати, що відповідно до ст.. 25 Закону України «Про плату за землю» за прострочення встановлених строків сплати податку (стаття 17 цього Закону) справляється пеня у розмірах, визначених законом. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Тобто законодавцем прямо вказано, що за прострочення встановлених строків сплати земельного податку стягується саме пеня, а ні штрафні санкції, які були застосовані відповідно до спірних податкових повідомлень – рішень.

Також позивач просить визнати висновки позапланової документальної перевірки фінансово – господарської діяльності з питання дотримання податкового законодавства по сплаті за землю в період з 31.01.2003 р. по 20.03.2006 р. незаконними.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАСУ справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів” №02-5/35 від 26.01.2000 р. (з наступними змінами та доповненнями) акт державного чи іншого органу — це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт — це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.

П. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 р., закріплено, що акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки є лише службовим документом, на підставі якого податковий орган приймає відповідне податкове повідомлення-рішення (п. 4. 11 Порядку), а тому він не має обов’язковий характер для суб’єктів господарювання та не породжує для платників податків жодних правових наслідків.

Тому у даній частині позовних вимог суд ухвалою від 09.12.2008 р. провадження по справі закрив, оскільки визнання визнання незаконними висновків актів перевірок не підвідомчі адміністративним судам.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії

Відповідач правомірність винесення спірних податкових повідомлень – рішень належним чином не довів.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що опублікуванню належить постанова суду, яка виноситься по справі, результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 1, 70 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України, а зайво сплачена сума у розмірі 81,60 грн. підлягає поверненню з бюджету на підставі виконавчого листа ГС АР Крим.

Також судом встановлено, що проведена експертиза не оплачена. Експерт просив спонукати сторін по справі до сплати рахунку №56/77 від 03.11.2008 р. на суму 4500,00 грн. за проведення експертизи.

Відповідно до ч.1 ст. 92 КАСУ витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Експертиза по справі була призначена за клопотанням позивача по справі.

При таких обставинах, суд дійшов висновку стягнути витрати на проведення експертизи з позивача по справі.

Вступна і резолютивна частини постанови проголошено 09.12.2008.

Постанову у повному обсязі складено 15.12.2008 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 92, 94, 98, 122, 158 – 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної Податкової Інспекції в Красногвардійському районі АР Крим від 24.03.2006 р. №0005351500/0, №0005341500/0, №0005331500/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь малого підприємства „Корал”, с.м.т. Красногвардійське, вул. Польова, 4, ( ЄДРПОУ 22318783, банківські реквізити не відомі ) 1,70 грн. судового збору.

4. Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь малого підприємства „Корал”, с.м.т. Красногвардійське, вул. Польова, 4, ( ЄДРПОУ 22318783, банківські реквізити не відомі ) зайво сплачену суму судового збору у розмірі 81,60 грн.

5. Стягнути з малого підприємства „Корал”, с.м.т. Красногвардійське, вул. Польова, 4, ( ЄДРПОУ 22318783, банківські реквізити не відомі ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Кримське експертне бюро”, ( м. Сімферополь, вул.. К. Маркса, 44, к. 20 ) витрати на проведення судово – економічної експертизи у розмірі 4500,00 грн., відповідно до рахунку №56/77 від 03.11.2008 р.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.