Рішення № 2622894, 16.12.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 108

РІШЕННЯ

Іменем України

16.12.2008

Справа №2-9/8065.2-2008

За позовом Державного підприємства “ Державна морська лоцманська служба”(54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфлот-Універсал”(98319, м. Керч, вул. Г. Петрова, 2, кв. 279; 98318, м. Керч, 1-й Ново-Карантинний провулок, 13)

Про стягнення 73317,11 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфлот-Універсал”(98319, м. Керч, вул. Г. Петрова, 2, кв. 279; 98318, м. Керч, 1-й Ново-Карантинний провулок, 13)

До відповідача Державного підприємства “ Державна морська лоцманська служба”(54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27)

Про визнання договору частково недійсним

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача Шубович А.В. - пред-к, дов. №6 від 04.02.08р.

Від відповідача Каратеева Л.І. - пред-к, дов. №639/07-55 від 29.12.07р.

Сутність спору: Державне підприємство “Державна морська лоцманська служба” звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфлот-Універсал”, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 13465,64 доларів США, пеню у сумі 472,93 доларів США та 579,67 доларів США штрафу.

11.09.2006 р. до ГС АР Крим від ДП “Державна морська лоцманська служба” надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач зазначив, що відповідачем також не в повному обсязі сплачені рахунки за надані послуги з лоцманського проведення та регулювання суден за період з 01.07.2006 по 31.07.2006 р. Так, ДП “Державна морська лоцманська служба” зауважило, що заборгованість відповідача за вказаний період складає 37159,00 доларів США, яку позивач просить стягнути з ТОВ “Інфлот-Універсал”в примусовому порядку, як і нараховану на вказану суму боргу пеню та штраф у розмірах 1419,30 доларів США та 2155,11 доларів США відповідно. Таким чином, ДП “Державна морська лоцманська служба” просить стягнути з ТОВ “Інфлот-Універсал” заборгованість у загальному розмірі 50624,64 доларів США, пеню у сумі 1892,23 доларів США та 2734,78 доларів США штрафу.

Рішенням ГС АР Крим від 30.10.2006 р. позов був задоволений частково, на користь позивача з ТОВ “Інфлот-Універсал” було стягнуто пеню у розмірі 1302,88 доларів США, штраф у сумі 2088,90 доларів США, 386,76 доларів США державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення боргу в розмірі 35064,36 доларів США провадження у справі було припинено. В іншій частині позову було відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2007 р. вищевказане рішення суду першої інстанції було змінено, на користь позивача з відповідача було стягнуто 15560,28 доларів США заборгованості, 589,35 доларів США пені, 645,88 доларів США штрафу, 636,49 доларів США державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення боргу в розмірі 35064,36 доларів США провадження у справі було припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2007 р. рішення ГС АР Крим від 30.10.2006 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2007 р. були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.

Справа передана на розгляд судді Дворному І. І. із привласненням номеру 2-7/9011.1-2007.

27.08.2007 р. до ГС АР Крим від Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфлот-Універсал” надійшла зустрічна позовна заява до Державного підприємства “Дельта-Лоцман”, в якій позивач (відповідач за первісним позовом) просить визнати таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, покладення за договором на “Агента” зобов’язань по сплаті в іноземній валюті послуг “Підприємства”, наданих ним Судновласнику –нерезиденту, власними валютними коштами, та визнати незаконними пункти 2.2.4, 4.2, 4.3, 5.4 Договору №33/06-КФ від 22.12.2005 р.

Ухвалою ГС АР Крим від 28.08.2007 р. зустрічна позовна заява була прийнята до провадження та замінено сторону у справі –ДП “Державна морська лоцманська служба”, на його правонаступника –Державне підприємство “Дельта-Лоцман”.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що встановлений договором обов’язок “Агента” сплачувати послуги “Підприємства”, надані ним Судновласнику-нерезиденту, власними валютними коштами суперечить нормам чинного законодавства України та правовій природі договору, оскільки агент виконує посередницькі функції та здійснює розрахунки з третіми особами коштами Судновласника. Так, ТОВ “Інфлот-Універсал” зазначило, що агент здійснює правочини не від власного імені, а від імені особи, яку він представляє, внаслідок чого правовідносини виникають між особою, яку він представляє, та третьою особою. У зв’язку з цим, угода, укладена представником, створює, змінює та припиняє права та обов’язки саме у особи, яку він представляє. Крім того, позивач (відповідач за первісним позовом) зауважив, що згідно з положеннями законодавства “Агент” не може бути зобов’язаною стороною по сплаті сум зборів, оскільки вимоги “Підприємства” резидента зі сплати йому “Агентом” резидентом сум зборів в іноземній валюті за послуги, надані “Підприємством” Судновласнику-нерезиденту суперечать статті 192 Цивільного кодексу України та ст. 198 Господарського кодексу України.

ДП “Дельта-Лоцман” проти зустрічного позову заперечувало за мотивами, викладеними у відзиві на зустрічну позовну заяву.

30.10.2007 р. до ГС АР Крим від Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфлот-Універсал” надійшло доповнення до зустрічної позовної заяви, в якій позивач (відповідач за первісним позовом) виклав додаткові доводи для задоволення зустрічного позову.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.11.2007 р. по справі № 2-7/9011.1-2007 (суддя Дворний І.І.) було припинене провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфлот-Універсал” на користь Державного підприємства “Дельта-Лоцман” заборгованості у розмірі 35064,36 доларів США. В іншій частині первісного позову було відмовлене. В зустрічному позові було відмовлене.

Позивач та відповідач не погодившись з вищевказаним рішенням Господарського суду АРК подав Апеляційну скаргу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2008 р. по справі № 2-7/9011.1-2007 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфлот-Універсал” була залишена без задоволення. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Дельта-Лоцман” була задоволена. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 6 листопада 2007 року по справі № 2-7/9011.1-2007 змінене, а саме: «Пункт 2 рішення викласти в наступній редакції: Позов Державного підприємства „Дельта-Лоцман” задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Універсал” (98319, АР Крим, місто Керч, вулиця Генерала Петрова, 2, кв. 279, р/р 260083711701 у КФ ПІБ, МФО 324548, код ЄДРПОУ 32197531) на користь Державного підприємства „Дельта-Лоцман” (54001, місто Миколаїв, вулиця Лягіна, 27, р/р 26008584040/840 (валюта) в МОД „Райффайзен банк Аваль”, МФО 326182, ЄДРПОУ 33969212) 15560,28 доларів США заборгованості, 589,35 доларів США пені, 645,88 доларів США штрафу, а також 636,49 доларів США державного мита. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Універсал” (98319, АР Крим, місто Керч, вулиця Генерала Петрова, 2, кв. 279, р/р 260083711701 у КФ ПІБ, МФО 324548, код ЄДРПОУ 32197531) на користь Державного підприємства „Дельта-Лоцман” (54001, місто Миколаїв, вулиця Лягіна, 27, р/р 2600310750/980 (гривня) в МОД „Райффайзен банк Аваль”, МФО 326182, ЄДРПОУ 33969212) 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Пункт третій рішення вважати пунктом четвертим. В інший части рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 6 листопада 2007 року по справі № 2-7/9011.1-2007 залишити без змін.»

Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2008 р. по справі № 2-7/9011.1-2007 Товариство з обмеженою відповідальністю “Інфлот-Універсал” подав касаційну скаргу до Вищого Господарського суду України.

Постановою Вищого Господарського суду України від 28.05.2008р. по справі № 2-7/9011.1-2007 касаційна скарга позивача була задоволена частково, Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2008 р. по справі № 2-7/9011.1-2007 та рішення Господарського суду АРК від 06.11.2007 р. по справі № 2-7/9011.1-2007 були скасовані, справа була передана на новий розгляд до Господарського суду АРК.

Справі був привласнений номер 2-9/8065.2-2008 та її розгляд був доручений судді Пєтухової Н.С.

Позивач по первісному позову підтримав позивні вимоги у частині стягнення 15560,28 доларів США заборгованості, 589,35 доларів США пені, 645,88 доларів США штрафу.

Відповідач по первісному позову з позивними вимогами позивача не згоджений та просить у позові відмовити по мотивам, викладеним у письмових поясненнях від 15.09.08р. вих. №369/08. (аркуш справи 10-20 т.15).

Позивач по зустрічному позову - Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Універсал” просить визнати недійсним п.5.3 договір №33/06-КФ від 22.12.2005р.

Відповідач по зустрічному позову проти заявлених вимог.

У судовому засіданні 25.11.2008 р. була оголошена перерва до 16.12.2008 р. до 15:00 годин.

16.12.2008 р. судове засідання відбулось у присутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

В с т а н о в и в:

Відповідно до статті 243 Цивільного кодексу України, комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочинну допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.

У судове засідання відповідачем представлені договори морського агентування. Так, ТОВ „Інфлот-Універсал" представляє інтереси наступних судновласників на підставі договорів з :

• ТОВ "Прайм Шіпінг" Самара/Росія (4443020 Росія м. Самара, вул. Самарська, 61)

• Істамакс Інвеншнс Лімітед Лондон, (186 HAMMERSMITH ROAD, LONDON W 7 DJ UK)

• "Палмалі" Туречена (Агент ТОВ "Палмалі" м. Севастополь) (99059 АР Крим м. Севастополь, пр. Героїв Сталінграда, 40)

• Дарстан Девелорментс Лімітед (Suite 401, 302 Reqent Street London W1B 3HH, UNITED KINQDOM (UK)

Таким чином, на підставі цих договорів, ТОВ «Інфлот-Універсал» є агентом вище перелічених компаній, який діє від імені, і за дорученням і за рахунок перелічених компаній шляхом здійснення посередництва.

На виконання наданих повноважень ТОВ «Інфлот-Універсал» уклав договір з протоколом розбіжностей від 22.12.2005 р. №33/06-КФ з ДП «Державна морська лоцманська служба» про надання послуг з лоцманської проводки суден і регулювання руху суден.

Преамбула договору №33/06-КФ від 22.12.2005 р. визначено: ДП "Державна морська лоцманська служба" іменована надалі - „Підприємство", в особі начальника Керченської філії ДП „Державна морська лоцманська служба" Сівова А.А., який діє на підставі доручення №3/05 від 19.12.2005 p., з одного боку, та ТОВ „Інфлот-Універсал", іменовано надалі - „Агент", в особі виконавчого директора Поцюс О.с.А-Ч, який діє від імені та за дорученням судновласників, фрахтувальників, операторів, вантажовласників, вантажовідправників, і інших платників зборів (далі -Судновласників) на підставі Статуту підприємства та договорів агентування/номінацій, з іншого боку, уклали цей договір про наступне.

За договором №33/06-КФ від 22.12.2005 р. позивач зобов'язується за заявами відповідача надавати послуги з лоцманського проведення суден та регулювання руху суден, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг позивача є „Судновласник" (судновласник, оператор, фрахтувальник, вантажоодержувач, вантажовідправник або інший платник зборів, за дорученням якого діє відповідач). Відповідач (агент) діє від імені та за дорученням „Судновласника".

Позивач зобов'язується за заявками „Агента" у встановленому порядку, відповідно до діючих Правил плавання, обов'язкових постанов своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги служби регулювання руху суден (п.2.1.1 договору).

Пунктом 2.2.4 зазначеного договору передбачено, що відповідач зобов'язаний сплачувати рахунки. Виставлені позивачем, у термін, визначені договором, відповідно до пункту 4.3 договору не пізніше п'яти банківських днів з дати одержання рахунку.

Порядок та валюта розрахунків передбачені пунктом 2.2.3 та 4.6 договору.

Відповідно до пункту 2.2.3 розрахунки за договором здійснюються у валюті виставлених рахунків, по судах, що ходять України - у національної валюті України, під іноземними прапором - у доларах США або в євро, по судам, що ходять під російським прапором можлива оплата в російських рублях. При цьому, при розрахунках, валюта ціни (дол. США) перераховується у валюту платежу із застосуванням крос-курсу, визначеного через НБУ на дату надання послуги.

Крім того, як погоджено сторонами у частині 2 пункту 4.4 договору оплата послуг може здійснюватись безпосередньо Судовласником, фрахтувальником, оператором, або іншим платником зборів, про що "Агент"(відповідач) повинен письмово повідомити "Підприємство" (позивача).

Згідно з пунктом 5.4. договору "Агент" (відповідач) несе повну матеріальну відповідальність перед "Підприємством" (позивач) за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахункам як у національної валюті, так і у ВКВ.

Відповідно до статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

Статтею 116 Кодексу торговельного мореплавства України, у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Крім того, статтею 4 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У судовому засіданні сторони підтвердили, що послуги вказувались у виконання договору №33/06-КФ від 22.12.2005р.

Під час розгляду справи відповідачем були наданні до матеріалів справи докази сплати заборгованості у розмірі дол. 35064, 36 дол. США, що підтверджується матеріалами справи.

Беручи до уваги, що частина боргу відповідачем погашена у розмірі дол. 35064, 36 дол. США, тобто врегульовано самими сторонами шляхом погашення частини боргу провадження у справі у цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У виставлених позивачем рахунках міститься розрахунок вартості наданих послуг, знижка, сума овертайма, сума без ПДВ, сума ПДВ, сума з ПДВ. На підставі цього позивачем заявлена позивна вимога , щодо стягнення ПДВ у розмірі 15560,28 дол. США.

Позивні вимоги, що до стягнення ПДВ не можуть бути визнані обґрунтованими оскільки:

Пунктом 14 Наказу передбачено, що із сум зборів і плати, що справляються у валюті України, податок на додану вартість сплачується відповідно до законодавства. При цьому, якщо в порту надаються послуги суднам каботажного плавання, сума зборів, визначена відповідно до вказаних зборів і плати, збільшується на суму податку на додану вартість, а в інших випадках - сума податку на додану вартість, що підлягає сплати до бюджету, обчислюється із суми зборів, нарахованих і сплачених порту без такого збільшення.

Податком на додану вартість є непрямий податок, що включається в ціну послуги, який є частиною приросту вартості, і що вноситься до державного бюджету.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку крім оплати за конкретну послугу судновласники іноземних суден неповинні сплачувати непрямий податок (ПДВ). Сплата податку на додану вартість суперечить Конвенції по морському праву.

Послуги з лоцманського проведення суден та послуги служби регулювання суден наданий у територіальних водах України на борту іноземних суден.

Як встановлено постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2006 р. по справі №2-14/13281-2005 лоцманські послуги надаються не самому судну як фізичному об'єкту, а фактично судновласнику, який в даному випадку є нерезидентом і знаходиться за межами митної території України.

Відповідно до пункту 6.5 Закону України „Про податок на додану вартість", при наданні послуг персоналу з обслуговування морських, повітряних та космічних об'єктів місцем поставки послуг вважається місце надання таких послуг. Іноземне судно, яке перетинає митний кордон України, заходячи в територіальні води України, зберігає за собою статус території держави, під прапором якої воно знаходиться.

Відповідно до п.4.1 договору від 22.12.2005 р. №33/06-КФ порядок стягнення і розмір визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні зборі.

Наказом №214 від 27.06.1996 р. визначені ставки лоцманського збору, а також ставки збору за послуги служби регулювання руху суден.

Згідно з пункту 4.1 Закону України „Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами.

Таким чином, визначені Наказом ставки зборів не можуть бути базой оподаткування, яка визначається договірною вартістю.

Згідно підпункту „2" пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. №15-93, згідно з яким використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, можливо лише при наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України. Розрахунки в іноземній валюті допускаються лише між резидентом та нерезидентом.

Таким чином позивні вимоги що до стягнення ПДВ у розмірі 15560, 28 дол. США задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач заявою про збільшення позивних вимог від 05.09.06р. просить стягнути з відповідача пеню у розміру пеню у сумі 1892,23 доларів США та 2734,78 доларів США штрафу.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі порушення агентом взятих на себе за цим договором зобов'язань, агент несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 231 ГК України.

Згідно з абзацом 3 ч.2 статті 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вбачається умов договору №33/06-КФ від 22.12.2005, відповідач має зобов'язання перед позивачем по своєчасній сплаті наданих послуг, тому п.5.3 договору передбачає відповідальність саме за несвоєчасну оплату відповідачем наданих послуг. Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Приписами п.6 ст. 231 Цивільного кодексу України вказаної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96, відповідно до ст.3 якого розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня. Аналогічна норма закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Згідно розрахунку позивача, станом на 19.02.2007р. пеня нарахована по кожному окремому несплаченому рахунку в розмірі 0,1 відсотка за кожний день прострочення в сумі 1892,23 дол. США, однак із розрахунку подвійної облікової ставки розмір пені за прострочення оплати рахунків позивача становить 534,73 дол. США.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України в постанові від 28.03.2006 у справі №48/299, зазначаючи, зокрема, про те, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені в договорі, але передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Більш того, сума пені, яка була заявлена позивачем була розрахована з суми боргу, що включає ПДВ у розміру 15560,28 доларів США.

Згідно розрахунку суду розмір пені складає 534,73 дол. США.

Що торкається вимог позивача по первісному позову про стягнення штрафу у сумі 2734,78грн., то дані вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 2088,90 дол. США, оскільки розрахунок штрафу позивачем проводився зі сумі боргу, що включає ПДВ.

Розглянувши зустрічну позивну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфлот-Універсал” про визнання недійсними пунктів 2.2.4, 4.2, 4.3, 5.3, 5.4 договору №33/06-КФ від 22.12.2005р., суд вважає, що зустрічні позивні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Отже, укладаючи договір ДП „Дельта-лоцман" та ТОВ „Інфлот-Універсал”, вільно визначили його зміст, тобто істотні умови договору, якими є предмет договору, зобов'язання сторін, порядок" і умови подачі заявок, порядок розрахунків, відповідальність сторін, додаткові умови, правові відносини сторін, термін дії договору, юридичні адреса та реквізити сторін.

Пункт 2.2.4 Договору є істотною і необхідною умовою договору, адже він виражає суть правовідносин, які склалися між сторонами і які є предметом договору передбаченого пунктом 1.1 відповідно до якого відповідач за зустрічним позовом зобов'язався належним чином надавати позивачу відповідні послуги, а позивач зобов'язався ці послуги прийняти і оплатити.

Крім того, суд погоджується з твердженням ДП „Дельта-лоцман", що наявність зазначеного пункту у договорі обумовлена правовим поняттям зобов'язання та підставами його виникнення, передбачених статтею 509 Цивільного кодексу України відповідно до якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (у даному випадку - позивач) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (на користь відповідача) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу сплатити гроші тощо), або утриматись від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку - саме це і передбачено у пункті 2.2.4 договору.

З пункту 4.2 Договору вбачається, що ДП „Дельта-лоцман" вимагає сплати тільки рахунків, виставлених за надання ним послуг, лите у випадку належного документального підтвердження (лоцманськими квитанціями та квитанціями С'РРС) їх надання. Це не тільки не с порушенням закону, а навпаки с його належним виконанням, адже пунктом 26 Наказу міністерства транспорту України № 214 від 27 червня 1996 року яким затверджені „Збори і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України”, встановлено, що підставою для справляння збору є лоцманська квитанція, виписана і засвідчена капітаном судна.

Отже, вказаний пункт договору с також таким, що відповідає положенням чинного законодавства України.

Пункт 4.3 Договору передбачає можливість здійснення позивачем (відповідачем за первісним позовом), як агентом судновласників, передоплати на надані послуги та передбачає умови та строки остаточного розрахунку за договором, а отже, є легітимним.

Суд зазначає, що лише укладання договору ТОВ „Інфлот-Універсал” від імені судновласників не звільняє його, як сторону за договором, від виконання прийнятих на себе за договором обов'язків, утому числі в частині своєчасного перерахування грошових коштів підприємству. Правомірність же виставлення відповідачем (позивачем за первісним, позовом) рахунків в іноземній валюті встановлена судом та підтверджується викладеними вище обставинами.

Встановлення пунктом 5.4 Договору 2005 року відповідальності агента перед підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг обумовлена тим, що у підприємства наявний цивільно-правовий договір лише з морським агентом, а із судновласником такий договір відсутній, що є властивістю агентської діяльності. Таким чином, тільки від морського агента підприємство може отримати гарантію належного перерахування коштів, що є його прямим обов'язком.

Крім того, агентська діяльність, відповідно до статті 295 Господарського України є підприємницькою діяльністю, яка згідно з статтею 42 Господарського кодексу України є самостійною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницькою діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі порушення агентом взятих на себе за цим договором господарських зобов'язань, агент несе відповідальність, передбачену частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, умовою для застосування штрафних санкції, передбачених частиною 2 статті 231 ГК України, є віднесення хоча б однієї із сторін зобов'язання до суб'єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки, або пов'язаність порушення з виконанням державного контракту, або фінансування виконання зобов'язання за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Згідно з пунктом 1 Методики визначення питомої ваги державного сектору в економіці, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державного комітету статистики України. Фонду державного майна України №307/375/1963 від 4 листопада 2003 року до суб'єктів господарювання державного сектору економіки належать: суб'єкти, які діють на основі виключно державної власності; суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків; суб'єкти, діяльність яких з питань, що належать до компетенції загальних зборів, безпосередньо або опосередковано контролюється державою.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи довідок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Статутних документів, Державне підприємство „Державна морська лоцманська служба”, як і його правонаступник Державне підприємство „Дельта-Лоцман”, є державним підприємством, майно підприємства є державною власністю. Отже, оскільки позивач (відповідач за зустрічним позовом) в розумінні норм чинного законодавства України відноситься до державного сектору економіки, можливість застосування до спірних правовідносин штрафних санкцій, встановлених частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, підтверджується матеріалами справи.

Як на підставу для визнання недійсним пункту 5.3 Договору ТОВ „Інфлот-Універсал” посилається на те, що положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України можуть застосовуватися лише до сторони договору, яка прострочила виконання зобов'язання у вигляді поставки товару, надання послуг (робіт), оскільки відповідальність за порушення грошових зобов'язань передбачена частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, за якою штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд не може погодитися зі вказаними твердженнями ТОВ „Інфлот-Універсал”, оскільки зі змісту частини 2 статті 231Господарського кодексу України не вбачається, що законодавець ввів цей вид відповідальності лише за прострочення поставки товарів, виконання робіт (надання послуг).

Ця відповідальність встановлена законодавцем за порушення строків виконання зобов'язання, без зазначення - грошового чи в натурі, а вартість товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, і термін прострочення, виходячи з граматичного тлумачення наведеної норми закону, має значення для визначення бази, з якої нараховується пеня і штраф.

Визнання недійсним п.5.3 договору спричинить звільнення «Агента» від відповідальності за виконання других зобов’язань, передбачених розділом 2.2 договору, тоді як суд не наділен повноваженнями про звільнення від відповідальності за невиконання других зобов’язань та не має повноважень втручатися до господарсько-договірних відношень суб’єктів господарства.

ТОВ „Інфлот-Універсал” вправі був внести зміни до п.5.3 оговорив відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, однак цього їм зроблене не було.

Відповідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони мають довести суду обставини, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог або заперечень тими засобами доказування, якими мають бути підтверджені певні факти.

Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано 16.12.2008 р.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 60, 80 п.1-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Державного підприємства “ Державна морська лоцманська служба” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфлот-Універсал” задовольнити часткове.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфлот-Універсал” (98319, м. Керч, вул. Г. Петрова, 2, кв. 279; 98318, м. Керч, 1-й Ново-Карантинний провулок, 13, р/р 260083711701 у КФ ПІБ, МФО 324548, код ЄДРПОУ 32197531) на користь Державного підприємства “Державна морська лоцманська служба” (54001, місто Миколаїв, вулиця Лягіна, 27, р/р 2600310750/980 (гривня) в МОД „Райффайзен банк Аваль”, МФО 326182, ЄДРПОУ 33969212) 534,73доларів США пені, 2088,90 доларів США штрафу, 376,88 доларів США державного мита.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфлот-Універсал” (98319, м. Керч, вул. Г. Петрова, 2, кв. 279; 98318, м. Керч, 1-й Ново-Карантинний провулок, 13, р/р 260083711701 у КФ ПІБ, МФО 324548, код ЄДРПОУ 32197531) на користь Державного підприємства “Державна морська лоцманська служба” (54001, місто Миколаїв, вулиця Лягіна, 27, р/р 2600310750/980 (гривня) в МОД „Райффайзен банк Аваль”, МФО 326182, ЄДРПОУ 33969212) 87,79 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

4. В частині стягнення з відповідача боргу у розміру 35064,36 доларів США провадження по справі припинити відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

5. В іншій частині основного позову відмовити.

6. У зустрічному позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Петухова Н.С.