Ухвала суду № 26224446, 18.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/1897/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Борисенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 року по справі за позовом Приватного підприємства «Еверест» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби, за участі прокуратури м. Чернігова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

ПП «Еверест»звернулись до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000972320 та № 0000962320 від 22.02.2012.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Чернігові Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення, що є підставами для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 14 06 2001 року зареєстрований, як юридична особа виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та з 11.07.2001 являється платником податку на додану вартість.

На підставі направлення від 24.01.2012 № 475 та відповідно до наказу керівника ДПІ у м. Чернігові від 24.01.2012 № 424 проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податковій декларації з ПДВ за січень та травень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 08.02,2012 № 619/23/31480476.

Відповідно до висновків податкового органу, одним із основних постачальників позивача у січні 2011 року було ТОВ «Перун». Згідно наданих на перевірку документів у січні 2011 року оплата за отриманий товар між підприємствами не здійснювалась, підтвердити факт реального здійснення господарських операцій неможливо, оскільки місцезнаходження ТОВ «Перун»встановити не виявилось можливим, складські приміщення та виробничі потужності у вказаного підприємства відсутні.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.02.2012 № 0000972320, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 529 208.00 грн., та № 0000962320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 7 339.00 грн.

Судова колегія погоджується з наданою Чернігівським окружним адміністративним судом правовою оцінкою обставин справи, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, щo 01.01.2011року та 01.04.2011 року між ТОВ «Перун»(Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договори поставки №№ 01, 40, відповідно до яких Продавець зобов'язується продати (поставити), а Покупець прийняти та оплатити цукор ваговий у мішкотарі по 50 кг на умовах, зазначених у цих договорах. Найменування, кількість, ціна і загальна вартість товару визначаються у відповідності з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даних договорів.

Виконання вищезазначених договорів поставки підтверджується актами приймання-передачі.

Податкові накладні, які отримані позивачем від контрагента, включені до реестру виданих та отриманих податкових накладних. Позивачем подано до ДПІ у м Чернігові розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ, в зв'язку з поверненням товару, та дані коригування враховані ДПІ у м Чернігові при проведенні перевірки.

В подальшому вищезазначений товар позивачем реалізовано ряду підприємств, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями.

Позивачем по господарським операціям з контрагентами суми ПДВ сплачені в ціні товару, включені до податковою кредиту, що підтверджується наявною в матеріалах справи податковою декларацією з ПДВ.

Згідно із частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами у повному обсязі, а отже, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкових накладних, виданих останньому постачальниками.

Таким чином, суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагентам, при наявності податкових накладних, що належним чином оформлені.

З огляду на викладене судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Крім того, апеляційна інстанція вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно ТОВ «Перун»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір поставки укладений з ТОВ «Перун»до теперішнього часу у судовому порядку не визнаний недійсним.

Слід відмітити, що ДПІ у м. Чернігові не було також надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності»здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, орган державної податкової служби не наділений правом самостійно визначати сумнівність чи фіктивність правовідносин, їм надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, … (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Тому ДПІ у м. Чернігові мають право звернутися до суду з метою визнання правочину недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.