Ухвала суду № 26219805, 25.09.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/2784/12

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Собчук І.Е.

за участі:

представника позивача - Сітнікова А.В.

представника відповідача - Харламова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Екопласт" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000542310/108 від 28.05.2012 року та стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

06 серпня 2012 року від Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги відповідача, в якому ГУ ДКС України в Хмельницькій області просить суд задовольнити апеляційну скаргу Хмельницької МДПІ та провести розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

14 серпня 2012 року позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та на безпідставність доводів апелянта, що вказує на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач подав заяву про бюджетне відшкодування по ПДВ, яка виникла за підсумками діяльності ТОВ "Екопласт" у вересні 2011 року у розмірі 260269 грн., з яких 138148 грн. відшкодовано з державного бюджету, 49321 грн. бюджетного відшкодування на даний час оспорюється в судовому порядку, 72800 грн. взагалі не було відшкодовано.

14 травня 2012 року Хмельницькою МДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Екопласт" щодо підтвердження правових відносин з ТОВ "Промопторг" та ТОВ "Айсі" за період з 01.09.2011 року по 30.11.2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №169/230/31521894 від 14.05.2012 року.

В акті відображені, виявлені в ході перевірки, порушення ТОВ" Екопласт" вимог Податкового кодексу України, що полягають у завищенні суми бюджетного відшкодування ПДВ у жовтні 2011 року на суму 72800 грн. та завищенні суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за листопад 2011 року на суму 56000 грн. Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування стало невизнання податковим органом товарного (реального) характеру господарських операцій позивача з ТОВ "Промопторг" та ТОВ "Айсі" у вересні-жовтні 2011 року.

Позивач не погодився із висновками податкового органу, викладених в акті №169/230/31521894, і 17.05.2012 року подав заперечення на даний акт, яке було залишене без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000542310/108 від 28.05.2012 року, яким ТОВ "Екопласт" зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 128800 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 36400 грн. (по декларації за жовтень 2011 року на суму 72800 грн., нараховані штрафні санкції в сумі 36400 грн., та по декларації за листопад 2011 року на суму 56000 грн., нараховані штрафні санкції в сумі 28000 грн.)

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Екопласт", суд першої інстанції виходив з того, що правочини позивача із ТОВ "Промопторг" та ТОВ "Айсі" реально відбулись і мали товарний характер, а тому позивач має право на бюджетне відшкодування від'ємного значення ПДВ, а податкове повідомлення-рішення № 0000542310/108 від 28.05.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

01.07.2011 року між ТОВ "Екопласт" (покупець) з ТОВ "Промопторг" (продавець) укладений договір поставки № 45, згідно з умовами якого продавець зобов'язувався здійснити поставку продукції (сировини), яка використовується покупцем у виробничому процесі, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити поставлений товар.

На виконання умов даного договору, 05 та 09 вересня 2011 року між даними суб'єктами господарювання були проведені господарські операції щодо поставки продукції - поліетилену високого тиску ВТ 15813-020 в кількості по 3000 кг. відповідно, що підтверджується податковою накладною № 2 від 05.09.2011 року, податковою накладною № 4 від 09.09.2011 року, видатковою накладною № ЕП-06 від 05.09.2011 року; видатковою накладною № ЕП-07 від 09.09.2011 року. Оплата за товар проведена в сумі 50400 грн., у тому числі ПДВ 8400 грн. по кожній з цих операцій, що підтверджується виписками банківських установ.

Згідно з товарно-транспортних накладних № 3 від 05.09.2011 року та № 6 від 09.09.2011 року транспортування продукції (сировини) здійснювалось автомобілем марки ISUZU NQR 70P державний номер НОМЕР_3, водій - ОСОБА_4 Прийом продукції (сировини) проведений представником позивача Войтюком Р.С. на підставі довіреності № 348 на отримання цінностей за накладною № ЕП-06 від 05.09.2011 року та довіреності № 360 на отримання цінностей за накладною № ЕП-07 від 09.09.2011 року, копії яких є у матеріалах справи.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, в подальшому дана продукція (сировина) була використана у господарській діяльності позивача, зокрема передана ТОВ "НПК" для виготовлення продукції з давальницької сировини за договором № 01/16-10-Д від 16.10.2007 року, укладеного між ТОВ "Екопласт" та ТОВ "НПК", про що свідчать видаткові накладні (у переробку) № 62 від 09.09.2011, № 61 від 08.09.2011 року.

20.07.2011 року між ТОВ "Екопласт" (покупець) з ТОВ "Айсі" (постачальник) укладений договір поставки № 050711, згідно з умовами якого постачальник зобов'язувався здійснити поставку продукції (полімерні матеріали), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити поставлений товар.

На виконання умов даного договору, 06 вересня та 04 жовтня 2011 року між даними суб'єктами господарювання були проведені господарські операції щодо поставки продукції - плівки полімерної, стійкої до високих температур в кількості по 3500 кг. відповідно, що підтверджується податковою накладною № 9 від 06.09.2011 року, податковою накладною № 8 від 04.10.2011 року, видатковою накладною № 9061 від 06.09.2011 року; видатковою накладною № 10501 від 04.10.2011 року, копії яких є у матеріалах справи. Оплата за товар проведена в сумі 336 000 грн., у тому числі ПДВ 56 000 грн. по кожній з цих операцій відповідно, що підтверджується виписками банківських установ.

Транспортування продукції (сировини) здійснювалось вантажним автомобілем марки МАN державний номер НОМЕР_4, водій - ОСОБА_6 згідно з товарно - транспортною накладною № 09061 від 06.09.2011 року, та вантажним автомобілем марки Мерседес державний номер НОМЕР_2, водій - ОСОБА_7 згідно з товарно - транспортною накладною № 10501 від 04.10.2011 року. Прийом продукції (сировини) проведений представником позивача Войтюком Р.С. на підставі довіреностей, виданих ТОВ "Екопласт".

В подальшому дана продукція (сировина) була використана у господарській діяльності позивача, зокрема передана ТОВ "НПК" для виготовлення продукції з давальницької сировини за договором № 01/16-10-Д від 16.10.2007 року, укладеного між ТОВ "Екопласт" та ТОВ "НПК", про що свідчать видаткові накладні (у переробку) № 65 від 19.10.2011, № 61 від 08.09.2011 року, № 67 від 01.11.2011 року, № 68 від 21.11.2011 року.

Таким чином, наведені документи є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Разом з тим, в матеріалах перевірки зазначено, що в наданих для перевірки видаткових накладних, які були оформлені ТОВ "Промопторг", відсутні записи щодо відповідальних за відпуск товару осіб, що не дає можливості визначити (ідентифікувати) осіб, що брали участь у відвантаженні товару.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" первинні бухгалтерські документи повинні мати серед інших такий обов'язковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, у видатковій накладній повинні зазначатись або підпис особи, або інші дані, які дають можливість встановити таку особу.

У видаткових накладних з ТОВ "Промопторг" наявні підписи уповноважених осіб підприємства, скріплені його печаткою, що свідчить про безпідставність доводів відповідача в цій частині.

Згідно статті 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правочини, в даному випадку укладені ТОВ "Екопласт" з ТОВ "Промопторг" та ТОВ "Айсі" договори поставки, не можуть бути визнані в розумінні ст.203 ЦК України, нікчемними, так як їх зміст не суперечить діючим нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства, укладені виходячи із волевиявлення і відповідають внутрішній волі їх учасників та спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Окрім того, апелянт зазначив, що контрагенти позивача здійснюють господарську діяльність з порушенням вимог податкового законодавств, а тому вищевказані операції є фіктивними.

В цій частині колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу апелянта на наступне.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Невиконання контрагентом свого зобов'язання зокрема зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Судом встановлено, що позивач звертався до податкового органу із заявою про відшкодування по ПДВ за жовтень 2011 року в розмірі 260269 грн., з яких 138148 грн. відшкодовано позивачу з державного бюджету, 49321 грн. бюджетного відшкодування на момент звернення позивача оспорюється в судовому порядку, а 72800 грн. взагалі не було відшкодовано.

Оскільки правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого за результатами здійснених позивачем господарських операцій із ТОВ "Промопторг" та ТОВ "Айсі" в жовтні 2011 року підтверджено вище, в силу ст.200 ПК України, не відшкодована частина бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2011 в сумі 72800 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 25 вересня 2012 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.