Постанова № 26217692, 14.02.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2012 р.Справа № 2-а-11745/10/1570

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А.Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.Я.

за участю представника товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлоудсістем»- Паранюк О.В.

представника Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси - Кирилюку В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлоудсістем»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлоудсістем»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлоудсістем»звернулося до суду з адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення -рішення № 0002932301/0 від 23.11.2010 року якими визначене податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 9 188 942 грн. з них 4 594 471 грн. за основним платежем та 4 594 471 грн. штрафних санкцій.

Вимоги позивача обґрунтовані доводами позовної заяви.

10.08.2011 року Одеським окружним адміністративним судом по даній справі винесена постанова якою в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду позивачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

Посилаючись на положення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач зазначає про позивач зазначає про правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ, сплачених в ціні робіт (послуг) використаних при наданні послуг по зберіганню скрапленого газу.

Також апелянт зазначає про порушення п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині розподілу податкового кредиту між оподаткованими та неоподаткованими операціями при наданні позивачем послуг ВАТ «Укрнафта»та ТОВ «Славія».

В зв'язку з викладеним апелянтом ставиться питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Вирішуючи справу суд першої інстанції посилаючись на положення п.5.15. ст.5, п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6, п.п.7.2.8. п. 7.2. ст. 7, п.п.7.4.2. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»дійшов до висновку, що в порушення зазначених вимог позивачем у податкові декларації з ПДВ за період липень 2009 року -травень 2010 року було включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 5018524 грн. по операціям, зокрема з ДП «Одеська залізниця», які безпосередньо пов'язані з наданням ТОВ послуг з транзиту вантажів, які не підлягають оподаткуванню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішені справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права та висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до п. 4 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

За такого оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог виходячи з наступного.

У період з 30 вересня по 10 листопада 2010 року ДПІ у Суворовському районі міста Одеси було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укрлоудсистем»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 16 листопада 2010 року №6687/23-6/31339337, в якому зазначено порушення позивачем, зокрема, вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.8. п 7.2, п.п. 7.3.1. п. 7.3, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.3 п. 7.4., п.п. 7.8.1 п. 7.8. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ за травень 2010 року „залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" у розмірі 4240453 грн.

Підставою для такого висновку відповідачем було зазначено те, що перевіркою відображених у рядку 10.1 декларацій „підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та за нульовою ставкою" показників за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року у сумі 6544238 грн. було встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання матеріалів та робіт, необхідних для виконання комплексу послуг по транспортуванню газу (пропан-бутан), а саме: прийом (злив) з залізничних вагоно-цистерн, зберігання, транспортування по трубопроводу до Одеського морського торговельного порту та відвантаження (налив) на танкера зріджених вуглеводних газів, які слідують транзитом (чи на експорт), та інших робіт та послуг, безпосередньо пов'язаних із транзитом вантажів (послуги з БМР, послуги по договорам на співпрацю, зберіганню вантажів, експедиторські послуги та інші), а також відшкодування залізничних послуг та додаткових послуг, суми ПДВ, сплачені у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг) які відносяться до складу валових витрат, по операціям з виконання робіт, що звільнені від оподаткування ПДВ суми сплачених авансів. Таким чином, ТОВ «Укрлоудсистем»було включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 5018524 грн. за період з липня 2009 року по травень 2010 року по операціям, які відповідно до п. 5.15 ст. 15 Закону України „Про податок на додану вартість" звільнені від оподаткування цим податком.

На підставі Акту від 16 листопада 2010 року №6687/23-6/31339337, Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002932301/0 від 23 листопада 2010 року яким позивачу були донараховані податкові зобов'язання з ПДВ на суму 9188942 гривень, з яких 4594471 гривень за основним платежем та 4594471 гривень за штрафними санкціями.

Судова колегія вважає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення № 0002932301/0 від 23 листопада 2010 року є незаконним та необґрунтованим по наступним підставам.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.11.2003 року між ТОВ «Укрлоудсистем»та Компанією „United Oil Limited" (острів Мен) був укладений договір №08/УГ, за умовами якого позивач зобов'язався надати вищевказаному нерезиденту комплекс послуг по прийому (зливу) із залізничних вагоно-цистерн, зберіганню, транспортуванню по трубопроводам і відвантаженню (наливу) та танкера зріджених вуглеводних газів, які слідують транзитом за межі митного кордону України.

На виконання вищевказаного договору, ТОВ «Укрлоудсистем»було укладено договори з іншими контрагентами, в тому числі з ДП „Одеська залізниця", на надання послуг по перевезенню, оформленню, подачі, збиранню та накопиченню вагонів на під'їзну колію позивача.

Відповідно до п. 5.15 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (з урахуванням змін, внесених Законом України від 04.06.2009 р. N 1451-VI) звільняються від оподаткування цим податком операції з поставки послуг з перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень під митним режимом транзиту територією України згідно з положенням глави 33 Митного кодексу України.

У відповідності зі ст. 200 глави 33 Митного кодексу України, транзит - митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

Разом з тим Закон України від 20.10.99 N 1172-XIV "Про транзит вантажів" (зі змінами) є Законом, який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України.

Відповідно до статті 1 цього Закону транзит вантажів - це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. При цьому учасники транзиту - вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Згідно зі статтею 6 цього Закону транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), коносамент (Bill of Lading).

У той же час статтею 4 Закону України "Про транзит вантажів" визначено, що транзит вантажів може здійснюватися у прямому або змішаному (комбінованому) сполученні. У прямому сполученні транзит вантажів передбачає їх транспортування одним видом транспорту без перевантаження на інший. У змішаному сполученні транзит вантажів може бути пов'язаний з їх перевантаженням з одного виду транспорту на інший, переробкою, сортуванням, пакуванням, обмірюванням, накопиченням, формуванням або подрібненням партій транзитного вантажу, тимчасовим зберіганням тощо. Такі операції здійснюються в зонах митного контролю виключно за вибором вантажовласника (уповноваженої ним особи).

При цьому цей Закон не містить обмежень щодо здійснення таких операцій при транзиті вантажів у прямому сполученні.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про транзит вантажів" свобода транзиту вантажів забезпечується шляхом відсутності будь-якої дискримінації стосовно учасників транзиту при оподаткуванні операцій, пов'язаних з транзитом вантажів.

Таким чином, оскільки згідно із Законом України "Про транзит вантажів" транзитні послуги - це діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод, то послуги, що безпосередньо пов'язані з транзитом вантажів, звільняються від оподаткування ПДВ. У зв'язку з цим згідно п. 5.15 ст. 5 Закону від оподаткування звільняються як операції з поставки послуг по перевезенню пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України, так і операції з поставки послуг, пов'язаних з таким транзитом (зокрема, навантаження, розвантаження, перевантаження, зберігання транзитних вантажів тощо).

При цьому, якщо для операцій з поставки послуг із перевезення пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України, а також для послуг, безпосередньо пов'язаних з транзитом, придбаваються (виготовляються) товари (послуги), які призначені для використання в таких звільнених операціях, то суми ПДВ, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) відповідно до п.п. 7.4.2 ст. 7 цього Закону, не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Відповідно до п.п. 7.2.8 ст. 7 вказаного Закону, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

За цих підстав, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що є обґрунтованими викладені в акті перевірки висновки щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 5018524 грн. за період з липня 2009 року по травень 2010 року.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно до підпункту «б»пп. 4.2.2. п.4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21 грудня 2000 року, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до підпункту 7.7.1 п.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів вказує на те, що відповідачем порушено зазначені вимоги законів та Конституції України, оскільки відповідач зменшив суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 01 липня 2009 по 30 червня 2010 року, залишивши без змін податкові зобов'язання з податку на додану вартість, зазначені в рядку 1, колонка Б, в деклараціях за цей період.

Колегія суддів вважає, що у випадку самостійного визначення суми податкового зобов'язання, відповідач повинен був також зменшити податкові зобов'язання позивача з ПДВ, які зазначені в рядку 1, колонка Б, у відповідних деклараціях, так як такі зобов'язання безпосередньо пов'язані з наданням позивачем послуг з перевалки (прийомка з залізничного транспорту, накопичення, переміщення, навантаження на морський транспорт) транзитних газів нерезиденту, тобто послуг, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. 5.15 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки податкове повідомлення-рішення № 0002932301/0 від 23 листопада 2010 року прийнято в порушення ст. 61 Конституції України, підпункту «б»п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. 7.7.1 п.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів приходить до висновку, що вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, що тягне за собою задоволення адміністративного позову та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції при вирішені справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та таке є підставою для скасування оскаржуваної постанови та винесення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 202 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлоудсістем»- задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлоудсістем»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення -скасувати та постановити по справі нове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлоудсістем»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення -рішення № 0002932301/0 від 23.11.2010 року якими визначене податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 9 188 942 грн. з них 4 594 471 грн. за основним платежем та 4 594 471 грн. штрафних санкцій -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси № 0002932301/0 від 23.11.2010 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Семенюк Г.В.

Коваль М.П.