Постанова № 26215974, 10.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 р. Справа № 2а-2373/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства завод "Південкабель", Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2012р. по справі № 2а-2373/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства завод "Південкабель"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство завод "Південкабель" (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просив суд, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2012 року № 0000520840. яким було зменшено позивачу бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 6713,00 гри. та штрафу 3357,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 року позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2012 року за формою "В1" № 0000520840 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 6638,00 грн. та штрафу 3319,00 грн.

Позивач та відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в якій просять суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 4 травня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким, відповідно, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, відповідач, посилаються на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначають, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційних скарг постанову суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками податкового органу була пре ведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань законності та достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість - а листопад 2011 року у розмірі 972002,00 грн. та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2011 року у розмірі 3655394.00 грн., яке виникло за рахунок від'ємного значення, що декларувалось в період з 01.10.2011 року по 31.13.2011 року, на підставі якої було складено акт від17.02.2012 року № 107/40-028/00214534.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.198.1 ст.198,п.200.3,п.200.4 ст.200 ПК України, а саме: завищення суми податкового кредиту за жовтень 2011 року на 6713,00 грн. по взаємовідносинам із ТОВ "Укрнадраресурси" та ФОП ОСОБА_1, а саме: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 6713,00 грн., завищення суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року на 6713,00 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0000520840 від 17.02.2012 року , яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 6713,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3357,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 І1К України, зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статі, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктмо.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем то товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ "Укрнадраресурси" та ФОП ОСОБА_1, та правильність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за даними господарськими операціями.

В ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Укрнадраресурси" з яким був укладений договір комісії №К-10/11 від 15.12.2010 року та додаткові угоди №1 від 27.12.2010 року; №2 від 31.03.2011 року; №3 від 30.06.2011 року; №4 від 30.09.2011 року про укладання договору купівлі/продажу природного газу.

Крім цього, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 була укладена угода про купівлю-продаж кромки.

Колегія суддів погоджується з позицією позивача про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає що позов обґрунтований та позивачем було правильно сформований податковий кредит за результатами даних господарських операцій.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність ТОВ "Укранадраресурси" за місцем реєстрації та неможливості проведення зустрічної звірки, та висновків суду першої інстанції про відсутність документів зберігання та транспортування кромки купленої у ФОП ОСОБА_1, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, здійснення руху активів у позивача.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що норми Податкового кодексу України не визначають умови для здійснення бюджетного відшкодування, як проведення зустрічної звірки з контрагентом.

Окрім цього, колегія суддів приймає до уваги твердження представника позивача про те, що наданий ФОП ОСОБА_1 товар - має масу 0,88 кг, та зазначений контрагент разом з позивачем веде свою господарську діяльність в одному населеному пункті - м. Харкові, тому відсутні підстави для залучення для транспортування товару спеціальної техніки, а її зберігання можливо на дуже невеликій площі.

За таких підстав, колегія суддів дійшла до висновку про те. що судом першої інстанції під час часткового задоволення позову були зроблені висновки які не відповідають обставинам справи, та відмовлено у задоволенні позову про скасування податкове повідомлення-рішення від 17.02.2012 року № 0000520840 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 201 1 року у розмірі 75 грн.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 етапі 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У відповідності до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України .

Виходячи із викладеного вище колегія суддів, дійшла до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, тому й судові витрати у вигляді судового збору, сплачені позивачем під час подання позову до суду підлягають стягненню з Державною бюджету України.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає частковому, а апеляційна скарга позивача - задоволенню, апеляційна скарга відповідача - залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства завод "Південкабель" задовольнити частково

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2012р. по справі № 2а-2373/12/2070 скасувати в частині відмови у задоволенні позову.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2012 року № 0000520840 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 75 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства завод "Південкабель" судові витрати у сумі 32,13 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 року по справі №2а-2373/12/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст постанови виготовлений 14.09.2012 р.