Ухвала суду № 26215973, 17.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2012 р.Справа № 2а-2698/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2012р. по справі № 2а-2698/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон Телеком"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Велтон Телеком» (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі -відповідач), в якому просив суд, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2012 року № 0001012302 про зменшення суми від"ємного значення об"єкту оподаткування податком на прибуток на 9 433 552 грн.; № 0001022302 від 20.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість на суму 250 835 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36 862,00 грн. у частині збільшення суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 195 325,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22 984,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2012 року позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.02.2012 року № 0001012302; № 0001022302 від 20.02.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість на суму 195 325,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 229 84,00 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 2 квітня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена виїзна перервірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, про що був складений акт №390/235/35074228 від 07.02.2012 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні ч.1 ст.203,ст.215,п.1 ст.216,ст.228 ЦК України, а саме недодержання зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ТОВ "Компанія Бриз Україна" у грудні 2010 року та ТОВ "Інтехліс" у червні, липні та вересні 2011 року; п.п.5.2.1п.5.2ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", вимог п.138.2 ст.138п.3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України , в результаті чого встановлено завищення від"ємного значення об"єкту оподаткування з податку на прибуток всього у сумі 9 433 552 грн.; п.п.7.4.1п.7.4ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" , п.198.3,198.6ст.198,п.201.1п.201.10ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 250 835,00грн, в тому числі по періодам: у грудні 2010 року на суму 14 500грн., у червні 2011 року на суму 103 392,00 грн., у липні 2011 року на суму 33 333 грн., у вересні 2011 року на суму 99 610,00 грн. та інш.

За результатами перевірки було ухвалене податкове повідомлення-рішення від 20.2.2012 року № 0001012302, яким було позивачу зменшено суму від"ємного значення об"єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 433 552,00 грн. за П-Ш квартали 2011 року та податкове повідомлення-рішення № 0001022302 від 20.02.2012 року, яким було збільшено суму грошового зобов"язання позивача за платежем податок на додану вартість у сумі 287 697,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України; Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.150.1 ст.150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкту оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Розрахунок об'єкту оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (розділ Ш Податкового кодексу України).

За приписами підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України розділ Ш Кодексу (податок на прибуток підприємств) застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючі з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

На підставі п.3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, п.150.1ст.150 ПК України застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкту оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем під час подання податкової декларацій з податку на прибуток за П-Ш квартали 2011 року до валових витрат по рядку 04.9 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року), з урахуванням поданих уточнень, включив від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році доходу, від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року (рядок 08 декларації) складає 8 456 924,00 грн.

Декларація з податку на прибуток за П квартал 2011 року позивачем була подана до податкового органу за новою формою, яка містила у рядку 06.6 валові витрати задекларовані у рядку 04.9 податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року і визначив суму в розмірі 14 759 668,00 грн.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність включення до валових витрат, задекларованих за П квартал 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування, яке виникло у 2010 році.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що зміна форми звітності не впливає на правильність визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Посилання апеляційної скарги на наказ Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 року №114, який зазначає на правильність включення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового ) періоду, колегія суддів, вважає необґрунтованими, оскільки зміна форми звітності та декларації не призвела до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток позивачем.

Крім цього, зазначаючи на номери рядків декларації суд першої інстанції посилався на форму декларації, що була чинною в 2003 році

Стосовно позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001022302 від 20.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 250 835,00 грн.. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36 862,00 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

На підставі п.198.2 ст.198 ПК УКраїни, зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв"язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почила використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковим органом ставиться під сумнів обґрунтованість віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту на загальну суму у 250 835,00 грн. за результатами господарських операцій з ТОВ "Компанія Бриз Україна" та ТОВ "Інтехліс".

Матеріали справи свідчать про те, що в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Компанія Бриз Україна" з яким була укладена угода про виконання робот з монтажу систем кондиціювання приміщень, а саме: здійснення повторного монтажу перевірених демонтованих кондиціонерів у грудні 2011 року.

Крім цього, в своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Інтехліс", з яким були укладені угоди про виконання роботи з технічного обслуговування обладнання та апаратних комплексів центру обробки викликів, серверів, автоматичних систем розрахунків позивача від 01.06.2011 року №4П-06-11;

про виконання роботі з технічного обслуговування обладнання та апаратних комплексів центру обробки викликів, серверів, автоматичних систем розрахунків позивача у липні 2011 року від 01.07.2011 року №1П-07-11;

про надання послуг з виробництва та розповсюдження рекламних листівок серед потенційних абонентів позивача шляхом розклеювання їх на під"їздах будинків у м. Полтава, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса з 25.03.2011 року по 31.05.2011 року;

про надання позивачу послуг з виробництва та розповсюдження рекламних листівок серед потенційних абонентів позивача шляхом розклеювання їх на під"їздах будинків у м.Харкові, Полтаві, Дніпропетровську, Донецьку, Одесі з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року від 23.05.2011 року б\н;

про надання послуг з розповсюдження рекламних листівок серед потенційних абонентів з виробництва та розповсюдження їх на під"їздах будинків у м. Полтава, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року від 22.07.2011 року б\н;

про надання послуг з розповсюдження рекламних листівок серед потенційних абонентів з виробництва та розповсюдження їх на під'їздах будинків у м. Полтава, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року від 25.08.2011 року б\н.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані до суду копії документів первинного бухгалтерського обліку підтверджують реальний характер зазначених господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що контрагент позивача ТОВ "Компанія Бриз Україна" придбала у 3, 4 кварталах 2010 року у ПП "Сарі" будівельно-монтажні роботи та ТМЦ , та відсутності ПП "Сарі" за місцезнаходженням та заснування даного підприємства ОСОБА_1, що перебуває покарання у Харківському СТЗО ДДВП України в Харківській області та не підписання ним виданих податкових накладних та податкових декларацій (за висновками Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз), то колегія суддів зазначає наступне.

За правилами частина 4 статті 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов"язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зазначений в апеляційній скарзі доказ - висновок експертної установи не є вироком суду у кримінальній справі або постановою у справі про адміністративний проступок, тому дані докази судом першої інстанції були правильно оцінені наряду з іншими наданими до суду позивачем документами.

Крім цього, колегія суддів зауважує про те, що період надання послуг ТОВ "Компанія Бриз Україна" позивачу є грудень 2011 року, тоді між даним контрагентом та ПП "Сарі" 3 та 4 квартали 2010 року.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга -задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2012р. по справі № 2а-2698/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2012 р.