Постанова № 26215921, 10.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 р. Справа № 2а-2548/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2012р. по справі № 2а-2548/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Південспецбуд" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі -відповідач), в якому просив суд, скасувати податкове повідомлення-рішення №0006992305 від 27.12.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2012 року у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 27 квітня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, приписи Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань формування позивача по взаємовідносинам із ПП "Промсервіс-Трейд" за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, про що був складений акт від 16.12.2011 року №6043/2305/01416731.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.198.2,п.198.3,п.198.6,ст.198.п.200.1, п.200.2,п.200.3 ст.200, п.201.1, п.201.4, ст.201 ПК України, а саме занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 79880 грн., в тому числі за серпень 2011 року у сумі 79880 грн.

За результатами перевірки було ухвалені податкові повідомлення-рішення від 27.12.2011 року № 0006992305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 909 850грн., з яких 479 880 грн. - за основним платежем, 19 970грн. - штрафні санкції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України, зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному визначенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статі, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктмо.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума. розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарської операції між позивачем та ПП "Промсервіс-Трейд" та правильність формування позивачем податкового кредиту за даною господарською операцією в сумі 79 880,00 грн. за серпень 2011 року.

Матеріали справи свідчать, про те, що позивач в своїй господасрькій діяльності мав взаємовідносини з ПП "Промсервс-Трейд", з яким був укладений договір купівлі-продажу труб та різаків у серпні 2011 року.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що надані до матеріалів справи документи доказують реальний характер даних господарських операцій.

Так, в підтвердження своєї позиції позивачем були надані слідуючи документи: видаткові накладні на товар (труби, різаки) на загальну суму 479 278,60 грн., із них сума податку на додану вартість - 79 879,77 грн., податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 79 879,77 грн., копії товарно-транспортних накладних.

Придбаний товар є труби 1220Х14 кількістю 24,096 погонних метри вартістю 157 602,30 грн.; труба 820Х10 з ізоляцією кількістю 87,00 погонних метрів і труба 820Х10 кількістю 2,00 погонних метри вартістю 321 336,30 грн. та різак тип РЗ "Донмет" кількістю 1,00 штука вартістю 340,00 грн.

Використання у своїй господарській діяльності позивачем даної продукції обумовлено виконанням будівельно-монтажних робіт за договором №5 від 12 серпня 2011 року між позивачем та Дочірнім підприємством "Будівельно-монтажне управління №616 Відкритого акціонерного товариства "Південспецбуд" та умовами договору про закупівлю робіт за державні кошти №254 від 11.08.2011 року.

Вказані вище роботи були виконані про що надані копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2011 року; копії актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року; копія витягу із журналу витрат матеріалів за серпень 2011 року; копія звітів про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за серпень 2011 року.

Матеріали справи свідчать про те, що оплата за придбаний товар була проведена у безготівковій формі, копії платіжних доручень від 01.08.2011 року, 09.08.2011 року, 29.08.2011 року та витяги із банківського рахунку додаються.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані до суду документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують фактичний характер господарських операцій з ПП "Промсервіс-Трейд".

Наведені вище документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року №554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" ; Правилам визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-200; наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2001 року "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти"; наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Так, у відповідності до частини 2 названої статті Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з позицією позивача про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно посилань суду першої інстанції про те, що під час перевірки позивачем не були надані докази здійснення транспортування та оплати наданих послуг, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наведені вище копії документів первинного бухгалтерського обліку доказують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

Крім цього, колегія суддів погоджується з твердженням представника позивача про те, що ненадання на запит податкового органу документів є підставою для здійснення документальної невиїзної перевірки, що й було зроблено працівниками відповідача.

Акт про результати перевірки був підписаний позивачем з зауваженнями, в яких є посилання на наявні документи.

Окрім цього, оскаржуване рішення податкового органу було оскаржено в адміністративному порядку та дані скарги позивача містили посилання на наявні у нього документи первинного бухгалтерського обліку.

Суд першої інстанції в своєму рішенні каже про повноваження податкового органу під час здійснення документальної невиїзної перевірки, що не заперечується позивачем.

За наведених підстав колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції повно дослідив обставини справи, але неправильно застосував норми матеріального права, та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, тому судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2012р. по справі № 2а-2548/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби від 27.12.2011 року № 0006992305.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст постанови виготовлений 14.09.2012 р.