Ухвала суду № 26215936, 10.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/1622/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податковї служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. по справі № 2а-1670/1622/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податковї служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство «Полтавське хлібоприймальне підприємство» (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтави Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просив суд, скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2011 року № 0002032310.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 року позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 30 листопада 2011 року № 0002032310.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 15 травня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, приписи Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходився на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року. про що був складений акт від 16.07.2011 року №8783/23-5/05581898.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні пп.7.4.5 п.7.4.пп.7.5.1.п.7.5, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено задеклароване у серпні 2010 року значення рядка 18.2 "від'ємне значення різниці податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного місяця" та рідка 22.2 "від'ємного значення податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного місяця, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" в сумі 20 044,74 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 30.11.2011 року № 0002032310, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20 045,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.5.1п.7.5 ст.7 названого Закону передбачено, датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно п.п.7.5.1п.7.5ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.7.1п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковим органом ставиться під сумнів правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від ТОВ "КП "Альком", на суму 20 044,74 грн. за серпень 2011 року.

Матеріали справи свідчать проте, що позивач в своїй господарській діяльності мав взаємовідносини з ТОВ "КП"Альком" з яким була укладена угода купівлі-продажу 39,51 т. соняшнику від 29 серпня 2010 року№98/08.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність у контрагента ТОВ "КП Альком" - ПП "Радуга" складських приміщень та адміністративних ресурсів, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім цього, колегія суддів зауважує про те, що відповідно до умов господарської операції ТОВ "КП"Альком" здійснило продаж соняшнику позивачу, який вже перебував у позивача на зберіганні відповідно до укладеного між позивачем та підприємством-контрагентом договору складського зберігання сільськогосподарської продукції від 25 серпня 2010 року №П-42/08, тому відповідно до характеру зазначених господарських операцій відсутня необхідність у транспортуванні соняшника до позивача.

Посилання апеляційної скарги на порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ "КП Альком" за фактами фіктивного підприємництва, як на підставу для ухвалення спірного рішення, колегія суддів, вважає хибними.

Частиною 4 статті 72 КАС України, передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Факт порушення кримінальної справи не можу бути обставиною, що звільнена від доказування, оскільки не є вироком, що набрав чинності у кримінальній справи.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податковї служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. по справі № 2а-1670/1622/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 14.09.2012 р.