Постанова № 26212355, 26.09.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.12 Справа № 5015/1935/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н,

з участю представників:

позивача - з'явився,

відповідача -з'явився

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», м.Запоріжжя №1160 від 18.07.2012р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2012 року, суддя Сухович Ю.О.,

у справі за №5015/1935/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк", м.Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба", м.Львів

про розірвання договору оренди приміщення № 190 від 27.12.2001р.,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 04.07.2012 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" про розірвання договору оренди приміщення № 190 від 27.12.2001р., укладеного між сторонами у справі відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не навів обставин та не підтвердив належними та допустимими доказами наявність одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, які дають право на розірвання договору в судовому порядку. При цьому, суд виходив з того, що неможливість банку виконувати свої зобов'язання за вказаним договором у зв'язку з погіршенням показників у фінансовому секторі банківських послуг не є істотною зміною обставин в розумінні ст.652 ЦК України.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, в зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи та невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судом не надано правової оцінки тому, що 14.05.2012 р. до Державного реєстру банків внесено запис щодо нової редакції положення про відділення № 1 Львівської філії АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК»у м. Рівно у зв'язку зі зміною місцезнаходження (нова адреса: 33014, м. Рівно, вул. Княгині Ольги, буд. 5), що на думку апелянта свідчить про підтримання Національним банком дій позивача та є істотною зміною обставин, а тому судом першої інстанції невірно застосовано положення ст.652 ЦК України.

Крім цього вважає, що місцевим господарським судом безпідставно відхилено посилання позивача на постійні збитки роботи філії банку та скорочення кількості працюючих, як на обставини, що підтверджують намагання позивача не порушувати інтереси відповідача. При цьому зазначає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки тому, що позивач 11.05.2012р. звільнив орендоване приміщення.

Від публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" через канцелярію суду 24.09.2012 року (вх.№6033) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач спростовує доводи скаржника та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Суд, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, а також дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що 27.12.2001р. між державним акціонерним товариством "Магістральні нафтопроводи "Дружба" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" в особі філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба" (орендодавець) та АКБ "МТ-БАНК" (правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"; (орендар) було укладено договір оренди приміщення №190, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежиле приміщення (надалі-майно), яке знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Соборна, 40, загальною площею 1 765,8 кв.м. і стоїть на балансі Державного акціонерного товариства "Магістральні нафтопроводи "Дружба", з метою розташування у ньому Рівненської філії Акціонерного комерційного банку "МТ-БАНК".

Приміщення та майно були передані АКБ "МТ-БАНК" по актам приймання-передачі від 22.08.2002р.

До даного договору було укладено додаткові угоди: № 1 від 27.05.2002р.; № 2 від 05.08.2002р.; №3 від 27.08.2002р.; № 4 від 10.09.2003р.; №6 від 22.02.2007р.; №7 від 06.11.2008р.; №8 від 08.12.2009р.; №9 від 20.12.2010р.; №10 від 23.03.2011р.та №11 від 23.12.2011р., якими продовжувався строк дії договору оренди. Зокрема, додатковою угодою №11 від 23.12.2011р. було продовжено строк дії договору оренди до 31.12.2012р.

Проте листом від 11.04.2012р. вих.№ 599 позивач звернувся до відповідача з пропозицією достроково розірвати договір оренди. В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що робота Рівненської філії АКБ "Індустріалбанк" не надала економічного ефекту на який розраховували, що слугувало підставою для прийняття рішення правлінням банку було прийнято рішення від 20.01.2011р. про припинення діяльності Рівненської філії шляхом її реорганізації і створення відділення зі зменшенням кількості працівників з 32 осіб (станом на 31.03.2011р.) до 18 (станом на 01.04.2011р.). Крім цього, позивач зазначив, що 31.03.2011р. було внесено запис про виключення Рівненської філії АКБ "Індустріалбанк" з Державного реєстру банків.

Відповідач листом від 27.04.2012р. за вих. №12/2351 відмовив у достроковому розірванні договору.

Незважаючи на це, позивач 10.05.2012р. направив на адресу відповідача лист вих. № 784 про звільнення 11.05.2012р. орендованого приміщення та прохання відповідача забезпечити умови для його передачі повноважним представникам. Натомість відповідач листом від 11.05.2012р. за вих.№ 12/2497 заперечив проти дострокового розірвання договору та отримання майна.

Враховуючи викладені вище обставини, позивач, посилаючись на наявність одночасно усіх умов для розірвання договору оренди передбачених ч.2 ст.652 ЦК України, дотримання вимог ст.188 ГК України, звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про дострокове розірвання укладеного між сторонами 27.12.2001р. договору оренди приміщення №190 з 11.05.2012р. -дати фактичного звільнення орендованого майна.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов"язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За приписами частин 1- 4 ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до умов договору оренди, зокрема пункту 11.3., зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.

Позивач, як орендар, не отримавши згоди відповідача, який є орендодавцем, просить на підставі ст.652 ЦК України розірвати договір оренди укладений між сторонами.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов визначених ч.2 ст.652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішення про припинення діяльності Рівненської філії ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" було прийнято на початку 2011 року, виключено її з Державного реєстру банків 31.03.2011р., натомість було створено відділення Львівської філії ПАТ "АКБ "Індустріалбанк", яке ініціювало продовження договору оренди до 31.12.2012р., внаслідок якого було укладено додаткову угоду №11 від 23.12.2011р.

У відповідності до умов п.11.3 спірного договору оренди, одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який передбачений статтею ст.627 ЦК України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зважаючи на викладені обставини, позивач знаючи про свій фінансовий стан, самостійно ініціював продовження договору оренди до 31.12.2012р.

При цьому, як вірно зазначено господарським судом Львівської області, нерентабельність та неприбутковість відділення банку стосується діяльності позивача, ризик зміни обставин щодо доцільності його утримання в орендованому приміщенні покладається на нього та не може бути ризиком іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін, а відповідно й не може бути підставою для розірвання договору на користь однієї із сторін. Крім цього, неможливість банку виконувати свої зобов'язання за вказаним договором у зв'язку з погіршенням показників у фінансовому секторі банківських послуг не є істотною зміною обставин в розумінні ст.652 ЦК України.

Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Завчаючи на викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивач не навів обставин та не підтвердив належними та допустимими доказами наявність одночасно чотирьох умов, передбачених ч.2 ст.652 ЦК України, які дають право на розірвання договору в судовому порядку.

Щодо посилання скаржника на те, що місцевим господарським судом не надано правової оцінки тій обставині, що 14.05.2012 р. до Державного реєстру банків внесено запис щодо нової редакції положення про Відділення № 1 Львівської філії АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК»у м. Рівно у зв'язку зі зміною місцезнаходження, а також звільнення орендованого майна за спірним договором оренди, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Сам факт, що скаржник на свій власний розсуд звільнив орендоване приміщення та змінив місцезнаходження Відділення №1 Львівської філії у м. Рівне, не отримавши згоду орендодавця на розірвання договору оренди приміщення по вул. Соборній, 40 у м.Рівне, не є підставою для розірвання спірного договору оренди.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними та судом апеляційної інстанції відхиляються.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що Господарським судом Львівської області повно та об'єктивно досліджено всі обставини справи, а рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Львівської області від 04.07.2012 року у справі за номером 5015/1935/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко

Повний текст постанови виготовлено 28.09.2012р.