Постанова № 26212362, 13.09.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.12 Справа № 5015/2280/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Данко Л.С.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА»від 18.07.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 04.07.2012 року

у справі № 5015/2280/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна», с. Проліски, Бориспілький р-н, Київська обл..

до відповідача: ТзОВ «Лендком ЮА», с. Побужани, Буський р-н, Львівська обл..

про стягнення 1 333 192,84 грн.

За участю представників:

від позивача: Янків І.М. -представник

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без здійснення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 року змінено склад колегії, замість судді Гриців В.М., в склад колегії введено суддю Данко Л.С..

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.07.2012 року у справі № 5015/2280/12 (суддя Фартушок Т.Б.) позовні вимоги ТзОВ «Амако Україна»задоволено частково: стягнуто з ТзОВ «Лендком ЮА»на користь ТзОВ «Амако Україна» 173 172,46 грн. 3% річних, 80 934,54 грн. інфляційних нарахувань, 900 223,71 грн. пені та 23 086,61 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи доведено факт порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати основного боргу за укладеним між сторонами договором, однак позивачем при здійсненні розрахунку пені, 3% річних та інфляційних нарахувань не враховано дати та суми здійснених відповідачем часткових платежів та дат і сум поставок, що стало підставою для здійснення місцевим господарським судом перерахунку пені, 3% річних та інфляційних нарахувань та відповідно, задоволення позову частково.

Крім цього, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що незважаючи на зазначення у п. 11.1 Договору №3900/014043 від 25.07.2011 року порядку розв'язання претензій та спорів між сторонами за даним договором шляхом партнерських переговорів, право вимоги у позивача випливає з пункту 5 договору та пунктів 4 додатків 1-6 до договору, якими передбачено порядок та строки оплати товару відповідачем.

Також, місцевий господарський суд у рішенні вказав на те, що ненадання відповіді відповідачем на вимогу-претензію позивача та невжиття заходів до оплати пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, сторонами згоди щодо наведених вимог позивача не досягнуто, відтак, в силу п.11.2 договору, позивач правомірно та підставно звернувся до суду.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ «Лендком ЮА»подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 04.07.2012 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст.ст. 22, 34 -34, 36 ГПК України та зазначає, що в матеріалах даної справи відсутні докази, які підтверджували правову позицію відповідача по справі, оскільки судом не надано останньому можливості для того, щоб їх подати.

Також, апелянт зазначає, що 04.07.2012 року ним було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання, однак місцевий господарський суд в порушення норм ст. 77 ГПК України, не взяв дане клопотання до уваги та прийняв оскаржуване рішення.

Представник позивача в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду Львівської області від 04.07.2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач зазначає, що доводи апелянта є безпідставними та необґрунтованими, оскільки останній мав достатньо часу, щоб подати відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції як господарському суду першої інстанції, так і апеляційної інстанції.

Відповідач в судове засідання явку вповноваженого представника не забезпечив, однак, подав клопотання від 13.09.2012 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання, оскільки останній перебуває на лікарняному.

Дане клопотання, судова колегія вважає необґрунтованим і безпідставним та вважає, що учасник судового процесу не позбавлений права і можливості за необхідності забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. 1-4 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, оскільки як вбачається з доданої до апеляційної скарги копії довіреності, відповідачем надано довіреність на здійснення представництва наступним представникам: Медвідь В.О., Винничук А.М., Столярчук А.Л., Вакула А.Я., Оприско М.В., Коровяк Б.Е. Крім того, обов'язкова участь представників сторін, судом не визнавалась, додаткових доказів від скаржника апеляційний суд не витребовував, а тому колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів є достатньо, щоб розглянути справу без участі представника відповідача.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2011 року між ТзОВ «Амако Україна»(постачальник) та ТзОВ «Лендком ЮА»(покупець) укладено договір № 3900/014043 на поставку мінеральних добрив (а.с. 8), відповідно до умов якого (п. 1.1), постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору, найменування товару: продукти хімічного виробництва; загальна кількість товару, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками типами, розмірами, пакуванням визначаються Специфікаціями, що є невід'ємними частинами даного Договору.

Згідно п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору, загальна сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору; ціна за одиницю товару остаточно встановлюється сторонами за кожною позицією та відображається у специфікаціях на конкретну партію товару, яка підписується повноважними представниками сторін; у специфікації, за кожною окремою позицією асортименту товару, вказується: ціна товару та загальна ціна товару з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 8.1 Договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання. Договір підписано та скріплено відбитками печаток сторін.

Відповідно до специфікацій від 25.07.2011 року (Додаток №1 до Договору), від 30.07.2011 року (Додаток №2 до Договору), від 30.08.2011 року (Додаток №3 до Договору), від 25.09.2011 року (Додаток №4 до Договору), від 30.10.2011 року (Додаток №5 до Договору), від 30.10.2011 року (Додаток №6 до Договору) (а.с. 13-18), сторони визначили асортимент товару, його кількість, вартість, а також строк повної оплати вартості товару та строк поставки. Усі специфікації підписані та скріплені відбитками печаток сторін.

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних № Т-001235/014043 від 28.07.2011 року суму 3 176 448,00 грн., №Т-001236/014043 від 28.07.2011р. суму 577 536,00 грн., №Т-001418/014043 від 12.08.2011р. на суму 914 303,23 грн., №Т-001475/014043 від 21.08.2011р. на суму 1 219 070,98 грн., №Т-001477/014043 від 29.08.2011р. на суму 609 535,49 грн., №Т-001574/014043 від 01.09.2011р. на суму 2 438 141,95 грн., №Т-001577/014043 від 12.09.2011р. на суму 1 828 606,46 грн., №Т-001672/014043 від 26.09.2011р. на суму 1 114 307,06 грн., №Т-001797/014043 від 04.10.2011р. на суму 411 963,91 грн., №Т-001979/014043 від 14.11.2011р. на суму 609 535,49 грн., №Т-001982/014043 від 14.11.2011р. на суму 46 882,58грн. (а.с. 19-29), відповідачем, на підставі довіреностей (а.с. 30-37), отримано від позивача товар на загальну суму 12 946 331,15 грн.. При цьому, товари на загальну суму 3 753 984,00 грн. згідно видаткової накладної №Т-001235/014043 від 28.07.2011 р. та видаткової накладної №Т-001236/014043 від 28.07.2011р. не можуть брались до уваги при обрахунку основного боргу, оскільки складені, як у них зазначено, за договором №3096/014043 від 10.02.2011р., зобов'язання по якому не є підставою позовних вимог у даній справі.

Однак, відповідач у строки, визначені специфікаціями до договору, оплату за поставлений товар не здійснив, а як зазначає позивач оплатив товар 01.09.2011 року на суму 853 000 грн., 27.09.2011 року -500 000, 00 грн. та 01.03.2012 року -11 593 331,15 грн., що підтверджуються виписками з банківського рахунку позивача та не заперечені відповідачем в суді першої інстанції.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2012 року позивачем надіслано відповідачу претензію-вимогу № 1581 (а.с. 39) з вимогою сплатити неустойку в розмірі 516 135,10 грн. та 98 311,45 грн. -3% річних, підтвердженням чого є опис вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля та фіскальний поштовий чек №2810 від 21.03.2012 року (а.с. 42). Однак, відповідач залишив дану претензію-вимогу без розгляду та задоволення, в зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 1 029 796,75 грн. пені, 205 959,35 грн. -3 % річних та 97 436,74 грн. інфляційних нарахувань.

Місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, що незважаючи на зазначення у п. 11.1 Договору порядку розв'язання претензій та спорів між сторонами за даним договором шляхом партнерських переговорів, право вимоги у позивача випливає з пункту 5 Договору та пунктів 4 Додатків 1-6 до Договору, якими передбачено порядок та строки оплати товару відповідачем. Також, як вбачається з матеріалів справи, в тому числі ненадання відповіді відповідачем на вимогу-претензію позивача, сторонами згоди щодо наведених вимог у претензії позивача не досягнуто, а відтак, в силу п. 11.2 договору, позивач правомірно та підставно звернувся до суду.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 9.2 Договору, у випадку прострочення терміну оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення по день погашення заборгованості включно.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положення частини 6 статті 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

В даному випадку, оскільки умовами укладеного між сторонами договору (п.п. 8.1, 9.2) та законодавством, що регулює правовідносини поставки, встановлено можливість стягнення неустойки за час прострочення виконання грошового зобов'язання після закінчення строку дії договору та за весь час прострочення проведеного розрахунку по день погашення заборгованості включно, то положення ч. 6 ст. 232 ГК України в частині обмеження шестимісячним строком проведення розрахунку пені, в даному випадку не застосовуються. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18.04.2011 року у справах №№ 30/190, 30/191 та абзаці 2 пункту 10 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів».

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, як встановлено судом першої інстанції з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції, що при розрахунку основного боргу, а відтак розміру пені щодо нього, позивачем не повною мірою враховано дати та суми здійснених відповідачем часткових платежів та дати і суми поставок; надлишково враховано поставки за накладними №Т-001235/014043 від 28.07.2011р. на суму 577 536,00 грн. та видаткової накладної №Т-001236/014043 від 28.07.2011р. на суму 3 753 984,00 грн., які відбувались не за договором, який є підставою позовних вимог; не враховано, що в 2011 році кількість календарних днів року становила 364 дні, а в 2012 році -365 днів. При цьому, позивачем при розрахунку пені не взято до уваги положення вищенаведеного п. 9.2 договору, відповідно до якого, розрахунок пені здійснюється по день погашення заборгованості включно, відтак, дні здійснення відповідачем часткових чи повної оплати беруться до уваги як дні заборгованості, і за них нараховується пеня відповідно до існуючої станом до дня погашення заборгованості.

З огляду на наведене, колегія суддів, перевіривши правильність проведеного господарським судом першої інстанції самостійно розрахунку пені (а.с. 84), приходить до висновку, що місцевим судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 900 223,71 грн.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 205 959,35 грн. -3 % річних та 97 436,74 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, перевіривши правильність проведеного господарським судом першої інстанції самостійно розрахунку 3 % річних та інфляційних нарахувань (а.с. 85, 86), приходить до висновку, що місцевим судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 173 172,46 грн. та 80 934,54 грн. інфляційних нарахувань.

У відповідності до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Не заслуговують на увагу твердження апелянта про ненадання йому господарським судом першої інстанції можливості для подання додаткових доказів по справі для підтвердження своєї правової позиції, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався місцевим господарським судом. Окрім цього, представник відповідача був ознайомлений з матеріалами справи, про що свідчить клопотання останнього на ознайомлення з матеріалами справи від 02.07.2012 року, 04.07.2012 року уповноважений представник відповідача був присутній в судовому засідання, а тому мав змогу подати докази для підтвердження своєї правової позиції.

Крім цього, безпідставними є твердження відповідача, про порушення вимог ст. 77 ГПК України щодо відмови господарським судом першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки учасник судового процесу не позбавлений права і можливості за необхідності забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. 1-4 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Як вбачається з доданої до апеляційної скарги та до матеріалів справи при розгляді справи в місцевому господарському суді, копії довіреності, відповідачем надано довіреність на здійснення представництва наступним представникам: Медвідь В.О., Винничук А.М., Столярчук А.Л., Вакула А.Я., Оприско М.В., Коровяк Б.Е.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Твердження апелянта про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 04.07.2012 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Лендком ЮА»-без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Данко Л.С.

суддя Мурська Х.В.