Постанова № 26211648, 27.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2012 р. Справа № 5017/766/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Ходаківська І.П.

судді: Данилова Т.Б., Корсак В.А.

розглянувши матеріали касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Макіївкокс"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 24.07.2012р.у справі господарського суду№5017/766/2012 Одеської областіза позовомприватного акціонерного товариства "Макіївкокс"додержавного підприємства "Одеська залізниця"про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 15 144,76грн. пр. Ахметова Н.В. -дов. №07-8173 від 30.12.11р. не з'явився

Розпорядженням №03.08-05/886 від 25.09.2012р. змінено склад колегії суддів у справі №5017/766/2012, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.,утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Корсак В.А.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2012 року приватне акціонерне товариство "Макіївкокс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення з відповідача на користь позивача 15 144,76грн. вартості недостачі вантажу, який перевозився у вагонах №№64550130, 66878026 по залізничній накладній №53557500 та у вагоні №63775142 по залізничній накладній №53557468.

Позовні вимоги були обґрунтовані залізничними накладними №№53557500, 53557468, комерційними актами АА№022089/104 від 06.02.2012р., АА№022088/103 від 06.02.2012р., АА№022085/100 від 06.02.2012р. та ст.ст.37, 110, 113, 129 Статуту залізниць України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.05.2012р. (суддя Літвінов С.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з державного підприємства "Одеська залізниця" на користь приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" 13 975,19грн. вартості нестачі вантажу, 1 609,50грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанцій вмотивоване тим, що виходячи з положень ст.ст.110, 113, 114, 115 Статуту залізниць України, п.п.5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, матеріальна відповідальність за нестачу вантажу покладається на залізницю з мотивів недоведеності останньою відсутності вини у нестачі вантажу з врахуванням обставини вжиття вантажовідправником всіх заходів для забезпечення схоронності вантажу під час його перевезення. При цьому, судом здійснено самостійний розрахунок вартості нестачі вантажу з урахуванням різниці тари вагонів, що зумовило часткове задоволення позову в сумі 13 975,19грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство "Макіївкокс" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2012р. (судді Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.) рішення господарського суду Одеської області від 28.05.2012р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України при оцінці доказів, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а саме ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, приватне акціонерне товариство "Макіївкокс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 04.02.2012р. зі станції Макіївка Донецької залізниці вантажовідправником ПАТ "Макіївкокс" на адресу вантажоодержувача ТОВ "ТИС-уголь", станція призначення Чорноморськая експ. Одеської залізниці, у вагонах №№64550130, 66878026 за накладною №53557500 та у вагоні №63775142 за накладною №53557468 відправлено кокс доменний для вивезення водним транспортом до Індії.

Залізничні накладні містять відомості, що вантаж завантажений у вагони засобами відправника ПАТ "Макіївкокс" навалом, який розміщено і закріплено згідно із п.4.3, гл. 2 із сб. 17 правильно, вантаж замарковано білим вапном.

В процесі перевезення вантажу на станції Знам'янка Одеської залізниці здійснено контрольне переваження на тензометричних вагах вагону №64550130, який прибув за накладною №53557500 та встановлено, що нетто за протоколом зважування становить 61 000 кг, за перевізним документом -63 000 кг, різниця у вазі в сторону зменшення складає 2 0 00 кг. За таких обставин, 06.02.2012р. станцією Знам'янка Одеської залізниці складені акти загальної форми №№6841, 6854.

На підставі вказаних актів, 06.02.2012р. станцією Знам'янка Одеської залізниці складений комерційний акт АА№022089/104, з якого вбачається, що вантаж завантажено засобами відправника, вагон виявився справним. Згідно актів загальної форми станції Знам'янка №№6841, 6854 від 06.02.2012р. вагон відчеплений на вагову перевірку. В документі зазначено, що вантаж навантажений навалом, розмір навантаження щодо висоти бортів не зазначено. Вага: тара 21 800 кг, нетто 40 100 кг. При перевірці виявлено, що вантаж завантажений навалом, вище бортів на 200 мм. На поверхні вантажу мається вибірка праворуч за ходом потягу над 1, 2, 3 люками довжиною 4 500 мм, шириною 1 500 мм, глибиною 400 мм. Просипання вантажу відсутнє, мається захисне маркування вапном. В місці вибірки доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. У вагоні глухі торцеві стінки люку щільно зачинені. Каток не застосовувався. Об'єм кузову 73 куб.м. Зважування вагону здійснено 06.02.2012р. на 150-тонних вагонних вагах ст. Знам'янка (держповірка вагів 15.11.2011р.). При зважуванні виявилось: брутто 61 000 кг, тара з бруса 23 000 кг, нетто 38 000 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 2 100 кг. В накладній вказано: тара 21 800 кг, яким способом визначено не зазначено, фактично на вагоні на брусі тара 23 000 кг. Зважування вагону здійснювалось двічі, недостача підтвердилась.

Також, на станції Знам'янка Одеської залізниці здійснено контрольне переваження на тензометричних вагах вагону №66878026, що прибув за накладною №53557500 та встановлено, що нетто за протоколом зважування становить 61 500 кг, за перевізним документом 64 200 кг, різниця у вазі в сторону зменшення складає 2 700 кг. Про встановлені обставини станцією Знам'янка Одеської залізниці 06.02.2012р. складені акти загальної форми №№6840, 6853.

На підставі вказаних актів, станцією Знам'янка Одеської залізниці 06.02.2012р. складений комерційний акт АА№022088/103, з якого вбачається, що вантаж завантажено засобами відправника, вагон виявився справним. Згідно актів загальної форми станції Знам'янка №№6840, 6853 від 06.02.2012р. вагон відчеплений на вагову перевірку. В документі зазначено, що вантаж завантажений навалом, розмір завантаження щодо висоти бортів не зазначено. Вага: тара 22 400 кг, нетто 40 800 кг. При перевірці виявлено, що вантаж завантажений навалом, вище бортів на 200 мм. На поверхні вантажу мається вибірка праворуч за ходом потягу над 1, 2, 3, 4 люками довжиною 6 000 мм, шириною 1 700 мм, глибиною 400 мм. Просипання вантажу відсутнє, наявне захисне маркування вапном. В місці вибірки доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. У вагоні глухі торцеві стінки люку щільно зачинені. Каток не застосовувався. Об'єм кузову 73 куб.м. Зважування вагону здійснено 06.02.2012 року на 150-тонних вагонних вагах ст. Знам'янка (держповірка вагів 15.11.2011р). При зважуванні виявилось: брутто 62 200 кг, тара з бруса 23 200 кг, нетто 39 000 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 1 800 кг. В накладній вказано: тара 22 400 кг, яким способом визначено не зазначено, фактично на вагоні на брусі тара 23 200 кг. Зважування вагону здійснювалось двічі, недостача підтвердилась.

Окрім цього, 06.02.2012р. станцією Знам'янка Одеської залізниці складений акт загальної форми №200 з якого вбачається, що вагони №№64550130, 66878026, що прибули за накладною №53557500 від 04.02.2012р. відчеплені за комерційним браком.

В процесі перевезення вантажу на станції Знам'янка Одеської залізниці здійснено контрольне переваження на тензометричних вагах вагону №63775142, що прибув за накладної №53557468 та встановлено, що нетто за протоколом зважування становить 62 000 кг, за перевізним документом 65 700 кг, різниця у вазі в сторону зменшення складає 3 700 кг. Про встановлені обставини станцією Знам'янка Одеської залізниці 06.02.2012р. складені акти загальної форми №№6842, 6855.

На підставі вказаних актів, станцією Знам'янка Одеської залізниці 06.02.2012р. складений комерційний акт АА№022085/100, з якого вбачається, що вантаж завантажено засобами відправника, вагон виявився справним. Згідно актів загальної форми станції Знам'янка №№6842, 6855 від 06.02.2012р. вагон відчеплений на вагову перевірку. В документі зазначено, що вантаж завантажений навалом, розмір завантаження щодо висоти бортів не зазначено. Вага: тара 21 300 кг, нетто 43 300 кг. При перевірці виявлено, що вантаж завантажений навалом рівномірно, вище бортів на 200 мм. На поверхні вантажу наявні вибірки ліворуч за ходом потягу над 1, 2, 3, 4 люками довжиною 6 000 мм, шириною 1 200 мм, глибиною 400 мм.; ліворуч за ходом потягу між 4, 5, 6 люками виїмки довжиною 4 300 мм, шириною 800 мм, глибиною 300 мм. Просипання вантажу відсутнє, на поверхні вантажу наявне захисне маркування вапном. В місцях вибірок доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. Каток не застосовувався. У вагоні глухі торцеві стінки люку щільно зачинені. Об'єм кузову 73 куб.м. При зважуванні вагону 06.02.2012р. на 150-тонних вагонних вагах ст. Знам'янка (держповірка вагів 15.11.2011р.) встановлено, що брутто 62 300 кг, тара з бруса 22 700 кг, нетто 39 600 кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 3 700 кг. В накладній зазначена тара 21 300 кг, яким засобом визначено не зазначено, фактично на вагоні на брусі тара 22 700 кг. Зважування вагону здійснювалось двічі, недостача підтвердилась. Недостача вантаж у вагоні вміститись могла.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України, що кореспондується з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

При цьому, суд першої інстанції встановив недоведеність Одеської залізниці відсутності вини у нестачі вантажу та вжиття вантажовідправником всіх заходів для забезпечення транспортабельності вантажу під час перевезення, а також здійснивши перевірку розрахунку розміру вартості недостачі вантажу, дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з залізниці 13 975,19грн. недостачі вантажу.

З таким висновком не погодився суд апеляційної інстанції зазначивши, що

комерційні акти АА№022089/104, АА№022088/103, АА№022085/100 від 06.02.2012р. містять в собі відомості, які за правилами ст.129 Статуту залізниць України є підставою для покладення матеріальної відповідальності на вантажовідправника за часткову втрату вантажу під час перевезення, про не застосування вантажовідправником такого заходу, як ущільнення та розрівнення верхнього шару вантажу, який, за Правилами перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, є обов'язковим заходом для запобігання видуванню вантажу під час перевезення.

За таких підстав та враховуючи, що в накладних №№53557500, 53557468 на підставі ст.133 Статуту залізниць України вантажоодержувач (ТОВ "ТИС-уголь") передав право на пред'явлення претензій і позовів до залізниці вантажовідправнику (ПАТ "Макіївкокс"), який в свою чергу звернувся з позовом до суду за захистом свої законних прав та інтересів, що унеможливлює стягнення з останнього вартості нестачі вантажу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки ст.111 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Таким чином, залізниця звільняється від відповідальності за втрату вантажу при доведеності нею ряду обставин, серед яких є відсутність ознак втрати вантажу під час перевезення, а відповідно до актів загальної форми №№6853, 6854, 6855 від 06.02.2012р. та комерційних актів АА№022089/104, АА№022088/103, АА№022085/100 від 06.02.2012р. на поверхні вантажу маються виямки, в місцях виямок відсутнє маркування, є доступ до вантажу і такий доступ усунено залізницею на попутній станціїи Знам'янка шляхом нанесення маркування вапном, що свідчить про незбереження вантажу під час перевезення.

У відповідності із ст.110 Статуту залізниць України перевізник несе відповідальність за збереженість прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе відсутність своєї вини у недостачі вантажу.

Судом першої інстанції встановлено, що залізниця не довела відсутність своєї вини в недостачі коксу, а саме, що виїмки на поверхні, над якими було відсутнє маркування вапном -є наслідком видування під час перевезення.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Макіївкокс", оскільки судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а натомість суд апеляційної інстанції невірно застосував норми права та скасував обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2012р. у справі №5017/766/2012 господарського суду Одеської області скасувати.

Рішення господарського суду Одеської області від 28.05.2012р. у справі №5017/766/2012 залишити в силі.

Головуючий І. Ходаківська

Судді Т. Данилова

В. Корсак