Постанова № 26211638, 26.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р. Справа № 5023/1285/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Данилової Т.Б., Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "ПФ "Данко Декор"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.07.2012у справігосподарського суду Харківської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"дотовариства з обмеженою відповідальністю "ПФ "Данко Декор"простягнення 14 822,51 грн.та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПФ "Данко Декор"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача за первісним позовом: Рибченко Н.М. -дов. від 04.07.2012;від відповідача за первісним позовом: Шахова С.В. -дов. від 01.03.2012;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 23.05.2012 господарського суду Харківської області (суддя: Жиляєв Є.М.) первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ТОВ "ПФ "Данко Декор" на користь ТОВ "Васт-Транс" 7000,00 грн. боргу. В частині стягнення штрафу в сумі 7000,00 грн. - відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено повністю. Стягнено з ТОВ "Васт-Транс" на користь ТОВ "ПФ "Данко Декор" 7012,28 грн. шкоди.

Рішення суду мотивоване тим, що згідно ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Щодо відмови в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 7000 грн., то господарський суд зазначив, що в порушення ст. 547 Цивільного кодексу України, сторони не уклали письмової угоди, яка може бути підставою для стягнення штрафу.

Постановою від 24.07.2012 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Істоміна О.А. - головуючий, Білецька А.М., Гетьман Р.А.) рішення від 23.05.2012 господарського суду Харківської скасовано в частині відмови в стягненні штрафу в розмірі 7000,00 грн. та в частині задоволення зустрічного позову. Прийнято нове рішення, яким первісний позов в частині стягнення 7000,00 грн. штрафу задоволено, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова суду мотивована тим, що за п.18 договору у випадку прострочення платежів сторони зобов'язані сплатити штраф у розмірі суми вартості перевезення. Щодо зустрічних позовних вимог, то ТОВ "ПФ "Данко Декор" не доведено порушення зобов'язання з боку ТОВ "Васт-Транс".

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 18.11.2011 ТОВ "Васт-Транс" (перевізник) та ТОВ "ПФ "Данко Декор" (замовник) уклали договір-заявку № 178, відповідно до умов якого, перевізник зобов'язався доставити довірений йому замовником вантаж (фарби), за маршрутом: Росія (м. Москва) - Україна (м. Харків), а замовник в свою чергу зобов'язався сплатити за транспортування вантажу встановлену плату.

Як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції дійшли висновку, що між сторонами виникли відносини з договору перевезення. Вказаним договором-заявкою сторони домовились, що перевезення здійснюється згідно умов Конвенції про Договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, від 19.05.1956, до якої Україна приєдналась на підставі постанови Верховної Ради України від 17.09.1992 "Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів".

Згідно ст. 4 зазначеної Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого в цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Перевезення здійснювалось транспортним засобом ТОВ "Васт-Транс" (державний номер АІ 1031 АХ/17818 КХ) за міжнародною товарно-транспортною накладною від 24.11.2011 (СМR). На вантажній митній декларації № 807070001/2011/132534 від 28.11.2011 у графі 44 під кодом 4301 міститься посилання на договір - заявку № 178 від 18.11.2011, що є підтвердженням укладання зазначеного договору-заявки сторонами.

Пунктами 9, 10 договору-заявки сторони обумовили, що вартість послуг складає 7000,00 грн. Оплата наданих послуг відбувається протягом доби з моменту прибуття транспортного засобу з вантажем в місце розвантаження.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що вантаж відповідачу доставлений. Розвантаження закінчено 29.11.2011. Відповідач не заперечував факт отримання ним від позивача послуг з перевезення за договором - заявкою № 178 від 18.11.2011 та отримання вантажу від контрагента. Відповідно п. 10 договору-заявки термін оплати наступив 30.11.2011. Однак, ТОВ "ПФ" Данко Декор" оплату обумовленої договором вартості перевезення в розмірі 7000,00 грн. не здійснив.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 18 договору-заявки сторони встановили, що у випадку прострочення платежів сторони зобов'язані сплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф у розмірі суми вартості перевезення.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що нарахування позивачем за первісним позовом відповідачу штрафу в розмірі 7000,00 грн. відповідає умовам договору-заявки, є правомірним, в зв'язку з чим первісні позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ "ПФ" Данко Декор" про стягнення з ТОВ "Васт-Транс" збитків в розмірі 7012,28 грн., то апеляційний господарський суд встановив, що 29.11.2011 ТОВ "Васт-Транс" доставив вантаж, вказаний у договорі-заявці №178 від 18.11.2011.

Актом приймання-передачі від 29.11.2011 встановлено, що фактично тара, у якій транспортувався товар пошкоджена в результаті чого відбулося витікання рідини, що призвело до зменшення поставленого товару на 13,3 кг. лаку "Епоглас" та на 22 кг. затверджувача "Епоглас".

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України під збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати , які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договором-заявкою сторони не врегулювали порядку прийняття наданого для перевезення товару за кількістю. Представники ТОВ "Васт-Транс" не викликались для проведення прийняття товару, акт складено за участі водія перевізника, претензій до якого отримувач не мав. Також, даний акт не містить інформації про причини пошкодження.

Статтею 8 зазначеної Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що приймаючи вантаж, перевізник перевіряє вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування і нумерації місць та зовнішній стан вантажу і його упаковки. Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів зазначених у пункті 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов'язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов'язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.

Графа 18 CMR містить відмітку про те, що завантаження контролюється відправником. Перевізник не несе відповідальності за пошкодження, пов'язані з невірним завантаженням або неналежною упаковкою товару.

Згідно ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 134 Статуту автомобільного транспорту УРСР передбачено, що автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника. В цьому випадку автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред'явник претензії доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства або організації.

Відповідно до п. 9.9 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, водій, який виконує обов'язки експедитора, приймаючи вантаж в опломбованому автомобілі, напівпричепі, їх частинах або в контейнері, зобов'язаний переконатися в правильності навішування пломби, відсутності пошкоджень на ній та вільного пересування її вздовж пломбувального дроту, а також чіткості контрольних і літерних знаків на пломбі. Тобто, водій не зобов'язаний перевіряти кількість вантажу, який пломбувався.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "ПФ "Данко Декор" не надало доказів, які свідчать про протиправність дій ТОВ "Васт-Транс", а також не доведено ні порушення зобов'язання з боку ТОВ "Васт-Транс", ні його вини у пошкодженні вантажу, що означає неможливість наявності причинного зв'язку між відсутнім порушенням зобов'язання з боку ТОВ "Васт-Транс" та збитками ТОВ "ПФ "Данко Декор", тому відсутні правові підстави для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 24.07.2012 Харківського апеляційного господарського суду зі справи №5023/1285/12 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Б. Данилова

О.М. Сибіга