Ухвала суду № 26211448, 25.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/48288/12

Колегія суддів Вищий адміністративний суд України у складі:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Карагодіної С. М. Туркіної А. С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової службина постанову та ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 рокуу справі№ 2а/0470/5895/11за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СДТ»доДержавної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровськапровизнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, скасування податкової вимоги

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 року у справі № 2а/0470/5895/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.01.2011 року № 0000032305/0/1452 про нарахування податку на додану вартість в сумі 2 088 058 грн. і штрафних санкцій 522 014,50 грн., всього на суму 2 610 072,50 грн.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права: ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З доданих до касаційної скарги документів, вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська підлягає заміні її правонаступником Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної працівниками відповідача перевірки ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «СДТ»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з платником податків ТОВ «Оптдевайс»за липень 2010 року складено акт № 174/23-306/31270925 від 19.01.2001 року, в якому зафіксовано порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року на 2 088 058,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 19.01.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032305/8/1452, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 2 610 072,50 грн., з яких 2 088 058,00 грн. -основний платіж, 522 014,50 грн. -штрафні (фінансові санкції).

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції виходили з недоведеності податковим органом правомірності своїх висновків про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Оптдевайс», та висновків про безтоварність господарської операції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

30.06.2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Оптдевайс»(постачальник) укладено договір поставки № 108, за умовами якого постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупцю сировину, а останній прийняти та оплатити товар. Предметом цього договору є сировина для виробництва пластикової тари.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Оптдевайс»виписано позивачу відповідні накладні.

Судами першої та апеляційної інстанції досліджені наявні в справі докази в їх сукупності і зроблений висновок про доведеність позивачем реальності господарської операції та використання придбаного товару в господарській діяльності товариства, тобто наявність правових наслідків вчиненого правочину.

Обґрунтовано відхилено судами доводи податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки умовами договору визначено доставку товару контрагентом позивача ТОВ «Оптдевайс».

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зазначені положення дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, Закон України «Про податок на додану вартість»пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Аналогічна позиція висловлена Верховим Судом України (постанова № 239/11 від 14.11.2011 № 21-339а11 у справі за позовом Приватного підприємства - фірми "Асоль" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення).

Враховуючи встановлені судами обставини товарності фінансово-господарських операцій з відповідним контрагентом, недоведеність фіктивності договору поставки, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги вищенаведеного не спростовують.

Посилання скаржника на наявність підстав для визначення спірного правочину фіктивним, недоведеність факту отримання товару і, як наслідок, неправомірність включення до складу податкового кредиту відповідної суми, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 210, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В :

Замінити Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська її правонаступником Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 року у справі № 2а/0470/5895/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак