Ухвала суду № 26211442, 24.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2012 року м. Київ К-56053/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації України

на постанову Господарського суду м. Києва від 08.11.2006

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009

у справі №47/234-А

за позовом Приватного підприємства "Фірма "Волна"

до 1) Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, 2) Державної податкової адміністрації у м. Києві, 3) Державної податкової адміністрації України

про визнання недійсними актів ненормативного характеру, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 08.11.2006, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009, задоволено позов Приватного підприємства "Фірма "Волна" про визнання недійсними актів ненормативного характеру.

В касаційній скарзі відповідачі - 1, 3 просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту перевірки 28.02.2006 № 332/23-21571161, відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032312/0 від 11.03.2006, яким позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (зі змінами та доповненнями), пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (зі змінами та доповненнями) визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі - 66750,00 грн., в тому числі 44500,00 грн. - основний платіж та 22250,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами перевірки встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22.10.2004 визнано недійсним з моменту реєстрації статут TOB "Колден", установчий договір даного підприємства, а також свідоцтво про державну реєстрацію платника податку на додану вартість TOB "Колден" №37059331 від 23.05.2003.

При цьому, з акта перевірки та пояснень відповідача-1 вбачається, що єдиною обставиною, на підставі якої ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та визначено суму податкових зобов'язань, є рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.10.2004, яке ухвалою цього ж Голосіївського районного суду м. Києва від 05.05.2005 було скасовано і, за наслідками перегляду якого, за нововиявленими обставинами Голосіївським районним судом м. Києва винесено рішення від 17.03.2006 про відмову в позові ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість TOB "Колден", яке ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27.09.2006 залишено без змін. У зв'язку з чим, вказане рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17.03.2006 набрало законної сили.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що доказів скасування ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 05.05.2005, якою скасовано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.10.2004, відповідачами суду не надано.

Крім того, як вбачається з долучених до матеріалів справи податкових накладних №0000003 від 29.01.2004, №0000004 від 12.02.2004, №0000005 від 20.02.2004, №6 від 25.03.2004 на загальну суму - 267000,38 грн., в тому числі податок на додану вартість - 44500,07 грн., виписаних TOB "Колден" на адресу позивача, вказані податкові накладні відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, Закон України "Про податок на додану вартість" визначав лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключения до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України не передбачає.

Матеріали справи свідчать, зокрема, акт перевірки ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва від 28.02.2006 № 332/23-21571161, що на момент проведення перевірки позивач мав усі податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, як в період укладення та виконання договору №16 від 17.12.2003, так і станом на день розгляду спору, TOB "Колден" є належним чином зареєстрованим підприємством, в тому числі як платник податку на додану вартість.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій правомірно не погодилися з посиланням відповідачів на акт контролюючого органу №578/19-4013 від 11.01.2005, яким анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - TOB "Колден", оскільки вказаний акт складено виключно на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.10.2004, яке станом на день розгляду спору було скасоване.

Таким чином, оскільки відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення, а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Доводи, наведені скаржниками в касаційних скаргах, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації України - відхилити.

Постановою Господарського суду м. Києва від 08.11.2006 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.А. МоторнийСудді І.В. Борисенко В.В. Кошіль