Постанова № 26210121, 19.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2012 року № 2а-10289/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕРА»до 1. Київської регіональної митниці 2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпро скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/011756/2 від 14 березня 2012 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100190000/2/60476 від 16 березня 2012 року, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26 липня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕРА»(далі -ТОВ «ДЕРА») з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/011756/2 від 14 березня 2012 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100190000/2/60476 від 16 березня 2012 року, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу № 2а-10289/12/2670 призначено до судового розгляду на 29 серпня 2012 року.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

В судовому засіданні 29 серпня 2012 року суд ухвалив розгляд справи відкласти до 12 вересня 2012 року.

В судовому засіданні 12 вересня 2012 року суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Відповідач 2 направив на адресу суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких просив слухати справу за відсутності представника Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕРА»(ідентифікаційний код юридичної особи 33063984) зареєстровано 10 лютого 2005 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією. Вказане товариство розташоване за адресою: 01033, м. Київ, вул. Короленківська, будинок 4.

До видів діяльності ТОВ «ДЕРА»за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов Контракту № 1/11, укладеного 08 грудня 2010 року між Фірмою Дера Фуд Текнолоджі Н.В. (Бельгія) (Продавець) та ТОВ «ДЕРА»(Україна) (Покупець), Продавець продав, а Покупець придбав на умовах EXW Борнем (Інкотермс 2000) суміші харчових інгредієнтів, в кількості, асортименті та за цінами, вказаними в Додатку до кожної партії товару, який є невід'ємною частиною даного Контракту.

06 березня 2012 року Продавець та Покупець уклали Додаток № 49 до Контракту № 1/11 від 08.12.2010 року, відповідно до якого Продавець зобов'язувався поставити Покупцю продукт на основі борошна -DRY F115»в кількості 20 000 кг за ціною 0,72 євро за кілограм, що в сумі становить 14 400 євро 00 євроцентів.

До митного оформлення у Київській регіональній митниці ТОВ «ДЕРА»був заявлений в режимі імпорт-40 товар: «Харчові продукти на основі борошна: DERABRAT DRY F115, що використовується як суміш для попередньої обсипки напівфабрикатів (борошно пшеничне, загущувач E415) (ксантанова камідь) в мішках по 25 кг-20 000 кг, виробник: Dera Foods Technology N.V., торгівельна марка: Dera, країна виробництва: Бельгія»та подано вантажну митну декларацію (далі -ВМД) № 100190000/2012/423505 від 12.03.2012 року.

Митна вартість товару була визначена ТОВ «ДЕРА»відповідно до статті 267 Митного кодексу України, чинного в момент митного оформлення товару, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) на рівні 0,825 євро/кг.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом було надано документи, перелік яких, зазначений в гр. 44 поданих до митного оформлення ВМД, а саме:

- зовнішньоекономічний договір № 1/11 від 08.12.2010 (копія);

- додаткова угода № 1 від 20.12.2011 до контракту № 1/11 від 08.12.2010 (копія);

- додаток № 49 до контракту № 1/11 від 08.12.2010 (копія);

- рахунок-фактура від 06.03.2012 № 130920;

- CMR від 06.03.2012 № FEB 81808691;

- договір транспортного експедирування від 20.05.10 № UAC170 (копія);

- копія довідки про транспортні витрати від 20.02.12 б/н;

- копія експертної митної декларації країни-відправлення (Бельгія) від 06.03.2012 № 12ВЕЕ0000008756481.

З метою перевірки правильності визначення митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, підрозділом митного оформлення було направлено запит від 13.03.2012 року № 423505 до відділу митних платежів Київської регіональної митниці.

При перевірці правильності визначення заявленої митної вартості товару «харчові продукти на основі борошна: DERABRAT DRY F115, що використовується як суміш для попередньої обсипки напівфабрикатів (борошно пшеничне, загущувач E415) (ксантанова камідь)», у посадової особи митного органу виникли сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості, а саме: вартість заявленого до митного оформлення товару є меншою від рівня митної вартості товарів цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС ДМСУ), що декларуються за кодом згідно з УКТЗЕД 1901909900.

Після чого, митним органом декларанту було запропоновано надати додаткові документи, а саме:

- прайс-листи фірми-виробника;

- банківські документи про оплату за попередні поставки аналогічних товарів;

- інформацію про вартість сировини на ринку виробника;

- висновок про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що має відповідні повноваження із законодавством.

З даним переліком додаткових документів декларант ознайомився 14.03.12 р., про що розписався, а також письмово повідомив, що інформацію про вартість сировини на ринку виробника, надати неможливо.

Відділом митних платежів Київської регіональної митниці 14 березня 2012 року прийнято Рішення про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/011756/2.

В зазначеному Рішенні, митний орган дійшов висновку, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, через відмову декларанта від подання додаткових документів для підтвердження митної вартості в повному обсязі та наявності сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості; метод 2 (за ціною угоди щодо ідентичних товарів) не був використаний у зв'язку з відсутністю у митного органу та декларанта цінової інформації на ідентичні товари; метод 3 (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) не використаний у зв'язку з відсутністю у митного органу та декларанта цінової інформації на подібні товари; методи 4-5 не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості; в результаті проведення консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, було проведено співставлення рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено (згідно з вимогами постанови КМУ від 27.12.10 № 1229); митна вартість визначена за 6 (резервним) методом, згідно з вимогами ст. 273 Митного кодексу України, та щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визначених за методами 1-6 митних вартостях.

Таким чином, рішенням від 14 березня 2012 року № 100000003/2012/011756/2 було визначено митну вартість товару на рівні 1,91 євро/кг.

16 березня 2012 року Київською регіональною митницею по причині неможливості внесення змін до ВМД (коригування митної вартості), на підставі ст. 90 Митного кодексу України, постанови КМ України від 09.06.97 р. № 574 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію»відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, про що складено Картку № 100190000/2/60476.

В зв'язку з незгодою з рішенням, прийнятим митним органом, відповідно до вимог Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 17.03.2008 р. № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.03.2008 р. за № 259/14950, декларант скористався можливістю випустити товар у вільний обіг під гарантійні зобов'язання на підставі ВМД № 100190000/2012/423774 від 17.03.2012 року.

14 червня 2012 року ТОВ «ДЕРА»для підтвердження рівня заявленої митної вартості надало митному органу копії наступних документів:

- контракту № 1/11 від 08.12.2010 р.;

- додатку № 49 до контракту № 1/11 від 08.12.2010 р.;

- інвойсу № 130920 від 06.03.2012 р.;

- експертної декларації № 12ВЕЕ0000008756481 від 06.03.2012 р.;

- експертного висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза»№ 1098 від 21.03.2012 р.;

- листа відправника про рівень експортної ціни для України на заявлений продукт, завірений ТПП (Бельгія) від 12.06.2012 р.;

- відвантажувальних та фінансових документів з цінами реалізації заявленого товару на території України.

За результатами розгляду додатково наданих декларантом документів, митний орган відмовив у перегляді Рішення про визначення митної вартості товарів від 14 березня 2012 року № 100000003/2012/011756/2 з причин невиконання у повному обсязі вимог пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМ України від 20.12.06 р. № 1766.

ТОВ «ДЕРА»не погоджується з рішенням Київської регіональної митниці, вважає, що митний орган неправомірно застосував замість визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), передбаченого ст. 267 Митного кодексу України, резервний метод, а тому, на думку позивача, Рішення про визначення митної вартості товарів від 14 березня 2012 року № 100000003/2012/011756/2 підлягає скасуванню, та до товару має бути застосований перший метод.

Також, позивач вважає, що скасуванню підлягає і Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100190000/2/60476 від 16.03.2012 року, як така, що прийнята на підставі, на думку позивача, незаконного Рішення № 100000003/2012/011756/2 від 14.03.2012 року.

Окрім цього, ТОВ «ДЕРА»вважає, що йому має бути повернено переплату ввізного мита та податку на додану вартість, що згідно вантажної митної декларації № 100190000/2012/423774 від 17.03.2012 року становить 22 610,81 грн. ввізного мита та 49 743,77 грн. податку на додану вартість.

В своєму позові ТОВ «ДЕРА»просить скасувати рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/011756/2 від 14.03.2012 р. та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100190000/2/60476 від 16.03.2012 року; зобов'язати Київську регіональну митницю застосувати щодо товару, а саме харчових продуктів на основі борошна: - арт. 579202 DRY F115», що використовується як суміш для попередньої обсипки напівфабрикатів (борошно пшеничне, загущувач (Е415) (ксантанова камідь) в кількості 20 000 (двадцять тисяч) кілограм, в мішках по 25 кілограм, ввезеного згідно вантажної митної декларації № 100190000/2012/423774 від 17.03.2012 року, митну вартість, розраховану за ціною контракту № 1/11 від 08.12.2010 року, укладеного між ТОВ «ДЕРА»та фірмою Dera Food Technology N.V., Бельгія та додатку № 49 від 06.03.2012 року до нього; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ДЕРА»(код ЄДРПОУ 33063984, 01013, м. Київ, вул. Інженерна, 1А) суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 49 743,77 грн. та ввізного мита у розмірі 22 610,81 грн. на р/р 26009010002655 у філії ПАТ «УніКредит Банк»у м. Києві, МФО 300744.

Київська регіональна митниця подала заперечення проти позову, в яких відзначає, що з метою запобігання заниження митної вартості і зменшення надходження платежів до Державного бюджету України та за відсутності необхідних документів, якими можливо було б підтвердити заявлену митну вартість, митний орган відповідно до положень Митного кодексу України самостійно визначив митну вартість товару з урахуванням наявних у нього відомостей та правомірно виніс Рішення про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/011756/2 від 14.03.2012 р.

Відповідач 1 вважає, що дії митниці щодо визначення митної вартості товару є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, а тому, адміністративний позов ТОВ «ДЕРА»є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

В своїх запереченнях, відповідач 1 просить суд в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕРА»повністю відмовити.

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві подало свої заперечення проти заявлених до відповідача 2 вимог, в яких просить в задоволенні позовних вимог до ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві відмовити.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕРА», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Митного кодексу України (далі -МК України), Бюджетного кодексу України (далі -БК України), Податкового кодексу України (далі -ПК України), Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (далі -Порядок № 1766), Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17 березня 2008 року № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 березня 2008 року за № 259/14950 (далі -Порядок № 230), Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574 (далі -Положення № 574), Порядку застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 13 грудня 2010 року № 1467, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2011 року за № 180/18918 (далі -Порядок № 1467), Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 року № 314, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 року за № 439/10719 (далі -Порядок № 314), Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року № 339 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1229) (далі -Порядок № 339), Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 24 червня 2009 року № 602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 липня 2009 року за № 669/16685 (далі - Порядок № 602), Порядку заповнення рішення про визначення митної вартості товарів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29 травня 2009 року № 506, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2009 року за № 534/16550 (далі -Порядок № 506) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 МК України (в редакції, чинній на момент митного оформлення товару), митні органи - спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

Статтею 260 МК України визначено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Згідно з статтею 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

На письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Після надання банком гарантій, зазначених у частині третій цієї статті, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант.

Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.

У відповідності до статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Приписами статті 266 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів (ч. 2 ст. 267 МК України).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню: а) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; б) витрати на транспортування після ввезення; в) податки та збори (обов'язкові платежі), які справляються в Україні (ч. 3 ст. 267 МК України).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі (ч. 4 ст. 267 МК України).

Згідно з статтею 273 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Порядок № 1766 (в редакції, чинній на момент митного оформлення товару) визначає умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1766 митна вартість товарів та метод її визначення декларуються під час митного оформлення таких товарів шляхом подання декларації митної вартості.

Пунктом 7 Порядку № 1766 визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 1766 для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові:

бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прятоварів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам (п. 9 Порядку № 1766).

Пунктом 10 Порядку № 1766 визначено, що відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України.

Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

У відповідності до пункту 11 Порядку № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Приписами пункту 14 Порядку № 1766 визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Порядок № 230 визначає механізм реалізації права декларанта, що заявляє митну вартість, згідно з положеннями статті 264 Митного кодексу України і пункту 15 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766.

Пунктом 11 Порядку № 230 визначено, що строк дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки (п. 13 Порядку № 230).

Митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом (п. 14 Порядку № 230).

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що Рішенням про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/011756/2 від 14.03.2012 року митну вартість товару визначено із застосуванням шостого методу (резервного).

Підставою визначення митної вартості товару саме по методу № 6, стало те, що декларантом не виконано в повному обсязі вимог пункту 11 Порядку № 1766, а саме, ТОВ «ДЕРА» не надано прайс-листів фірми-виробника та інформації про вартість сировини на ринку виробника, що не дало можливості митному органу впевнитися в тому, що вартість готового продукту є вищою за вартість сировини та всіх виробничих витрат, понесених під час виробництва даного товару.

Окрім цього, згідно з експертним висновком державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза»від 21.03.2012 року № 1098, експерт проводив вартісний аналіз на підставі наданих до митного оформлення товаросупровідних документів та листа-повідомлення від фірми-виробника «Kerry Ingredients & Flavours»(Бельгія), та, визнав ціну 0,72 євро/кг на умовах поставки EXW - м. Борнем, Данія, такою, що відповідає рівню ціни виробника, тоді як умови поставки товару заявлені декларантом EXW - м. Борнем, Бельгія.

Таким чином, невідповідність умов поставки товару не дало змогу митному органу прийняти даний експертний висновок до роботи.

Також, відповідач 1 вважає, що експертом не здійснено аналіз цін на ідентичні або подібні товари, не врахована кон'юнктура ринку. Експерт посилався виключно на цінову політику фірми «Kerry Ingredients & Flavours»(Бельгія), орієнтовану безпосередньо для ТОВ «ДЕРА».

Окрім цього, в наданій декларантом довідці про транспортні витрати не зазначено відстань від пункту відправлення до кордону України та перелік операцій що проводились з вантажем під час доставки (перевалка, вантажні роботи, зберігання, маркування, страхування, тощо), що унеможливило митному органу здійснити перевірку числових значень складових транспортних витрат.

З-поміж іншого було розглянуто та прийнято до уваги копію листа відправника про рівень експортної ціни для України на заявлений продукт.

Проте, інформація, що міститься в даному листі про рівень ціни на товар повторює надану у інвойсі інформацію та суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції переліку продукції продавця необмеженій кількості потенційних покупців.

Зазначені вище обставини стали приводом для відмови в перегляді митним органом Рішення про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/011756/2 від 14.03.2012 року.

Аналізуючи вищевказане, суд вважає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначеної митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України.

Митний орган може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.

Митні органи, відповідно до покладених на них завдань, забезпечують контроль за виконанням законодавства України з питань митної справи й справлянням податків і зборів та інших завдань, покладених на митну службу України.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів із застосуванням різних форм митного контролю згідно з положеннями Митного кодексу України.

Відповідно до статті 42 МК України, під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Митний орган під час митного оформлення товарів здійснює контроль за правильністю визначення їх митної вартості, у тому числі за правильністю обрання та застосування методу такого визначення, повнотою (комплектністю) поданих документів та їх відповідністю вимогам, установленим законодавством.

В свою чергу, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з врахуванням статті 117 Конституції України, в якій зазначено, що постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання, посадовою особою Київської регіональної митниці, на підставі пункту 14 Порядку № 1766, у зв'язку з невиконанням вимог митниці в наданні додаткових документів особою уповноваженою на декларування, правомірно було прийнято Рішення про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/011756/2 від 14.03.2012 року на підставі наявних відомостей згідно із законодавством, а тому, у задоволенні вимоги позивача про скасування зазначеного рішення має бути відмовлено.

Також, не підлягає до задоволення вимога про скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100190000/2/60476 від 16 березня 2012 року, оскільки дане рішення є наслідком послідових дій митного органу та яке ґрунтується на законно прийнятому рішенні № 100000003/2012/011756/2 від 14.03.2012 року.

Окрім цього, виходячи з системного аналізу норм Митного кодексу України, суд приходить до висновку, що вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках, відноситься до виключної компетенції митних органів.

Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Враховуючи зазначене вище, а також приписи статті 11 МК України, якою визначено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України, що саме цими органами має виконуватись комплекс завдань, зумовлений цілями та конкретним змістом митної політики, а також напрямками державної діяльності в сфері зовнішньої та внутрішньої політики, питання встановлення митної вартості та її контролю не може бути предметом вирішення будь якого іншого органу, окрім митних органів.

А тому, зобов'язання митного органу застосувати щодо товару, а саме харчових продуктів на основі борошна: - арт. 579202 AT DRY F115», що використовується як суміш для попередньої обсипки напівфабрикатів (борошно пшеничне, загущувач (Е415) (ксантанова камідь) в кількості 20 000 (двадцять тисяч) кілограм, в мішках по 25 кілограм, ввезеного згідно вантажної митної декларації № 100190000/2012/423774 від 17.03.2012 року, митну вартість, розраховану за ціною контракту № 1/11 від 08.12.2010 року, укладеного між ТОВ «ДЕРА»та фірмою Dera Food Technology N.V., Бельгія та додатку № 49 від 06.03.2012 року до нього, є втручанням в його виключну компетенцію.

Отже, в задоволенні вимоги позивача про зобов'язання відповідача 1 вчинити певні дії, має бути відмовлено.

Вирішуючи питання щодо позовної вимоги ТОВ «ДЕРА»до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «ДЕРА»(код ЄДРПОУ 33063984, 01013, м. Київ, вул. Інженерна, 1А) суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 49 743,77 грн. та ввізного мита у розмірі 22 610,81 грн. на р/р 26009010002655 у філії ПАТ «УніКредит Банк»у м. Києві, МФО 300744, суд приходить до висновку, що підстави для її задоволення також відсутні.

Так, відповідно пункту 16 Порядку № 230, у разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством.

У відповідності до підпункту 1 пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, підпункту 5 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, органи Державної казначейської служби України здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно сплачених податків і зборів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету.

Оскільки, вимога про стягнення коштів можлива до задоволення лише в разі задоволення вимоги про скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/011756/2 від 14 березня 2012 року, яка, як зазначено вище, до задоволення не підлягає, у суду немає підстав для стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 49 743,77 грн. та ввізного мита у розмірі 22 610,81 грн.

Зазначені податки і збори, сплачені декларантом згідно вантажної митної декларації № 100190000/2012/423774 від 17.03.2012 року, згідно якої товар випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані Рішення про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/011756/2 від 14 березня 2012 року та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100190000/2/60476 від 16 березня 2012 року ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Митна вартість товару, що визначена із застосуванням шостого методу (резервного), визначена митним органом відповідно до рішення № 100000003/2012/011756/2 від 14 березня 2012 року щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визначених (визнаних) митних вартостях.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем 1 доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕРА»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко