Постанова № 26209840, 22.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2012 року 14:35 № 2а-1324/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макфоксі" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.01.2012р. №0000042303, №0000032310

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування та визнання нечинними (недійсними) податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0000042303 та №0000032310 від 06.01.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та екологічного податку, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Позивач із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями донарахованою сумою податку не погоджується, вважає що висновки Акту перевірки на підставі якого були прийняті оскаржувані рішення є хибними та надуманими, а сама перевірка була проведена з порушенням діючого податкового законодавства та грубим порушенням прав платника.

Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд замінив первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва на належного відповідача - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважаючи свої рішення законними та обґрунтованими, прийнятим за результатами перевірки позивача.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макфоксі" (ідентифікаційний код 36470918) зареєстровано 30 квітня 2009 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 457128).

Згідно довідки АА № 397536 з ЄДРПОУ видами діяльності ТОВ "Макфоксі" за КВЕД є: 55.30.1 Діяльність ресторанів; 15.81.0 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; 55.30.2 Діяльність кафе; 55.40.0 Діяльність барів; 55.52.0 Послуги з постачання готової їжі; 55.51.0 Діяльність їдалень.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією районі м. Києва на підставі направлень від 31.10.2011 року. №3090/23-03, №3091/23-03, №3092/23-03, 3093/23-03, №3094/23-03 виданих ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, згідно із п.п.20.1.4, п. 20.1 ст. 20, абз 1,2,4, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Макфоксі" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.05.2009 р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 08.05.2009 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено Акт від 16 грудня 2011 року № 2565/23-03/36470918 (далі -Акт перевірки від 16.12.2011 року № 2565/23-03/36470918).

За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ "Макфоксі" вимог пп.5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97) зі змінами та доповненнями, підприємством віднесено до складу валових витрат витрати пов'язані із будівництвом основних фондів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 цього Закону в результаті чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 510406,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму у 510406,00 грн.

Також встановлено не нарахування екологічного податку в сумі 1424,25, в т.ч. за І кв. 2011 року в сумі 387,79 грн, за ІІ квартал 2011 року в сумі 1036,46 грн. чим порушено пункт 249.6 ст. 249 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Не погодившись із висновками акту перевірки позивач подав заперечення до акту перевірки, за наслідками розгляду яких висновок перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі Акту перевірки від 16.12.2011 року № 2565/23-03/36470918 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р"від 06 січня 2012 року № 0000042303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 510 406,00 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції: 127602,00 грн.; податкове повідомлення-рішення форми "Р"від 06 січня 2012 року № 0000032310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку за основним платежем на 1424,25 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції: 1,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини частково виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється також з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 08.05.2009 р. по 31.03.2011 р., на думку податкового органу, встановлено їх завищення на загальну суму 2 041 626,00 грн. в т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму 2 041 626,00 грн.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи відповідно до укладеного договору позики ТОВ "Макфоксі" з нерезидентом Lazeroni LTD (Кіпр) №МСвід 15.05.2009 року, протягом 2009 року отримало кредитні кошти в еквіваленті грошової одиниці України на суму 11 699 370.00 грн., та відповідно до додаткової угоди №1 від 25.12.2009 до договору позики № МС\1-1505 від 15.05.2009 року,отримало кредитні кошти в еквіваленті грошової одиниці України на суму 6 001 125,00 грн.

Кредитні кошти за умовами договору з компанією Lazeroni LTD отримувались ТОВ "Макфоксі" на поповнення обігових коштів позичальника для здійснення господарської діяльності, у зв'язку із чим ТОВ "Макфоксі" у 2009 році збільшено балансову вартість основних засобів на суму 17 535 477,08 грн. та у 2010 році збільшено балансову вартість основних засобів на суму 3 719 581,13 грн.

Так, кредитні кошти, як зазначено в акті перевірки від 16.12.2011 року № 2565/23-03/36470918 та вбачається з позовної заяви, були витрачені на придбання основних засобів для здійснення фінансово-господарської діяльності (ремонти приміщень, закупка обладнання тощо), що не суперечить предмету діяльності ТОВ "Макфоксі", що визначений у Статуті підприємства.

Цей факт відповідачем не заперечується.

Виплачені за користування кредитом проценти у розмірі 2 041 626,00 грн. позивач у звітному періоді за IV квартал 2010 року включив до складу валових витрат.

Порядок ведення податкового обліку по податку на прибуток регулювався нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) який є спеціальним та основним нормативним актом при визначенні та обрахуванні валових витрат та при складанні декларації про прибуток підприємств.

Згідно пп. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшою використання у власній господарській діяльності.

П. 5.5 ст. 5 вищеназваного Закону врегульовано особливості визначення складу валових витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями.

Підпунктом 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 встановлено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Виплати з нарахування процентів здійснювалися позивачем у зв'язку з веденням господарської діяльності.

Закупівля товарів, будівництво, придбання або проведення ремонту (модернізації, реконструкції) основних фондів безпосередньо пов'язане з веденням господарської діяльності, відповідно, витрати на сплату процентів за фінансовий кредит, використаний для здійснення таких капітальних витрат, відноситься до складу валових витрат.

Згідно з приписом пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання під процент.

Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначено у пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Витрати платника податку - дебітора по сплаті процентів за фінансовий кредит, цільовим використанням якого згідно кредитного договору є поповнення оборотних коштів, включаються до складу валових витрат з врахуванням обмежень встановлених п. 5.5 ст. 5 названого Закону, а саме: за умови використання кредитних коштів з метою ведення господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності;

При цьому одним з принципів бухгалтерського обліку (ст. 4 вказаного Закону) є принцип послідовності - постійне застосування підприємством обраної облікової політики.

Згідно п.5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства.

Як встановлено в судовому засіданні облікова політика ТОВ "Макфоксі" не передбачає капіталізацію фінансових витрат.

Разом з тим, суд враховує посилання позивача на узагальнююче податкове роз'яснення, а саме лист ДПА України від 1011.2008 р. №23025/7/15-0217, яким саме і керувався позивач при віднесенні до валових витрат підприємства витрати з нарахування відсотків за борговими зобов'язаннями перед компанією Lazeroni LTD у розмірі 2 041 626,00 грн.

Таким чином, Підприємство обгрунтовано включило до складу валових витрат суму витрат з нарахування відсотків за борговими зобов'язаннями у розмірі 2 041 626,00 грн. Такі дії відповідають приписам пп. 5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Макфоксі" укладено договори з ДП "Фірма Альтфатер Київ" від 14.08.2009р. №1687 про вивезення твердих побутових відходів, та ТОВ "Демікон" від 10.03.2011р. №3288 на демекурізацію відпрацьованих люмінесцентних ламп.

Згідно пп. 240.1 ст. 240 ПКУ платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються в тому числі розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Разом з цим, не є платниками податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері (п. 240.5 ст. 240 ПКУ).

У відповідності до пп. 242.1.3 ст. 242 ПКУ об'єктом оподаткування в тому числі є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

При цьому, розміщенням відходів, у розумінні пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу та ст. 1 Закону України "Про відходи", є зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Спеціально відведеними місцями, згідно ст. 1 Закону України "Про відходи", є місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Отже, як слідує із системного аналізу вказаних правових норм, платниками екологічного податку, прийнятно до предмету даної адміністративної справи, є особи, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач не здійснює розміщення відходів у спеціально-відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, він не є платником екологічного податку, хоча і не входить до суб'єктного складу осіб, які не є платниками зазначеного податку. За даних обставин платниками такого податку є організації, що безпосередньо здійснюють розміщення відходів позивача на спеціально відведених місцях у відповідності до укладених договорів на здійснення вивозу та утілізації побутових відходів.

За таких обставин суд дійшов висновку про безпідставне нарахування позивачу екологічного податку у сумі 1424,25 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновків про помилковість доводів відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та не нарахування екологічного податку, та, відповідно, про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Макфоксі" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0000042303 та № 0000032310 від 06.01.2012 року.

Судові витрати в сумі 2146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макфоксі" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій