Постанова № 26209442, 24.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 вересня 2012 р. справа № 2-а- 8156/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання -Лишняк І.В.,

за участі:

представника позивача -Ситнік О.О.,

представника відповідача - Калініна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (далі - ДП "ХМЗ "ФЕД") звернулась до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС) про скасування податкових повідомлень - рішень від 13.03.2012 року №0000140841, №0000120841 та №0000130841.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, які викладені в акті № 144/41-018/14310052 від 28.02.2012р., а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки правочини укладені позивачем із СП ТОВ «Інженерно-Авіаційна служба»та ТОВ «Хімресурси»були спрямовані на реальне настання правових наслідків, виконані в повному обсязі, господарські операції мали реальний характер, первинні документи оформлені належним чином, витрати за правочинами фактично понесені, отримані за правочинами товари (роботи, послуги) використані в межах господарської діяльності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів і просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, у судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що згідно з актом перевірки №144/41-018/14310052 від 28.02.2012 року ДП "ХМЗ "ФЕД" вчинено порушення п.201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит на 141233,34 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2011 року на 2066,33 грн., заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за червень 2011 року на 69500,34 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2011 року на 69666,66 грн. Висновок про виявлене порушення зроблений внаслідок включення до податкового кредиту з ПДВ суми в розмірі 141233,34 грн. по податковим накладним, котрі були виписані в межах нікчемних правочинів, що суперечить ст. 216 ЦК України та ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України. Представник відповідача зазначив, що висновки акту перевірки №144/41-018/14310052 від 28.02.2012 року є належним чином обґрунтованими та такими, що узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до виписки, витягу та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ДП "ХМЗ "ФЕД" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.12.1991 року.

З пояснень сторін та наявних матеріалів справи судом встановлено, що ДП "ХМЗ "ФЕД" перебуває на обліку у СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС та відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №30006923 від 13.09.2000 року є платником податку на додану вартість.

На підставі направлення на перевірку від 15.02.2012 року №92, згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу СДПІ ВПП у м. Харкові від 14.02.2012 року №82 фахівцями СДПІ ВПП у м. Харкові з 15.02.2012 року по 27.02.2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "ХМЗ "ФЕД" з питання дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість за період червень-липень 2011р. по правовим відносинам з СП ТОВ «Інженерно-Авіаційна служба»(код ЄДРПОУ 32029020) та ТОВ «Хімресурси»(код ЄДРПОУ 32676108).

За результатами перевірки складено акт №144/41-018/14310052 від 28.02.2012 року, відповідно до якого встановлено порушення:

- частини 5 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, здійсненним ДП "ХМЗ "ФЕД" із СП ТОВ "Інженерно-Авіаційна служба" (код за ЄДРПОУ 32029020) та ТОВ «Хімресурси»(код за ЄДРПОУ 32676108);

- п.201.4, п.201.6 ст.201, п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового Кодексу України, завищено податковий кредит на загальну суму 141233,34 грн., у тому числі по періодам: за червень 2011 року на 69500,34 грн., за липень 2011 року на 71733,00 грн.;

- п.201.4, п..201.6 ст.201, п.198.3, п.198.4 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за червень 2011 року на суму 69500,34 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року на 2066,33 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2011 року на 69666,66 грн.

За наслідками акту перевірки №144/41-018/14310052 від 28.02.2012 року СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.03.2012 року №0000140841 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 69666,66 грн., №0000120841 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 69501,34 грн., №0000130841 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку) з ПДВ у розмірі 2066,33 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1033,17 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "ХМЗ "ФЕД" в червні, липні 2011 року здійснювало придбання комплектів деталей у СП ТОВ «Інженерно-Авіаційна служба». Постачання здійснювалось на підставі договору купівлі-продажу №82/10-205 від 15.03.2010 року. Відповідно до умов договору транспортування ТМЦ здійснювалось на умовах «ЕХW-м. Харків».

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за згаданим правочином ДП "ХМЗ "ФЕД" подано до суду складені сторонами договору первинні документи, зокрема: видаткову накладну №РН-0000016 від 17.06.2011 року, прибутковий ордер №263 від 17.06.2011 року, вимогу №12 від 17.06.2011 року, акт заліку взаємних заборгованостей №1 на 30.06.2011 року, платіжні доручення №5925 від 29.06.2011 року та №10115 від 10.10.2011 року, податкову накладну №20 від 17.06.2011 року, товарно-транспортну накладну 02АБГ №146652 та подорожній лист №628654 від 17.06.2011 року, видаткову накладну №РН-0000024 від 29.07.2011 року, прибутковий ордер №322 від 29.06.2011 року, вимоги №309, 318 від 29.07.2011 року, платіжні доручення №1397, №7650 від 10.08.2011 року, податкову накладну №28 від 29.07.2011 року, товарно-транспортну накладну 02АБГ №146671 від 29.07.2011 року.

Також, ДП "ХМЗ "ФЕД" в липні 2011 року здійснювало придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Хімресурси». Постачання здійснювалось на підставі договору купівлі-продажу №040410 від 06.04.2010 року. Відповідно до умов договору транспортування ТМЦ здійснювалось на умовах м. Харків».

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за даним правочином ДП "ХМЗ "ФЕД" подано до суду складені сторонами договору первинні документи, зокрема: видаткову накладну №174 від 05.07.2011 року, прибутковий ордер №145 від 08.07.2011 року, лімітні карти №208, №209 від 08.07.2011 року, платіжні доручення №4905 від 01.06.2011 року, №5684 від 22.06.2011 року, №5752 від 23.06.2011 року та №6229 від 07.07.2011 року, податкові накладні №1 від 01.06.2011 року, №64 від 22.06.2011 року, №66 від 23.06.2011 року та №4 від 05.07.2011 року, товарно-транспортну накладну 02АБК №716781 та подорожній лист №225736 від 08.07.2011 року.

Таким чином, наявна в матеріалах справи первинна бухгалтерська документація в сукупності свідчить про реальність виконання укладених між ДП "ХМЗ "ФЕД" та ТОВ «Хімресурси», СП ТОВ «Інженерно-Авіаційна служба»договорів.

Згідно з пп. 14.1.181.п 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п. 14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4. ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що ТОВ «Хімресурси»та СП ТОВ «Інженерно-Авіаційна служба»виконали вимоги діючого законодавства видавши ДП "ХМЗ "ФЕД" належним чином оформлені податкові накладні, досліджені під час розгляду справи, в свою чергу ДП "ХМЗ "ФЕД" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Пунктом 48.1 ст.48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій ДП "ХМЗ "ФЕД" щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Хімресурси»та СП ТОВ «Інженерно-Авіаційна служба». При цьому суд зазначає, що актом перевірки ДП "ХМЗ "ФЕД" не було встановлено неналежного оформлення первинних документів та податкових накладних, за якими ДП "ХМЗ "ФЕД" було включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту.

Стосовно висновків СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС про те, що договори, укладені між ДП "ХМЗ "ФЕД" та ТОВ «Хімресурси», СП ТОВ «Інженерно-Авіаційна служба»не спричиняють реального настання правових наслідків суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"(далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ № 9) суд зауважує наступне. В силу положень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що угоди, укладені між ДП "ХМЗ "ФЕД" та ТОВ «Хімресурси», СП ТОВ «Інженерно-Авіаційна служба»визнані судом недійсними.

А відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними"від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім того, суд бере до уваги, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірний правочин не оскаржений в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових рішень про визнання спірного правочину недійсним.

Таким чином, договори укладені між ДП "ХМЗ "ФЕД" та ТОВ «Хімресурси», СП ТОВ «Інженерно-Авіаційна служба», а також податкові накладні, виписані по дослідженим судом договорам на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначені вище угоди не є нікчемними (недійсними) в силу закону.

Суд також зазначає, що Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобов'язані дотримуватися вимог цього Порядку. Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно статті 3 названого Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що дослідження та аналіз первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок є обов'язковим.

Суд звертає увагу на те, що обов'язковість використання при проведенні документальних перевірок первинних документів платників податків визначається також положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту перевірки ДП "ХМЗ "ФЕД" вбачається, що при її проведенні фахівцями податкового органу ретельно було вивчено лише акти перевірок ТОВ «Хімресурси», СП ТОВ «Інженерно-Авіаційна служба», а первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки досліджувались не повністю.

Таким чином, судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Окрім цього, суд зауважує, що жодного порушення податкового законодавства безпосередньо ДП "ХМЗ "ФЕД" згідно акту №60/23-30142319 від 19.01.2012 року фахівцями СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС встановлено не було.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкових повідомлень - рішень СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС від 13.03.2012 року №0000140841, №0000120841 та №0000130841 дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність його скасування.

В зв'язку з тим, що СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС не мала належних підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ, збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку) з ПДВ, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ДП "ХМЗ "ФЕД" штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП "ХМЗ "ФЕД" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 1422,68 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 13.03.2012 року №0000140841, №0000120841 та №0000130841.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (вул. Сумська, 132, Харків, 61023, код 14310052) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1422,68 грн. (одна тисяча чотириста двадцять дві гривні 68 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 01.10.2012 року.

Суддя Біленський О.О.