Постанова № 26207952, 20.09.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

20 вересня 2012 р. Справа № 2а/0270/3383/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян Марини Бондівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Щербацької Ольги Сергіївни

позивача: Миколенко Р.Л. - представник за довіреністю

відповідача: Бистрицька Д.О. - представник за довіреністю

свідок: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуховецький каоліновий завод"

до: Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуховецький каоліновий завод" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 27.07.2012 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки №15/23/30574526 від 21.02.2012 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB "Глуховецький каоліновий завод" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад - грудень 2011 року" було винесено податкові повідомлення-рішення №0000182301 та №0000172301 від 14.03.2012 року. У зв'язку із зазначеним, позивачем було подано скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення. Рішенням Державної податкової служби у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги від 22.05.2012 року скасовано податкове повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ №0000172301 від 14.03.2012 року в частині зменшеного перевіркою заявленого ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 77472 грн. та застосованої штрафної санкції в сумі 38736 грн., а в іншій частині повідомлення-рішення №0000172301 від 14.03.2012 року залишено без змін та скасовано податкове повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ №0000182301 від 14.03.2012 року в частині зменшеного перевіркою від'ємного значення по податку на додану вартість визначеного ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" в сумі 24140 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення №0000182301 від 14.03.2012 року залишено без змін. Рішенням про результати розгляду скарги від 19.06.2012 року Державною податковою службою України залишено без змін зазначені податкові повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ з урахування рішення Державної податкової служби у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги від 22.05.2012 року, а скаргу позивача без задоволення. Позивач не погоджується із висновками акту перевірки від 21.02.2012 року №15/23/30574526, а отже просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000182301 та №0000172301 від 14.03.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити.

Представники відповідача позов не визнали, зазначивши, що відповідач діяв правомірно, в межах свої повноважень та підставі чинного податкового законодавства.

Залучений в якості свідка старший державний податковий ревізор-інспектор ОСОБА_3 в судовому засіданні надав пояснення щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB "Глуховецький каоліновий завод" та зазначив, що перевірку проведено на підставі наказу Козятинської ОДПІ №41 від 24.01.2012 року та направлення на проведення перевірки №22 від 25.01.2011 року в присутності керівника та головного бухгалтера товариства позивача.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

На підставі наказу Козятинської ОДПІ № 41 від 24.01.2012 року та направлення на проведення перевірки №22 від 25.01.2011 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Козятинської ОДПІ ОСОБА_3 згідно п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 N1238 відповідно до п.п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад - грудень 2011 року.

За насідками перевірки було складено акт №15/23/30574526 від 21.02.2012 року, яким встановлено порушення позивачем п.п.14.1.18 ст.14, п.п. 200.1, 200.3, 200.17, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад-грудень 2011 року на суму 838961 грн., в тому числі за листопад 2011 року - 433847 грн., за грудень 2011 року - 405114 грн.

Також даним актом встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 19 ст.2, ч. 2 ст. 9 Бюджетного кодексу України.

На підставі зазначених висновків, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №0000182301 від 14.03.2012 року на суму 180508 грн. та №0000172301 від 14.03.2012 року на суму 1 908 089 грн. за основним платежем та 419 480 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач направив заперечення до акту перевірки №64-12 КЗ від 05.03.2012 року в межах вимог, передбачених п. 86.7 ст.86 Податкового Кодексу України.

Однак, доводи, викладені в зазначеному запереченні відповідачем взято до уваги не було.

Таким чином, позивачем направлено скаргу від 20.03.2012 року на вищезазначені податкові повідомлення - рішення до Державної податкової служби у Вінницькій області України.

Рішенням Державної податкової служби у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги від 22.05.2012 року скасовано податкове повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ №0000172301 від 14.03.2012 року в частині зменшеного перевіркою заявленого ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 77472 грн. та застосованої штрафної санкції в сумі 38736 грн., а в іншій частині повідомлення-рішення №0000172301 від 14.03.2012 року залишено без змін та скасовано податкове повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ №0000182301 від 14.03.2012 року в частині зменшеного перевіркою від'ємного значення по податку на додану вартість визначеного ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" в сумі 24140 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення №0000182301 від 14.03.2012 року залишено без змін. Рішенням про результати розгляду скарги від 19.06.2012 року Державною податковою службою України залишено без змін зазначені податкові повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ з урахування рішення Державної податкової служби у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги від 22.05.2012 року, а скаргу позивача без задоволення.

З урахуванням зазначеного, податкові повідомлення-рішення повідомлення-рішення №0000182301 від 14.03.2012 року винесено на суму 156 368 грн. та №0000172301 від 14.03.2012 року на суму 761 489 грн. за основним платежем та 380 744 грн. - штрафні санкції.

Визначаючись до позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до п.п 75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Крім того, п. 78.4 ст. 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка, що встановлено п. 86.1 ст.86 ПК України.

Щодо вимоги позивача скасувати податкове повідомлення - рішення №0000172301 від 14.03.2012 року, суд дійшов наступного висновку.

Так в акті перевірки зазначено, що TOB "Глуховецький каоліновий завод" в порушення пункту 200.4 ст.200 Податкового Кодексу України включило до бюджетного відшкодування суми за товари/послуги, які фактично сплачені та не отримані в жовтні 2011 року, в результаті чого підприємством в листопаді місяці 2011 року завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 108 522,36 грн.

Також, аналогічне порушення зазначено перевіряючим органом щодо здійснення господарських операцій з такими контрагентами позивача, як TOB "Унітех Трейдінг", TOB "Спецтехмонтаж - Сервіс".

Крім того, в акті перевірки відповідачем зазначено, що TOB "Глуховецький каоліновий завод" включив до розрахунку бюджетного відшкодування листопада 2011 року по взаємовідносинах з TOB "Газторг Україна" суму ПДВ 213 228,40 грн. згідно договору поставки природного газу №07/10-23/03 від 26.08.2010 року, що підтверджується податковою накладною №11 від 13.10.2011 року на загальну суму 852913,60 грн., в.т.ч. ПДВ - 142152,27 грн., податковою накладною №30 від 31.10.2011 року на загальну суму 426 456,80 грн. в. т.ч. ПДВ - 71076,13 грн.

Як вбачається із пояснень представника відповідача, таке включення до розрахунку бюджетного відшкодування Товариством податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 213 228,40 грн. є порушенням законодавства.

Проте представник позивача в судовому засіданні зазначив, що здійснення таких господарських операцій підтверджується наступними документами:

1) Платіжне доручення №2973 від 13.10.2011 року за природний газ жовтень 2011 року; Зг. Pax №СФ -0000979 від 10.10.2011 року, в.т.ч. ПДВ 33 333,33 грн.

2) Платіжне доручення №2972 від 13.10.2011 року. Послуги з постачання природного газу у жовтні 2011 року; Зг. pax. №СФ -000979/1 від 10.10.2011 року ПДВ 4166,67 грн.

3) Платіжне доручення №2979 від 13.10.2011 року за природний газ жовтень 2011 року Зг. pax №СФ -0000979 від 10.10.2011 року в.т.ч. ПДВ 33 333,33 грн.

4) Платіжне доручення №2980 від 13.10.2011 року за природний газ зг. pax. №СФ-0000979 від 10.10.2011 року в.т.ч ПДВ 33 333,33 грн.

5) Платіжне доручення №2981 від 13.10.2011 року за природний газ зг. pax. №СФ-0000979 від 10.10.2011 року в.т.ч. ПДВ 37 985,60 грн.

6) Платіжне доручення №3028 від 25.10.2011 року за природний газ зг. pax. №СФ -0000012 від 21.10.2011 року в.т.ч. ПДВ 35 659,47 грн.

7) Платіжне доручення №3032 від 25.10.2011 року. Послуги з постачання природного газу у жовтні 2011 року; Зг. pax №СФ -000012/1 від 21.10.2011 року ПДВ 2083,33 грн.

8) Платіжне доручення №3052 від 25.10.2011 року за природний газ зг. pax №СФ -0000012 від 21.10.2011 року в.т.ч. ПДВ 33 333,33 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що в порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України TOB "Глуховецький каоліновий завод" включило до бюджетного відшкодування суми за товари /послуги, які фактично сплачені та не отримані в листопаді 2011 року.

В результаті відповідач дійшов висновку, що підприємством в жовтні місяці 2011 року завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 10 736 грн.

Представник позивача зазначив, що Товариство не погоджується з висновком відповідача щодо порушення п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки не підлягає включенню до розрахунку бюджетного відшкодування за грудень 2011 року сума ПДВ - 95 000,00 грн. по операціям здійсненим з TOB "Профітех ЛТД" в жовтні 2011 року та щодо операцій здійснених з TOB "Спецтехмонтаж - Сервіс" у листопаді 2011 року на суму ПДВ - 30 000,00 грн.

Згідно з п.п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено, як суму на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Оскільки податковим органом в акті перевірки підтверджено сплату податку на додану вартість в ціні товару, суд приходить до висновку про необгрутованість твердження щодо завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2011 року у розмірі 213 228,40 грн.

Виходячи з вимог Податкового кодексу України єдиною умовою для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ є сплата податку отримувачем товарів/послуг постачальнику товарів /послуг.

Однак відповідач дійшов висновку, що підприємством в жовтні місяці 2011 року завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 10 736 грн.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника на оплату товарів /послуг ; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

З урахуванням зазначеного, а також норм п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, позивач мав право на податковий кредит.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної ) вартості /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та встановленого пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх іпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже право на податковий кредит виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, а тому відповідно п. 200.4 ст. 200 ПКУ право на бюджетне відшкодування також не залежить від факту отримання товарів /послуг, оскільки така залежність не передбачена жодним нормативним актом України.

В акті перевірки №15/23/30574526 від 21.02.2012 року встановлено порушення позивачем п.14.1.18 ст. 14, ст.14 п.200.1 п.203 п.200.17 ст.200 Податкового кодексу України по операціях з придбання товару у TOB "Газторг" Україна", зокрема завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року на суму 191 905,56 грн., а також податковим органом зроблено висновок, що TOB "Газторг Україна" має ознаки "транзитера", створеного з метою формування "сумнівного" податкового кредиту.

Такий висновок податковим органом було сформовано на підставі того, що Козятинською ОДПІ направлено запит про проведення зустрічної перевірки за №4573/7/23-016 від 07.12.2011 року суб'єкта господарювання щодо підтвердження господарських відносин із платником податку, тобто TOB "Газторг Україна".

ДПІ у Печерському районі м. Києва на зазначений запит відповідача про проведення зустрічної звірки TOB "Газторг Україна" направило акт про неможливість проведення звірки.

Неможливість проведення такої перевірки виникла на підставі того, що згідно бази АІС "РПП" станом на 22.11.2011 року підприємству TOB "Газторг Україна" встановлено стан - "ЗАПИТ НА ВСТАНОВЛЕННЯ МІСЦЯЗНАХОДЖЕННЯ (МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ)".

Виконання договору між TOB "Газторг Україна" та позивачем на поставку природного газу №07/10-23/02 від 26.08.2010 року за листопад підтверджується наступними документами:

1) Платіжне доручення №3359 від 17.11.2011 року Постачання природного газу Зг. рах. №СФ- 0000112 від 11.11.2011 року, в.т.ч. ПДВ 50000,00 грн.

2.) Платіжне доручення №3358 від 17.11.2011 року, в.т.ч. Природний газ за листопад 2011 року 70% Зг. рах. №СФ- 0000112 від 11.11.2011 року в.т.ч. ПДВ 60388,48 грн.

3.) Платіжне доручення №3360 від 17.11.2011 року від 11.11.2011 року в.т.ч ПДВ 3333,33 грн.

4.) Платіжне доручення №3463 від 29.11.2011 року, в.т.ч Природний газ листопад Зг.рах. №СФ-0000211 від 21.11.2011 року в.т.ч. ПДВ 75892,08 грн.

5.) Платіжне доручення №3477 від 29.11.2011 року, в.т.ч. Природний газ Зг.рах. №СФ -0000211/1 від 21.11.2011 року в.т.ч. ПДВ 2291,67 грн.

6.) Актом прийому передачі вартісних показників №0000000925 від 30.11.2011 року.

7.) Акт прийому передачі вартісних показників №0000000924 від 30.11.2011 року, (за послуги по забезпеченню постачання природного газу).

8.) Акт подачі - прийому та реалізації газу б/н від 30.11.2011 року.

9.) Податкова накладна №41 від 30.11.2011 року.

Так, відповідно до ст.200 розділу V Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значені суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значені суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів /послуг або до Державного бюджету України, а разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання , включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів /послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, нормами Податкового Кодексу України не передбачено обов'язку включення до складу бюджетного відшкодування сум ПДВ які фактично сплачені та отримані. Головним критерієм виникнення права на бюджетне відшкодування є факт сплати від'ємного значення ПДВ. Перелік платників податку на додану вартість, які не мають право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість та відповідно не подають розрахунок суми бюджетного відшкодування, визначений п.200.5 ст.200 розділу V Податкового кодексу України.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка Товариством позивача здійснена, що не заперечується перевіряючими.

Враховуючи викладене, нормами ст.200 Податкового кодексу України не передбачено можливості вибору у відношенні проведення чи не проведення відшкодування ПДВ платником податку, який має право на таке відшкодування.

Отже, платник податку, який відповідно до ст.200 розділу V Податкового Кодексу України має право на отримання бюджетного відшкодування, повинен разом з податковою декларацією з ПДВ подавати розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Відтак, враховуючи вищезазначені норми податкового законодавства, суд вбачає наявність підстав для скасування податкове повідомлення - рішення №0000172301 від 14.03.2012 року.

Щодо скасування податкового повідомлення - рішення №0000182301 від 14.03.2012 року в сумі 156 368 грн. про завищення від'ємного значення податку на додану вартість, суд приходить до висновку про задоволення даної позовної вимоги, враховуючи наступне.

В акті перевірки №15/23/30574526 від 21.02.2012 року податковим органом встановлено порушення ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України при проведенні господарських операцій з придбання товару у TOB "Газторг Україна" щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2011 року суму 156 367,49 грн.

Представником позивача пояснено, що відповідна податкова накладна, яка підтверджує такі операції зареєстрована в Єдиному державному реєстрі під №90113777148 від 31.12.2011 року. Відмітка про неприйняття податкової накладної відсутня.

Висновки податкового органу ґрунтуються лише на тому, що TOB "Газторг Україна" має ознаки "транзитера", створеного з метою формування "сумнівного" податкового кредиту.

Виконання договору між TOB "Газторг Україна" та ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод" на поставку природного газу №07/10-23/02 від 26.08.2010 року за грудень 2011 року підтверджують наступні документи:

1.) Платіжне доручення №3713 від 15.12.2011 року з постачання природного газу Pax. №СФ-0000222/1 від 22.12.2011 року в.т.ч. ПДВ 4583,33 грн.

2.) Платіжне доручення №3028 від 25.10.2011 року. Постачання природного газу 70% за

грудень 2011 року Зг. Pax №СФ-0000222 від 12.12.2011 року в.т.ч. ПДВ 151 784,16 грн.

3.) Актом прийому передачі вартісних показників №0000001103 від 31.12.2011 року (за природний газ).

4.) Актом подачі - прийому та реалізації б/н від 31.12.2011 року.

5.) Податкова накладна №18 від 31.12.2011 року.

Відповідно до ст.. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, досліджені судом документи, відповідно до Закони України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та є доказами проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Газторг Україна".

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового Кодексу України, право складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Газторг Україна" є платником податку (код ЄДРПОУ 36185253).

Наведені документи свідчать про фактичне здійснення господарської операції по поставці природного газу Товариству та належної оплати включно з податком на додану вартість.

Аналіз норм Податкового кодексу України дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - "покупця" належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 206 Цивільного Кодексу України, юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ,

що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України передбачено, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до 627 Цивільного Кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В акті перевірки зазначено, що товариством позивача порушено наступні норми Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Нормами ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також, згідно частинам 1 та 2 ст. 228 вказаного Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, як було встановлено судом, позивач проводив господарські операції з контрагентами, зокрема ТОВ "Газторг Україна". Ці операції були підтверджені належними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, у Постанові Пленуму Верховного Суду України та Президії Ради суддів України№7 від 03.04.2009 року "Про стан здійснення судочинства адміністративними судами" звертається увага на те, що згідно з практикою Верховного суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності або іншої економічної діяльності.

Листом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва №7319 від 16.09.2011 року, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органах недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладанні та виконання договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Щодо неможливості проведення господарських операцій підприємством позивача з огляду на кількість працівників контрагента, як зазначено податковим органом у акті перевірки, то таке твердження не може бути прийняте судом, оскільки проведені господарські операції позивача та ТОВ "Газторг Україна" підтверджено первинними документами: податковими накладними, платіжними дорученнями, договором на постачання природного газу, які оформлено відповідно до норм бухгалтерського законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно ч.2 ст.162 Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов обґрунтований, відтак підлягає задоволенню, а понесені позивачем витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі статтею 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на їх користь.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області №0000172301 від 14.03.2012 року, № 0000182301 від 14.03.2012 року.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуховецький каоліновий завод" (вул. Заводська, смт Глухівці, Козятинський район, Вінницька область, 22130, код ЄДРПОУ 30574526) 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна