Ухвала суду № 26203690, 19.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1330/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Чаку Є.В., Файдюка В.В.

при секретарі - Стеців Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі -позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі -відповідач або ОДПІ), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000131710/0 від 12.03.2012 р.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 р. позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невірне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини у справі та вирішено її із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 29.02.2012 року ОДПІ проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 336/1710/НОМЕР_1 «Про результати планової виїзної документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків (обов'язкових платежів) фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р.», в якому встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі Акту перевірки від 29.02.2012 року № 336/1710/НОМЕР_1, ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 року № 0000131710/0 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем -18 329, 28 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями -4 582, 32 гривень.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що висновки податкового органу про порушення п. 198.3 та п.198.6 ст. 198 201 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідають дійсним обставинами справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції та зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «А-Квін»11.08.2011 року був укладений договір поставки № 11/08 та була підписана видаткова накладна від 19.10.2011 року № НОМЕР_2.

При проведені перевірки, податковий орган в основу своїх висновку поклав Акт № 52/23-6/37507660 від 11.01.2012 року ДПІ у Печерському районі міста Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «А-Квін»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-покупцями за період з 01.05.2011 року по 31.08.2011 року». Яким ставилося під сумнів підпис керівника цього підприємства у рамках кримінальної справи на податкових накладних, що спростовано пізніше.

З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 21.03.2012 р. вбачається, що він не містить записів про відсутність за юридичною адресою ТОВ «А-Квін», тому накладна за договором поставки від 11.08.2011 року № 11/08 відповідає вимогам, встановленими пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснювалася в межах правового поля, що в свою чергу свідчить про належні фінансово-господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «А-Квін».

З матеріалів справи вбачається, що придбану у ТОВ «А-Квін»продукцію (ватні спонжи) було реалізовано відповідно до договору від 27.12.2010 р. № 1/12, укладеним між ФОП Запорожець та ЗАТ «Ельфа»(термін дії від 27.12.2010 р. по 31.12.2011 р.).

Відповідно до додаткової угоди від 22.07.2011 р. правонаступником по договору стає ТОВ «Ельфа лабораторія».

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно не погодився з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки.

Так, судом першої інстанції встановлено, що передача товару відбулася 01.09.2011 р., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами (видаткова накладна, податковою накладною від 01.09.2011 року).

Суд першої інстанції правомірно зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Верховний Суд України в своїй постанові від 13.01.2009 року по справі № 21-1578во08 вказує, що «…помилковим є висновок судів про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання судом недійсними установчих документів одних контрагентів позивача, які видали податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету іншими його контрагентами. Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні».

Судом першої інстанції встановлено, що на момент укладення договору та на момент складання податкових накладних Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «А-КВІН»не анульовано.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено факт безтоварності правочину між позивачем та контрагентом, оскільки його обґрунтування щодо неможливості постачання не підтверджено жодними доказами, що є в матеріалах справи.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 26.04.2012 р., та не можуть бути підставою для її скасування.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.