Ухвала суду № 26203674, 26.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4308/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В. Кучми А.Ю.,

при секретарі: Блажієвській А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСІ»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2012 року у справі за їх адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування акту перевірки та податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «УКРСІ»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування акту перевірки від 27.12.2011 року № 16845/23-07/34914033 та податкового повідомлення-рішення від 10.01.2012 року № 0000102307/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 50000 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2012 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «УКРСІ»подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про законність спірного рішення податкової інспекції, а тому відмовив в його скасуванні. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «УКРСІ»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Будівельне управління 26»за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 27.12.2011 року №16845/23-07/34914033, яким встановлено порушення позивачем п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України та п.9.1, п.9.2 ст.9 Закону України «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», а саме позивачем завищено суму податкового кредиту на суму 50000 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, не підтвердженої первинними документами, що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 50000 грн. у серпні 2011р. Дані обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Так, між ТОВ «УКРСІ»та ТОВ «Будівельне управління 26»укладено договір підряду № 108-11 від 11.08.2011 року, згідно з яким замовник (позивач) доручає, а підрядник (ТОВ «Будівельне управління 26») виконує власними силами та матеріалами замовника роботи по будівництву приміщення ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза»за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Олега Кошового, 2.

ТОВ «Будівельне управління 26»виписали позивачеві податкові накладні від 12.08.2011 року № 148 та від 29.08.2011 року № 149 на загальну суму 300000, у тому числі ПДВ 50000,00 грн..

Окружний адміністративний суд м. Києва в оскаржуваній постанові прийшов до правильного висновку, що оскільки директор ТОВ «Будівельне управління 26»не складав та не підписував жодних документів від імені товариства та нікого на це не уповноважував, ніяких розрахунків від ТОВ «Будівельне управління 26»з іншими суб'єктами господарювання України не здійснював, то укладений між ТОВ «УКРСІ»та ТОВ «Будівельне управління 26»правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину (ч. 3 ст.203 ЦК України та відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року висвітлено правову позицію, що сама лише наявність податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту. При цьому зазначено, що податкові накладні яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995р. №168/704, первинні документи (паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Пунктом 2.5 Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до п.2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Виходячи з правових приписів п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до вимог п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, згідно п. 198.3 та 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, треба здійснити операції з придбання товарів (робіт, послуг) та мати належним чином оформлені податкові накладні, видані платником податку на додану вартість.

Згідно п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 2 ст.9 даного Закону визначено перелік необхідних первинних та зведених облікових документів, які можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз даних правових норм дає підставі судовій колегії прийти до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Будівельне управління 26»не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Перевіркою не було встановлено факт отримання товарів від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Дані документи відсутні в матеріалах справи, натомість, останніми підтверджується та обставина, що у ТОВ «Будівельне управління 26»не має власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Загальна чисельність працюючих осіб на підприємстві складає 1 особу.

Таким чином, оскільки обсяги та характер договору підряду від 11.08.2011 року № 108-11 є значними, а відсутність приміщення та чисельність працюючих становить 1 особу, то реальність виконання умов даного договору є досить сумнівною та в апріорі неможливою.

Крім того, судом першої інстанції правомірно зауважено, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним самі по собі не свідчать про реальність вчинення відповідної операції.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин Окружним адміністративним судом м. Києва зроблено правильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення.

Щодо вимоги про скасування акту перевірки, то судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що висновки акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 27.12.2011 року № 16845/23-07/34914033 не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків, не впливають на його права та обов'язки, а також не є обов'язковим для виконання. Тобто. вказаний акт не можна вважати рішенням відповідача, яке породжує, змінює або припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, а від так дана вимога не підпадає під дію п.1 ч. 1 ст.17 КАС України.

Проте судом першої інстанції не було враховано, що за ч. 1 ст. 157 КАСУ суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Частина 1 ст. 203 КАС України передбачає: … постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і … провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно ст. 157 цього Кодексу.

За таких підстав, апеляційна скарга -підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування акту перевірки від 23.08.2008 року із закриттям провадження по справі в цій частині

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСІ»-задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним та скасування акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 27.12.2011 року № 16845/23-07/34914033 -скасувати, провадження по справі в цій частині -закрити.

В решті постанову суду -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.

Повний текст ухвали виготовлено 01.10.2012 року.