Постанова № 26197233, 13.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 р. Справа № 2а-4045/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників сторін : позивача -ОСОБА_1, відповідача -Новікова Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012р. по справі № 2а-4045/12/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Балаклійському районі Харківської області ДПС), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області ДПС від 23.03.2012р. НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 143 207,01 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012р. по справі № 2а-4045/12/2070 у задоволенні вищезазначеного адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012р. по справі № 2а-4045/12/2070 та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_3.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що у суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були відсутні законні підстави вважати необґрунтованим або недоведеним включення позивачем до складу податкового кредиту в 2010-2011 роках вартості робіт по ремонту та технічному обслуговуванню обладнання для виробництва паливних гранул. Наполягає на тому, що надання судом першої інстанції невірної оцінки зібраних по справі доказів призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що в матеріалах справи не має жодних доказів спростування реальності господарських операцій по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентами ТОВ «Сварімпекс», ТОВ «Брокер Класік» та ТОВ ТОВ «Техцентр Вектор» за період з вересня 2010 року по січень 2011 року. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що вказаний в акті перевірки період був неодноразово перевірений відповідачем і жодних зауважень до позивача, його контрагентів по виконанню останніми робіт у відповідача не виникало.

За таких обставин, вважає неправомірним донарахування позивачеві податкового зобов`язання з ПДВ, а спірне податкове повідомлення-рішення -таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову суду першої інстанції - скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 задовольнити, а спірне податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні та в наданих до суду письмових запереченнях проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З підстав та мотивів, викладених в письмових поясненнях вважає, що встановлені судом першої інстанції обставини у справі безумовно свідчать про відсутність факту реальності надання позивачу ТОВ «Техцентр Вектор» та ТОВ «Сварімпекс» робіт по обслуговуванню та ремонту обладнання. З посиланням на п.198.3 ст.198.3 Податкового кодексу України наполягає на правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення та не вбачає підстав для його скасування.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Балаклійському районі проведено невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питання підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Сварімпекс", ТОВ "Брокер Класік"за вересень 2010р. та ТОВ "Техцентр Вектор"за період листопад - грудень 2010р., січень 2011р.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки № 28/17-202/НОМЕР_1 від 13.03.2012 р. яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість при наданні послуг за вересень 2010 року з ТОВ "Сварімпекс", та з ТОВ "Техцентр Вектор" за період листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року, які підпадають під визначення п. 185.1, ст.. 185, 186, 187, п. 188.1 ст. 188, ст. 196, 197, 198,199 ПК України та порушення ч. 1,2 ст. 839,840 ЦК України по податковому кредиту з податку на додану вартість 95471,34 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником 23 березня 2012 p. ДПІ у Балаклійському районі було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ФОП ОСОБА_3 з податку на додану вартість в розмірі 143 207,01 грн., в тому числі за основним платежем - 95 471,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 47 735,67 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що у товариства відсутнє право на формування витрат по операціях з ТОВ "Техцентр Вектор" та ТОВ "Сварімпекс" в розумінні п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), оскільки надані до справи позивачем акти виконаних робіт не містять в собі даних у відповідності до яких можливо було б зробити висновок, де проводились відповідні роботи, ким, яке обладнання ремонтувалось тощо, скільки часу було затрачено на його ремонт (обслуговування) тощо. Крім того, в порушення ст.840 ЦК України позивачем не надано звітів, з яких би вбачалось, які саме запчастини використовувались для ремонту техніки позивача, хто їх купував та необхідність ремонту (обслуговування) техніки (акт поломки тощо).

Виходячи з вищевикладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені вище обставини свідчать про відсутність факту реальності надання позивачу ТОВ "Техцентр Вектор"та ТОВ "Сварімпекс" послуг по обслуговування та ремонту обладнання.

Таким чином, суду першої інстанції було встановлено, що угоди, укладені позивачем з ТОВ "Техцентр Вектор" та ТОВ "Сварімпекс" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним, а отже ці правочини не відповідають загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК України, що є наслідком завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 146556,94 грн., чим порушено пп. 7.2.1 п.7.2, пп. 7.4.1, пп 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) та п. 198.1 п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що за наслідками проведеної ДПІ у Балаклійському районі Харківської області перевірки відповідачем було правомірно винесено оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2012 p. № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 143 207,01 грн., в тому числі за основним платежем - 95 471,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 47 735,67 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими, зробленими внаслідок надання невірної оцінки доказам по справі, та застосування норм права, які не можуть бути розповсюджені на спірні правовідносини, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, підставою винесення оскарженого податкового повідомлення рішення, слугували листи ДПІ у Жовтневському районі м. Харкова від 30.01.2012р. №338/7/23-03-12 "Про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ "Сварімпекс" з питань підтвердження господарських відносин, із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.01.2009р. по 30.09.2011р. (акт перевірки від 27.01.2012р. №48/23-03-05/35245536) та ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 14.02.2012р. №859/7/23-309 "Про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ "Техцентр Вектор" з питань взаємовідносин з ТОВ "Сварімпекс", ТОВ "Брокер Класік" за листопад 2010, грудень 2010 та січень 2011 року (акт перевірки від 14.02.2012 року №120/232/36455381).

Так, виходячи зі змісту вищевказаних актів перевірки податковими органами встановлено протиправний характер угод, укладених ТОВ "Сварімпекс", ТОВ "Брокер Класік" та ТОВ "Техцентр Вектор" з контрагентами, зокрема і ФОП ОСОБА_3

Як наслідок, ДПІ у Балаклійському районі, з урахуванням доводів ДПІ у Жовтневському районі м. Харкова та ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про наявність ознак фіктивності у взаємовідносинах ТОВ "Сварімпекс", ТОВ "Брокер Класік", ТОВ "Техцентр Вектор" з ФОП ОСОБА_3 та перевірених документів первинного податкового та бухгалтерського обліку позивача, зроблено висновок про те, що податковий кредит, задекларований ФОП ОСОБА_3 на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Сварімпекс", ТОВ "Техцентр Вектор" є неправомірним.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок відповідача помилковим, безпідставним та таким, що не може бути покладений в основу твердження про завищення позивачем суми податкового кредиту, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що позивачем у листопаді, грудні 2010р. та січні 2011р. було включено до складу податкового кредиту суми за результатами відносин з ТОВ "Сварімпекс", ТОВ "Техцентр Вектор" в загальному розмірі 95471,34 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між СПД ФО ОСОБА_3 та ТОВ "Сварімпекс" було укладено угоду від 01.09.2012 року № ДГ-усл 53, предметом угоди є роботи по обслуговуванню обладнання по переробці відходів сільськогосподарської продукції: ремонт та профілактичні роботи. Строк дії угоди від 01.09.2010 року по 31.12.2012 року (т.1 а.с.33, 196).

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_3 (Замовник) отримав від ТОВ "Сварімпекс" (Виконавець) послуги по ремонту та обслуговуванню обладнання по переробці відходів с/х продукції згідно акта виконаних робіт від 24.09.2012 року № ОУ-240906 (т.1 а.с.34, 197). Загальна вартість робіт склала 142000,00 грн. в т.ч. ПДВ 23666,67 грн. у відповідності до податкової накладної від 24.09.2012 року № 240906.

Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду.

Розрахунок між позивачем та ТОВ "Сварімпекс" було проведено відповідно до договору від 24.09.2012 року № б/н "Про відступлення права вимоги" ТОВ «Брокер-Класік» (т.1 а.с.36, 199). 24.09.2010р. та 27.09.2010р. на рахунок нового кредитору була сплачена в повному обсязі вартість послуг в розмірі 142 000,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 23 666,67 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 172 від 24.09.2010р. (т.1 а.с.200 та № 174 від 17.09.2012р. (т.1 а.с. 201).

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між позивачем та ТОВ "Техцентр Вектор" 01.10.2010 року було укладено угоду № 35/25 у відповідності до якої ТОВ "Техцентр Вектор" (Виконавець) виконує, а ФОП ОСОБА_3 (Замовник) приймає роботи по ремонту та обслуговуванню обладнання по переробці відходів сільськогосподарської продукції: ремонт та профілактика роботи на охолоджувачі, профілактичні роботи на лінії пакування, обслуговування електрообладнання, обслуговування вузла пересування тощо (т.1 а.с.43, 206).

На виконання умов договору позивач отримав послуги від ТОВ "Техцентр Вектор" згідно акту виконаних робіт від 30.11.2012 року без № (т.1 а.с.44, 207) від 24.12.2010 року № ОУ-0000240 (т.1 а.с.44) та від 31.0.2011 року № ОУ-0000003 (т.1 а.с.45).

Факт отримання послуг підтверджується податковими накладними від 15.11.2012 року № 151106, від 11.11.2010 року № 111102 , від 12.11.2012 року № 121105, від 24.12.2010 року № 241207, від 12.01.2011 року № 120101 та від 13.01.2011 року № 130101 (т.1 а.с.47-49, 210-212).

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Техцентр Вектор" проводились у безготівковій формі що підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с.216-218).

Як вбачається із матеріалів справи, необхідність отримання вказаних робіт та послуг позивачем обумовлена наявністю у користуванні ФОП ОСОБА_3 О,І. обладнання для виробництва паливних гранул.

Відповідно до наданої позивачем копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.07.2011р. (т.2 а.с.1), у власності ФОП ОСОБА_3 перебуває нежитлова будівля по виготовленню гранульованого палива за адресою : АДРЕСА_1

На підтвердження обґрунтованості вартості отриманих послуг з ремонту та обслуговуванню обладнання по переробці відходів сільськогосподарської продукції позивачем надані, а судом апеляційної інстанції прийняті в якості належного та допустимого доказу по справі копії технологічного процесу виготовлення паливних гранул (т.2 а.с.2-18), договору оренди обладнання для виробництва паливних гранул № 01032008 від 28.02.2008р. та додаткової угоди до нього № 1 від 28.03.2009р. (т.1 а.с.27-32, 190-195), договору поставки № 01/ХМ від 26.03.2008р. (т.2 а.с.19-22), відповідно до пункту 5.1 якого вартість обладнання для виробництва паливних гранул, придбаного ТОВ «Компанія «Укрпромхім» у ПП «Юлія» та наданого в оренду позивачу, склала 474 000,00 грн., повної технічної документації, складеної виробником обладнання для виробництва паливних гранул (ПП «Юлія»), що підтверджує технічну складність обладнання та обґрунтовує належним чином вартість його ремонту (т.2 а.с.23-96).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати ряд обов'язкових реквізитів. За приписами п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

З досліджених в судовому засіданні копій первинних документів, які містяться в матеріалах справи, колегією суддів встановлено, що в цих первинних документах визначено всі необхідні показники, наявність яких є обов'язковою для первинного документу у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, у зв'язку з чим, зазначені документи розкривають у повному обсязі суть господарських операцій, та підтверджують фактичне виконання ТОВ "Сварімпекс", ТОВ "Техцентр Вектор" робіт, надання послуг на користь ФОП ОСОБА_3

Колегія суддів вважає помилковим висновок відповідача в акті перевірки про невідповідність актів виконаних робіт ТОВ «Сварімпекс» нормам частин 1 та 2 ст.839, ст.840 ЦК України, оскільки у спірних правовідносинах не виконувались роботи, які б підпадали під дію вказаних норм права.

Відповідач помилково ототожнює виконання робіт по ремонту та обслуговуванню обладнання з підрядними будівельними роботами, які у спірних правовідносинах не здійснювалися.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у листопаді, грудні 2010 року виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України) застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, колегія суддів відмічає, підстави та порядок формування ФОП ОСОБА_3 податкового кредиту у січні 2011р. регламентовано вже Податковим кодексом України.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (норми якої діяли до 01 січня 2011 року).

Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів статті пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (норми якого діють з 01 січня 2011 року), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених положень статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та вимог статті 198 Податкового кодексу України випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), а також за фактом отримання товарів/послуг, що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, актів виконання робіт, платіжних доручень та завіреними належним чином копіями податкових накладних, отриманих від постачальників.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вищенаведені акти перевірки від 27.01.2012р. №48/23-03-05/35245536 "Про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ "Сварімпекс" з питань підтвердження господарських відносин, із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.01.2009р. по 30.09.2011р. та від 14.02.2012 року №120/232/36455381 "Про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ "Техцентр Вектор" з питань взаємовідносин з ТОВ "Сварімпекс", ТОВ "Брокер Класік" за листопад 2010, грудень 2010 та січень 2011 року не можуть бути прийняті колегією суддів в якості доказу нереальності правочинів між позивачем та його контрагентами ТОВ "Сварімпекс" ТОВ "Техцентр Вектор" з наступних підстав.

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку №1232, вбачається, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

Колегія суддів зауважує, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, констатувавши в вищевказаних актах від 27.01.2012р. №48/23-03-05/35245536 та від 14.02.2012 року №120/232/36455381 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сварімпекс", ТОВ "Техцентр Вектор", не перевіряючи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зробили висновок про відсутність реального вчинення господарських операцій з огляду на відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій (кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів).

Колегія суддів вважає, що обране суб'єктами владних повноважень найменування зазначеного акту (про неможливість проведення звірки) не відповідає ані змісту самого акту, в якому викладені висновки податкового органу по суті проведених платником податків господарських операцій, ані діям контролюючого органу, котрі були здійснені у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, вказані акти ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова не є належними та допустимими доказами по справі нереальності правочинів у розумінні ст.70 КАС України.

Посилання відповідача в обґрунтування правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення на акти перевірки від 27.01.2012р. №48/23-03-05/35245536 та від 14.02.2012 року №120/232/36455381, в яких зазначено про відсутність ТОВ "Сварімпекс" та ТОВ "Техцентр Вектор" за юридичною адресою (акти про відсутність за місцезнаходженням №902/23-03-05 від 12.10.2011р. та №15.08.2011р. № 1530/233/36455381) не може бути взято до уваги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Колегію суддів встановлено, що вказані акти про відсутність ТОВ "Сварімпекс" та ТОВ "Техцентр Вектор" за місцезнаходженням були складені податковою інспекцією відповідно 12.10.2011р. та 15.08.2011р., в той час як спірні господарські операції мали у вересні, листопаді, грудні 2010 року та січні 2011року.

Колегія суддів зазначає, що належним доказом останнього в розумінні положень ст. 70 КАС є дані про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному Державному Реєстрі підприємств та організацій України.

З дослідженого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого на вимогу суду апеляційної інстанції, колегією суддів встановлено, що станом на час вчинення спірних операцій, запис про відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Сварімпекс" та ТОВ "Техцентр Вектор" до ЄДР не внесено.

Поряд з цим, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що незнаходження контрагентів позивача за юридичною адресою, не позбавляє правового значення виписані ними податкові накладні по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально та не заперечується відповідачем по справі.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується відповідачем по справі, що у період надання позивачу послуг з ремонту обладнання ТОВ "Сварімпекс" та ТОВ "Техцентр Вектор" декларували свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які виникли внаслідок виконання договорів № ДГ-усл53 від 01.09.2010р. та № 35/2 від 01.10.2010р.

Зазначені обставини не були враховані податковим органом при проведенні перевірки та винесенні спірного рішення.

Колегією суддів взято до уваги те, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, які складалися між позивачем та його контрагентами за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Таким чином, в ході перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, що свідчили б про безтоварність операцій або їх фіктивність.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання по спірним договорам від 01.09.2012 року № ДГ-усл 53 та від 01.10.2010 року № 35/25 як ФОП ОСОБА_3, так і ТОВ "Сварімпекс", ТОВ «Техцентр Вектор» були виконані в повному обсязі та належним чином: отримано певний обсяг робіт, послуг, за який сплачено відповідну суму грошових коштів, позивачем нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості робіт, послуг, що є підставою вважати такі договори укладеними, та такими, що мають реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочини були укладені право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Таким чином, висновок відповідача про відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість при наданні послуг за вересень 2010 року з ТОВ "Сварімпекс", та з ТОВ "Техцентр Вектор" за період листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року, які підпадають під визначення п. 185.1, ст.. 185, 186, 187, п. 188.1 ст. 188, ст. 196, 197, 198,199 ПК України та порушення ч. 1,2 ст. 839,840 ЦК України по податковому кредиту з податку на додану вартість 95471,34 грн., з яким помилково погодився суд першої інстанції зроблений за відсутності належних і допустимих доказів, з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому не може слугувати підставою для зменшення позивачу податкового кредиту.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту у листопаді, грудні 2010 року та січні 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 95 471,34 грн. по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплаченим в зв`язку із придбанням товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти викладених в акті перевірки від 13.03.2012р. № 28/17-202/НОМЕР_3 порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області ДПС від 23.03.2012р. НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 143 207,01 грн. - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012р. по справі № 2а-4045/12/2070 через порушення ним норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, ненадання належної оцінки доказам у справі, що призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, ст.ст.205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012р. по справі № 2а-4045/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області № НОМЕР_2 від 23.03.2012 р. про збільшення ФОП ОСОБА_3 податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 95471,34 грн. (за основним платежем) та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 47735,67 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст постанови виготовлений 17.09.2012 р.