Ухвала суду № 26197216, 13.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 р.Справа № 2а-6338/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2012р. по справі № 2а-6338/12/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування наказу, визнання дій неправомірними,-

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - Індустріальна МДПІ, відповідач), в якому просила скасувати наказ Індустріальної МДПІ № 204 від 17.04.2012 року про проведення документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, визнати неправомірними дії відповідача по проведенню перевірки ФОП ОСОБА_1, результати якої оформлено актом № /17-211/НОМЕР_1 від 28.04.2012 р. про результати документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Гран-Прі+», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2012р. по справі № 2а-6338/12/2070 адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування наказу, визнання дій неправомірними - задоволено повністю.

Скасовано наказ Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 204 від 17.04.2012 р. про проведення документальної невиїзної перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Визнано неправомірними дії Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, результати якої оформлено актом перевірки № /17-211/НОМЕР_1 від 28.04.2012р. про результати документальної невиїзної перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Гран-Прі+», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 32,82 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, яким задовольнити адміністративний позов Індустріальної МДПІ.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що відповідач при винесенні оскаржуваного наказу та вчинення дій по проведенню спірної перевірки діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому відсутні підстави для задоволення позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Представник позивача в надісланих до суду апеляційної інстанції просив суд вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з тих підстав, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не мав визначених законом підстав для прийняття рішення та вчинення дій щодо проведення перевірки.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт господарювання згідно встановленого порядку, про що отримала свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2 від 20.02.2002 року, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради.

02 березня 2012 року позивачу вручено лист ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, правонаступником якої є відповідач, від 01.03.2012 року № 1854/Н/17-214 (а.с. 15) про надання пояснення та документального підтвердження стосовно правовідносин позивача з ТОВ «Гран-Прі+».

Листом б/н від 15.03.2012 року (а.с. 16-17) позивачка надала відповідь та документи стосовно взаємовідносин з ТОВ «Гран-Прі+» за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року з дотриманням встановленого законом строку.

На підставі наказу Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 204 від 17.04.2012 року (а.с. 13) проведено документальну невиїзну перевірку позивачки, за результатами якої складений акт № /17-211/НОМЕР_1 від 28.04.2012 р. про результати документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Гран-Прі+», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року.

Згідно висновків вищезазначеного акту встановлено наступні порушення: документально не підтверджена реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Гран-Прі+», їх вид, обсяг, якість та розрахунки та встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ «Гран-Прі+»; порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 185, 187, 188 Податкового кодексу України, а саме завищення податкових зобов'язань за період 06.07.2010 року по 31.12.2010 року всього у сумі 175250,8 грн.

Як з'ясовано судом першої інстанції, юридичною підставою для прийняття спірного наказу відповідач вказав пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, проте вказаними нормами права не передбачено підстав для проведення перевірки.

Не погодившись з наказом про призначення перевірки та діями відповідача щодо проведення такої перевірки позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ був виданий відповідачем за відсутності визначених законом обставин, а тому є незаконним, внаслідок чого дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі такого наказу - неправомірними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок різного тлумачення сторонами положень Податкового кодексу України щодо підстав проведення невиїзної позапланової перевірки у 2011 році.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що кореспондує також з приписами пп.20.1.3 п.20.1 ст.20 Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Порядок та особливості проведення документальних позапланових перевірок визначено положеннями ст.ст.78, 79 Податкового кодексу України.

Виходячи зі змісту положень ст.79.1 ст.79, 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, яке оформлюється наказом, та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України).

Обставини, за наявності хоча б однієї з них здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка передбачено положеннями п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, які передбачені ст.78 ПК України.

Дослідивши зміст оскаржуваного наказу колегією суддів встановлено, що відповідачем в якості підстави для проведення перевірки в оскаржуваному наказі зазначено пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 та п. 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України, проте вказаними нормами законодавець не встановлює підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки.

Так, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України податковий орган має право проводити перевірки платників податків, положеннями п. 79.2. ст. 79 ПК України визначено умови, за яких проводить позапланова невиїзна перевірка, п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України вказано, що є предметом перевірки та на підставі яких документів вона проводиться.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що обставини, за наявності хоча б однієї з них здійснюється документальна позапланова або планова виїзна перевірка відповідачем ані в спірному наказі ані в акті перевірки не зазначено.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на положення вищенаведеної норми матеріального права, яка кореспондує з приписами ст. 42 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки у спірних правовідносинах податковий орган повинен був дотримуватись наступної послідовності дій: 1) належного складення податковим органом і направлення на адресу платника податків обов'язкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) сплину строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що запит відповідача про надання інформації з документальним підтвердженням отриманий позивачем 02 березня 2012 року та 15 березня 2012 року до відповідача позивачем надано відповідь (пояснення) з документальним підтвердженням стосовно формування податкових зобов'язань за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року.

Отже, позивачем своєчасно та в повному обсязі були надані до відповідача письмові пояснення та документи в підтвердження таких пояснень, що за змістом п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України унеможливлює прийняття податковим органом спірного рішення про проведення перевірки.

Слід відмітити, що в порушення п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України відповідачем не надіслано платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем при прийнятті рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 не дотримано встановленого Податковим кодексом України порядку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна перевірка була проведена ДПІ, керуючись наказом, який прийнято суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, що об'єктивно зумовлює встановлення неправомірності дій по проведенню перевірки.

Також, як вбачається зі змісту акту перевірки № /17-211/НОМЕР_1 від 28.04.2012 р. (а.с. 18-21) спірна перевірка позивача проведена за наслідками проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец консалтинг», результати якої оформлено актом від 10.03.2011 р. № 349/23-03-05/37091549, який є контрагентом ТОВ «Гран-Прі+», який, в свою чергу, є контрагентом позивача - ФОП ОСОБА_1

Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 р. по справі № 2а-3002/11/2070, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2012 р., визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец консалтинг», на підставі якої складений акт перевірки від 10.03.2011 р. № 349/23-03-05/37091549.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що висновки акту перевірки від 10.03.2011 р. не повинні були братися до уваги податковим органом при складанні акту перевірки від 28.04.2012р., оскільки в силу ст.70 КАС України не є належним та допустимим доказом вчинення позивачем правопорушення.

При цьому в акті перевірки № /17-211/НОМЕР_1 від 28.04.2012 р. не міститься належних та допустимих доказів на підтвердження висновків податкового органу про відсутність у позивача документального підтвердження реального здійснення господарських операцій за вересень-грудень 2010 року з ТОВ «Гран-Прі+».

Як вбачається з матеріалів справи, спірна перевірка проведена відповідачем без врахування документів обліку та звітності, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також даних розрахункових документів, які згідно з Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході перевірки не досліджувались.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач без дослідження жодних первинних документів, в тому числі і про рух коштів у безготівковій формі, провів перевірку платника податків та зробив висновок про відсутність в діяльності платника податків - позивача об'єктів оподаткування податком на додану вартість, неможливість здійснення платником податків господарської діяльності, а також порушення ним вимог ст., ст. 203,215,216,228 ЦК України щодо недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені.

Положеннями п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України встановлено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Однак, при здійсненні перевірки, які вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач безпідставно не врахував положення вищенаведених норм.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідачем у спірних правовідносинах за результатами перевірки при встановленні певних порушення податкового законодавства в діяльності ФОП ОСОБА_1 всупереч п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України не було прийнято податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України, Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за визначенням КАС України є суб'єктом владних повноважень, правомірність прийнятого наказу від 17.04.2011 року № 204 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 та вчинення спірних дій з проведення перевірки належним чином не довів.

Оскільки, приймаючи спірний наказ та вчиняючи оскаржувані дії, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162 КАС України).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає спосіб захисту порушеного права позивача, який обрав суд першої інстанції, належним у спірних правовідносинах.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2012р. по справі № 2а-6338/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.