Ухвала суду № 26186354, 18.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8103/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Варченко І.В. Сапсай М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року у справі за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання»до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2010 року Комунальне підприємство Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання»звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Бородянському районі Київської області в якому просило визнати протиправними дії відповідача та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.12.2009 № 0002461530/0 та зобов'язати вчинити певні дії.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії ДПІ у Бородянському районі Київської області щодо зміни призначення платежу Комунального підприємства Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання»з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2009 року на податок на додану вартість за січень та лютий 2008 року.

Визнано протиправними дії ДПІ у Бородянському районі Київської області щодо розподілу сплачених платіжними дорученнями коштів на суми, які відображені в податкових повідомленнях 31.12.2010 №№ 110050012673822, 110050012674007, 110050012674186, 110050012675415, 110050012675430, 110050012676002, 110050012681586, 110050012683539, 110050012683763, 110050012684059, 110050012685154, 110050012685493, 1100500112686156, 1100500112686584, 1100500112687552, 1100500112688964, 1100500112689118, 1100500112689418, 1100500112690593, 1100500112690883, 1100500112691219, 1100500112691507, 1100500112692122, 1100500112692881, 1100500112693083.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2009 № 0002461530/0.

Зобов'язано ДПІ у Бородянському районі Київської області обліковувати в картці особового рахунку Комунального підприємства Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання»з обліку сплати податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2009 року кошти, що сплачені Комунальним підприємством Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання»до бюджету як податок на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2009 року на суму 116 212,00 грн. за призначенням, зазначеним у платіжних дорученнях -як податок на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2009 року.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання»є юридичною особою зареєстрованою Бородянською районною державною адміністрацією Київської області 26.10.2005 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 106843 від 26.10.2005, місцезнаходження: 07800, Київська область, смт. Бородянка, вул. Київська, 3А).

Відповідно до Свідоцтва № 13597662 про реєстрацію платника податку на додану вартість, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання»зареєстроване платником податку на додану вартість.

Позивачем подано до податкового органу декларації з податку на додану вартість за вересень-листопад 2009 року, які підписані керівником і скріплені печатками підприємства в яких позивачем було самостійно визначені суми податкових зобов'язань, що підлягали сплаті за вказаний період.

В жовтні 2009 року позивачем було проведено оплату податкових зобов'язань за вересень 2009 року, в листопаді 2009 року -за жовтень 2009 року, в грудні 2009 року -за листопад 2009 року.

У зв'язку з наявністю у позивача заборгованості та нарахованої пені за минулі податкові періоди, податковим органом було здійснено розподіл сплачених позивачем коштів в період з 08.10.2009 по 31.12.2009 в рахунок погашення заборгованості з податку на додану вартість за січень та лютий 2008 року, відповідно до платіжних доручень про що прийнято повідомлення від 31.12.2010 №№ 110050012673822, 110050012674007, 110050012674186, 110050012675415, 110050012675430, 110050012676002, 110050012681586, 110050012683539, 110050012683763, 110050012684059, 110050012685154, 110050012685493, 1100500112686156, 1100500112686584, 1100500112687552, 1100500112688964, 1100500112689118, 1100500112689418, 1100500112690593, 1100500112690883, 1100500112691219, 1100500112691507, 1100500112692122, 1100500112692881, 1100500112693083.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2008 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку Комунального підприємства Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання»щодо своєчасності сплати ним податку на додану вартість.

В ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, визначені у податкових деклараціях від 18.02.2008 № 2478 та від 18.03.2008 № 3822 на загальну суму 105 039,95 грн.

За результатами проведеної перевірки, ДПІ у Бородянському районі Київської області складено Акт від 28.12.2008 № 0002461530/15-33710516 та розрахунок суми штрафних санкцій.

На підставі Акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2009 № 0002461530/0, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 52 520,05 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі по тексту постанови - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 2181-ІІІ).

Відповідно до приписів підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181-III, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України № 2181-ІІІ, податкова декларація, розрахунок -це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (пп. «ї»пп. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181-III).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181-ІІІ встановлено, що податкові декларації подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових) внесків, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штрафу таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, сплата позивачем визначених податкових зобов'язань здійснена шляхом перерахування грошових коштів платіжними дорученнями:

- від 02.10.2009 № 1592, від 05.10.2009 № 1605, від 06.10.2009 № 1615, від 07.10.2009 № 1627, від 08.10.2009 № 1634, від 09.10.2009 № 1636, від 12.10.2009 № 1643, від 13.10.2009 № 1657, від 14.10.2009 № 1659, від 15.10.2009 № 1666, від 16.10.2009 № 1677, від 19.10.2009 № 1690, від 20.10.2009 № 1695, від 21.10.2009 № 1705, від 22.10.2009 № 1729, від 23.10.2009 № 1730, від 26.10.2009 № 1732, від 27.10.2009 № 1738, від 29.10.2009 № 1750, від 30.10.2009 № 1757 -за вересень 2009 року;

- від 10.11.2009 № 1794, від 11.11.2009 № 1800, від 12.11.2009 № 1816, від 13.11.2009 № 1820, від 16.11.2009 № 1821, від 17.11.2009 № 1833, від 18.11.2009 № 1839, від 19.11.2009 № 1856, від 20.11.2009 № 1871, від 23.11.2009 № 1874, від 24.11.2009 № 1880, від 26.11.2009 № 1894, від 30.11.2009 № 1916 -за жовтень 2009 року;

- від 08.12.2009 № 1967, від 09.12.2009 № 1989, від 10.12.2009 № 1996, від 16.12.2009 № 2027, від 17.12.2009 № 2034, від 18.12.2009 № 2049, від 21.12.2009 № 2055, від 22.12.2009 № 2066, від 24.12.2009 № 2075, від 25.12.2009 № 2081, від 28.12.2009 № 2084, від 29.12.2009 № 2097, від 30.12.2009 № 2118, від 31.12.2009 № 2131 -за листопад 2009 року.

Вказані платежі проведені банком, про що свідчать штампи банку та підписи виконавця із зазначенням дати проведення платежу.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181-ІІІ встановлено принцип рівності бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

При цьому, Законом № 2181-ІІІ визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед визначених законом заходів не вбачається зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, тому у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

В силу вимог пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Посилання відповідача на те, що грошові кошти були зараховані ним в рахунок існуючої заборгованості позивача, а тому суд першої інстанції має відмовити в задоволені адміністративного позову, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у вищезазначених платіжних дорученнях позивача чітко вказано призначення платежу, які не можуть бути змінені рішенням отримувача коштів.

Недотримання платником податку порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, не наділяє податковий орган повноваженнями щодо зміни призначення платежу, визначеного платником податку.

Крім цього, відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 № 679-XIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Згідно з роз'яснень ВАСУ від 17.03.2009 № 358/13/13-09 «Щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань»та від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», суму податкового зобов'язання слід визнавати сплаченою в день реєстрації банком платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на оплату цього зобов'язання.

Відтак, право визначати призначення платежу відповідно до приписів наведених вище правових норм належало виключно платнику.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України № 2181-III, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Крім того, відповідно до положень п. 2 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податкові органи забезпечують облік платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005 (далі - Інструкція).

Проаналізувавши положення зазначеної інструкції, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що облік нарахованих і сплачених сум податків і зборів, який ведеться органом державної податкової служби, спричиняє правові наслідки для платника податків у вигляді змін у структурі його податкових зобов'язань в інформаційних системах (базах) органів ДПС. Зазначене в свою чергу свідчить про наявність інтересу в тому, щоб дані у картці особового рахунку позивача правильно відображали фактичний стан його зобов'язань та платежів до бюджету.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що, дії органу щодо перерозподілу сплачених сум є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних цих платежів у картці особового рахунку та в електронних базах податкової звітності відповідно до призначення спірних платежів. Тому судом вірно зазначено, що існують нормативно-правові підстави для зобов'язання відповідача обліковувати у картці особового рахунку суми коштів, що сплачені позивачем за платіжними дорученнями, як податок на додану вартість за вересень-листопад 2009 року.

З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог Комунального підприємства Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання», які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.