Ухвала суду № 26186348, 18.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4545/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Варченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобудсервіс 2006»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2010 року ТОВ «Технобудсервіс 2006»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.08.2011 № 0001420710/0 та № 0001430710/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 26.08.2010 № 0001420710/0 та № 0001430710/0.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 17.07.2010 по 17.08.2010 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Технобудсервіс 2006»за червень 2010 року за результатами якої складено акт № 5227/07-10/34574357 від 17.08.2010.

26.08.2010 на підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001420710/0, яким позивачу за порушення положень пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 820,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001430710/0, яким позивачу за порушення пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»в розмірі 22 695,40 грн., в т.ч. штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 237,40 грн.

Під час проведення перевірки, відповідачем встановлено, що ТОВ «Технобудсервіс 2006» в податковій декларації за травень 2010 року було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплаченого у складі вартості робіт на користь ПП «Співдружність-Кентавр», яке згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань має стан «32»- фактична адреса не встановлена.

З огляду на зазначене, контролюючий орган прийшов до висновку про порушення ТОВ «Технобудсервіс 2006»пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 17 458,00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування на 820,00 грн. за червень 2010 року.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (тут і далі по тексту постанови - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97-ВР).

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення цього Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та на момент формування позивачем спірного податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Положенням пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою Закон пов'язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних товарів (основних фондів), робіт, послуг сум ПДВ до податкового кредиту, є використання цих товарів (основних фондів), робіт, послуг у господарській діяльності такого платника.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій під час здійснення підприємством господарської діяльності. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 ГК України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, ТОВ «Технобудсервіс 2006»має ліцензію на будівельну діяльність серії АВ № 193445 від 13.10.2006, видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України строком дії з 13.10.2006 до 13.06.2011 (а.с.180) та здійснює такі види діяльності: будівництво будівель; малярні роботи та скління; оптова торгівля будівельними матеріалами; роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом; інші роботи з завершення будівництва; інші монтажні роботи (а.с.114).

15 квітня 2010 року між ТОВ «Технобудсервіс 2006»(замовник) та ПП «Співдружність-Кентавр»(підрядник) укладено договір підряду № 15042010-1, відповідно до якого підрядник зобов'язується своїми силами та на власний ризик виконати ремонт адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 37 (а.с.130).

Виконання робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2010 року від 12.05.2010 на суму 109 952,40 грн. (в т.ч. ПДВ -18 325,40 грн.), складеним за формою № КБ-2в; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2010 року на суму 109 952,40 грн. від 12.05.2010 (а.с.92-96).

ПП «Співдружність-Кентавр»виписало позивачу податкову накладну № 132401 від 12 травня 2010 року на суму 109 952,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 18 325,40 грн. (запис № 12 реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ «Технобудсервіс 2006»за травень 2010 року), яка була складена в момент виникнення податкових зобов'язань ПП «Співдружність-Кентавр», тобто в момент оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт (акту приймання виконаних будівельних робіт) (а.с.104).

Розрахунки між ТОВ «Технобудсервіс 2006»та ПП «Співдружність-Кентавр»проводились у безготівковій формі: платіжним дорученням № 282 від 12 травня 2010 року ТОВ «Технобудсервіс 2006»перерахувало на поточний рахунок ПП «Співдружність-Кентавр»в банку грошові кошти в сумі 96 000,00 грн. в якості компенсації за виконані роботи, що підтверджується відповідною копією платіжного доручення (а.с.113).

Як вбачається з матеріалів справи, в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, позивач в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкової накладної, виписаної ПП «Співдружність-Кентавр», та які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням (оплатою) робіт.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Так, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПП «Співдружність-Кентавр»- був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується Свідоцтвом платника ПДВ № 100130018 від 23.07.2008 (а.с.136), а тому мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг); в свою чергу податкова накладна, на підставі якої позивач сформував податковий кредит та копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, даних про анулювання чи скасування свідоцтва платників ПДВ ПП «Співдружність-Кентавр»під час перевірки встановлено не було; в той же час згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті ДПА України, станом на 19.05.2011 вказане свідоцтво анульоване не було (а.с.137).

Відтак, наявними в матеріалах справи доказами було підтверджено наявність у позивача та у його контрагента відповідних ліцензій, що необхідні для ведення даного виду господарської діяльності виконання будівельних робіт.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду, що господарські операції позивача з ПП «Співдружність-Кентавр»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а роботи, що придбавалися позивачем у ПП «Співдружність-Кентавр», придбавались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а відтак, визначення податковим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17 458,00 грн., відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0001430710/0 від 26.08.2010 є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на час прийняття оскаржуваних рішень), штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в розмірі 5 237,40 грн. згідно вказаного вище рішення є також протиправним.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

З матеріалів справи вбачається дотримання позивачем зазначених вимог. Відтак, позивач був вправі включити до бюджетного відшкодування за червень 2010 року суми податку на додану вартість, які виникли у попередньому періоді, при тому, що з матеріалів справи вбачається відсутність заперечень відповідача щодо фактичної сплати позивачем суми податку в ціні товару (робіт, послуг).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 820,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0001420710/0 від 26.08.2010.

З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог ТОВ «Технобудсервіс 2006», які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.