Ухвала суду № 26186337, 18.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5243/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Варченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2011 року ТОВ «Октагон-Аутдор»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0011352310/0 від 30.12.2010, № 0011342310/0 від 30.12.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 червня 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 30.12.2010 № 0011342310/0, № 0011352310/0.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у Печерському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Октагон-Аутдор»(код ЄДРПОУ 347729203) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового-господарських взаємовідносин з ТОВ «С.ДЖ..Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.01.2008 по 30.09.2010, за результатами якої складено Акт про результати перевірки № 1068/23-10/34729203 від 14.12.2010.

На підставі вказаного Акту, ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийняті податкові повідомлення-рішення № 0011352310/0 від 30.12.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 62 449,00 грн., з яких 41 666 грн. основного платежу та 20 833,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0011342310/0 від 30.12.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 395 980,00 грн., з яких 263 986,00 грн. основного платежу.

Так, в ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень підпункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік на суму 41 666 грн. та підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 263 986,00 грн. у т.ч. по періодах: за вересень 2008 року на суму ПДВ 33 333,33 грн., за травень 2010 року на суму ПДВ 230 563,00 грн.

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що в результаті неправомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за рахунок виписаних податкових накладних з ТОВ «С.ДЖ..Р.Груп»та невірного визначення сум рядку 23,1 (рядок 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду) декларації з ПДВ за квітень 2010 року, перевіркою встановлено заниження ТОВ «Октагон-Аутдор»податку на додану вартість в загальній сумі 263 986,00 грн., у тому числі по періодах:

- за вересень 2008 року на суму ПДВ 33 333,33 грн.;

- за травень 2010 року на суму ПДВ 230 653,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (тут і далі по тексту постанови - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97-ВР).

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення цього Закону підлягають застосуванню, оскільки він був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положенням пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену цим підпунктом документами.

Разом з тим, відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит є правом платника податку на зменшення податкових зобов'язань звітного періоду та отримання бюджетного відшкодування, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій та вирахування бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Октагон-Аутдор»та ТОВ «С.ДЖ..Р.Груп»був укладений Договір № 01/06/09 від 01.06.2009 на проведення робіт з обслуговування спеціальних конструкцій типу Біг-Борд (6х3), що розміщені в м. Києві.

Даний Договір, Додаток № 1 від 01.09.2008 (протокол погодження про договірну ціну на надання послуг з обслуговування рекламних щитів ТОВ «Октагон-Аутдор») та Додаток № 1 від 01.09.2008 (перелік рекламних конструкцій) були укладені на підписані в м. Києві від імені та за дорученням керівника ТОВ «Октагон-Аутдор»заступником генерального директора ОСОБА_8 та директором ТОВ «С.Дж.Р. Груп»ОСОБА_9.

Згідно акту перевірки, відповідачем зроблений висновок, що вищезазначений договір є нікчемним в силу закону, оскільки правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину. Зокрема, відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідальність внутрішній волі особи, що укладала правочин.

Даний висновок зроблений податковим органом посилаючись на те, що в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-107 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_9

Зокрема, в ході досудового слідства встановлено, що громадянин ОСОБА_9 є формально засновником та директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп», ніяких документів фінансово-господарської діяльності підприємства від імені даного товариства не підписував.

На підставі викладеного, податковим органом зроблено висновок, що податкові накладні, виписані ТОВ «С.Дж.Р.Груп», не можуть бути підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту, сплаченого вказаному підприємству.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»в особі директора ОСОБА_9 складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виписано наступні податкові накладні, які підписані безпосередньо директором товариства ОСОБА_9:

№ 1 від 30.09.2008 на суму ПДВ 33 333,33 грн.;

№ 4865 від 01.07.2009 на суму ПДВ 23 271,54 грн.;

№ 6961 від 01.09.2009 на суму ПДВ 32 000,00 грн.;

№ 8840 від 27.10.2009 на суму ПДВ 36 642,67 грн.;

№ 10172 від 30.11.2009 на суму ПДВ 42 751,67 грн.;

№ 9205 від 01.11.2009 на суму ПДВ 14 860,76 грн.;

№ 11208 від 30.12.2009 на суму ПДВ 38 488,33 грн.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

На момент укладання позивачем з контрагентом договору на виконання робіт та на момент виконання вказаних робіт, ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»припинено не було, його установчі документи недійсними не визнані та не оспорені в судовому порядку, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювались факти фіктивного підприємництва, які охоплюються ст. 205 КК України, відповідачем не надано.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у нього права на складання податкових накладних, а відтак, викладений в акті перевірки висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставним. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 № 0011342310/0 підлягає скасуванню.

Обговорюючи питання правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у податковому повідомленні-рішенні № 0011352310/0 від 30.12.2010, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону, заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, до складу валових витрат не можна включити певні витрати, визначені підпунктами 5.3-5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та витрати, які не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Оскільки, здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів погоджується з висновком суду про безпідставність тверджень ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та заниження податку на прибуток в сумі 41 666,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 30.12.2010 № 0011342310/0, № 0011352310/0.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 червня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.