Ухвала суду № 26186356, 18.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7185/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Варченко І.В. Авсєєвич А.К. Шепіла І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз України»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року у справі за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз України»до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2010 року Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз України»звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Бориспільської ОДПІ Київської області та з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.12.2009 № 0067912310/0, 15.02.2010 № 0067912310/1 та 26.07.2010 № 0067912310/3.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в листопаді-грудні 2009 року працівниками Бориспільської ОДПІ Київської області на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за вересень 2009 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за серпень 2009 року.

В ході проведення перевірки, податковим органом встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за податковою накладною, що складена з порушенням вимог законів України «Про податок на додану вартість», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 6 658,00 грн. та складено акт перевірки від 11.12.2009 № 732/23-1/24210469.

На підставі акту перевірки, Бориспільською ОДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2009 № 0067912310/0, яким позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 6 658,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Бориспільської ОДПІ Київської області, ДПА в Київській області та ДПА України.

Рішеннями Бориспільської ОДПІ Київської області від 15.02.2010 № 1682/10/23-1, ДПА в Київській області від 29.04.2010 № 962/10/25-017/46-369 та ДПА України від 16.07.2010 № 6928/6/25-0515 скарги позивача залишені без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення з новими термінами сплати податкового зобов'язання № 0067912310/1 від 15.02.2010 та № 0067912310/3 від 26.07.2010.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (тут і далі по тексту постанови - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97-ВР).

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення цього Закону підлягають застосуванню, оскільки він був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, у разі, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 зазначеної статті, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, в лютому 1997 року Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз України»укладено з Державним міжнародним аеропортом «Бориспіль»договір від 25.02.1997 № 2.6.18-20 про оренду приміщення аеропорту, відповідно до якого позивач отримує в оренду частину приміщення аеропорту з метою розміщення підприємства авіаційного бортового харчування та сплачує на користь Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»плату за послуги, що складаються з послуг оренди приміщення, обслуговування електромереж та спалювання відходів, комунальних послуг та аеропортового збору.

Підпунктом 3.2.1 вказаного Договору передбачено, що починаючи з 01.01.1998 орендар сплачує орендодавцю аеропортовий збір (відсоток з виручки без врахування податку на додану вартість) в таких розмірах: з 01.01.1998 до 31.12.1998 -4%; з 01.01.1999 до 31.12.1999 -6%; з 01.01.2000 і далі -7%, але не менше 50 000 дол. США за кожний рік, починаючи з 1998 року.

При цьому, максимальний розмір аеропортового збору (7%) не буде збільшуватися протягом усього строку дії договору, включаючи його продовження згідно п. 1.2 Договору.

Підпунктом 3.2.2 Договору передбачено, що зазначена у пп. 3.2.1 сума аеропортового збору сплачується орендарем щомісячно рівними долями (4 167 дол. США). У разі сплати аеропортового збору в гривнях, суми в доларах США переводяться за курсом Національного банку України на день виставлення рахунку.

Відповідно п. 3.3 Договору, орендодавець щомісячно, з урахуванням динаміки цін, виставляє орендодавцю рахунки за звітний місяць, до яких включені: орендна плата за приміщення; плата за комунальні послуги та електроенергію; аеропортовий збір згідно пп. 3.2.2 Договору.

Також, відповідно до доповнень № 3 до договору оренди приміщення аеропорту від 25.02.1997 № 2.6.18-20, обсяг послуг, плата за які справляється у вигляді аеропортового збору, складаються з: 1) використання позивачем у процесі здійснення своєї господарської діяльності доріг, перону та приміщень терміналів аеропорту; 2) інструктажу з пожежної та авіаційної безпеки; 3) надання одноразових перепусток відвідувачам підприємства позивача; 4) забезпечення дотримання авіаційної безпеки згідно «Технології спільного контролю на авіабезпеку бортхарчування Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна», а саме: організація руху і супровід автоліфтів до борту літака автомобілями служби авіаційної безпеки аеропорту; перевірка автотранспорту позивача та його постачальників з метою попередження перевезення заборонених речовин і предметів; інші послуги із загального забезпечення дотримання норм авіаційної безпеки та послуги технічного і супровідного характеру, які можуть бути необхідними для позивача у процесі здійснення його діяльності.

Вказаним додатком до договору також визначено, що наведений перелік послуг не є вичерпним та за бажанням сторін договору може бути розширений. Крім того, з метою усунення будь-яких непорозумінь у майбутньому, сторони договору домовились змінити у тексті договору термін «аеропортовий збір»на «платіж за супровідні послуги».

Так, 31.08.2009 між Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна»та Державним міжнародним аеропортом «Бориспіль»на виконання умов договору від 25.02.1997 № 2.6.18-20 про оренду приміщення аеропорту підписано акт приймання-здачі виконаних послуг, згідно з яким позивач прийняв послуги згідно рахунку-фактури від 31.08.2009 № 897/367 на загальну суму 50 407,21 грн. (у т.ч. ПДВ -8 401,20 грн.), з яких супровідні послуги -39 948,19 грн. (у т.ч. ПДВ -6 658,00 грн.).

На підтвердження суми податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни послуг, Державним міжнародним аеропортом «Бориспіль»виписано податкову накладну від 31.08.2009 № 16504 на загальну суму -50 407,21 грн. у т.ч. ПДВ -8 401,20 грн.

Податок на додану вартість в розмірі 6 658,00 грн. сплачений позивачем у складі ціни супровідних послуг, включено ним до податкового кредиту звітного періоду та відображено у декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положенням пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду, що податковий кредит є правом платника податку на зменшення податкових зобов'язань звітного періоду та отримання бюджетного відшкодування, яке виникає виключно за наявності податкових накладних.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій під час здійснення підприємством господарської діяльності. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, у податковій накладній від 31.08.2009 № 16504, складеній Державним міжнародним аеропортом «Бориспіль»на підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни супровідних послуг, відсутні обов'язкові реквізити щодо опису (номенклатури) супровідних послуг та їх кількості (обсягу).

У графі 3 «номенклатура поставки товарів (послуг)»податкової накладної не відображено які саме супровідні послуги згідно договору від 25.02.1997 № 2.6.18-20 про оренду приміщення аеропорту отримані позивачем протягом серпня 2009 року.

Разом з тим, в акті приймання-здачі виконаних послуг від 31.08.2009 та у вказаній вище податковій накладній відсутні показники обсягу супровідних послуг в розрізі їх персоніфікованого, кількісного та вартісного вираження та не визначено місце поставки послуг.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи позивача, зокрема, податкова накладна від 31.08.2009 № 16504 та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.08.2009 складені під час виникнення податкового зобов'язання з поставки позивачу супровідних послуг, не відповідають вимогам чинного законодавства України та не є підтвердженням отримання позивачем супровідних послуг протягом звітного періоду.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень повністю доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 18.12.2009 № 0067912310/0, 15.02.2010 № 0067912310/1 та 26.07.2010 № 0067912310/3.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз України»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.