Рішення № 26184612, 10.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/10796-2012 10.09.12

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»доКомунального підприємства «Управління житлового господарства»Дарницького району м. Києвапростягнення 114 358,94 грн.Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Гаркавенко С.В. від відповідача:Махонько О.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»(надалі -ПАТ «Київенерго») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Управління житлового господарства»Дарницького району м. Києва (надалі -КП «УЖГ»Дарницького району м. Києва) про стягнення 114 358,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560403 від 01.06.2001 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, а відповідач натомість грошового зобов'язання з оплати поставленої енергії належним чином не виконав, в зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 95 641,76 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі 12 884,81 грн. та 3% річних у розмірі 5 832,37 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.08.2012 р.

В судовому засіданні 29.08.2012 р. у зв'язку із заявленим відповідачем клопотанням про відкладення розгляду справи оголошено перерву до 10.09.2012 р.

07.09.2012 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого відповідач проти позову заперечив та просив залишити його без задоволення.

Представник позивача в судове засідання 10.09.2012 р. з'явився, вимоги ухвали суду від 10.08.2012 р. виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання 10.09.2012 р. з'явився, вимоги ухвали суду від 10.08.2012 р. виконав, проти позову заперечує та просить залишити його без задоволення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2001 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(правонаступником якої є ПАТ «Київенерго») (постачальник) та ДК УЖГ Харківського району (правонаступником якого є КП «УЖГ»Дарницького району м. Києва) (споживач) укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560403 (надалі -«Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Споживач відповідно до пункту 2.3.1 Договору зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку 2.

В пункті 10 Додатку №2 до Договору сторони погодили, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує, що за період з 01.10.2009 р. по 01.07.2012 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.07.2012 р. становить 95 641,76 грн. що підтверджується відомостями обліку спожитої теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів.

Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором по сплаті спожитої теплової енергії.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Додатком 2 до Договору сторони погодили, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком (п. 10 додатку).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем вірно та правомірно здійснено нарахування суми грошових коштів за спожиту теплову енергію у розмірі 95 641,76 грн. за спірний період.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на момент звернення позивача до суду становить 95 641,76 грн.

Стосовно посилань відповідача на неправомірність встановлення тарифів за січень 2011 року відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 суд відзначає наступне.

Додатком №2 до Договору сторони визначили порядок проведення розрахунків по відшкодуванню житловим організаціям витрат, пов'язаних з нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів населення за теплову енергію та обслуговуванням внутрішньобудинкових і зовнішніх теплових мереж, бойлерних, які знаходяться на їх балансі.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень Національної комісії, регулювання ринку комунальних послуг України при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, зокрема належить встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність до Конституції України»до створення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, дана функція покладена на Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» дія даного Указу не поширюється на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України в частині встановлення цін і тарифів.

Із змісту постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 вбачається, що тарифи на теплову енергію затверджені для ПАТ «Київенерго».

В постанові Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 (п. 2) вказано, що постанова (а з нею і тарифи на теплову енергію) набирає чинності з 01.01.2011 р.

Відповідно до абзацу 10 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплопостачальна організація зобов'язана при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Оскільки постанова була опублікована Національною комісією регулювання електроенергетики України, то повідомлення споживачів теплової енергії було здійснено в публічному порядку шляхом публікації в засобах масової інформації. Крім того, позивач постійно в обов'язковому порядку повідомляє споживачів про зміну тарифів в 5-денний термін з моменту введення в дію нових тарифів.

З огляду на викладене, правомірним є використання постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 з 01.01.2011 р.

Аналогічне твердження міститься в постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2012 р. у справі №9/107 та постанові Вищого господарського суду України від 24.05.2012 р. у справі №9/361.

Посилання відповідача на те, що заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу виникла внаслідок різниці в тарифах, яка виникла внаслідок різних строків введення тарифів, а її відшкодування повинно здійснюватися з відповідного місцевого бюджету судом відхиляється, оскільки відповідно до Порядку розрахунків, обліку та відшкодування різниці в тарифах підприємствам - виробникам послуг тепло-, водопостачання та водовідведення у випадку невідповідності фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам для населення, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, який затверджений рішенням Київради III сесія VI скликання від 09.07.2009 р. № 767/1823 така різниця в тарифах відшкодовується підприємствам - виробникам послуг тепло-, водопостачання та водовідведення, а відповідач не є виробником зазначених послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію, відповідачем у серпні 2012 р. було погашено заборгованість у розмірі 95 641,76 грн., що виникла за ним у період з 01.10.2009 р. по 01.07.2012 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки матеріалами справи (довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію) підтверджується, що станом на 01.07.2012 р. у відповідача відсутня будь-яка заборгованість по сплаті грошових коштів за спожиту теплову енергію, то провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 95 641,76 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, так як погашення боргу здійснено ним після звернення позивача до суду.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційної складової у розмірі 12 884,81 грн. та 3% річних у розмірі 5 832,37 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимога позивача про стягнення 3% річних визнається судом обґрунтованою та задовольняється у розмірі, відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Стосовно стягнення інфляційної складової боргу суд відзначає.

Як вбачається з наданої позивачем в судовому засіданні довідки про надходження коштів у відповідача рахується переплата у розмірі 8 293,03 грн., а тому суд на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження у цій частині.

Таким чином, розмір інфляційної складової боргу, що підлягає стягненню з відповідача становить 4 591,78 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з КП «УЖГ»Дарницького району м. Києва на користь ПАТ «Київенерго»інфляційної складової боргу у розмірі 4 591,78 грн. та 3% річних у розмірі 5 832,37 грн.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 95 641,76 грн. та інфляційної складової боргу у розмірі 8 293,03 грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Управління житлового господарства»Дарницького району м. Києва (02091, м. Київ, Харківське шосе, 148-А; ідентифікаційний код 31722755) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) інфляційну складову боргу у розмірі 4 591 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто одна) грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 5 832 (п'ять тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 37 коп. та судовий збір 2 121 (дві тисячі сто двадцять одна) грн. 32 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 95 641,76 грн. та інфляційної складової боргу у розмірі 8 293,03 грн. припинити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -14.09.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко