Рішення № 26184481, 03.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.09.12 р. Справа № 5006/8/43/2012

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Бокової Ю.В., судді Демідової П.В., Сковородіної О.М.

при секретарі судового засіданні Дяковій Ю.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом: прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України в особі Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" м. Київ в особі Донецької філії Дочірньої Компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" м. Донецьк

до відповідача: Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" м. Маріуполь

про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 70 445 941,04 грн.

за участю представників:

представник прокуратури: Лисенко С.І. - посвідчення № 3284;

від позивача: не з'явився

від відповідача: Богінська Т.М. - за дов. від 20.10.2011 р. № 747/01, Сіро баба М.С. - за довір. від 05.12.2011 р. № 895/01;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Територіальний орган Казначейства у Донецькій області: не з'явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі: Морокко Г.С. - за довір. від 15.05.2012 р. № 14/03-19-568.

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 06.06.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 18.06.2012 р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.06.2012 р. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено процесуальний розгляд спору до 03.07.2012 р.

Позивач, Дочірня компанія „Газ України" НАК „Нафтогаз України" м. Київ в особі Донецької філії Дочірньої Компанії „Газ України" НАК „Нафтогаз України" м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Комунального комерційного підприємства Маріупольскої міської ради "Маріупольтепломережа" м. Маріуполь, про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 70 445 941,04грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 10-140(09)ТН від 30.09.2009 р. з додатковими угодами, розрахунок суми боргу, акти передач - приймання природного газу за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 р., правовстановлюючі документи тощо.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Прокурор в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 05.06.2012 р., 02.07.2012 р., 06.08.2012 р. прокуратурою м. Маріуполя були надані пояснення в яких зазначається, що заборгованість Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" за договором № 10-140(09)ТН від 30.09.2009 р. сплачена не була. Вказує на безпідставність доводів відповідача стосовно того, що сума в розмірі 70 445 941,04 грн. є різницею в тарифах. Зазначає, що невиконання умов договору про надання субвенцій з державного бюджету не є підставою для звільнення відповідача від господарсько-правової відповідальності.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог. Надав пояснення в яких зазначив, що надходження коштів відповідачу для погашення йому різниці в тарифах не впливає на порядок та строки проведення розрахунків за договором № 10-140(09)ТН від 30.09.2009 р. Вважає, що відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є підставою звільнення відповідача від зобов'язань за вищезазначеним договором.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що сума заборгованості у розмірі 70445941,04 грн. є виключно різницею в тарифі, а не фактичною сумою боргу за поставлений природний газ, тому є зобов'язанням держави.

Розпорядженням господарського суду Донецької області від 02.07.2012 р. справу № 5006/8/43/2012 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Бокова Ю.В., суддя Демідова П.В., суддя Сковородіна О.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.07.2012 р. до розгляду справи було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне фінансове управління Донецької облдержадміністрації та Територіальний орган Казначейства у Донецькій області

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.09.212 р. було здійснено заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області процесуальним правонаступником - Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне фінансове управління Донецької облдержадміністрації надала пояснення, в яких зазначає, що протягом червня - грудня 2011 р. відповідні кошти до обласного бюджету не надходили. Договір від № 97/503 від 06.06.2011 р. Про організацію взаєморозрахунків залишився без належного фінансового забезпечення.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі надала пояснення від 03.08.2012 р. № 14/0316-2787, якими повідомила суд, що у 2011 році субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію згідного договору від 06.06.2011 р. № 97/503 про організацію взаєморозрахунків Комунальному комерційному підприємству Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» не надходила, в підтвердження чого надала виписки з рахунку № 37125009004669.

03.09.2012 р. від прокуратури надійшли уточнення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 70 445 941,04 грн. замість 70 554 941,04 грн. Суд розцінює ці уточнення, як зменшення позовних вимог та розглядає справу з урахуванням зменшених позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2009 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним комерційним підприємством маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (Покупець) був укладений договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 10-140(09)ТН (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність покупцю природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору (п. 1.3 Договору).

Розділом 4 договору сторони визначили порядок приймання - передачі газу.

Так, пунктом 4.4 обсяг газу, визначений згідно з п. 4.3 цього договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за цим договором в пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання - передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Розділом 5 договору сторони зазначили ціну договору.

Шостим розділом договору зазначений порядок проведення розрахунків.

Згідно із п.6.1 Договору, оплата за газ згідно п.5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 07 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 17 та 27 числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідальність сторін визначена сторонами розділом 7 Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2009 р. по 31 грудня 2009 р., а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення. (п.11.1).

Додатковими угодами до договору № 10-140(09)ТН від 30.09.2009р. сторони змінювали обсяги поставки газу по місяцям, ціну газу та продовжували строк дії договору.

Додатковою угодою № 9 від 31.08.2010 р. сторони доповнили п. 2.1 договору підпунктом 2.1.2 в наступній редакції, "2.1.2. постачальник передає покупцю в період з 01.09.2009 р. по 31.09.2010 р. газ в обсязі до 2050.00 тис. куб. м. в тому числі по місяцям: вересень - 2050 тис. куб. м. (п.2.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 січня 2010 р. по 31 серпня 2010 р., а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення. (п.11.1).

Додаткова угода № 9 від 31.08.2010р. є невід'ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками сторін.

Договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 85 664 488,43грн., що підтверджується, наявним у матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2010р., від 28.02.2010р., від 31.03.2010р., від 30.04.2010р., від 31.05.2010р., від 30.06.2010р., від 31.07.2010р., від 31.08.2010р., від 30.09.2010р., що підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати отриманого природного газу у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача, за договором поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 10-140(09)ТН від 30.09.2009 р. заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 70 445 941,04 грн.

Відповідно до ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянув матеріали справи, представлені документи, заслухав пояснення сторін, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом договору поставки, на підставі якого виникли господарські договірні зобов'язання сторін є природний газ імпортованого походження. При укладенні, виконанні сторонами договору враховані встановлені законодавством, зокрема: Законом України «Про нафту і газ», постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1729 зі змінами «Про забезпечення споживачів природним газом», особливості регулювання відносин у нафтогазовій галузі та функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу, про що зазначено у договорі.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору №10-140(09)ТН від 30.09.2009р., вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобов'язання щодо повної оплати поставленого природного газу за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 р. належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.

Загальна сума заборгованості за поставлений природний газ становить 70 445 941,04 грн.

22.05.2012 р. на адресу господарського суду Донецької області від відповідача надійшло клопотання № б/н та б/д, у якій останній просить суд долучити до матеріалів справи договір від 06.06.2011 р. № 97/503 про організацію взаєморозрахунків.

В ході розгляду справи Відповідач просив суд відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що договором 06.06.2011 р. № 97/503 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року за № 503 «Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася, та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування» передбачено, що заборгованість Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» перед дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за поставлений природний газ, яка утворилася у період з січня по вересень 2010 року погашається за рахунок субвенції з державного бюджету, порядок перерахування якої визначено Договором.

Предметом цього договору є організація проведення взаєморозрахунку відповідно до ст. 34 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та Постанови КМ України від 11.05.2011 № 503 «Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалась та постачалась населенню, яка виникла у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування» (далі - Порядок). Вказаним договором, встановлено перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні розрахунку, та послідовності виконання сторонами договору. Сума договору складає 70 445 941,04 грн.

Пунктом 10 Договору від 06.06.2011 року за № 97/503 передбачено, що з метою виконання цього Договору кожна Сторона зобов'язується до проведення взаєморозрахунку не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до цього Договору.

Проте, суд уважно дослідивши умови Договору від 06.06.2011 року за № 93/503 встановив, що цим Договором, а саме п. 14 передбачено, що цей Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.

При розгляді справи судом встановлено, що фінансування за Договором від 06.06.2011 року за № 93/503 на погашення заборгованість з різниці тарифів не здійснювалось. Це підтверджується поясненнями третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі від 03.08.2012 р. № 14/0316-2787, долученими до матеріалів справи, а також листом Головного фінансового управління Донецької обласної державної адміністрації від18.07.2012 р. № 02-02/17-7-1304.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Позивач звернувшись з даним позовом до суду на захист своїх майнових прав не порушив умови п. 10. Договору від 06.06.2011 року за № 97/503, внаслідок того, що в силу вимог п. 14 Договору від 06.06.2011 року за № 97/503 фінансування на погашення заборгованості в різниці тарифів не відбувалось.

Проте, суд дійшов висновку, що сума в розмірі 70 445 941,04 грн., яка є предметом розгляду даного спору є саме різницею в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалась та постачалась населенню, яка виникла у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.06.2012 р. по справі № 38/58 провадження у справі в частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 70 445 941,04 грн. було припинено на підставі договору від 06.06.2011 р. № 97/503 про організацію взаєморозрахунків. Цим договором фактично було змінено порядок і строки виконання первісних зобов'язань.

Зі спливом строку договору від 06.06.2011 р. № 97/503, зобов'язання за ним в порядок і строк не були виконані, тому слід вважати, що заборгованість, яка складає різницю в тарифах не відшкодована на момент звернення до суду та підлягає стягненню в межах первісних правовідносин, а саме договору поставки природного газу № 10-140(09)ТН від 30.09.2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких зобов'язань щодо зміни вартості чи порядку розрахунків між позивачем та відповідачем за поставлений згідно договору № 10-140 (09) ТН від 30.09.2009 - газ, вказаний договір не встановлює, тому положення договору № 10-140 (09) ТН від 30.09.2009 є обов'язковими для виконання його сторонами.

Надання або ненадання субвенції з державного бюджету не може бути умовою виконання або невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Тобто, ні Постанова Кабінету Міністрів України, ні договір 06.06.2011 р. № 97/503 про організацію взаєморозрахунків не змінюють умов та порядку виконання зобов'язань за договором поставки природного газу № 10-140(09)ТН від 30.09.2009 р. та не звільняють від відповідальності за його невиконання.

Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за договором поставки від № 10-140(09)ТН від 30.09.2009р. у сумі 70 445 941,04 грн, в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 193, 173, 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" м. Київ в особі Донецької філії Дочірньої Компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Донецьк до Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 70 445 941,04 грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" м. Маріуполь (87518, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1, код ЄДРПОУ 33760279) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827) в особі Донецької філії Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (83017, м. Донецьк, бул. Шевченко,25, п/р 260013011457 в ДОУ ВАТ "Ощадбанк" України у м. Донецьку, МФО 335106, ЄДРПОУ 25987823) заборгованість в сумі 70 445 941,04 грн.,

Стягнути з Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" м. Маріуполь (87518, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1, код ЄДРПОУ 33760279) на користь держави (п/р 31217206783006 у ГУ ДКСУ в Донецькій обл., МФО 834016, ЄДРПОУ 38034002) - витрати зі сплати судового збору в сумі

64380,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 03.09.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 10.09.2012 р.

Головуючий суддя Бокова Ю.В.

Суддя Демідова П.В.

Суддя Сковородіна О.М.