Постанова № 26183897, 19.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2012 року 14:29 № 2а-10124/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача -Фоменка М.С., відповідача - Харка Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2011 року № 0011202302 та № 0011192302 в частині, -На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 вересня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 липня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»(далі -ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2011 року № 0011202302 та № 0011192302 в частині.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-10124/12/2670 призначено до судового розгляду на 22 серпня 2012 року.

В судовому засіданні 22 серпня 2012 року суд ухвалив розгляд справи відкласти до 05 вересня 2012 року.

05 вересня 2012 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -ДПІ у Печерському районі м. Києва на належного відповідача - ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судовому засіданні 05 вересня 2012 року оголошувалась перерва до 19 вересня 2012 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»(ідентифікаційний код юридичної особи 32709054) зареєстровано 24 грудня 2003 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією за № 10701200000002294. Вказане товариство розташоване за адресою: 01133, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, будинок 3-А.

ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 15 січня 2004 року за № 34265 та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 37644607 (форма № 2-Р) від 22 січня 2004 року ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 327090526551).

До видів діяльності ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»за КВЕД відповідно до Довідки серії АБ № 340644 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу, 45.21.1 Будівництво будівель.

В період з 31 жовтня 2011 року по 18 листопада 2011 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»(код за ЄДРПОУ 32709054) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2011, за результатами якої складено Акт № 1520/23-2/32709054 від 25 листопада 2011 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення вимог, зокрема:

- пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на 4 761 000 грн., в тому числі за II квартал 2011 року на 4 761 000 грн.;

- пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, пп. 5.12.5 п. 5 розділу 5 Наказу ДПА України «Про порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість»від 30.05.1997 р. № 166 в редакції наказу від 15.06.2005 р. № 213 із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 р. № 702/10982, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 205 253 грн., у тому числі за травень 2010 року на 146 379 грн. та за вересень 2010 року на 58 874 грн.

01 грудня 2011 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 1520/23-2/32709054 від 25 листопада 2011 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 08 грудня 2011 року № 45343/10/23-211, висновки, викладені в акті № 1520/23-2/32709054 від 25 листопада 2011 року залишено без змін.

13 грудня 2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва, на підставі Акта перевірки № 1520/23-2/32709054 від 25 листопада 2011 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№ 0011202302, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток (код платежу 11021000) на загальну суму 4 761 001 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 4 761 000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн.

13 грудня 2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва, на підставі Акта перевірки № 1520/23-2/32709054 від 25 листопада 2011 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№ 0011192302, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, пп. 5.12.5 п. 5 розділу 5 Наказу ДПА України «Про порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість»від 30.05.1997 р. № 166 в редакції наказу від 15.06.2005 р. № 213 із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 р. № 702/10982 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість (код платежу 14010100) на загальну суму 256 566 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 205 253 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -51 313 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПА у м. Києві та ДПС України, які своїми рішеннями відповідно від 24 лютого 2012 року № 776/10/12-114 та від 10 травня 2012 року № 8136/6/10-2115 його скарги залишили без задоволення, а податкові повідомлення-рішення -без змін.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки, винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 13.12.2011 року № 0011202302 у повному обсязі та від 13.12.2011 року № 0011192302 в частині донарахування податку на додану вартість за вересень 2010 року у розмірі 58 874 грн. за основним платежем та 14 718,5 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, вважає, що відповідачем були використані власні суб'єктивні припущення, які не підтверджені первинними документами, даними обліку позивача та нормами чинного податкового та іншого законодавства.

На думку позивача, він (в даному випадку - векселедавець) мав законодавче право збільшити інші витрати у складі податкової звітності на суму процентів за векселями (фінансові витрати) на підставі пп. 153.4.3 п. 153.4 ст. 153 Податкового кодексу України у тому звітному періоді, коли такі проценти фактично нараховані та/або сплачені, тобто у II кварталі 2011 року.

Позивач вважає, що посилання відповідача на включення витрат у вигляді процентів за векселями до вартості придбання цінних паперів (облігацій), розрахунок за який здійснено векселями, не відповідає чинному законодавству України з огляду на те, що під час такого розрахунку кредиторська заборгованість позивача перед продавцем облігацій зменшується та виникає кредиторська заборгованість перед векселедержателем за векселями.

Таким чином, на думку позивача, в момент видачі векселя у векселедавця, замість товарної заборгованості перед векселедержателем, утворюється вексельна заборгованість, що в свою чергу припиняє будь-які зобов'язання позивача перед продавцем облігацій за цінні папери. При цьому векселедержатель та продавець облігацій є різними юридичними особами.

А тому, витрати у вигляді процентів за векселями не можуть відноситися до складу будь-якої заборгованості покупця облігацій, яка виникає у зв'язку із придбанням цінних паперів відповідно до п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України.

Окрім цього, позивач вважає, що ним правомірно включено до складу податкового кредиту серпня 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 58 874 грн., оскільки, придбані роботи, використані підприємством в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та виписані ТОВ «Будреконструкція - Київ 2006»податкові накладні не визнані у встановленому законодавством порядку недійсними.

В своєму позові позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 13 грудня 2011 року № 0011202302 в повному обсязі, а № 0011192302 в частині донарахування податку на додану вартість за вересень 2010 року у розмірі 58 874 грн. за основним платежем та 14 718,5 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що витрати в розмірі 20 700 000 грн., понесені ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»у вигляді відсотків за простими векселями є витратами, які виникають у зв'язку з придбанням цінних паперів та не є фінансовими витратами звітного періоду. Облік даних витрат, відповідно до п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, ведеться відокремлено та відображається в податковій декларації з податку на прибуток в «інших доходах»та таблиці 1 «Розрахунок фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 р. № 1213.

Окрім цього, згідно бази даних «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів»у серпні 2010 року встановлено відхилення ПДВ по податковому кредиту ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»(завищення податкового кредиту) та податкового зобов'язання ТОВ «Будреконструкція - Київ 2006»(заниження податкових зобов'язань) на суму ПДВ в розмірі 58 874 грн.

ТОВ «Будреконструкція - Київ 2006»визнано банкрутом, свідоцтво платника ПДВ № 100101166 анульовано 24.09.2010 року, останню декларацію з ПДВ подано до ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя за травень 2010 року.

А тому, на думку податкового органу, сума ПДВ в розмірі 58 874 грн., обчислена з вартості отриманого товару (робіт, послуг) ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС» від ТОВ «Будреконструкція - Київ 2006», не була включена постачальником до податкового зобов'язання за відповідний звітний податковий період, відповідно не задекларована та не сплачена до Державного бюджету.

В своїх запереченнях, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС просить в задоволенні позовних вимог ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»відмовити в поновному обсязі.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з позовними вимогами ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 168/97-ВР), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із, зокрема, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Приписами п. 153.8 ст. 153 ПК України визначено, що для цілей цього підпункту під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном «витрати»слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Витрати платника податку, понесені при придбанні цінних паперів, які використані платником в операціях РЕПО, не враховуються у визначенні фінансових результатів за операціями з торгівлі цінними паперами протягом строку РЕПО, а враховуються при визначенні фінансових результатів за операціями РЕПО в порядку, передбаченому в пункті 153.9 цієї статті.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

У разі якщо платник податку виступає інвестором при первинному розміщенні цінних паперів або наступного продажу власних акцій емітентом, або у разі внесення коштів до статутного капіталу емітента, то витрати, сплачені (нараховані) таким платником податку емітенту таких цінних паперів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до пункту 153.9 статті 153 ПК України норми пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу не поширюються на операції, що здійснюються платником податку - емітентом з розміщення та наступного продажу корпоративних прав або інших цінних паперів, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку - емітентом.

Норми пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу поширюються також на визначення балансових збитків або прибутків, отриманих платником податку від операцій із корпоративними правами, що виражені в інших, ніж цінні папери, формах.

Операції з конвертації цінних паперів оподаткуванню не підлягають.

Норми пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу не поширюються на операції з купівлі (продажу) цінних паперів із зобов'язанням зворотного їх продажу (купівлі) (операції РЕПО), якщо такі операції не передбачають перехід права власності на цінні папери. Фінансовий результат за такими операціями платника податку визначається по кожній такій операції, як різниця між ціною продажу (купівлі) цінних паперів та ціною їх зворотної купівлі (продажу), в податковому періоді, в якому відбулась зворотна купівля (продаж) таких цінних паперів.

За операціями з купівлі (продажу) цінних паперів із зобов'язанням зворотного їх продажу (купівлі) (операції РЕПО), якщо такі операції передбачають перехід права власності на цінні папери, фінансовий результат визначається в порядку, який передбачений для операцій з торгівлі цінними паперами в пункті 153.8 статті 153 цього Кодексу.

За операціями з деривативами (похідними інструментами) визначається загальний результат платника податку від таких операцій за звітний податковий період за даними бухгалтерського обліку. Від'ємний результат від операцій з деривативами переноситься на зменшення результату від операцій з деривативами наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього Кодексу. Позитивний результат (з урахуванням від'ємного результату від операцій з деривативами минулих періодів) включається до складу доходів платника податку за результатами такого звітного податкового періоду. Усі інші витрати та доходи платника податку за операціями з деривативами враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодексом.

Норми цього Кодексу щодо звичайних цін не застосовуються при проведенні операцій РЕПО чи операцій з деривативами.

Первинними документами для підтвердження доходів і витрат за операціями з цінними паперами та деривативами (похідними інструментами) можуть бути:

для торговців цінними паперами - учасників фондової біржі - біржовий звіт за звітний період;

для платників податку - клієнтів торговців цінними паперами - учасників фондової біржі - звіт торговця цінними паперами, який формується на підставі біржового звіту та договору з таким торговцем.

Таким чином, якщо предметом угод виступають цінні папери, то незалежно від способу проведення розрахунків в результаті їх купівлі-продажу, в т.ч. за допомогою вексельних розрахунків, суб'єкти таких операцій повинні обліковувати їх відповідно до вимог п. 153.8 ст. 153 ПК України.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Стосовно вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011202302 від 13 грудня 2011 року в повному обсязі, суд зазначає наступне.

В ході дослідження матеріалів справи встановлено, що 23 грудня 2008 року між ТОВ «Продакшн Студія «Дос'є» (Продавець), з одного боку, та ЗАТ ІК «Обрій Капітал»(Торговець) з однієї сторони та ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»(Покупець), з другої сторони (далі - Сторони), укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № В466-Б465/267-1 (далі - Договір), по умовам якого Продавець передає, а Покупець приймає у власність та оплачує цінні папери -облігації безвідсоткові іменні. Сума Договору складає 94 520 000,00 грн.

Згідно з п. 7.1 Договору, Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до виконання Сторонами своїх обов'язків, про що підписується Акт виконання зобов'язань за договором.

23 грудня 2008 року між Продавцем та Покупцем було укладено Акт прийому-передачі цінних паперів за Договором № В466-Б465/267-1 від 23.12.2008 р., яким зафіксовано факт виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором № В466-Б465/267-1 від 23.12.2008 р., а саме, Продавець передав, а Покупець прийняв пакет цінних паперів.

23 грудня 2008 року між ТОВ «Продакшн Студія «Дос'є»(Продавець), з однієї сторони та ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»(Покупець), з другої сторони, складено Додаткову угоду до Договору № В466-Б465/267-1 від 23.12.2008 р., по умовам якої, в якості оплати за цінні папери - облігації безвідсоткові іменні, що були передані Продавцем Покупцю на виконання умов Договору № В466-Б465/267-1 від 23.12.2008 р. (акт від 23.12.2008 р.), Покупець передає, а Продавець приймає пакет векселів. По умовам Додаткової угоди, має бути передано 46 векселів, вартістю 94 520 000,00 грн.

Як вбачається з виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 151861, за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, емітентом цінних паперів, що були придбані ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»у ТОВ «Продакшн Студія «Дос'є», є підприємство ТОВ «Міжрегіональна компанія «Альянс».

10 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Комплексний фінансовий сервіс», що діє на підставі Ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку -діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами) серії АВ № 470651 від 16.04.2009 р., яке діє від власного імені та за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Фонд соціального розвитку», надалі Векселедержатель, з одного боку, і Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС», надалі Векселедавець, з іншого боку, складено Акт № 2 пред'явлення векселів до платежу (далі -Акт № 2), яким Векселедержатель пред'явив до платежу, а Векселедавець прийняв до платежу прості векселі, які були видані в рахунок оплати за цінні папери - облігації безвідсоткові іменні.

ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»в перевіряємому періоді включило до складу «інших витрат (сума рядків 06.1 -06.6), в тому числі фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу III Податкового кодексу України»(рядок 06.4 декларації) фінансові витрати в розмірі 20 700 000 грн., а саме позивач включив суму нарахованих відсотків по простим векселям відповідно до Акту № 2.

В бухгалтерському обліку ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»придбані цінні папери обліковуються на рахунку 143 «Інвестиції непов'язаним сторонам»та станом на 30.06.2011 року по даному рахунку бухгалтерського обліку рахується дебетове сальдо в сумі 94 520 000 грн.

В бухгалтерському обліку ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»нараховані відсотки по векселям обліковуються на рахунку 977 «Інші витрати звичайної діяльності».

Проаналізувавши пункти 153.8 та 153.9 статті 153 ПК України, суд зазначає, що облік даних витрат ведеться відокремлено та відображається в податковій декларації з податку на прибуток в «інших доходах»та таблиці 1 «Розрахунок фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 року № 1213.

Таким чином, витрати в розмірі 20 700 000 грн., понесені ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»у вигляді відсотків за простими векселями є витратами, які виникають у зв'язку з придбанням цінних паперів, а тому, твердження позивача, що вказані витрати є фінансовими витратами звітного періоду, спростовується вищенаведеним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем в порушення пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 153.8 ст. 153 розділу III Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями завищено інші витрати за II квартал 2011 року на суму 20 700 000 грн.

А тому, податковий орган в Акті № 1520/23-2/32709054 від 25 листопада 2011 року дійшов вірного висновку, що витрати в розмірі 20 700 000 грн., понесені ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»у вигляді відсотків за простими векселями є витратами, які виникають у зв'язку з придбанням цінних паперів та не є фінансовими витратами звітного періоду.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0011202302 від 13 грудня 2011 року, прийняте на підставі зазначеного акту, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому, підстави для його скасування відсутні.

Стосовно вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011192302 від 13 грудня 2011 року в частині донарахування податку на додану вартість за вересень 2010 року у розмірі 58 874 грн. за основним платежем та 14 718,5 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, суд зазначає наступне.

В ході дослідження матеріалів справи встановлено, що 01 липня 2010 року між ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»(Генпідрядник), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будреконструкція-Київ 2006»(Субпідрядник), з іншого боку, укладено Договір підряду № 75 улаштування фундаментів будинку № 149 (згідно генерального плану), мурування стін з цегли, мурування стін із блоків пористих, облицювання стін, улаштування перекриттів, улаштування покрівлі у садовому поселенні «Михайлівський сад»на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі -Договір підряду № 75).

Згідно з п. 5.1 Договору підряду № 75 Генпідрядник забезпечує авансування у розмірі 10% та своєчасну оплату виконаних робіт.

На виконання умов Договору підряду № 75, позивачем здійснено попередню оплату згідно платіжних доручень: від 11.08.2010 року № 1169 на суму 35 000,00 грн. з ПДВ; від 17.08.2010 року № 1198 на суму 35 000,00 грн. з ПДВ; від 26.08.2010 року № 1213 на суму 50 000,00 грн. з ПДВ.

На суму отриманої попередньої оплати, ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006»виписано податкові накладні: від 11.08.2010 року № БК-0000984 на загальну суму 35 000,00 грн., у тому числі ПДВ -5 833,33 грн.; від 18.08.2010 року № БК-0000990 на загальну суму 35 000,00 грн., у тому числі ПДВ -5 833,33 грн.; від 26.08.2010 року № БК-0000993 на загальну суму 50 000,00 грн., у тому числі ПДВ -8 333,33 грн.

Фактичне виконання зазначених у Договорі підряду № 75 робіт підтверджено Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 31 серпня 2010 року (типова форма № КБ-3) та Актом від 31 серпня 2010 року № БК-0001016 (типова форма № КБ-2в) на загальну суму 353 241,52 грн., в тому числі ПДВ -58 873,59 грн.

На суму виконаних робіт ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006»виписано податкову накладну від 31.08.2010 року № БК-0001016 на загальну суму 233 241,50 грн., в тому числі ПДВ -38 873,58 грн.

Залишок грошових коштів позивачем перераховано в адресу виконавця робіт згідно платіжних доручень на загальну суму 233 241,52 грн., в тому числі ПДВ -38 873,58 грн.: від 02.09.2010 року № 1231 на суму 5 400,00 грн. з ПДВ; від 02.09.2010 року № 1235 на суму 15 000,00 грн. з ПДВ; від 20.09.2010 року № 1283 на суму 40 000,00 грн. з ПДВ; від 17.11.2010 року № 1469 на суму 100 000,00 грн. з ПДВ; від 28.02.2011 року № 76 на суму 72 841,52 грн. з ПДВ.

Суми податку на додану вартість по вказаних операціях знайшли своє відображення у реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2010 року та у складі податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за цей же період.

Також, судом досліджено судові рішення Господарського суду Донецької області від 19.04.11 р. та 05.04.12 р. по справі № 27/176, якими відповідно ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006»визнано банкрутом та ліквідовано.

Судом встановлено, що ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006»визнано банкрутом та ліквідовано вже після здійснення господарських операцій з позивачем, які мали місце у серпні 2010 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту серпня 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 58 874 грн., оскільки придбані роботи, використані підприємством в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності та виписані ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006»податкові накладні не визнані у встановленому законодавством порядку недійсними.

Зазначене вище дає підстави стверджувати, що податковий орган в Акті № 1520/23-2/32709054 від 25 листопада 2011 року дійшов помилкового висновку щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за вересень 2010 року у розмірі 58 874 грн. за основним платежем та 14 718,5 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0011192302 від 13 грудня 2011 року в частині донарахування податку на додану вартість за вересень 2010 року у розмірі 58 874 грн. за основним платежем та 14 718,5 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому в цій частині має бути скасовано.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за вересень 2010 року за основним платежем у розмірі 58 874 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14 718,5 грн., здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 13 грудня 2011 року № 0011192302 в частині донарахування податку на додану вартість за вересень 2010 року у розмірі 58 874 грн. за основним платежем та 14 718,5 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку із чим воно в цій частині підлягає скасуванню.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого рішення № 0011192302 від 13 грудня 2011 року в частині донарахування податку на додану вартість за вересень 2010 року у розмірі 58 874 грн. за основним платежем та 14 718,5 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Натомість, відповідач довів правомірність прийнятого ним рішення № 0011202302 від 13 грудня 2011 року.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби не доведена правомірність збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2010 року у розмірі 58 874 грн. за основним платежем та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 718,5 грн., а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»підлягають задоволенню частково, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»задовольнити частково, а саме: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 13 грудня 2011 року № 0011192302 в частині донарахування податку на додану вартість за вересень 2010 року у розмірі 58 874 грн. за основним платежем та 14 718,5 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 20,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 13 грудня 2011 року № 0011192302 в частині донарахування податку на додану вартість за вересень 2010 року у розмірі 58 874 грн. за основним платежем та 14 718,5 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 20,00 грн. (двадцять гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24.09.2012 р.