Ухвала суду № 26183254, 27.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 р. Справа № 135608/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.

з участю секретаря судових засідань Луцак І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1410.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» звернулося в суд з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2010 року № 0001452301/0/3399, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 157518,50 грн., в тому числі основний платіж 0 грн., штрафна санкції 157518,50 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що ДПІ у м. Львові помилково виключено із складу валових витрат підприємства видатки на оренду офісних приміщень у ТОВ«Ліга партнерів»в сумі 1372738,96 грн. у звязку з відсутністю підтверджуючих документів повязаних з господарською діяльністю. Цей висновок є необгрунтованим, оскільки товариство уклало договір оренди майна б/н від 21.06.2007р. з метою використання позивачем у власних потребах як офісних приміщень у будівлі адміністративного корпусу по вул. Персенківка, 14 у місті Львові. Згідно із умовами договору, ТОВ«Львівські автобусні заводи»взяло в оренду приміщення в тому стані, в якому вони знаходилися та в подальшому спільно із власником майна розпочало виконувати ремонтні роботи. Ремонт офісної будівлі закінчується і планується переїзд частини працівників товариства до орендованих приміщень а саме адміністрації, бухгалтерії, технологічних, конструкторських та деяких інших служб.

Окрім цього, актом перевірки зазначено безпідставність віднесення до складу валових витрат витрат підприємства по сплаті нарахованих відсотків за кредитним договором № 72 від 31.10.2008р. Цей висновок є протиправним, оскільки, як зазначає позивач, відповідно до умов кредитної угоди, кошти були надані підприємству на поповнення обігових коштів в сумі 29 250 тис. грн., без визначення напрямку витрат. Обігові кошти підприємство витрачало в основному на придбання товарно-матеріальних цінностей, що використовуються у виробництві продукції, в тому числі і на придбання металопродукції. Плата за користування кредитними коштами відповідно до п. 5.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР була віднесена до складу валових витрат.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 року задоволено позовні вимоги .

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що під час перевірки платником податків не надано документів, що дають змогу визначити, в яких цілях використовувались орендовані у ТзОВ «Ліга партнерів»приміщення та віднесення валових витрат до господарської діяльності підприємства. Таким чином, на думу ДПІ, в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР ТОВ «ЛАЗ» завищило валові витрати на суму витрат по послугах оренди за договором оренди приміщення від 21.06.2007 року в розмірі 1372738,96 грн., а саме за 4 квартал 2008 року 1006600,9 грн., 1 квартал 2009 р. 366138,06 грн. Окрім того, оцінюючи правовідносини ТОВ «ЛАЗ» з ТОВ «Глобал плюс», Дніпровським автобусним заводом, ДПІ зробило висновок про те, що кредитні кошти використано не в звязку з веденням господарської діяльності, а тому неправомірно включено до складу валових витрат витрати, повязані з нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (кредитом). Таким чином, ТОВ «ЛАЗ»в порушення вимог п. 5.5. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР у І кв. 2009 року безпідставно віднесла до складу валових витрат нараховані згідно договору № 72 від 31.10.2008 року з ВАТ «Український Професійний Банк» відсотки за користування кредитом в сумі 1515822,49 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених законом.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

ДПІ у місті Львові провела планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ЛАЗ» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010року.

За результатами перевірки 30.11.2010 року складено Акт про результати планової виїзної перевірки №1071/23-2/33894928.

Податковий орган, проаналізувавши правовідносини між ТОВ «ЛАЗ» та ТОВ «Ліга партнерів», зробив висновок, що підприємством при перевірці не було надано документів, що дають змогу визначити, в яких цілях використовувались орендовані приміщення та віднесення валових витрат до господарської діяльності підприємства. Тому товариство в порушення п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР завищило валові витрати на суму витрат по послугах оренди за договором оренди приміщення від 21.06.2007 року в розмірі 1372738,96 грн., а саме за 4 квартал 2008 року 1006600,9 грн., 1 квартал 2009 року 366138,06 грн..

Також, оцінюючи правовідносини ТОВ «ЛАЗ» з ТОВ «Глобал плюс», Дніпровським автобусним заводом, ДПІ зробило висновок про те, що кредитні кошти використано не в звязку з веденням господарської діяльності товариства, а тому неправомірно включено до складу валових витрат витрати, повязані з нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (кредитом). Тому, ТОВ «ЛАЗ» в порушення вимог п. 5.5. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР у І кв. 2009 року безпідставно віднесла до складу валових витрат нараховані згідно договору № 72 від 31.10.2008 року з ВАТ «Український Професійний Банк» відсотки за користування кредитом в сумі 1515822,49 грн.

На підставі Акту перевірки від 30.11.2010р. ДПІ у м. Львові винесла податкове повідомлення-рішення №0001452301/0/3399 від 16.12.2010р., яким ТОВ«ЛАЗ»визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 157518,50 грн., в тому числі основний платіж 0 грн., штрафні санкції 157518,50грн.

Суд першої інстанції встановив, що 21.06.2007 року між ТОВ «Ліга партнерів» (Орендодавець) і ТОВ «ЛАЗ» (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, за яким Орендодавець передав Орендареві нежитлові приміщення на І-IV поверхах в будівлі адміністративного корпусу площею 1988,8 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Персенківка, 14.

У п. 2.1. договору оренди передбачено, що майно передається в оренду для розміщення адміністративних приміщень Орендаря, проведення реконструкції та капітального ремонту майна, передачі в суборенду з письмової згоди. Договір набуває чинності з 21.06.2007р. та діє до 20.06.2010р. Сторони погодили, що розмір орендної плати складає 73,64 грн/кв.м. на місяць, що становить 146455,23 грн. (в т.ч. ПДВ 24409,21 грн.) за всю площу. Орендна плата сплачується щомісяця до 10 числа.

Позивач зазначає, що такий розмір орендної плати, що на час підписання договору оренди становив 14,5 дол. США/кв.м., був для нього економічно вигідним, оскільки відповідно до проведеного ним аналіз ринку нерухомості, розмір орендної плати за аналогічні приміщення був вищим більше як у два рази. Зокрема, відповідно до звіту про оцінку майна, наданого підприємцем ОСОБА_3, згідно з проведеними маркетинговими дослідженнями та за оцінкою провідних агентств нерухомості ставки оренди нерухомого майна в районі, наближеному до орендованих приміщень (вул.Наукова, Стрийська та ін.) коливались в межах 30-50дол.США/кв.м., а середнє значення становило понад 41 дол.США/кв.м. Таким чином, встановлена сторонами плата за орендовані приміщення є значно менша за мінімальний рівень орендних ставок на комерційну нерухомість у м.Львові, що існували на час укладення Договору оренди нерухомого майна б/н від 21.06.2007 року.

22.06.2007 року сторони внесли зміни до договору оренди, зокрема виклали в новій редакції п. 7.8. договору, за яким сторони спільними зусиллями здійснюють капітальний ремонт орендованого майна і після закінчення капітального ремонту орендованого майна сума вартості цього ремонту, що оплачувалась Орендарем, зараховується в рахунок погашення орендної плати.

Про надання послуг з оренди приміщень у березні 2008 року - березні 2009 року сторони складали акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до звіту про оцінку майна адміністративного корпусу, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 14 від 01.11.2007 року, ринкова вартість вказаного нерухомого майна станом на 30.09.2007 року становила 16727000 грн. без ПДВ. Відповідно до звіту про оцінку вказаного нерухомого майна станом на 30.06.2008 року, ринкова вартість майна становила 23687500 грн. без ПДВ.

У липні 2007 року на замовлення ТОВ «ЛАЗ» розпочалися роботи з поточного ремонту орендованих приміщень на підставі контракту № 04/06-07 РБ від 26.06.2007 року, укладеного з ТОВ «ІБР». Було погоджено договірну ціну і графік фінансування вартості матеріалів і робіт. Факт виконання робіт підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за липень, вересень, жовтень, листопад 2007 року.

Позивач зазначає, що у звязку із фінансовими труднощами ремонтні роботи в орендованих приміщеннях у запланований термін не були завершені, у звязку з чим проведення цих робіт було призупинено. На даний час капітальний ремонт в приміщенні адміністративного корпусу по вул. Персенківка, 14 у м. Львові завершується.

Також 31.10.2008 року між ТОВ «ЛАЗ» (Позичальник) та ВАТ Український Професійний Банк» (надалі Банк) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 72 на 30000000 грн. з додатками, які визначали суми позички, відсотки та терміни їх погашення. Зазначені кошти були фактично надані позичальнику.

10.07.2008 року між ТОВ «ЛАЗ» (Довіритель) і ТОВ «Глобал плюс» (Повірений) укладено договір доручення № 10/07-08, за яким повірений зобовязується здійснити закупівлю металопродукції. За виконане доручення Довіритель сплачує винагороду у розмірі 0,1% від суми угоди. За період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року на рахунок ТОВ «Глобал плюс» перераховано за металопродукцію 23106900 грн. Проте товару не поступало. Суму перерахованих авансів ТОВ «ЛАЗ» не включало до складу валових витрат.

17.09.2008 року між ТОВ «ЛАЗ» (покупець) і ТОВ «Дніпровський автобусний завод» (продавець) укладено договір поставки № 131/ж, за яким продавець зобовязався передати машинокомплекти A183F0 за ціною 890000 грн. За період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року на рахунок Дніпровського автобусного заводу згідно договору № 131/ж від 17.09.2008 року перераховано за машинокомплекти 304000 грн. Строк поставки згідно п. 3.5. цього договору 90 днів з моменту здійснення оплати. Проте, товару за цим договором не поступало.

Зазначені вище фактичні обставини сторонами не заперечуються та щодо них немає спору. Спір виник щодо правомірності віднесення до складу валових витрат сум, сплачених ТОВ «Ліга партнерів»та процентів за кредит.

Аналізуючи положення п.5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.1.32 ст.1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР та обставини справи, суд першої інстанції підставно погодився з твердженням позивач, що розташування орендованої будівлі по вул. Персенківка, 14 у м. Львові співпадає з місцем розташування виробничих потужностей підприємства та основним місцем проведення господарської діяльності; вказана будівля є єдиним приміщенням, яке може використовуватися як офісне приміщення у зимовий період; після завершення капітального ремонту ТОВ «ЛАЗ» спільно із власником майна мало намір частково здавати приміщення в суборенду та отримувати додатковий дохід; вартість оренди є значно меншою за середньо ринкові вартість оренди.

Цього, жодними доказами не спростовує сторона відповідача.

Тому, уклавши договір оренди від 21.06.2007р., здійснюючи підготовчі роботи по облаштуванню орендованого майна під власні потреби, позивач здійснював господарську діяльність, спрямовану на отримання доходу в майбутньому, а тому вправі віднести понесені при цьому витрати до складу валових витрат.

Суд першої інстанції також, враховуючи приписи п.п.5.5.1 п.5.1, п.5.10 ст.5 Закону України, стст.42-44, ч.2 ст. 66 Господарського кодексу України та встановлені обставини справи прийшов до обґрунтованого висновку, що діяльність підприємства щодо укладення, виконання чи розірвання господарських договорів, направлена на отримання доходу, зокрема, в матеріальній формі, є звичайною господарською діяльністю підприємства. Розірвання договорів (контрактів), за якими позивачем були перераховані кредитні кошти, не стосувалося господарської операції, здійсненої між банком та позивачем щодо надання (отримання) кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, у товариства не виник обовязок зменшити валові витрати на суму сплачених банку процентів за час користування кредитними коштами з метою виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором.

Зважаючи на наведене, включення до складу валових витрат підприємства витрат на оплату нарахованих за користування кредитними коштами відсотків відповідає п. 5.5.1 п.5.1 ст.5 Закону України, а висновки ДПІ щодо завищення в цій частині валових витрат є безпідставними.

За вимогами п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III слідує, що необхідною умовою застосування встановлених законом штрафних (фінансових) санкцій є донарахування контролюючим органом суми податкового зобовязання платнику податків внаслідок заниження податкового зобовязання. Якщо контролюючим органом не здійснювалось донарахування суми податкового зобовязання платнику податків внаслідок заниження податкового зобовязання, то у податкового органу відсутні підстави для нарахування податкового зобовязання із штрафних санкцій.

Наведеними доказами встановлено, що ТОВ «ЛАЗ» не вчинило порушень, про які йдеться в акті перевірки №1071/23-2/33894928 від 30.11.2010 року, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001452301/0/3399 від 16.12.2010 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 року у справі №2а-5093/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 28.09.2012 р.