Ухвала суду № 26172843, 18.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 р. Справа № 2889/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Ніколіна В.В., Заверухи О.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Cколівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року у справі за позовом ТзОВ «Тухлянське лісопромислове підприємство» до Державної податкової інспекції у Cколівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

у жовтні 2011 року позивач - ТзОВ «Тухлянське лісопромислове підприємство» звернулося в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Cколівському районі Львівської області у якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.05.2011 року № 0000162351.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки відповідача про нікчемність фінансового-господарських операцій з ПП «Сервіс доріг» є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами щодо будівництва стіни цеху ПП «Сервіс доріг», в наслідок чого правомірно сформовано податковий кредит при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків з контрагентом за червень 2010 року. Надані послуги ПП «Сервіс доріг» мали реальний характер, а висновки відповідача, щодо заниження податку на додану вартість у результаті здійснення фінансово-господарських розрахунків за червень 2010 року з контрагентом на суму 8003,4 грн. є необґрунтованими.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Cколівському районі Львівської області від 16.05.2011 року № 0000162351.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Cколівському районі Львівської області подала на неї апеляційну скаргу. Вважає, що дана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що взаємовідносини позивача з його контрагентом ПП «Сервіс доріг», щодо будівництва стіни цеху мають ознаки нікчемності, оскільки ПП «Сервіс доріг» не надало документи, встановлено укладення нікчемних правочинів, без мети настання реальних наслідків. Вважає, що ПП «Сервіс доріг» не має умов для здійснення господарської діяльності, що підтверджує аналіз його податкової звітності. А відтак, подані до перевірки первинні документи не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не можуть мати юридичної сили та доказовості.

Враховуючи те, що усі особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, у відповідності до ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТДВ «Тухлянське ЛПП» з питань підтвердження відомостей по правових відносин з ПП «Сервіс доріг» за червень 2010 року, результати якої оформлені актом № 51/23-0/13815927 від 26.04.2011 року.

Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п. 7.2.3, п. п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 8003 грн. 40 коп.

До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, що правочини укладені між позивачем та ПП «Сервіс доріг», щодо будівництва стіни цеху є нікчемними, оскільки в ході перевірки контрагент не надав необхідні документи. Вважає, що ПП «Сервіс доріг» не має умов для здійснення господарської діяльності, що підтверджує аналіз його податкової звітності. Із цього вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій без мети настання правових наслідків, які не мають реального товарного характеру, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

На підставі вказаного вище акта перевірки, ДПІ у Сколівському районі Львівської області винесла податкове повідомлення-рішення № 0000162351 від 16.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8003, 40 грн. за основним платежем та 2000,85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ПП «Сервіс доріг», заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість не обґрунтовані належними та допустимими доказами, оскільки реальність господарських операцій щодо виконання робіт контрагентом підтверджується наявними у позивача усіма первинними документами, які характерні для даного виду договорів, а отримані позивачем послуги безпосередньо пов'язані з його господарською діяльності, що виключає фіктивність правочинів.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для визначення податкового кредиту. При цьому, обов'язковій перевірці підлягає реальність проведення господарських операцій.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що між позивачем та ПП «Сервіс доріг» укладено договір від 25.05.2010 року, предметом якого було виконання ремонтних робіт приміщень ВАТ «Тухлянське ЛПП» (а.с. 80).

На момент укладення договору ПП "Сервіс доріг" зареєстровано, як юридична особа з 03.03.2006 р., є платником ПДВ та має відповідну будівельну ліцензію строком до 12.05.2011 року (а.с. 92-94).

11 червня 2010 року Тухлянська сільська рада Сколівського району рішенням № 33 ВАТ «Тухлянське ЛПП» надала дозвіл на встановлення стінки-перегородки в цеху розпилювання, що знаходиться у спільному користуванні ВАТ «Тухлянське ЛПП» та ДП «Славське ЛГ» по вул. Ів. Франка,86в у с. Тухля Сколівського району (а.с. 96).

На виконання умов вказаного вище договору ПП «Сервіс доріг» проведено роботи, за результатами виконання яких було складено акти приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 року на загальну суму 40017, 00 грн. та ПДВ на суму 8003, 40 грн. (а.с. 77-79, 82-83). В актах зазначено розшифровку таких робіт, із зазначенням кількості, вартості, одиниць виміру таких робіт та людей, що залучались до їх виконання.

Крім того, виконані роботи підтверджуються розрахунком загальновиробничих витрат до Акту КБ-2 на стіни, підсумковою відомістю ресурсів (витрати по факту), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (а.с. 84-87).

ПП "Сервіс доріг" видало податкову накладну від 25.06.2010 р. на суму 48 020, 40 грн. (з яких ПДВ 8003,40 грн.), а ТзДВ "Тухлянське лісопромислове підприємство" оплатило вартість робіт, що підтверджується платіжним дорученням № 59 від 15.06.2010 р. на суму 28 000 грн. (а.с. 88-90).

16.07.2010 р. ТзДВ "Тухлянське лісопромислове підприємство" отримало висновок Стрийського МЕТІ щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого

майна та зареєстровано будівлю цеху розпиловки «Ж-12» як об'єкт нерухомості, що 8 підтверджується технічним паспортом. (а.с. 97-107).

Враховуючи викладені обставини справи суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що у позивача наявні усі належним чином оформлені податкові накладні та інші первинні документи, які характерні для даного виду правовідносин, що підтверджують реальність проведення господарських операцій між позивачем та ПП «Сервіс доріг» по вказаному вище договору.

Встановлені вище судом обставини та досліджені первинні документи спростовують висновки податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів, оскільки проведені між позивачем та ПП «Сервіс доріг» господарські операції мають реальний характер, що підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім цього, відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто обов'язковою умовою, для визнання договору нікчемник є наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямовання його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Покликання на те, що до перевірки не надано документів ПП «Сервіс доріг» не може братись до уваги, оскільки не свідчить про їх відсутність взагалі, тим більше, ДПІ визнає, що дана господарська операція відображена ПП "Сервіс-доріг" у податковій звітності, а це безпосередньо не може свідчити про завищення податкового кредиту ТзДВ "Тухлянське лісопромислове і підприємство".

Суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), а також тому що об'єкт, на якому виконувались будівельні роботи, реально існує та використовується позивачем.

Разом з тим, що стосується позивача ТзДВ "Тухлянське лісопромислове підприємство", то податковий орган взагалі не висловлював сумнівів в його спроможності виконувати господарські операції.

Наведене вище свідчить про недоведеність податкового органу нікчемності господарського зобов'язання та про відсутність в діях позивача вини та умислу. Договір реально виконувався, що підтверджується необхідними первинними документами, які відповідають вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Cколівському районі Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року по справі № 2а-12222/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.В. Ніколін

О.Б. Заверуха

Ухвала у повному обсязі виготовлено та підписано 21.09.2012 року.