Рішення № 26181564, 20.09.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.12 Справа№ 5015/2818/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Старостенко О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Вітер Плюс», м. Пустомити Львівської області

про: стягнення 100 840,07 грн.

Представники :

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», м. Київ до відповідача: Приватного підприємства «Вітер Плюс», м. Пустомити Львівської області про стягнення 100 840,07грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.07.2012 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 31.07.2012 р.

З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи відкладався.

19.09.2012 р. від позивача в канцелярію суду поступила Заява про збільшення розміру позовних вимог № 1528/1 від 17.09.2012 р., відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 106 546,16 грн., з яких 79 360,34 грн. основного боргу, 6 273,08 грн. пені, 5 880,21 грн. 3 % річних, 13 332,53 грн. інфляційних та 1 700,00 грн. витрат на вчинення виконавчого напису.

Окрім того, позивачем подано Клопотання № 1528/2 від 17.09.2012 р. про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», за наявними матеріалами.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи. Жодних клопотань та заяв, зокрема заяви в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України від відповідача не поступало.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

14.07.2008 р. між ТзОВ «Євро Лізинг»та ПП «ЛЮБЕ-СЕРВІС»було укладено Договір фінансового лізингу № 894, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передати відповідачу, а відповідач зобов'язався отримати від позивача в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності із Замовленням на транспортний засіб.

16.01.2009р. ПП «ЛЮБЕ-СЕРВІС»змінило найменування на Приватне підприємство «ВІТЕР ПЛЮС», про що було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору лізингу.

На виконання договірних зобов'язань позивачем на підставі Замовлення на транспортний засіб № 894/001 від 14.07.2008 р. було надано Відповідачу транспортний засіб -Mazda 6.2.0. шасі № JMZGH12F781119775, реєстраційний номер АА8806НM (далі - транспортний засіб). Факт передачі транспортного засобу підтверджується Актом приймання-передачі транспортного засобу № 894/001 від 26.07.2008 р. із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

Відповідно до п. 5.1 Договору лізингу за переданий у лізинг транспортний засіб в період з Дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Плані лізингу (Додаток 3 до Договору) та інших додатках.

Позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 3 до Договору лізингу -План лізингу № 894/001 від 14.07.2008 р., Зміни до Плану лізингу № 894/001 від 24.07.2008 р. та Зміни до Плану лізингу № 894/001 від 28.10.2008 р., що є невід'ємними частинами Договору лізингу.

Відповідно до п. 7.16 Договору лізингу відповідач зобов'язався вчасно та у повному обсязі сплачувати позивачу всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані позивачем, штрафні санкції відповідно до положень Договору та інші платежі, які пов'язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.

Однак, як встановлено судом вищевказаних договірних зобов'язань відповідач належно не виконав і станом на день подання позову заборгованість ПП «Вітер Плюс»по сплаті лізингових платежів склала 79 360,34 грн.

У п. 8.4. Договору сторонами передбачено право позивача припинити дію Договору та зажадати негайного повернення транспортного засобу, зокрема, у разі припинення відповідачем сплати лізингових платежів, передбачених графіком платежів, або інших сум, встановлених цим Договором та Додатками до нього, на строк понад 30 днів.

Як зазначається у позовній заяві, позивачем направлялись на адресу відповідача листи-повідомлення про сплату суми боргу та пені за порушення строків сплати лізингових платежів. У вказаних листа-повідомленнях позивач попереджав відповідача, що невиконання вимоги про погашення заборгованості в строк, дію Договору буде припинено, транспортний засіб буде повернено у розпорядження лізингодавця з покладенням всіх витрат з цим пов'язаних на відповідача. Проте, вимоги позивача відповідач не задоволив, заборгованості по Договору не сплатив, транспортного засобу добровільно не повернув.

16.04.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. було видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 434 про вилучення від ПП «Вітер плюс»транспортного засобу -Mazda 6.2.0.

Згідно Акту про вилучення транспортного засобу від 21.04.2010 р. транспортний засіб перейшов у розпорядження позивача.

За порушення зобов'язань щодо сплати лізингових платежів, позивачем, на підставі п. 16.1. Договору та із врахуванням приписів ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки. Згідно Заяви про збільшення розміру позовних вимог № 1528/1 від 17.09.2012 р. сума пені становить 6 273,08 грн.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 13 332,53 грн. інфляційних втрат та 5 880,21 грн. 3% річних.

Окрім того, із посиланням на ст. 225 ГК України та п. 12.10. Договору, яким передбачено обов'язок відповідача нести всі витрати, пов'язані із несвоєчасним поверненням транспортного засобу, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 700,00 грн. витрат на вчинення виконавчих дій.

Загальна сума збільшених позовних вимог становить 106 546,16 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору фінансового лізингу № 894 від 14.07.2008 р..

Згідно визначення ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За правилами ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, позивач договірні зобов'язання щодо передачі відповідачу транспортного засобу виконав належним чином та передав відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб -Mazda 6.2.0. шасі № JMZGH12F781119775, реєстраційний номер АА8806НM. Вказане підтверджується Актом приймання-передачі транспортного засобу № 894/001 від 26.07.2008 р. із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що лізингоодержувач зобовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Пунктом 7.16 Договору лізингу передбачено, що відповідач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати позивачу всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані позивачем, штрафні санкції відповідно до положень Договору та інші платежі, які пов'язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингодавцю надано право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Положення вищенаведеної правової норми відображені також у п. 8.4. Договору.

В процесі розгляду справи суд встановив, що зобов'язань щодо сплати лізингових платежів відповідач належно не виконав, у зв'язку з чим позивач скористався наданим йому правом -Договір лізингу позивачем було достроково припинено, наданий відповідачу транспортний засіб було вилучено.

Відповідно до п. 13.2. Договору у випадку дострокового припинення дії цього Договору на відповідача покладався обов'язок у повному обсязі перерахувати позивачу суму лізингових платежів та інші суми, встановлені Договором, що залишились несплаченими на дату розірвання Договору.

Положеннями ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

У п. 16.1. Договору сторони погодили, що при порушені відповідачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу та/або інших платежів, передбачених цим Договором, він сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог, пеню позивачем розраховано у відповідності до положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Із врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення 79 360,34 грн. основного боргу, 6 273,08 грн. пені, 13 332,53 грн. інфляційних втрат та 5 880,21 грн. 3% річних є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.

У заявленому позові позивач, окрім заборгованості по Договору просить суд стягнути з відповідача 1 700,00 грн. витрат на вчинення виконавчих дій, які позивач трактує як понесені ним збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторам завдані цим збитки.

Відповідно до ст.22 ЦК України під збитками розуміються, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки -це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, і яке виражається у зроблених ним витратах, тощо. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань збитків, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять такі елементи: протиправна поведінка; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; наявність вини.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 224, 225 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати нанесені цим збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушені.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як стверджує позивач для повернення транспортного засобу від відповідача ТзОВ «Євро Лізинг»понесено витрати у розмірі 1 700,00 грн. При цьому, документу на підтвердження факту понесення таких витрат позивач суду не подав.

Окрім того позивачем не подано доказів того, що причиною понесення вищевказаних витрат є винні протиправні дії відповідача. В матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача повернути транспортний засіб у добровільному порядку. Немає також доказів пред'явлення виконавчого напису до виконання до відділу державної виконавчої служби. Більше того, як вбачається із Акту про вилучення транспортного засобу від 21.04.2010 р. транспортний засіб вилучався без участі державних виконавців.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивач не довів та належними доказами не підтвердив існування всіх необхідних елементів цивільного правопорушення, а саме вини відповідача та причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками, а тому у задоволенні вимог позивача про стягнення 1 700,00 грн. збитків слід відмовити.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 193, 216, 224, 225 ГК України, ст.ст. 22, 509, 525, 526, 610, 612, 623, 625 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 78, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1. Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Вітер Плюс»(81100, Львівська обл., Пустомитівський р-н., м. Пустомити, вул. Грушевського, 66. Ідентифікаційний код 22420234) на користь ТзОВ «Євро Лізинг»(03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 67. Ідентифікаційний код 32774741) 79 360,34 грн. основного боргу, 6 273,08 грн. пені, 5 880,21 грн. 3 % річних, 13 332,53 грн. інфляційних, всього -104 846,16 грн.; 2 096,92 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 1 700,00 грн. витрат на вчинення виконавчого напису в позові відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.09.2012 р.