Постанова № 26179439, 07.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 вересня 2012 року № 2а-8171/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна

компанія «Інтербудінвест»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної

податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№0000031157 від 28.05.2012 року

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», звернувся до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000031157 від 28.05.2012 року Державної податкової інспекції у Печерському районі в м. Києві, згідно з яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 979 904,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Печерському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачена можливість включення сум податку на додану вартість лише до податкового кредиту того періоду, протягом якого здійснено оплату, а податкове повідомлення-рішення винесене правомірно податковим органом з додержанням норм Законів.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «БІК «Інтербудінвест»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2009 р. За результатами перевірки складено Акт від 28.04.2012 року № 12/15-6/32799609 (надалі –Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено, що в порушення пп. п.п.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2, п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями ТОВ «БІК «Інтербудінвест»завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2009 р. на загальну суму 2 979 904,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, ДПІ у Печерському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2012 р. №0000031157, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 979 904,00 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

В Акті перевірки зазначено, що згідно з поданою ТОВ «БІК «Інтербудінвест»до ДПІ у Печерському районі м. Києва податковою декларацією з ПДВ за березень 2009 р. (вх. від 21.04.2009 за №155081) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 6 166 463 гривні.

На адресу ТОВ «БІК «Інтербудінвест»направлено повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 25.04.2012 р. №9454/10/15-610 із проханням забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій за грудень 2008 року, березень 2009 року.

ТОВ «БІК «Інтербудінвест»документи бухгалтерської та податкового обліку до перевірки не надані.

Перевіркою правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ охоплює декларації за грудень 2008 р, березень 2009 р.

Згідно бази даних АРМ «Митниця»ТОВ «БІК «Інтербудінвест»в грудні 2008 року, березні 2009 року не здійснювало операції з експорту товарів (послуг).

Перевіркою правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2008 року встановлено, що до складу податкового кредиту включені суми ПДВ по податкових накладних, які виписані постачальниками в попередніх податкових періодах на загальну суму 2 979 904 грн. Підтверджуючих документів на отримання податкових накладних із запізненням до перевірки не надано.

Тобто, факти отримання податкових накладних виписаних до березня 2009р. та право на використання податкового кредиту по таких податкових накладних позивачем не підтверджено.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, вищенаведеними нормами Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що розмір податкового зобов’язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

При цьому, відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

При формуванні податкового кредиту платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання.

Згідно з п. 6 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»від 30.05.1997р. №165 податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (непотрібне виділяється поміткою "Х").

Зазначений документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7. 2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, що є підставною для включення до податкового кредиту суми ПДВ у зв’язку з придбанням товарів.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктами 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану гість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Норма п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 крім обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов’язкову наявність ще й такої підстави як виникнення та нарахування сум ПДВ, що включаються до податкового кредиту ще й обов'язкову підставу як протягом звітного періоду.

Проте, згідно пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону № 168, особа-продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту.

Неналежним чином оформлена податкова накладна не дає права на податковий кредит, також не дозволяються в ній виправлення та помилки.

Відповідно до п. 20 Наказу № 165 дозволяється тільки коригування вартісних та кісних показників податкової накладної у відповідності до встановленої форми розрахунку, визначеної цим наказом (додаток № 2).

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту та відображення податкових зобов’язань з ПДВ, надається виключно особам зареєстрованим як платники цього податку та сплаті даного податку до державного бюджету при підтверджені відповідними первинними фінансово - бухгалтерськими документами та у відповідному звітному періоді.

Суд погоджується з висновками зробленими податковим органом в Акті перевірки, оскільки у позивача не надало до перевірки належним чином складені податкові накладні та документи, що підтверджують отримання таких накладних позивачем із запізненням.

Крім того, Суд звертає увагу, що підчас розгляду справи Позивачем не було надано первинної документації (договорів податкових накладних, та документів, що підтверджують отримання накладних з запізненням).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук