Постанова № 26179442, 04.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2012 року № 2а-8497/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу у письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ

«ОМЕГА»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг

про скасування розпорядження №243 від 29.05.2012 та зобов'язати вчинити певні

дії

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА» звернулося з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг про скасування Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг від 29.05.2012 року №243; зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг внести інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА»до державного реєстру фінансових установ.

Обґрунтування позовних вимог базується на тому, що підстав для залишення заяви Позивача без розгляду є надуманим, не містить достовірних посилань на дані, що викладені в поданих Позивачем документах та не можуть бути підставою для залишення заяви без розгляду, а оскаржуване розпорядження прийнято безпідставно та неправомірно.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач до суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

На адресу Окружного адміністративного суду надійшли заперечення проти позовних вимог. Відповідач просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване розпорядження прийнято в порядку та спосіб, встановлені законодавством України.

Як зазначено в Листі (роз'яснення) Вищого адміністративного суду України від 01.06.2012 р. №13, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не належать до суб'єктів, визначених частиною першою статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому її положення не поширюється на порядок розгляду та вирішення справ, у яких ці органи є відповідачами.

З урахуванням Листа (роз'яснення) Вищого адміністративного суду України від 01.06.2012 р. №13, дана справа розглядається суддею одноособово.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що Позивачем направлено матеріали для внесення інформації про Товариство до Державного реєстру фінансових установ 04.04.2012 р. (вх. № 1607/ФК від 06.04.2012).

Відповідачем 29.05.2012 р. винесено Розпорядження №243 «Про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА»про внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ (надалі по тексту Розпорядження №243).

В Розпорядженні №243 зазначено, що залишення без розгляду Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА»про внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ у зв'язку з тим, що документи оформлені з порушенням вимог законодавства, а саме: подана заява про внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ та всі документи, що додаються до неї подані не у швидкозшивачі; місцезнаходження Товариства, зазначене у поданій Заяві, не відповідає місцезнаходженню Товариства, зазначеному у Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; подана реєстраційна картка юридичних осіб не містить підтвердження, що інформація, зазначена в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001 №2664-ІІІ, надана клієнту; подана довідка про фаховий рівень керівника Товариства та наявність кваліфікованих кадрів, що безпосередньо здійснюють діяльність з надання фінансових послуг за станом на 04.04.2012, не містить необхідної інформації щодо відповідальності керівника та головного бухгалтера заявника Професійним вимогам до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13.07.2004 р. №1590.

Виходячи з аналізу заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи Суд приходить до наступних висновків.

Указом Президента України «Про ліквідацію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України»від 23.11.2011 року постановлено ліквідувати Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України та утворити комісію з ліквідації Держфінпослуг. Цим же Указом визнано такими, що втратили чинність: Указ Президента України від 11.12.2002 року N 1153 «Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України», Указ Президента України від 04.04.2003 року N292 «Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України».

Одночасно, Указом Президента України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг»постановлено утворити новий орган, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та затверджено Положення про нього.

На підставі вказаних Указів Президента України 20.02.2012 року було зареєстровано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (і.к. 38062828).

Разом з тим, відповідно до законодавства України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (і.к. 26297477) в установленому законом порядку не була припинена, а перебуває в процесі ліквідації.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ, а у визначених ним випадках - реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги.

Розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 №41 затверджено Положення про Державний реєстр фінансових установ, який був зареєстрований в Мін'юсті України 02.02.2007 за №92/13359 (надалі по тексту Положення №41).

Згідно до розділу І Положення №41, дія цього Положення поширюється на всіх юридичних осіб (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їхньої діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів) незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надають одну чи декілька фінансових послуг, державне регулювання діяльності з надання яких належить до компетенції Держфінпослуг.

В п. 1 розділу ІV Положення №41 зазначено, що для набуття статусу фінансової установи заявник відповідно до вимог нормативно-правових актів подає до Держфінпослуг такі документи: заяву про внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ (додаток 2); реєстраційну картку юридичної особи (додаток 3); реєстраційну картку з інформацією про відокремлені підрозділи юридичної особи (за наявності) (додаток 4); інші документи, якщо їх подання передбачено відповідними нормативно-правовими актами для окремих видів фінансових установ. Усі документи, крім інформації про ліцензії та правила на провадження певного виду фінансових послуг (додаток 5), яка заповнюється Держфінпослуг, надаються в паперовій формі, якщо інше не передбачено відповідними нормативно-правовими актами щодо окремих видів фінансових установ. Реєстраційна картка юридичної особи (додаток 3) і реєстраційна картка з інформацією про відокремлений підрозділ юридичної особи (додаток 4) подаються також в електронному вигляді у форматі, установленому Держфінпослуг.

По-перше. В частині позовних вимог щодо скасування Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг від 29.05.2012 року №243, суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що підстави для залишення заяви без розгляду не відповідають вимогам законодавства, не містить достовірних посилань на дані, що викладені в поданих Товариством документах та не можуть бути підставою для залишення заяви без розгляду.

Позивач зазначає, що заява заповнена заявником у форматі, встановленому Держфінпослуг, співпадає з інформацією, що подана в електронному вигляді і той факт, що в графі місцезнаходження відсутнє слово «вулиця»є тільки недоторкою програмного забезпечення офіційного сайту Держфінпослуг, а ніяк не заявником та не може бути підставою для залишення заяви без розгляду.

У відповідності до розділу ІІІ Розпорядженням Держфінпослуг від 05.12.2003 №152 затверджено Положення про внесення інформації щодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінансових компаній, який був зареєстрований в Мін'юсті України 29.12.2003 за №1252/8573 (надалі по тексту Положення №152), розгляд документів фінансової установи - юридичної особи публічного права здійснює Держфінпослуг відповідно до Положення про Державний реєстр фінансових установ та цього Положення. Для внесення інформації про фінансову установу - юридичну особу публічного права до Реєстру фінансова установа - юридична особа публічного права подає (надсилає) до Держфінпослуг документи (у паперовій та електронній формах), а саме: заяву про внесення інформації до Реєстру (додаток 2 до Положення про Державний реєстр фінансових установ; реєстраційну картку із загальною інформацією про юридичну особу (додаток 3 до Положення про Державний реєстр фінансових установ; копію рішення про утворення (засновницького договору, статуту, положення) фінансової установи - юридичної особи публічного права, завірену в установленому порядку; засвідчену в установленому законодавством порядку копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Судом було досліджено матеріали справи та встановлено, що в Заяві про внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ (копія міститься в матеріалах справи) зазначено в графі «Місце знаходження»«01103 Київ, Київ 103, Дружби Народів, буд. 18/7».

В матеріалах справи міститься Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якій зазначено: «Місцезнаходження юридичної особи: 01103 м. Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 18/7».

Крім того, суд погоджується з позицією Відповідача, що положенням та вимогами Держфінпослуг не передбачений обов'язок заповнення Заяви в on-linе режимі на сайті Держфінпослуг, а додаток 2 до Положення №41 визначає форму та обов'язкові реквізити заяви про внесення інформації до Реєстру.

Виходячи з матеріалів справи та норм закону, суд приходить до висновку, що Позивачем при заповненні Заяви про внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ було допущенні помилки, а саме, не було зазначено «місто»та «бульвар», що є обов'язковим при заповненні даної заяви.

Позивач посилається, що вимога Відповідача щодо обов'язкового зазначення інформації про орган , ким видане свідоцтво про державну реєстрацію не відповідає вимогам Закону, суд не погоджується з даними твердженнями з наступних підстав.

В Додатку 3 до Положення про Державний реєстр фінансових установ, Реєстраційна карта юридичної особи в розділі «Інформація про державну реєстрацію юридичних осіб»міститься графа «Ким видано свідоцтво про державну реєстрацію».

У відповідності до абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державний реєстратор - посадова особа, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Згідно з вимогами ст.ст. 5, 6 вищезазначеного Закону, Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця. Державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці: проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; оформлює та видає виписки, витяги та довідки з Єдиного державного реєстру; проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб - підприємців; проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичними особами -підприємцями.

З аналізу вищезазначених норм Закону, суд приходить до висновку, що в розділі «Інформація про державну реєстрацію юридичних осіб»міститься графа «Ким видано свідоцтво про державну реєстрацію»повинна міститися інформація відносно державного реєстратора.

Судом досліджено Реєстраційну карту юридичної особи, яку було заповнено Позивачем при поданні до Відповідача та встановлено, що в розділі «Інформація про державну реєстрацію юридичних осіб»міститься графа «Ким видано свідоцтво про державну реєстрацію»відсутнє будь-яке зазначення.

Проте, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Виписка з хоча повинна міститися інформація, що Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видана державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про що свідчить відбиток печатки.

Виходячи з норм вищезазначених Закону, Суд приходить до висновку, що доводи Позивача в частині щодо обов'язкового зазначення інформації про орган, ким видане свідоцтво про державну реєстрацію не відповідає вимогам Закону, спростовується матеріалами справи.

В частині щодо невідповідності поданого Позивачем примірнику договору факторингу вимогам п. 9-1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001 №2664-ІІІ (надалі по тексту Закон №2664-ІІІ), суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 6 Закону №2664-ІІІ, Фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.

Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити:1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 91) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, встановлює додаткові вимоги до договорів про надання фінансових послуг фізичним особам, якщо це не врегульовано законом. При укладенні договору юридична або фізична особа мають право вимагати у суб'єкта підприємницької діяльності надання балансу або довідки про фінансове становище, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), а також бізнес-план, якщо інше не передбачено законодавством України.

У відповідності до ч.1 ч.2 ст.. 12 Закону №2664-ІІІ, Клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності фінансової установи. Фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про: 1) фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; 2) умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; 3) порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; 4) правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; 5) механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; 6) реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; 7) розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.

В матеріалах справи міститься Примірник Договорів Факторингу, в якому в пп. 3.2.3 п. 3.2 зазначено: «Клієнт має право: Доступу до інформації щодо діяльності Фактора у відповідності та обсягах, передбачених ст.. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»та в пп. 4.1.2 п. 4.1 Фактор зобов'язується: Ознайомити Клієнта з нормами ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

З аналізу норм закону та матеріалів справи, Суд вважає, що в примірнику Договору відсутні докази того, що вимоги ст. 12 Закону №2664-ІІІ будуть доведені до відома клієнта, а отже посилання Позивача на те, що під час підписання Договору, клієнт поставить підпис про ознайомлення не беруться судом до уваги, оскільки вимогами п. 91) ст. 6 Закону чітко зазначено, що вимоги ст.12 Закону №2664-ІІІ повинні міститися в Договорі.

В частині щодо надання Позивачем неповної інформації про відповідальність керівника та головного бухгалтера заявника Професійним вимогам до керівників та головних бухгалтерів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.1.11 п. 3.1 розділу ІІІ Положення №152, для набуття статусу фінансової установи заявник подає до Держфінпослуг, зокрема, довідку про відповідний фаховий рівень керівництва (в особі керівника та головного бухгалтера) заявника та наявність кваліфікованих кадрів, що безпосередньо здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, згідно з додатком 3 цього Положення, а також зобов'язання керівництва та службовців (працівників) заявника щодо безумовного виконання ними вимог статті 10 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Довідка про відповідний фаховий рівень керівництва заявника та наявність кваліфікованих кадрів має містити необхідну інформацію щодо відповідності керівника та головного бухгалтера заявника Професійним вимогам до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13.07.2004 N 1590, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.08.2004 за N 955/9554.

Згідно п.2.1, розділ ІІ Розпорядження №1590 від 13.07.204, Керівник фінансової установи (крім керівника адміністратора недержавного пенсійного фонду, голови ради недержавного пенсійного фонду) повинен відповідати таким професійним вимогам: а) мати повну вищу освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, магістра); б) пройти підвищення кваліфікації та скласти екзамен на відповідність знань професійним вимогам за типовою програмою підвищення кваліфікації керівників, складеною за напрямом діяльності фінансової установи та затвердженою Держфінпослуг. Тривалість курсу підвищення кваліфікації повинна бути не менше 72 годин: в) мати не менший ніж 5-річний загальний стаж трудової діяльності, з якого: стаж роботи на керівних посадах не менший двох років, зокрема, не менший одного року на ринках фінансових послуг (для голови правління кредитної спілки - стаж роботи на посадах керівників не менший одного року; на керівника ломбарду вимога не поширюється); г) протягом останніх п'яти років не бути керівником, фінансовим директором або головним бухгалтером фінансової установи, визнаної банкрутом, підданої процедурі примусової ліквідації або до якої було застосовано захід впливу відповідним органом, який здійснює регулювання ринків фінансових послуг, у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації; ґ) не мати не погашеної або не знятої в установленому законом

порядку судимості за умисні злочини, злочини у сфері господарської та службової діяльності, а також не бути позбавленим права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю; д) мати бездоганну ділову репутацію.

В матеріалах справи містяться дві Довідки, проте не в одній із Довідок не зазначено про бездоганність ділової репутації Керівника та головного бухгалтера Позивача.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи , Суд приходить до висновку, що Позивачем не дотримано вимог пп. д п. 2.1 розділу ІІ Розпорядження №1590.

Позивач зазначає, що зі сторони Відповідача вимагати щодо подачі документів на внесення інформації до Реєстру у швидкозшивачі є надуманим та абсурдним, проте Суд не годжується з позицією Позивача з наступних підстав.

У відповідності до п. 4 розділу ІV Положення №41, Заява про внесення інформації до Реєстру та всі документи, що додаються до неї, належать до категорії документів довгострокового зберігання і повинні подаватися у швидкозшивачі, з внутрішнім описом із зазначенням кількості аркушів документа. Заява та всі документи, що додаються до заяви, повинні бути пронумеровані, прошнуровані та засвідчені печаткою.

З аналіз вищезазначеної норми вбачається, що Позивач повинен був подати документи в швидкозшивачі, проте ним дана вимога не була виконана, прощо ним і зазначено в позовній заяві.

Суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття спірного Розпорядження, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають в даній частині.

По-друге. В частині щодо зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг внести інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА»до державного реєстру фінансових установ, суд зазначає наступне.

Враховуючи вищевикладені норми закону та враховуючи, що Розпорядження №243 «Про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА»про внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ, судом залишено без змін, а тому підстав для задоволення даної вимоги судом не вбачається.

Проте, суд звертає увагу, що відповідно до п. 9 розділу ІV Положення №41, після усунення причин, що були підставою для прийняття Держфінпослуг рішення про залишення заяви без розгляду, заявник може повторно подати нову заяву та документи, що додаються до неї. Заява розглядається у порядку, встановленому цим Положенням.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Позивач не позбавлений права повторно подати заяву та пакет документів на розгляд Держфінпослуг.

По-третє. Судом встановлено, що Позивачем 04.04.2012 р. було подано Заяву про несення інформації до Державного реєстру фінансових установ та пакет документів.

У відповідності до п. 8 розділу ІV Положення №41, зазначено, що за наявності однієї або декількох зазначених у пункті 4 цього розділу підстав не пізніше 30 календарних днів з дати надходження заяви про внесення інформації до Реєстру Держфінпослуг приймає рішення про залишення заяви без розгляду, про що протягом п'яти робочих днів з дати прийняття такого рішення повідомляється в письмовій формі заявник із зазначенням підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Розпорядження №243 «Про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА»про внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ»винесено 29.05.2012 р., тобто в порушення 30 денного розгляду.

Крім того, Повідомлення про винесення Розпорядження №243 було датовано 12.06.2012 р., що в свою чергу суперечить вимогам вищезазначеної норми (протягом п'яти робочих днів з дати прийняття такого рішення повідомляється в письмовій формі заявник із зазначенням підстав).

Під час розгляду справи Відповідач не надав суду доказів та спростувань щодо порушення вимог п. 8 розділу ІV Положення №41.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З аналізу вищезазначеної норми закону, суд приходить до висновку, що з метою належного та повного захисту прав позивача суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправними дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг щодо несвоєчасного розгляду Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА».

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг щодо несвоєчасного розгляду Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА».

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук