Постанова № 26178935, 04.09.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2442/2012

04 вересня 2012 року 17год. 05хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Янчук Володимир Володимирович,

відповідача: представник Столярець Інна Валеріївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Технорембуд" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Технорембуд» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08. 2009 р. № 0003512342/0, від 01.10. 2009 р. № 0003512342/1, від 14.12. 2009 р. № 0003512342/2, від 22.02. 2010 р. № 0003512342/3, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 99095,10грн., у т.ч. 66700,00грн. - основний платіж, 32395,10грн. - штрафні (фінансові) санкції, та від 07.08.2009р. №0003522342/0; від01.10.2009р. №0003522342/1, від 14.12.2009р. №00035222342/2, від 22.02.2010р. №0003522342/3, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 80040,66грн., у т.ч. 53360,44грн. - основний платіж, 26680,22грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.01. 2011 року в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Технорембуд» до Державної податкової інспекції у м. Рівне відмовлено повністю.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.04. 2011 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.01. 2011 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.04. 2012 року вищезазначені судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами проведеного автоматичного розподілу дана справа передана на розгляд головуючому судді Зозулі Д.П.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.06. 2012 року справу № 2а/1770/2442/2012 прийнято до свого провадження суддею Зозулею Д.П. та призначено її до розгляду.

Позов обґрунтований тим, що за результатами планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Технорембуд» Державною податковою інспекцією у м. Рівне 31.07. 2009 р. було складено акт № 994/23-100/31479078, на підставі якого винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення. Ні в акті перевірки, ні в податкових повідомленнях-рішеннях не зазначено жодної норми податкового законодавства, яка дійсно була порушена позивачем.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх збільшення, підтримав повністю та пояснив суду, що ПП «Технорембуд» правомірно віднесено до складу валових витрат суми витрат, сплачені ТОВ «Арма-Строй» згідно з договорами підряду по реконструкції ПЛЕП з ізольованим проводом на об'єктах ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» у Васильківському та Броварському районах Київської області та правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні за отримані послуги підряду. Вказані послуги мали реальний характер, їх надання підтверджується належним документальним оформленням. Порушення кримінальної справи щодо посадових осіб ТОВ «Арма-Строй» не означає, що вказане товариство не сплачувало до бюджету суму податку на додану вартість чи не включало отримані кошти до складу валового доходу. Зауважив, що чинне законодавство не встановлює причинного зв'язку між правом платників податків покупців (замовників) на відображення витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість з відсутністю реєстраційних документів платників податків продавців. Позивачем, також, подано письмове пояснення, в якому ПП «Технорембуд» обґрунтовує причини невідповідності між датами підписання актів виконаних робіт з своїми контрагентами та просить долучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію ПП "Технорембуд", ліцензію серії АВ № 407448 від 24.06.2008р. видану ПП "Технорембуд" Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, ліцензію серії АВ № 119685 від 04.08.2006р. видану ПП "Технорембуд" Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, свідоцтво № 24923776 про реєстрацію платника ПДВ виданого 07.06. 2001 р. ПП "Технорембуд", довідку АА № 142980 з ЄДРПОУ від 06.05. 2009 р., дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки № 030.06.56-45.21.1 від 31.03. 2006 р. виданий ТУ Держпромгірнагляду по Рівненській області, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "Арма-Строй", ліцензія серії АВ № 314322 від 07.03.2007р. видану ТОВ "Арма-Строй" Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, свідоцтво № 100137993 про реєстрацію платника податку на додану вартість виданого 08.09.2008р. ТОВ "Арма-Строй". Просить позов задовольнити повністю.

Суд, керуючись ст. 55 КАС України, допустив заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Рівне її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі -ДПІ в м. Рівному).

ДПІ в м. Рівному адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в письмових запереченнях на адміністративний позов, а, зокрема, пояснила, що у ході проведення перевірки встановлено, що у провадженні органу досудового слідства перебуває кримінальна справа №70/107-08 про обвинувачення Приватного, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України. Під час розслідування цієї справи слідчим органом виявлено відсутність, зокрема і у ТОВ «Арма-Строй», трудових ресурсів та виробничих потужностей, основних фондів та інших активів, які б використовувалися у наданні послуг з будівництва, а також встановлено, що господарські операції оформлялися лише документально. У зв'язку з цим, посадові особи контрагента позивача ТОВ «Арма-Строй», не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Вказала, що правочин позивача з ТОВ «Арма-Строй» є нікчемним, умисел сторін був спрямований на ухилення від сплати податків, і як наслідок позивачем штучно сформовано валові витрати та податковий кредит, тим самим занижено податкові зобов'язання. Просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 підприємства "Технорембуд" повністю.

У судовому засіданні 09.08. 2012 року судом було допитано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Так, свідок ОСОБА_4 розповів, що на час вчинення господарських операцій з ТОВ «Арма-Строй» він обіймав посаду заступника директора ПП "Технорембуд", виїжджав на об'єкти позивача на яких здійснювались роботи та які знаходились в Київській області. При цьому субпідрядні роботи по виграних тендерах в ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» проводились працівниками ТОВ «Арма-Строй», які безпосередньо виконували роботи по реконструкції ПЛЕП з ізольованим проводом на об'єктах ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» у Васильківському та Броварському районі Київської області .

Свідок ОСОБА_6 розповів, що він як директор ПП "Технорембуд", особисто проводив переговори з керівником ТОВ «Арма-Строй» з приводу виконання субпідрядних робіт, оскільки для них даний вид робіт був новим, а враховуючи значну відповідальність перед Замовником, було і залучено в якості субпідрядника ТОВ «Арма-Строй», яке мало всі необхідні дозволи та ліцензії на такі роботи, а також досвід у здійсненні такого виду робіт. Вказує на те, що безпосередньо сам особисто приймав участь у прийнятті виконаних робіт. Жодних недоліків в роботі працівників ТОВ «Арма-Строй» не було. В зв'язку з стислими строками для виконання даних робіт неодноразово був присутній на об'єктах на яких проводились роботи у Васильківському та Броварському районі Київської області. Невідповідність в датах підписання актів виконаних робіт пояснив, як необхідну залежність від прийняття даних робіт в їх Замовника - ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго».

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Технорембуд" 31.07. 2009р. Державною податковою інспекцією у м. Рівне було складено акт № 994/23-100/31479078 (т. 1 а.с. 20-51), у якому зафіксовано порушення:

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на суму 66700,00грн., у т.ч. 2 кв. 2008р. - 19651,00грн., 3 кв. 2008р. - 47049,00грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 53360,44грн., у т.ч. по періодах: у сумі 15721,24грн. - червень 2008р., у сумі 37639,20грн. - вересень 2008р.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 07.08.2009р. №0003512342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 99095,10грн., у т.ч. 66700,00грн. - основний платіж, 32395,10грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення від07.08.2009р. №0003522342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 80040,66грн., у т.ч. 53360,44грн. - основний платіж, 26680,22грн. - штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а.с. 8, 10).

Позивачем було оскаржено вказані повідомлення-рішення до ДПІ у м. Рівне, ДПА в Рівненській області та ДПА України.

Рішенням від 30.09. 2009 р. № 43017/25-09 ДПІ у м. Рівне скаргу ПП «Технорембуд» залишено без задоволення (т. 1 а.с. 52-54) та прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.10.2009р. №0003512342/1, від 01.10.2009р. №0003522342/1 (т. 1 а.с. 12,107).

За розглядом повторної скарги ПП «Технорембуд» рішенням ДПА в Рівненській області від 04.12. 2009 р. № 22755/25-16/321 податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 07.08. 2009 р. № 0003512342/0 про визначення зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 99095,10грн. та від 07.08. 2009 р. № 0003522342/0 про визначення зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 80040,66грн., рішення ДПІ у м. Рівне від 30.09. 2009р. № 43017/25-09 про розгляд первинної скарги залишені без зміни, а повторна скарга - без задоволення (т. 1 а.с. 55-58). ДПІ у м. Рівне прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.12. 2009 р. № 0003512342/2, від 14.12. 2009 р. № 003522342/2 (т. 1 а.с. 16,108).

Рішенням ДПА України від 11.02. 2010 р. № 1315/6/25-0115 за розглядом повторної скарги ПП «Технорембуд» податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 07.08. 2009 р. № 0003512342/0, від 07.08. 2009 р. № 0003522342/0, від 01.10. 2009р. № 0003512342/1, від 01.10. 2009 р. № 0003522342/1 та рішення ДПА в Рівненській області від 04.12. 2009 р. № 22755/25-16/321 про розгляд повторної скарги, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 14.12. 2009 р. № 0003512342/2, від 14.12. 2009 р. № 0003522342/2 залишені без змін, а повторна скарга - без задоволення (т. 1 а.с.59-62). ДПІ у м. Рівне прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.02. 2010 р. №0003512342/3, від 22.02.2010р. №0003522342/3 (т. 1 а.с. 73,74).

Таким чином, за результатами адміністративного оскарження, розмір визначеного позивачу зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств залишено без змін.

У ході перевірки ПП «Технорембуд» податковим органом встановлено, що позивач у порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включив до складу валових витрат витрати в сумі 266802,00 грн. по правочинах, вчинених позивачем з ТОВ «Арма-Строй», які відповідач вважає нікчемними, та в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 53360,00 грн., сплачену ТОВ «Арма-Строй» в ціні за послуги підряду по нікчемних правочинах.

З пояснень представника відповідача та відомостей, відображених в обумовленому акті перевірки, вбачається, що підставою для винесення спірних рішень стали висновки про те, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат витрати в сумі 266802,00 грн., у т.ч. за 2кв. 2008 року 78606,00 грн., за 3кв. 2008 року - 188196,00 грн. та до податкового кредиту - суму ПДВ у наступних розмірах: червень 2008 року 15721,00 грн., вересень 2008 року 37639,00 грн., сплачені позивачем по операціях з ТОВ "Арма-Строй». Вказані висновки зроблені у зв'язку з тим, що:

1) посадові особи ТОВ «Арма-Строй» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного;

2) контрагентом позивача (ТОВ «Арма-Строй») не сплачено до Державного бюджету України суми ПДВ;

3) валові витрати позивача не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд бере до уваги посилання ПП «Технорембуд» на той факт, що лише порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента ТОВ «Арма-Строй» не може бути підставою для висновку про нікчемність вчинених з ним правочинів та відповідно про неправомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених в ціні придбаних у такого контрагента послуг, вважає визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість неправомірним, зважаючи на таке.

Посилання відповідача на наявність порушеної кримінальної справи, в ході якої встановлені певні обставини, не заслуговують на увагу, так як це не впливає на податковий облік позивача та не позбавляє останнього права на формування валових витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів податкових накладних, виданих ТОВ «Арма-Строй», а застосування до позивача фінансових санкцій за дії (бездіяльність) осіб, щодо яких порушена кримінальна справа, прямо суперечить конституційному принципу щодо індивідуалізації відповідальності.

Саме по собі порушення кримінальної справи не підтверджує фіктивності підприємницької діяльності ТОВ «Арма-Строй». Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, є діянням, відповідальність за яке передбачена ст. 205 КК України. Таким чином, факт фіктивного підприємництва повинен встановлюватися в порядку кримінального судочинства. Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Крім того, згідно ч. 4 ст.72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Таким чином, доказом наявності ознак фіктивності ТОВ «Арма-Строй» може бути лише вирок суду у кримінальній справі. Постанова про порушення кримінальної справи за фактом створення невстановленими особами суб'єктів господарювання, зокрема, й ТОВ «Арма-Строй», та й будь-які інші матеріали досудового слідства, не можуть розглядатися як належні і допустимі докази. Тому суд вважає безпідставними посилання податкового органу на вказану постанову про порушення кримінальної справи.

Судом встановлено, що між ПП «Технорембуд» (замовник) та ТОВ «Арма-Строй» (підрядник) було укладено договори підряду на виконання робіт по реконструкції ПЛЕП з ізольованим проводом на об'єктах ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» у Васильківському та Броварському районі Київської області від 27.06. 2008 р. № 25 та від 05.05. 2008 р. № 21, відповідно до яких підрядник зобов'язаний виконати роботи за завданням замовника з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти до оплати згідно актів форми № КБ-2в роботи з реконструкції ПЛЕП (а.с.133-136, 152-156).

На виконання вищевказаних договорів підряду ТОВ «Арма-Строй» передано до оплати наступні акти виконаних робіт на суму 266802,20грн., у т.ч. ПДВ 53360,44грн.:

- від 30.09. 2008 р. на суму 188196,00грн., ПДВ 37639,20грн.;

- від 30.06. 2008 р. на суму 40524,20грн., ПДВ 8104,84грн.;

- від 30.06. 2008 р. на суму 38082,00грн., ПДВ 7616,40грн.

Позивачем до складу валових витрат віднесено суми згідно з актами виконаних робіт за відповідні періоди в сумі 266802,00грн., у т.ч.:

- 2 кв. 2008 року в сумі 78606,00грн.;

- 3 кв. 2008 року в сумі 188196,00грн.

На виконання вищевказаних договорів ТОВ «Арма-Строй» виписані податкові накладні:

- № 5-2909 від 29.09. 2008 р. на суму 225835,20грн., у т.ч. ПДВ 37639,20грн.;

-№ 1-0206 від 02.06. 2008 р. на суму 45698,40грн., у т.ч. ПДВ 7616,40грн.;

-№ 7-2406 від 24.06. 2008 р. на суму 48629,04грн., у т.ч. ПДВ 8104,84грн.

На підставі вказаних податкових накладних ПП «Технорембуд» до складу податкового кредиту включені наступні суми податку на додану вартість за відповідні періоди:

- червень 2008 року в сумі 15721,24 грн.

- вересень 2008 року в сумі 37639,20 грн.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12. 1994 р. № 334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04. 1997 р. № 168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю, відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону №334/94-ВР слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як вбачається з досліджених матеріалів справи, Позивачем доведено використання придбаних у ТОВ «Арма-Строй» підрядних робіт у своїй господарській діяльності. Надані суду копії договорів підряду, актів виконаних робіт (т. 1 а.с. 125-130, 131-132, 143-151, 163-171) з ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» дають підстави вважати, що придбання робіт у ТОВ «Арма-Строй» здійснено в рамках господарської діяльності з метою отримання економічного ефекту - прибутку.

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ АА № 142980 від 06.05. 2009 р. одними з основних видів діяльності ПП «Технорембуд» згідно з довідкою з ЄДРПОУ є будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, надання інших комерційних послуг, електромонтажні роботи, будівництво будівель, виробництво виробів з бетону для будівництва, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

Відповідно до положень пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат: витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час); суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам; будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом акту перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, не встановлено ні факту продажу товарів (робіт, послуг) за заниженими цінами, ні того факту, що позивач та його контрагенти є пов'язаними особами.

Стаття 11 Закону №334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07. 1999 р. (далі - Закон № 996-XIV). Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується податковим органом в акті перевірки, валові витрати та податковий кредит сформовані ПП "Технорембуд" по господарських операціях, вчинених з ТОВ «Арма-Строй», які підтверджуються актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних робіт форми № КБ-3, що відповідає вимогам наказу Державного комітету статистики та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06. 2002 р. № 237/5, податковими накладними, складеними відповідно до вимог п. 7.2.1 ст. 7 Закону №168/97-ВР, що містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою, як платник податку на додану вартість, підтвердженням чого є пояснення позивача, обумовлені податкові накладні, відомості з єдиного web-сайту Державної податкової адміністрації України www.sta.gov.ua (що діє відповідно до пункту 35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000р. №79). Пред'явлені до перевірки та надані позивачем суду вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону №996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Визначення податковим органом суми податкових зобов'язань за допомогою інформації, одержаної з джерел інших, ніж первинні документи, прямо суперечить Закону № 996-XIV та Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 р. № 2181-III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08. 2005 р. № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Відповідно до ст.ст. 9, 10 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ від 25.06.1991р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин, норм Закону № 334/94-ВР та Закону № 168/97-ВР для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо його зміни місцезнаходження, кількості працівників та виробничих потужностей.

Суд критично оцінює висновки податкового органу про нікчемність правочинів, вчинених ПП "Технорембуд" з ТОВ «Арма-Строй», як таких, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, і спрямовані на отримання податкової вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У ст. 203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Такі вимоги, згідно з частин 1-5 ст. 203 ЦК України полягають, зокрема, у наступному: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно до якої у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним ; у ч.1 ст. 220 ЦК України, відповідно до якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно до якого у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; у ч. 2 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу та договору підряду визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату, у підрядника - на виконання певної роботи на свій ризик за завданням другої сторони, у замовника - на прийняття та оплату виконаної роботи. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагенти виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. № 755-IV (далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент вчинення господарських операцій ПП "Технорембуд" з ТОВ «Арма-Строй», останнє було зареєстроване платником податку на додану вартість, відомості про нього містилися в Єдиному державному реєстрі, та як наслідок можуть бути використанні позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Таким чином, дії ПП "Технорембуд" як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Якщо контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, ПП "Технорембуд" не може нести відповідальності за діяння контрагента та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагентам позивача свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

До того ж, Закон №168/97-ВР не пов'язує право покупця, платника податку, на включення податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару чи робіт до податкового кредиту, із фактичним внесенням такого податку до бюджету продавцем товару чи виконавцем робіт, не зобов'язує покупця контролювати сплату податку до бюджету вказаною особою.

Згідно з п.7.1 ст.7 Закону №168/97-ВР покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в наступному якимось чином впливати на надходження чи на ненадходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01. 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість формування валових витрат і визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 07.08. 2009 р. № 0003512342/0, від 01.10. 2009 р. № 0003512342/1, від 14.12. 2009 р. № 0003512342/2 та від 22.02. 2010 р. № 0003512342/3, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 07.08. 2009 р. № 0003512342/0, від 01.10. 2009 р. № 0003512342/1, від 14.12. 2009 р. № 0003512342/2 та від 22.02. 2010 р. № 0003512342/3.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 03 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 3261 від 19.02. 2010 р. (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08. 2009 року за № 0003512342/0, № 0003522342/0, від 01.10. 2009 року за № 0003512342/1, № 0003522342/1, від 14.12. 2009 року за № 0003512342/2, № 0003522342/2 та від 22.02. 2010 року за № 0003512342/3, № 0003522342/3 прийняті Державною податковою інспекцією у м. Рівне.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства "Технорембуд" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 03 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.