Постанова № 26178943, 12.09.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1528/2012

12 вересня 2012 року 10год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Будній Михайло Михайлович,

відповідача: представник Коритнюк Віталій Олександрович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-Україна" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000082343 від 31.01.2012 року та № 0000101742 від 01.02.2012 року ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз -Україна" (позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000101742 від 01.02. 2012 року, № 0000082343 від 31.01. 2012 року.

Усною ухвалою суду від 27.06. 2012 року було допущено заміну Державної податкової інспекції у м. Рівне її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Адміністративний позов в повній мірі підтримано представником позивача в судовому засіданні. В обґрунтування позову представник позивача вказав, що позивачем не було порушено пп. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 15.12. 2004 року № 637, п. 1.15 ст. 1, п. 2.1 ст. 2, пп. 3.1.3 п.. 3.1. пп. 3.2.3 п. 3.2. п. 3.4 ст. 3, пп. 4.2.9, пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4., п. 7.1, п. 7.3 ст. 7, пп. 8.1.1. пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 9.10, пп. 9.11.3, п. 9.11 ст. 9. пп."а" п. 17.2 ст. 17, пп. „а" и.19.2 ст. 19, пп. "а" пп. 20.3.1, пп.20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-1V від 22.05. 2003 р. із змінами та доповненнями; пп. 163.1.1 п.163.1 ст. 163, пп. «е» пп. 164.2.17, п. 164.2 п.164.5 ст.164, п. 167.1 ст.167, п.168.1.1 п.168.1 ст. 168 та п 171.1 ст. 171, пп."б" п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України №2755-У1 від 02.12.2010р. із змінами і доповненнями щодо порушення касової дисципліни та утримання податку з доходів фізичних осіб з підстав, вказаних в позовній заяві та доказів, які надані в судове засідання. Висновки акту планової виїзної документальної перевірки ТзОВ "Високовольтний союз -Україна" № 36/23-100/33334990 від 20.01. 2012 року є неправомірними, хибними, такими, що суперечать чинному законодавству України, а прийняті на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними, та такими, що підлягають до скасування. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнав, суду пояснив, що податковим органом встановлено, що позивачем в період з 01.04. 2010 року по 30.09. 2011 року було порушено податкове законодавство, а саме пп. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, п. 1.15 ст. 1, п.2.1 ст. 2, пп. 3.1.3 п.. 3.1. пп. 3.2.3 п. 3.2. п. 3.4 ст. 3, пп.4.2.9, пп. 4.2.15 п.4.2 ст. 4., п. 7.1, п.7.3 ст. 7, пп.8.1.1. пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.9.10, пп. 9.11.3, п.9.11 ст.9. пп."а" п. 17.2 ст. 17, пп. „а" и.19.2 ст. 19, пп. "а" пп. 20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-1V від 22.05.2003р. із змінами та доповненнями; пп. 163.1.1 п.163.1 ст. 163, пп. «е» пп.164.2.17, п. 164.2 п.164.5 ст.164, п. 167.1 ст.167, п.168.1.1 п.168.1 ст. 168 та п 171.1 ст. 171, пп."б" п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України № 2755-У1 від 02.12. 2010 р. із змінами і доповненнями щодо порушення касової дисципліни та утримання податку з доходів фізичних осіб з підстав, вказаних в акті перевірки та запереченнях до позовної заяви. За наведеного, просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що ДПІ у м. Рівне проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Високовольтний союз-Україна" (код ЄДРПОУ 33334990) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04. 2010 р. по 30.09. 2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04. 2010 р. по 30.09. 2011 р. За результатами проведення перевірки ДПІ у м Рівне складено акт №36/23-100/33334990 від 20.01. 2012 року (а.с. 8-76).

Товариством 27.01. 2012 року подано до ДПІ у м. Рівне заперечення № ВС-2-31 до вказаного акту перевірки. 02.02.2012 року Позивачем отримано відповідь на заперечення, в якому зазначено про правомірність висновків вказаного акту перевірки. Пізніше, Позивачем було подано скаргу від 13.02.2012 р. №213-юр на податкові повідомлення-рішення №0000082343 від 31.01.2012 року та №0000101742 від 01.02.2012 року до ДПС у Рівненській області. За результатами розгляду скарги Товариства рішенням ДПС у Рівненській області від 10.04.2012 року №5193/10-210/19 вищевказані повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 109-112, 113-119).

На підставі висновків акту перевірки № 36/23-100/33334990 від 20.01. 2012 року ДПІ у м. Рівне винесено податкове повідомлення-рішення № 0000101742 від 01.02. 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 5 834,67 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 2 505,91 грн. (а.с. 78).

З приводу правомірності донарахування відповідачем вищезазначеної суми грошового зобов'язання судом встановлено наступне.

Згідно платіжних доручень № 702 та № 703 від 26.05. 2010 р. (Філії Відділення ПІБ м. Рівне) позивачем оплачено рахунок № 47 від 19.05. 2010 р. в сумі 3240,00 грн. за проживання з 16.05. 2010р. по 20.05. 2010 р. та оплачено рахунок № 48 від 20.05. 2010р. в сумі 956,55 грн. за харчування громадян Німеччини ОСОБА_35 та ОСОБА_36 в готелі, що належить приватному підприємцю ОСОБА_5 Позивачем було нараховано та сплачено податок з доходів фізичних осіб на суму проживання 3240,0 грн. та суму харчування 956,55 грн. в розмірі 740,57 грн. із застосуванням ставки 15%. Однак, на думку податкового органу, потрібно застосувати ставку 30% (стор. 56 акту перевірки). З огляду на це, відповідачем донараховано позивачу податку з доходів нарахованих громадянам Німеччини ОСОБА_35 та ОСОБА_36 за проживання в готелі в сумі 518,39 грн. (4196,55грн. *30%= 125 8,97-740,57 = 518,40грн.).

Позивачем в ході судового засідання надано пояснення, що податок з доходів вищевказаних іноземних громадян в розмірі 15% нараховано та сплачено помилково, оскільки в даному випадку податок з доходів фізичних осіб взагалі не повинен утримуватись.

Згідно актів здачі - приймання робіт від 18.05. 2010 р. та від 20.05. 2010 р. позивачем оплачено харчування в ресторані (що належить ТОВ «Тритон») громадян Німеччини ОСОБА_35 та ОСОБА_36, на загальну суму 2352,00 грн. Кошти перераховано платіжними дорученнями № 704 від 26.05. 2010 р. в сумі 1372,50 грн. та № 722 від 27.05. 2010 р. в сумі 979,50 грн.

Отже, на думку податкового органу (cтор. 56 акту перевірки), позивачем безпідставно не утримано податок з доходів вищезазначених громадянам Німеччини в сумі 705,60 грн. (2352,00*30%=705,60 грн.).

Згідно платіжного доручення № 1492 від 23.09. 2010 р. (Філії Відділення ПІБ м. Рівне) оплачено рахунок № 76 від 14.05. 2010 р. в сумі 771,60 грн. за харчування громадянина Німеччини ОСОБА_37 в готелі, що належить приватному підприємцю ОСОБА_5 Таким чином, на думку податкового органу (стор. 56 акту перевірки), позивач повинен був утримати податок з доходів нарахованих громадянину Німеччини Грондінгеру за харчування в сумі 231,48грн. (771,60грн. *30%=231,48грн.).

Податковий орган вважає, що оплата позивачем вищевказаних послуг, наданих іноземним громадянам є додатковим благом, а відтак, дане додаткове благо підлягає до оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Вищевказаний висновок відповідача суд вважає безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"№889-IV від 22.05.2003 року (далі Закон № 889), в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди). Виплата (надання) платнику податку додаткових благ третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця (самозайнятої особи) за її рахунок прирівнюється до надання таких додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою).

Судом встановлено, що ТзОВ "Високовольтний союз-Україна" не є працедавцем по відношенню до вищевказаних громадян Німеччини та не здійснювало останнім виплату додаткових благ від імені та/або за дорученням працедавця (самозайнятої особи) за її рахунок. Даний факт підтверджено представником позивача та в судовому засіданні не заперечувалося. Отже, визначена податковим органом сума не утриманого та не перерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб жодним чином не пов'язана з виплатою вищевказаним платникам податку додаткових благ, що прямо суперечить суті поняття "додаткове благо" визначеного у п. 1.1 статті 1 Закону № 889.

При цьому, у відповідності до п.п. 4.2.9. Закону № 889 до складу загального місячного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, у тому числі, але не виключно: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; б) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства; в) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки).

З огляду на вище наведене, суд дійшов висновку, що підстави для нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб вищевказаним громадянам Німеччини були відсутні, а отже податкове повідомлення-рішення № 0000101742 від 01.02.2012 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб громадян Німеччини ОСОБА_35, ОСОБА_36 та ОСОБА_37 в сумі 1 455,48 грн. та штрафних санкцій в сумі 363,87 грн. підлягає до скасування.

На сторінці 58 акту перевірки відповідачем зазначено, що позивачем безпідставно відшкодовано кошти в сумі 3411,99 грн. згідно авансового звіту б/н від 09.04.2010р. ОСОБА_6, до якого не долучаються всі необхідні первинні документи, а саме: відсутні розрахункові документи (касові чеки), що підтверджували б оплату за продукти ТОВ "Пакко-Холдінг» на суму 1605,41грн. (до авансового звіту долучено копію видаткової накладної № 101195 від 08.04. 2010 р. на суму 1605,41 грн. за продукти) та оплату за продукти ТОВ "Метро кеш енд Кері Україна» на суму 1806,58 грн. (до авансового звіту долучено копію видаткової накладної № 3423004687 від 09.04. 2010р. на суму 1806,58 грн. за продукти). Суму надміру витрачених коштів в розмірі 3411,99 грн. не повернуто до або під час подання зазначеного звіту у касу підприємства та не зараховано на банківський рахунок. Таким чином, згідно пп. 9.10.3 Закону України № 889-ІV необхідно застосувати штраф у розмірі 15% таких надміру витрачених коштів у сумі 511,80 грн. (3411,99 грн.х15%= 511,80 грн.), який не утримано та не перераховано до бюджету. Крім того, така сума надміру невитрачених коштів підлягає оподаткуванню за ставкою 15%, з врахуванням п. 3.4 ст. 3 Закону України № 889. Таким чином, не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб складає 602,12 грн. (3411,99 грн. х 1,17647x15%= 602,12 грн.), який не утримано і не перераховано до бюджету.

Усною ухвалою суду від 27.06. 2012 року судом було витребувано для огляду оригінали касових чеків на придбані товари.

В процесі судового розгляду позивачем надано в якості доказу оригінал фіскального чеку від 08.04. 2010 року на суму 1605,41 грн. про придбання товару від ТОВ „ПАККО ХОЛДИНГ". Даний чек досліджено судом та має усі необхідні реквізити, необхідні для даного виду документів та є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". З пояснень позивача слідує, що саме цей документ долучався до авансового звіту від 09.04. 2010 року, даний фіскальний чек безпідставно не взято до уваги податковим органом під час проведення перевірки. Після оримання позивачем акту перевірки, з якого вбачалась відсутність вказаного фіскального чеку, позивачем на підставі абзацу другого п. 44.7 статті 44 Податкового кодексу України було направлено в адресу податкового органу копію вищевказаного фіскального чеку, однак при винесенні вищевказаного повідомлення-рішення податковим органом зазначений фіскальний чек до уваги взято не було. Копія листа, який свідчить про отримання податковим органом зазначеного фіскального чека, міститься в матеріалах справи (а.с. 120). В судовому засіданні представником відповідача будь-яких пояснень щодо причин неврахування вказаного фіскального чека при винесенні податкового повідомлення-рішення надано не було.

Отже. сума 1 605,41 грн., за яку працівник ТзОВ „Високовольтний союз-Україна" ОСОБА_6 відзвітувався фіскальним чеком ТОВ „ПАККО ХОЛДИНГ" від 09.04. 2010 року не є надмірно витраченими коштами, а відтак і не підлягала до повернення в касу підприємства. Відтак, безпідставним є застосування до позивача штрафу, передбаченого пп. 9.10.3 Закону України № 889 у сумі 240,81 грн. та штрафу в розмірі 25% від суми податкового зобов'язання, самостійно визначеного податковим органом в сумі 70,82 грн., передбаченого п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України. Крім того, немає підстав для нарахування податку з доходів фізичних осіб на вказану суму фіскального чеку в розмірі 283,30 грн.

На сторінці 60 акту перевірки відповідачем вказано про порушення товариством підпункту „б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме товариством не включено до податкової звітності за формою 1 ДФ за 2-3 квартали 2011 року інформацію про доходи отримані фізичними особами-підприємцями (СПД ОСОБА_8, СПД ОСОБА_9, СПД ОСОБА_10, СПД ОСОБА_11, СПД ОСОБА_12, СПД ОСОБА_13.).

З огляду на це, податковим органом застосовано до позивача штраф у розмірі 510 грн., передбачений статтею 119.2 Податкового кодексу України.

Суд вважає, застосування до позивача вищевказаного штрафу неправомірним з огляду на наступне.

Відповідно до п. 119.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно підпункту „б" п. 176.2 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Відповідно до п. 14.1.180 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.8 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Позивачем в судове засідання подано копії свідоцтв про державну реєстрацію вищезазначених суб'єктів підприємницької діяльності, які останньому подано зазначеними суб'єктами під час оформлення операцій з придбання товарів, робіт, послуг. Дані свідоцтва оформлені на бланках встановленої форми та мають усі необхідні реквізити. Зауважень щодо форми та змісту вказаних свідоцтв від відповідача під час судового розгляду не надходило, доказів недійсності даних документів на час подання звітності за 2-3 квартали 2011 року відповідач в судове засідання не надав (а.с. 123-128).

Отже, Позивач не є податковим агентом з податку на прибуток фізичних осіб по відношенню до приватних підприємців і відтак, обов'язок передбачений підпунком "б" пункту 176.2 Податкового кодексу в даному випадку не розповсюджується на ТзОВ „Високовольтний союз - Україна".

Відповідно, застосування до товариства штрафу в розмірі 510 грн., передбаченого п. 119.2 Податкового кодексу України є неправомірним і податкове повідомлення-рішення № 0000101742 від 01.02. 2012 року і цій частині підлягає до скасування.

Судом встановлено, що згідно договору № 1/А від 22.07. 2010 р. про надання туристично-екскурсійних послуг з нерегулярних перевезень пасажирів (екскурсійні поїздки) між ТОВ "Високовольтний союз - Україна" та приватним підприємцем ОСОБА_14 останнім були надані послуги по організації туристичної поїздки по маршруту «Рівне-Івано-Франківськ-Рівне» для 3 працівників підприємства (ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17). За надані послуги ПП ОСОБА_14 було перераховано кошти платіжним дорученням № 982 від 15.07.2010р. в сумі 2 150 грн. Факт отримання вказаних послуг та факт оплати позивач підтвердив в судовому засіданні.

Відповідно до п. 2.1 статті 2. Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" № 889 від 22.05. 2003 року платниками податку з доходів фізичних осіб є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Відповідно до п. 3.1.1. п. 3.1 статті 3 Закону України № 889 від 22.05. 2003 року об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. е пп. 4.2.9 п. 4.2 статті 4 вказаного закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки).

При цьому, отримані працівникам позивача туристичні послуги не підпадають під дію п. 4.3 вказаного закону, яким визначено доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу.

Відповідно до п. 17.1 статті 17 вказаного закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно не утримано із заробітної плати вищезазначених працівників та не включено до загального місячного оподатковуваного доходу у місяці надання додаткового блага суми податку з доходів (107,50 грн. Х 3 працівники = 322,50 грн.), отриманих в якості додаткового блага, а саме безоплатно отримані туристичні послуги та штрафних санкцій в сумі 80,63 грн., передбачених передбаченого п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

При цьому, в позовній заяві не міститься жодних обґрунтувань стосовно правомірності неутримання позивачем зазначених сум податку. Під час судового розгляду справи жодних пояснень з цього приводу позивачем також не надано.

Судом встановлено, що згідно акту виконаних робіт від 22.08. 2011 р. про надання послуг по організації та проведенню туристичного сплаву по р. Дністер приватним підприємцем ОСОБА_12 були надані послуги для 7 працівників підприємства (ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24.). За надані послуги ПП ОСОБА_12 було перераховано кошти платіжним дорученням № 1654 від 17.08.2011р. відділення Сбербанка в сумі 6560,00грн. Факт отримання вказаних послуг та факт оплати позивач підтвердив в судовому засіданні.

Відповідно до пп.. 162.1.1. п. 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку з доходів фізичних осіб є фізична особа - резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Відповідно до п. 163.1.1 п. 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. „е" пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

При цьому, отримані працівникам позивача туристичні послуги не підпадають під дію статті 165 Податкового кодексу України, якою визначено доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу.

З огляду на вищезазначене, та оскільки позивач є податковим агентом по сплаті податку з доходів фізичних осіб найманих працівників, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно не утримано із заробітної плати вищезазначених семи працівників та не включено до загального місячного оподатковуваного доходу у місяці надання додаткового блага суми податку з доходів (165,38 грн. Х 7 працівників = 1157.66 грн.) , отриманих в якості додаткового блага, а саме безоплатно отримані туристичні послуги.

При цьому, в позовній заяві не міститься жодних обґрунтувань стосовно правомірності неутримання позивачем зазначених сум податку. Під час судового розгляду справи жодних пояснень з цього приводу позивачем також не надано.

Відтак, суд приходить до висновку про правомірність донарахування податковим органом податку з доходів фізичних осіб, що отримали туристичні послуги, в сумі 1 480,16 грн. та штрафних санкцій в сумі 289,41 грн., передбачених передбаченого п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення № 1050 від 28.07. 2010 р. (Філії Відділення ПІБ м. Рівне) оплачено рахунок № 12-2143 від 28.07. 2010р. ЗАТ КАПС «Кий Авіа» в сумі 10076,80 грн. за авіаквитки «Київ-Єкатеринбург» ОСОБА_25 (працівника позивача, який є громадянином Російської Федерації) та ОСОБА_27 (дружини працівника). До перевірки надано повідомлення ДПІ у м. Рівне №18107/17-233 від 26.04.2010р. працедавця на самостійне визначення фізичною особою - іноземцем (громадянином Російської Федерації") ОСОБА_25 резидентського статусу.

Відповідно до п. 2.1 статті 2. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889 від 22.05. 2003 року платниками податку з доходів фізичних осіб є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Відповідно до п. 3.2.3 п. 3.2 статті 3 вказаного закону об'єктом оподаткування нерезидента є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Відповідно до пп. е пп. 4.2.9 п. 4.2 статті 4 вказаного закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки).

Відповідно до п. 7.1. статті 7 вказаного закону ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Відповідно до п. вказаної статті 7.3. ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб.

Відповідно до п. „а" п. 17.2. статті 17 вказаного закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів є податковий агент.

З огляду на вищезазначене, та оскільки позивач є податковим агентом по сплаті податку з доходів фізичних осіб найманих працівників, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно не утримано із заробітної плати вищезазначеного працівника та його дружини та не включено до загального місячного оподатковуваного доходу у місяці надання додаткового блага суми податку з доходів, отриманих в якості додаткового блага, а саме безоплатно отримані транспортні послуги.

При цьому, в позовній заяві не міститься жодних обґрунтувань стосовно правомірності неутримання позивачем зазначених сум податку. Під час судового розгляду справи жодних пояснень з цього приводу позивачем також не надано.

Таким чином, сума не утриманого податку з доходів нарахованих громадянину Російської Федерації ОСОБА_25 за авіаквиток становить 755,76 грн. (5038,40 грн. *15%=755,76 грн.) та громадянці Російської Федерації ОСОБА_27 за авіаквиток становить 1511,52 грн. (5038,40 грн.*30%=1511,52 грн.).

Відтак, правомірно нараховано штрафні санкції в сумі 566, 82 грн., передбачені передбаченого п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивачем відшкодовано кошти в сумі 1 806,58 грн. згідно авансового звіту б/н від 09.04. 2010 р. ОСОБА_6, до якого не долучаються всі необхідні первинні документи, а саме: відсутні розрахункові документи (касовий чек), що підтверджує оплату за продукти ТОВ "Метро кеш енд Кері Україна» на суму 1806,58 грн. (до авансового звіту долучено копію видаткової накладної № 3423004687 від 09.04. 2010 р. на суму 1806,58 грн. за продукти). В процесі судового розгляду позивачем подано до суду копію фіскального чеку про придбання товару в ТОВ "Метро кеш енд Кері Україна» на вищевказану суму. Однак, пізніше позивачем подано до суду клопотання про неврахування вказаного документа в якості доказу, з огляду на відсутність у позивача (втрати) оригіналу зазначеного документа.

Судом встановлено, що позивачем відшкодовано кошти в сумі 169,60 грн. згідно авансового звіту б/н від 06.05. 2010 р. працівника товариства ОСОБА_28, до якого не долучаються всі необхідні первинні документи, а саме: відсутні розрахункові документи (касовий чек), що підтверджує оплату за продукти ПП ОСОБА_29, (Кафе ІНФОРМАЦІЯ_2) на суму грн. 169.60 грн. (до авансового звіту долучено рахунок кафе „ІНФОРМАЦІЯ_2").

Відповідно до статті пп. 4.2.15 п. 4.2 статті 4 Закону України № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.10 статті 9 вказаного закону податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме:

а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Якщо платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що надала такі кошти, то така сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а при недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті платника податку або визнання його за рішенням суду безвісно відсутнім або померлим, то така сума утримується при нарахуванні доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати.

Підпунктом 9.10.2 ст. 9 Закону України № 889 передбачено, що звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Відповідно до підпункту 9.10.3. ст. 9 Закону України № 889 якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов'язань такого платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується.

Таким чином, згідно пп. 9.10.3 Закону України № 889 необхідно застосувати штраф у розмірі 15% таких надміру витрачених ОСОБА_6 коштів у сумі 318,81 грн. (1806.58 грн.х15%= 270,99 грн.), який не утримано та не перераховано до бюджету. Крім того, така сума надміру невитрачених коштів підлягає оподаткуванню за ставкою 15%, з врахуванням п. 3.4 ст. 3 Закону України № 889. Таким чином, не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб складає 318,81 грн. (1 806,58 грн. х 1,17647x15%= 318,81 грн.), який не утримано і не перераховано до бюджету. Вищевказані суми цілком правомірно нараховано податковим органом, і відображено в податковому повідомленні-рішенні № 0000101742 від 01.02. 2012 року

Крім того, позивачу правомірно нараховано штраф в сумі 79,70 грн., передбачений п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Аналогічно, згідно пп. 9.10.3 Закону України № 889 необхідно застосувати штраф у розмірі 15% таких надміру витрачених ОСОБА_28 коштів у сумі 25.44 грн. (169,60 грн.х15%= 25,44 грн.), який не утримано та не перераховано до бюджету. Крім того, така сума надміру невитрачених коштів підлягає оподаткуванню за ставкою 15%, з врахуванням п. 3.4 ст. 3 Закону України № 889. Таким чином, не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб складає 29,93 грн. (169,60 грн. х 1,17647x15%= 29.93 грн.), який не утримано і не перераховано до бюджету. Вищевказані суми цілком правомірно нараховано податковим органом, і відображено в податковому повідомленні-рішенні № 0000101742 від 01.02. 2012 року.

Крім того, позивачу правомірно нараховано штраф в сумі 7,48 грн., передбачений п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки № 36/23-100/33334990 від 20.01. 2012 року ДПІ у м. Рівне винесено податкове повідомлення-рішення № 0000082343 від 31.01. 2012 року про застосування штрафних фінансових санкцій в сумі 27 902,81 грн. за порушення п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (а.с. 77).

З приводу правомірності донарахування відповідачем вищезазначеної суми грошового зобов'язання судом встановлено наступне.

Згідно вимог п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України 15.12. 2004 року № 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01. 2005 р. за № 40/10320 видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови повного звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Проте перевіркою встановлено та позивач не заперечує, що:

- підзвітна особа ОСОБА_31 01.04.2010 р. подає до бухгалтерії авансовий звіт № б/н про використання коштів на суму 262,00 грн., до якого не долучаються всі необхідні первинні документи, а саме: відсутні розрахункові документи (касовий та товарний чеки), які підтверджували б оплату за представницькі витрати з кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" на суму 262,00грн. (до авансового звіту долучено лише рахунок від 30.03.2010р. на суму 262,00 грн. від приватного підприємства кафе ІНФОРМАЦІЯ_1, до якого крім продуктів харчування включені алкогольні напої). Таким чином кошти в сумі 262,00грн., безпідставно відшкодовані згідно видаткового касового ордеру № 000423 від 12.05.2010р., рахуються не відзвітованими;

- підзвітна особа ОСОБА_31 01.10.2010р. подає до бухгалтерії авансовий звіт № б/н про використання коштів на суму 342,61 грн., до якого не долучаються всі необхідні первинні документи, а саме: відсутні розрахункові документи (касовий та товарний чеки), які підтверджували б оплату за представницькі витрати з кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" на суму 342,61грн. (до авансового звіту долучено лише рахунок від 29.09.2010р. на суму 342,61 грн. від приватного підприємства кафе ІНФОРМАЦІЯ_1, до якого крім продуктів харчування включені алкогольні напої). Таким чином кошти в сумі 342,61грн., безпідставно відшкодовані згідно видаткового касового ордеру № 000902 від 06.10.2010р., рахуються не відзвітованими.;

- підзвітна особа ОСОБА_31 06.10.2010р. подає до бухгалтерії авансовий звіт № б/н про використання коштів на суму 437,40 грн., до якого не долучаються всі необхідні первинні документи, а саме: відсутній розрахунковий документ (касовий чек), який підтверджував би оплату за представницькі витрати (обід) на суму 437,40грн. (до авансового звіту долучено лише рахунок №25 від 04.10.2010р. на суму 437,40 грн. від приватного підприємства" Галлея ", до якого крім продуктів харчування включені алкогольні напої). Таким чином кошти в сумі 437,40грн., безпідставно відшкодовані згідно видаткового касового ордеру № 000902 від 06.10.2010р., рахуються не відзвітованими. Загальна сума невідзвітованих коштів підзвітною особою ОСОБА_31 за перевіряємий період становить 1042,01 грн.;

- підзвітна особа ОСОБА_28 06.05.2010р. подає до бухгалтерії авансовий звіт № б/н про використання коштів на суму 169,60 грн., до якого не долучаються всі необхідні первинні документи, а саме: відсутні розрахункові документи (касовий та товарний чеки), які підтверджували б оплату за представницькі витрати з кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_2" на суму 169,60грн. (до авансового звіту долучено лише рахунок від 28.04.2010р. на суму 169,60 грн. від приватного підприємця ОСОБА_32, до якого крім продуктів харчування включені алкогольні напої). Таким чином кошти в сумі 169,60грн., безпідставно відшкодовані згідно видаткового касового ордеру № 000416 від 07.05.2010р., рахуються не відзвітованими;

- підзвітна особа ОСОБА_28 29.09.2010р. подає до бухгалтерії авансовий звіт № б/н про використання коштів на суму 606,01 грн., до якого не долучаються всі необхідні первинні документи, а саме: відсутні розрахункові документи (касовий та товарний чеки), які підтверджували б оплату за представницькі витрати з шинку "Козачок" на суму 606,01грн. (до авансового звіту долучено лише рахунок № 713950 від 24.09.2010р. на суму 606,01 грн.(в якому не зазначено жодних реквізитів ні підприємства ні підприємця), до якого крім продуктів харчування включені алкогольні напої). Таким чином кошти в сумі 606,01грн., безпідставно відшкодовані згідно видаткового касового ордеру № 000880 від 04.10.2010р., рахуються не відзвітованими;

- підзвітна особа ОСОБА_28 21.03. 2011р. подає до бухгалтерії авансовий звіт № б/н про використання коштів на суму 112,55 грн., до якого не долучаються всі необхідні первинні документи, а саме: відсутні розрахункові документи (касовий та товарний чеки), які підтверджували б оплату за представницькі витрати з кафе "Піцерія" на суму 112,55грн. (до авансового звіту долучено лише рахунок-замовлення № 44 від 16.03.2011р. на суму 112,55 грн. від приватного підприємця ОСОБА_33, до якого крім продуктів харчування включені алкогольні напої). Таким чином кошти в сумі 112,55грн., безпідставно відшкодовані згідно видаткового касового ордеру № 000249 від 12.04.2011р., рахуються не відзвітованими. Загальна сума невідзвітованих коштів підзвітною особою ОСОБА_28 за перевіряємий період становить 888,16 грн.;

- підзвітна особа ОСОБА_6 09.04.2010 р. подає до бухгалтерії авансовий звіт № б/н про використання коштів на суму 3411,99 грн., до якого не долучаються всі необхідні первинні документи, а саме: відсутні розрахункові документи (фіскальні касові чеки) які підтверджували б оплату за придбані товари від ТОВ"Метро Кеш енд Кері Україна" на суму 1806,58 грн.(до авансового звіту долучено лише копії видаткових накладних на придбані товари № 3423004687 від 09.04.2010р. від ТОВ"Метро Кеш енд Кері Україна" на суму 1806,58грн.) Таким чином кошти в сумі 1 806, 58 грн., безпідставно відшкодовані згідно видаткових касових ордерів № 000259 від 08.04.2010р. рахуються не відзвітованими. Загальна сума невідзвітованих коштів підзвітною особою ОСОБА_6 за перевіряємий період становить 1 806,58 грн.

Перевіркою встановлено подальша видача готівкових коштів підзвітній особі ОСОБА_31, який не відзвітувався за попередньо отримані кошти. Згідно журнала ордера рах 372 , касової книги та видаткових касових ордерів встановлено, що підзвітна особа ОСОБА_31 отримує готівкові кошти з каси підприємства на загальну суму 2307,94 грн. при наявності дебетового сальдо, тобто встановлено видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, а саме: квітень 2010 року - 310 грн. травень 2010р. - 500,00грн.; червень 2010р. - 340,00грн.; вересень 2010р.- 207,94грн.; жовтень 2010р. - 950,00 грн.;

Перевіркою встановлено подальша видача готівкових коштів підзвітній особі ОСОБА_28, який не відзвітувався за попередньо отримані кошти. Згідно журнала ордера рах 372 , касової книги та видаткових касових ордерів встановлено, що підзвітна особа ОСОБА_28 отримує готівкові кошти з каси підприємства на загальну суму 12734,65 грн. при наявності дебетового сальдо, тобто встановлено видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, а саме: травень 2010р. - 60,00грн.;червень 2010р. - 540,00грн.;серпень 2010р. - 210,00грн.;вересень 2010р.- 2060,00грн.;жовтень 2010р. - 380,00 грн.;листопад 2010р. - 1210,00грн.;грудень 2010р. - 60,00 грн.; січень 2011р. - 1300,00 грн.;лютий 2011р. - 850,00 грн.;березень 2011р. - 170,00 грн.;квітень 2011р. -.2 289,65 грн.; травень 2011р. - 942,00грн.; -червень 2011р. - 266,00грн.; липень 2011 р. - 1951,00грн.; вересень 2011р. - 446,00грн.

Перевіркою встановлено подальша видача готівкових коштів підзвітній особі ОСОБА_6, який не відзвітувався за попередньо отримані кошти. Згідно журнала ордера рах 372 , касової книги та видаткових касових ордерів встановленого підзвітна особа ОСОБА_6 отримує готівкові кошти з каси підприємства на загальну суму 75199,99 грн. при наявності дебетового сальдо, тобто встановлено видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, а саме: квітень 2010р. - 1276,09грн.;травень 2010р. - 9433,53грн.; червень 2010р. - 5719,41грн.;липень 2010р. - 820,83грн.; серпень 2010р. -2570,00грн.; вересень 2010р.- 2510,52грн.; жовтень 2010р. -4 486,17грн.; листопад 2010р. - 2935,43грн.; грудень 2010р. - 7511,34 грн.; січень 2011 р. - 2951,05 грн.; лютий 2011р. - 2036,41 грн.; березень 2011р.- 2425,23 грн.;квітень 2011р.-6130,00грн.; травень 2011 р. - 5905,51 грн.; червень 2011р. - 2000,17грн.; липень 2011р. - 3278,82грн.; серпень 2011 року - 7070,89 грн; вересень 2011 року - 6 138,59 грн.

Абзацом 6 статті 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" (далі по тексту - Указ) №436/95 від 12.06.1995 року передбачена відповідальність за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів. Відтак, відповідачем застосовано до позивача штрафи у наступних розмірах: за проведення готівкових розрахунків з гр. ОСОБА_31 - в сумі 1 042,01 грн., за проведення готівкових розрахунків з гр. ОСОБА_28- в сумі 888,16 грн., за проведення готівкових розрахунків з гр. ОСОБА_6 - в сумі 3 411,99 грн. (При цьому, при визначенні штрафу в сумі 3 411,99 грн. податковим органом не враховано наявність в підприємства фіскального чека ТОВ „Пакко Холдинг" на суму на суму 1 605, 41 грн.).

Абзацом 5 статті 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" №436/95 від 12.06.1995 року передбачена відповідальність за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум. Відтак, податковим органом застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі: за подальшу видачу готівки (2 307,94 грн.) гр. ОСОБА_31 - 576,99 грн.; за подальшу видачу готівки (12 734,65 грн.) гр. ОСОБА_34 - 3 183,66 грн; за подальшу видачу готівки (75 199,99 грн.) гр. ОСОБА_6 - 18 800 грн.

Однак при нарахуванні вищевказаних штрафних санкцій відповідачем безпідставно не враховано вимоги статті 250 Господарського кодексу України.

Санкції, передбачені в абз. 5, 6 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", є видом адміністративно-господарських санкцій, а саме - адміністративно-господарським штрафом в розумінні ст.ст. 238, 241 Господарського кодексу України.

Суд врахував, що протягом 2010 року відповідно до чинної редакції статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції могли бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Законом України від 02.12. 2010 року № 2756-VI (який вступив в силу з 01.01. 2011 року) статтю 250 ГК України було доповнено частиною 2, відповідно до якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи, однак вказана норма не має зворотної дії в часі та не поширюється на спірні правовідносини до часу набрання чинності Законом № 2756-VI, тобто до 01.01.2011 року.

Відтак, відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні передбачені абзацами 5, 6 статті 1 зазначеного Указу за випадки видачі позивачем готівки, що мали місце до 01.01. 2011 року. Отже відповідачем: безпідставно застосовано за видачу позивачем коштів громадянину ОСОБА_31 штрафні санкції (на підставі абзацу 6 Указу) в сумі 1 042,01 грн.; безпідставно застосовано за подальшу видачу позивачем коштів громадянину ОСОБА_31 штрафні санкції (на підставі абзацу 5 Указу) в сумі 576,99 грн; безпідставно застосовано за видачу позивачем коштів громадянину ОСОБА_34 штрафні санкції (на підставі абзацу 6 Указу) в сумі 775,61 грн.; безпідставно застосовано за подальшу видачу позивачем коштів громадянину ОСОБА_34 штрафні санкції (на підставі абзацу 5 Указу) в сумі 1 130 грн; безпідставно застосовано за видачу позивачем коштів громадянину ОСОБА_6 штрафні санкції (на підставі абзацу 6 Указу) в сумі 3 411,99 грн; безпідставно застосовано за подальшу видачу позивачем коштів громадянину ОСОБА_6 штрафні санкції (на підставі абзацу 5 Указу) в сумі 9 315,84 грн.

Отже, в цій частині податкове повідомлення-рішення №0000082343 від 31.01.2012 року підлягає до скасування.

Щодо решти позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000082343 від 31.01. 2012 року, то у позовній заяві не міститься жодних обґрунтувань стосовно неправомірності застосування штрафних санкцій відповідачем за порушення вчинені у 2011 році. Під час судового розгляду справи жодних пояснень з цього приводу представником позивача також не надано.

Відтак, правомірно нараховано штрафні санкції в сумі 11650,37 грн., передбачені абзацами 5, 6 статті 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12.06. 1995 року, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, у ході судового засідання позивач частково довів суду обґрунтованість позовних вимог, а відповідач частково підтвердив правомірність своїх дій.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження в ході судового розгляду, то поданий позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено частково на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 192 грн. 12 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 885 від 18.04. 2012 р. (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0000082343 від 31.01. 2012 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 16252 (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 44 коп.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0000101742 від 01.02. 2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 2924 (дві тисячі дев'ятсот двадцять чотири) грн. 28 коп., в тому числі за основним платежем на суму 1738 (одна тисяча сімсот тридцять вісім) грн. 78 коп. та за штрафними санкціями на суму 1185 (одна тисяча сто вісімдесят п'ять) 50 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-Україна" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 192 (сто дев'яносто дві) грн. 12 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.