Постанова № 26178820, 20.09.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4779/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

при секретарі - Міщенко Р.В.,

за участю:

представника позивача -Машкевич О.С.,

представника відповідача -Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі-Ем-Бі Індастриз» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Джі-Ем-Бі Індастриз» (далі - позивач, ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцької ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 березня 2012 року №№006552301/327, 0006562301/328, 0006592301/38.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні господарські операції підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, а висновки податкового органу про відсутність господарських операцій є необгрунтованими. На час здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова група «ДФМ»(далі - ТОВ «Промислова група «ДФМ») підприємство було зареєстроване в установленому порядку, у тому числі як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

14.01.2008 ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз»зареєстроване у якості суб'єкта господарювання та перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ. З 06.11.2008 ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз»є платником ПДВ.

Пунктом 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень пункту 75.1. статті 75 та пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до направлень від 06.03.2012 №№1341/001341, 1342/001342 та наказу Кременчуцької ОДПІ від 06.03.2012 №79 Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз»по питанню взаємовідносин з ТОВ «Промислова група ДФМ»за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

У ході перевірки встановлено заниження податку на прибуток на суму 176 842,00 грн за жовтень 2011 року, завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 47 250,00 грн у березні-квітні 2011 року та заниження суми податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 17056,00 грн за жовтень-листопад 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №192/23-209/35642464 від 13.03.2012 (далі - акт перевірки), у якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1. статті 4, підпункту 5.2.1. пункту 5.1., підпунктів 5.3.9., 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», пункти 198.3, 198.4., 198.6 статті 198 та пунктів 201.1., 201.10. статті 200 Податкового кодексу України.

30 березня 2012 року на підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №006552301/327, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 176843,00 грн, з яких: 176 842,00 грн -за основним платежем, 1,00 грн -штрафні (фінансові) санкції; №0006562301/328, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 21 320,00 грн, з яких: 17 056,00 грн -за основним платежем, 4 264,00 грн- штрафні (фінансові) санкції; №0006592301/38, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 47250,00 грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Позивач не погодився із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30.03.2012 №№006552301/327, 0006562301/328, 0006592301/38, суд встановив наступне.

Згідно акту перевірки підставою для збільшення позивачу грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 17 056,00 грн, податку на прибуток на суму 176 842,00 грн та для зменшення суми бюджетного з ПДВ у розмірі 47 250,00 грн стали господарські операції з ТОВ «Промислова група «ДФМ».

20 грудня 2012 року між ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз»та ТОВ «Промислова група ДФМ»укладено договір, за умовами якого останній зобов'язався передати у власність ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз»нафтопродукти, а саме, парафіново-воскову продукцію.

На виконання умов договору протягом лютого-березня 2011 року ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз»придбавало у ТОВ «Промислова група ДФМ»парафін.

На підтвердження господарських операцій між ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз»та ТОВ «Промислова група ДФМ»позивачем надано договір, накладні, податкові накладні, виписки по рахунках, акти приймання-передачі товару.

На підставі зазначених господарських операцій позивачем віднесено до валових витрат 707 368,75 грн та сформовано податковий кредит у розмірі 17056,00 грн.

У розумінні пункту 1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1. зазначеного закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 5.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

У разі якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до положень пунктів 200.1.-200.3. статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З акту перевірки вбачається, що за фактичною та юридичною адресою ТОВ «Промислова група ДФМ», а саме, квартал 101, буд. 3/б у м. Кременчук, підприємство не знаходиться. Наявності основних засобів, місця здійснення діяльності, поставок, пошуку клієнтів, замовлення товару, складання бухгалтерських документів та звітності, оплати, приймання-передачі, транспортування товарів (послуг) не встановлено. Згідно з даними податкової звітності (форма 1-ДФ), поданої до Кременчуцької ОДПІ загальна чисельність працюючих на ТОВ «Промислова група ДФМ»за І квартал 2011 року склала 1 особа. Це свідчить про відсутність у підприємства трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме, в частині відвантаження та перевезення товарів, а за даними податкової звітності - основні засоби у підприємства відсутні.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У розумінні статті 1 зазначеного Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем накладних не зазначено посади та прізвища осіб, відповідальної за здійснення господарської операції, тому видані накладні не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Доказів транспортування придбаного у ТОВ «Промислова група ДФМ»товару суду не надано. В обгрунтування відсутності таких доказів позивач посилається на те, що ТОВ «Промислова група ДФМ»зберігав свій товар на території підприємства ТОВ Джі -Ем -Бі»за адресою м. Кременчук, проспект Полтавський, 2-А.

При цьому представник позивача надала договори зберігання:

- № 22/07-08 від 05.01.2009 (а.с. 135), згідно умов якого ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз» приймає у ПП «Бумеранг» на зберігання парафіново -воскову продукцію і зберігає її за адресою м. Кременчук, проспект Полтавський, 2-А;

- б/н від 31.03.2011 (а.с. 140), згідно умов якого ПП «Бумеранг» приймає на зберігання від ТОВ «Промислова група ДФМ» парафіново -воскову продукцію і зберігає її за адресою м. Кременчук, проспект Полтавський, 2-А.

Суд вважає надані договори неналежними доказами враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України, договором зберігання одна сторон (зберігач) зобовґязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Приписами статті 943 цього кодексу встановлено, що зберігач зобовґязаний виконувати свої обовґязки за договором зберігання особисто.

З аналізу викладених норм суд приходить до висновку про те, що послуга зберігання нерозривно повґязана з особою послугонадавача (зберігача).

Зазначений висновок підтверджується і Державним класифікатором продукції та послуг (ДК -016 - 97), затвердженим наказом Держстандарту від 30.12.1997 № 822, яким визначено, що послуга -це наслідок безпосередньої взаємодії між постачальником та споживачем і внутрішньої діяльності постачальника для задоволення потреб споживача.

Враховуючи те, що договору зберігання між ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз»та ТОВ «Промислова група ДФМ»укладено не було, підстави для перебування товару, що належить ТОВ «Промислова група ДФМ»на території ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз»відсутні.

Той факт, що ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз»укладало договір зберігання товару, що належить ПП «Бумеранг» не надає останньому права зберігати товари інших субґєктів господарювання на території ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз», оскільки по -перше, послуга зберігання нерозривно пов'язана з особою послугонадавача, по-друге, інші підстави для перебування товару, що належить ТОВ «Промислова група ДФМ» на території підприємства позивача (договір оренди чи інше) відсутні.

Зазначене підтверджується матеріалами справи, з яких вбачається, що ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз», ПП «Бумеранг» та ТОВ «Промислова група ДФМ» знаходяться за різними адресами.

Враховуючи те, що видаткові накладні ТОВ «Промислова група ДФМ» не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», докази щодо транспортування придбаного товару відсутні, а також беручи до уваги відсутність у ТОВ «Промислова група ДФМ»майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, основних фондів, виробничих активів, засобів транспортування, суд приходить до висновку про непідтвердження реальності господарських операцій ТОВ «Промислова група ДФМ»з ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз», тому висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на суму 176 842,00 грн за жовтень 2011 року та завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 47 250,00 грн у березні-квітні 2011 року та заниження суми податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет 17056,00 грн за жовтень-листопад 2011 року є обгрунтованими, а позовні вимоги неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 7-11, 71, 94-95, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі-Ем-Бі Індастриз» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 вересня 2012 року.

Суддя К.І. Клочко