Ухвала суду № 26172551, 25.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р. Справа № 1120/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М.,

при секретарі судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №000060301/0 від 23.09.2010 року.

В позові Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест» покликається на те, що орган державної податкової служби неправомірно прийшов до висновку про порушення товариством п.4.1, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування в сумі 339607 грн. 00 коп. по декларації за травень 2010 року. Окрім того, продовжує позивач, реалізаційна вартість товару при продажі на території України повинна визначатись з її договірної (фактурної), а не з митної вартості товару.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що порушення товариством п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», даною нормою Закону передбачено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест» суд першої інстанції виходив з того, що позиція ж податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України. За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни. А тому, виходячи із положень п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Також, слід зазначити, що платник податків самостійно зазначив у рядку 42 вантажно-митних декларацій, які оформлені у відповідності до вимог Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року (з наступними змінами та доповненнями), договірну ціну товару, а його митну вартість визначалась органом державної митної служби, що підтверджується наявними в матеріалах справи рішеннями про визначення митної вартості товару. Крім того, розрахунок митної вартості товарів у відповідності до резервного методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, передбаченого ст.273 МК України, підтверджується рядком 43 вантажно-митних декларацій. Щодо порушення товариством п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», то слід зазначити наступне. Даною нормою Закону передбачено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.Таким чином, наведеною нормою визначено, що оподаткування здійснюється при розмитненні імпортованих товарів, правильність якого податковим органом не оспорюється, а в даному випадку спірним питанням є визначення позивачем бази оподаткування операції з реалізації товару м'ясної продукції на митній території України. А відтак, суд не вбачає в діях позивача порушень вимог даної норми Закону. З огляду на викладене, суд вважає, що позивач правильно визначав базу оподаткування операції з реалізації м'ясної продукції виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, а тому позовні вимоги є підставними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Агро-Інвест»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.04.2010 року по 31.05.2010 року, складено акт за №2400/2301/31228240 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2010 року за №000060301/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 339607 грн. 00 коп.

Відповідно до п.3.1.3. вищенаведеного акта перевірки, перевіряючими встановлено завищення показників від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту у квітні 2010 року. Дане порушення описане в акті перевірки від 02.08.2010 року за №2113/2301. Так, перевіркою правильності визначення податкового зобов'язання встановлено порушення позивачем п.4.1, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по декларації за квітень 2010 року на суму 339607 грн. 00 коп. В даному акті перевірки зазначено, що товариством при реалізації товарів у розрахунку собівартості використано фактурну вартість сировини але, в даному випадку, звичайною ціною м'ясопродуктів для визначення ціни реалізації є митна вартість, так як саме на неї був нарахований податок на додану вартість і держмито при проведенні процедури розмитнення. Дана ціна визначена відповідальними особами митниці і зафіксована у вантажно-митних деклараціях. В матеріалах справи наявні інвойси, фактури та вантажно-митні декларації відповідно до яких ТзОВ «Агро-інвест» імпортувало на територію України м'ясопродукти. Дана продукція була реалізована товариством на митній території України підтвердженням чого є відповідні видаткові накладні.

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями), база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону N 168/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спору) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому за правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З огляду на наведене суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. База оподаткування податком на додану вартість Товариством визначена вірно - відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону N 168/97-ВР - із договірної вартості цих засобів, яка не нижча за звичайні ціни, а пункт 4.3 названого Закону, на який посилається ДПІ, вказуючи на те, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 року у справі № 2а-8673/10 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.Б. Заверуха

О.М. Гінда