Рішення № 26167485, 20.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/12186-2012 20.09.12За позовом Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (позивач-1); Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта"

про стягнення 2 139,84 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від прокуратури: Семененко В.П. посвідчення № 186 від 20.08.2012р.

Від позивача 1: Кошман А.С. по довіреності № 33 від 06.06.2012р.

Від позивача 2: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва переданий позов Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву; Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта" заборгованості в розмірі 2 139,84 грн., з яких основний борг в розмірі 1770,87 грн., пеня в розмірі 133,34 грн., інфляційні нарахування в розмірі 235,63 грн. відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 4404 від 06.08.2009 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-36/12186-2012, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.09.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник прокуратури заявлені позовні вимоги підтримав.

У даному судовому засіданні представник позивача 1 надав пояснення по справі. У дане судове засідання представник позивача-2 не з'явився.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Заяв, клопотань від представника відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

У судовому засіданні 20.09.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2009р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алта»(далі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно -нежиле приміщення площею 30,6 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. костянтинівська, 68, на 3-му поверсі чотирьох поверхової адміністративної будівлі лабораторного корпусу, що перебуває на балансі державного підприємства «Українського науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту будівельних матеріалів та виробів»НДІБМВ».

Строк оренди встановлюється на два роки і одинадцять місяців, що діє з 06 серпня 2009р. до 06 липня 2012р. включно.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди травень 2009 р. -3030 грн. 04 коп. Керуючись п. 19, п. 25 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 13 жовтня 2004 року № 2149 та Протоколом № 3 від 17.07.200,9 р., розмір орендної плати встановлюється на умовах запропонованих орендарем - 3030.04 грн. без ПДВ за базовий місяць (травень 2009р.). Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2009 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень, липень, серпень місяць 2009 року.

Згідно п.3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.4, договору у разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Пунктом 3.5 договору визначено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п.3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

З матеріалів справи вбачається, що 06.08.2009 р. орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування майно, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Костянтинівська, 68, на 3-му поверсі чотирьох поверхової адміністративної будівлі лабораторного корпусу, що перебуває на балансі державного підприємства «Українського науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту будівельних матеріалів та виробів»НДІБМВ», що підтверджується актом прийому-передачі майна.

27.08.2010р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алта»було укладено договір № 4404/01 про припинення договору оренди № 4404 від 06.08.2009р. та згідно з актом прийому -передачі з оренди нерухомого майна -орендар повернув, а орендодавець прийняв з користування нерухоме майно -загальною площею 30,6 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Костянстинівська, 68.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав умови договору оренди № 4404 від 06.08.2009р., нерухомого майна, у зв'язку з чим його заборгованість з орендної плати перед позивачем становить 1770,87 грн. за період з червня 2010 по серпень 2010 р., сума інфляційних витрат складає 235,63 грн. та пеня в сумі 133,34 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

За правовою природою укладені між сторонами договори є договорами найму (оренди).

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судовому засіданні відсутність заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору на оренду нежитлового приміщення від 06.08.2009 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості відповідно до договору на оренду нежитлового приміщення від 06.08.2009 р. в розмірі 1770,87 грн. підлягають задоволенню за період з червня 2010р. по серпень 2010р.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання умов договору оренди нежитлового приміщення від 06.08.2009 р. пеню в розмірі 133,63 грн. за період з 31.01.12 по 30.07.12 р.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи наведене та оскільки позивач просить стягнути пеню за прострочку платежу розмірі 133,63 грн. за червень, липень, серпень 2010р., тобто нарахування штрафних санкцій припинилося 11.12.2010р., 11.01.2011р., 11.02.2011р. - відповідно, отже позивач безпідставно нараховує пеню за період з 31.01.12 по 30.07.12 р. Тому з огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо сплати орендних платежів відповідно до договору на оренду нежитлового приміщення від 06.08.2009 р. позивач просить стягнути інфляційні нарахування в розмірі 135,63 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене та перевіривши розрахунки інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства,а отже вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 135,63 грн., за період з червня 2010р. по серпень 2010р. підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 2006,50 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кімната 141, код ЄДРПОУ 314500085) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01601, м. Київ, бульвар Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) 1770 (одну тисячу сімсот сім) грн. 87 коп. основного боргу, 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 63 коп. -інфляційні.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кімната 141, код ЄДРПОУ 314500085) судовий збір в розмірі 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.06.2012р.

Суддя Трофименко Т.Ю.