Постанова № 26166657, 26.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р. Справа № 5015/6523/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПодоляк О.А.суддів :Мележик Н.І., Самусенко С.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської міської радина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 31.07.2012та рішеннягосподарського суду Львівської області від 13.12.2011у справі№ 5015/6523/11за позовомПП виробничо-комерційна фірма "Папірус-М" (надалі -Підприємство)доТОВ "Зіронька" (надалі -Товариство)провизнання права власностіза участю представників: від позивача- не з'явилися від відповідача- не з'явилися від скаржника- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року Підприємство звернулося до господарського суду з позовом до Товариства про визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення площею 104,6 кв.м. з індексами 1, 2, 3, 4, 5, 6, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Старознесенська, 194.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.12.2011 (суддя Мороз Н.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 (судді: Юрченко Я.О., Давид Л.Л., Данко Л.С.), позов задоволено.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулася Львівська міська рада, в якій просить скасувати рішення та постанову та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, а також що оскаржувані судові акти стосуються її прав та обов'язків.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 09.02.1996 між Представництвом Фонду державного майна України в м. Львові (Продавець) та Товариством (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № 96У, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити по ціні, визначеній в п. 1.4 Договору, об'єкт продажу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Старознесенська, 194.

Згідно п. 1.3 вказаного Договору право власності на об'єкт продажу переходить до покупця з дня підписання акту прийому-передачі.

21.03.2001 між Товариством (Продавець) та Підприємством (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу, предметом якого є спірне майно.

Судами встановлено, що 31.08.2011 Підприємство звернулося до Товариства з листом, в якому просило передати йому примірник Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № 96У від 09.02.1996 та Акту прийому-передачі від 23.04.1996.

Листом від 05.10.2011 Товариство відмовило Підприємству в передачі вказаних документів та вказало, що належним власником спірного приміщення є саме Товариство.

Приймаючи рішення та постанову, суди попередніх інстанцій, посилаючись на ст. 392 ЦК України, виходили з того, що Товариство оспорює та не визнає право власності Підприємства на спірне приміщення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Звертаючись з касаційною скаргою, Львівська міська рада стверджує, що вона є власником спірного приміщення, посилаючись на Розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 306 від 06.03.2006, Свідоцтво про право власності від 06.03.2006 та Витяг про реєстрацію права власності територіальної громади міста Львова на вказане майно.

Оцінюючи вказані документи, апеляційний господарський суд в постанові зазначив, що державна реєстрація права власності за територіальною громадою міста Львова була проведена без наявності правовстановлюючих документів, а Розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 306 від 06.03.2006 прийнято не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

При цьому, доказів скасування або визнання нечинними вказаних документів матеріали справи не містять.

З огляду на те, що доводи Львівської міської ради обґрунтовані відповідними доказами, згідно ст. ст. 32, 33 ГПК України, колегія суддів дійшла висновків, що прийняті у справі рішення та постанова стосуються прав та обов'язків оскаржувача.

Відповідно до ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення, суд надав неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, визначити коло осіб, чиїх прав та обов'язків стосується даний спір та залучити їх до участі у справі, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111,11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 та рішення господарського суду Львівської області від 13.12.2011 у справі № 5015/6523/11 скасувати.

Справу передати на новий розгляд господарському суду Львівської області.

Головуючий, суддя О. Подоляк

С у д д і Н. Мележик

С. Самусенко