Ухвала суду № 26166532, 26.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/45704/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -ДПІ)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011

у справі № 2а-169/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Кокос медіа груп»(далі -Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Нечипорука В.С.,

відповідача -Грембовського В.О., Шкодич Н.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Товариство звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.12.2010 № 0010792302/0.

Постановою названого суду від 21.02.2011 у позові відмовлено з посиланням на заниження позивачем валового доходу внаслідок надання пов'язаній особі послуг з розміщення реклами у друкованих засобах масової інформації за цінами нижчими, ніж звичайні.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності податковим органом порушення позивачем правил застосування звичайної ціни під час визначення бази оподаткування податком на прибуток.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду міста Києва як скасовану помилково.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність висновків суду апеляційної інстанції та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу -без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 5 069 854 грн. (у тому числі 2 715 056 грн. за основним платежем та 2 354 798 грн. за штрафними санкціями), було прийнято за наслідками проведення ДПІ планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, оформленої актом від 09.12.2010 № 1056/23-2/32918229. Свою позицію податковий орган мотивує тим, що у перевіреному періоді позивач надавав пов'язаній особі -товариству з обмеженою відповідальністю «РІА «Янко»(далі -ТОВ «РІА «Янко») - послуги з розміщення рекламних матеріалів у журналі «Сезони моди»за цінами, нижчими ніж звичайна. При цьому податковий орган посилається на те, що ціна розміщення реклами на одній шпальті для названого замовника становила з 01.07.2007 по 31.12.2007 -1030 грн., з 01.01.2008 по 31.12.2007 -3427 грн., з 01.01.2009 по 31.12.2009 -1746 грн., з 01.01.2010 по 30.06.2010 -1157 грн., у той же час ціна цієї послуги для товариства з обмеженою відповідальності ІІ «АВТ Баварія»складала 10000 грн., що, за висновком ДПІ, було звичайною ціною для позивача. Оподатковуваний дохід Товариства за перевірений період було визначено податковим органом виходячи з тиражу 220 000 штук екземплярів журналу, як це було зазначено у кожному примірнику журналу.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

У той же час підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 названого Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Цією ж нормою Закону визначено, що справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону).

З наведених законодавчих положень випливає, що у податкових правовідносинах діє принцип презумпції платника, виходячи з якого встановлено загальне правило про те, що для цілей оподаткування використовується ціна товарів, робіт та послуг, встановлена учасниками господарської операції. Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлюючи принципи визначення ціни товарів, робіт, послуг з метою оподаткування є, по суті, засобом регулювання податкових правовідносин, спрямованих на забезпечення безумовного виконання усіма фізичними та юридичними особами обов'язку сплачувати податки, та застосовується податковим органом лише у разі наявності обставин, які свідчать про штучне заниження платником бази оподаткування.

У розглядуваному випадку висновок податкового органу про заниження позивачем оподатковуваного доходу ґрунтується на порівнянні ціни розміщення рекламних матеріалів у журналі «Сезони моди», визначеної позивачем у договорах з пов'язаною особою -ТОВ «РІА «Янко», з ціною договору на ті самі послуги, надані позивачем ТОВ ІІ «АВТ Баварія».

При цьому податковим органом не наведено будь-яких обґрунтувань відносно того, чому саме інформація про рівень ціни на рекламні послуги, що надавалися ТОВ ІІ «АВТ Баварія», є джерелом для визначення справедливої ринкової ціни на вказані послуги. Не було досліджено ДПІ і ціни на спірні рекламні послуги за договорами позивача з іншими суб'єктами господарювання.

За змістом пункту 1.20.2 для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При визначенні співставності умов необхідно враховувати усі фактори, що впливають на процес ціноутворення на відповідному ринку товарів, робіт, послуг.

Таким чином, як вірно зазначив апеляційний суд, при співставленні ринкових цін на послуги з розміщення реклами у друкованому засобі масової інформації (у журналі) слід враховувати такі специфічні економічні умови, як місце розміщення реклами у журналі, тематична спрямованість реклами, строки її розміщення, номер розміщення (святковий номер чи звичайний номер), цільова аудиторія журналу. Адже саме ці фактори є визначальними для формування ціни на зазначені послуги.

Однак податковим органом не досліджувалися відповідні умови договорів, укладених позивачем з ТОВ «РІА «Янко»та з ТОВ ІІ «АВТ Баварія», що взагалі виключає можливість співставлення цін за цими договорами.

Крім того, слід зазначити, що сума заниженого оподатковуваного доходу позивача була визначено ДПІ виходячи з тиражу журналу 220 000 штук, вказаному у кожному випуску журналу. Однак вихідні відомості видання, визначені у статті 23 Закону України «Про видавничу справу», не можуть бути підставою для податкового обліку, позаяк не мають сили первинних документів. А відтак у будь-якому разі для цілей оподаткування відсутні підстави для співставлення даних бухгалтерського обліку позивача, згідно з яким тираж складає 37954 штук екземплярів, з випускними даними, зазначеними у примірнику друкованого видання (журналу «Сезони моди») для інформування споживачів.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком апеляційного суду про незаконність донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваної постанови Київського апеляційного адміністративного суду відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 у справі № 2а-169/11/2670 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько