Ухвала суду № 26166525, 05.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" вересня 2012 р. К/9991/44542/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого: Приходько І. В. Суддів: Бухтіярової І. О. Муравйова О. В. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.12.2011 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 р.

у справі № 2а/1770/3647/2011

за позовом приватного підприємства «Рівнебудпостач»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Рівнебудпостач»(далі -позивач, ПП «Рівнебудпостач») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі -ДПІ) про визнання неправомірними дій першого заступника ДПІ в м.Рівне Чуя В.В. щодо прийняття повідомлення-рішення про донарахуванння податку на прибуток в сумі 167 812,50грн., податкового повідомлення-рішення № 0002752342 від 12.08.2011р. про донарахування податку на додану вартість на суму 155 175грн., податкового повідомлення-рішення № 0002742342 від 12.08.2011р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 16 320грн. і застосування штрафної санкції у сумі 1грн., повідомлення-рішення № 0001131742 від 11.08.2011р. про нарахування санкції з податку з доходів фізичних осіб на суму 510грн. та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.12.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 р., позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ №0002762342 від 12.08.2011р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 167 812,50грн. (134 250грн. - основний платіж, 33 562,50грн. - штрафні (фінансові) санкції); №0002752342 від 12.08.2011р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 155 175грн. (124 140грн. - основний платіж, 31 035грн. - штрафні (фінансові) санкції); №0002742342 від 12.08.2011р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 16 320грн.; №0001131742 від 11.08.2011р. про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 510грн. (510грн. - штрафні (фінансові) санкції). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.12.2011 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ПП «Рівнебудпостач».

В обґрунтування доводів касаційної скарги касатор посилався на прийняття оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначав, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрати та суми податку на додану вартість (далі -ПДВ) по господарським операціям, відображеним у первинних документах позивача, з приватним підприємством «Металургійна гільдія»(далі - ПП «Металургійна гільдія»), приватним підприємством «ПКФ «Рейд»(далі - ПП «ПКФ «Рейд»), товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер торг»(далі - ТОВ «Інтер торг»), товариством з обмеженою відповідальністю «Веста-Дніпро»(далі - ТОВ «Веста-Дніпро»), ТОВ «Атис-Групп», оскільки основні засоби та нематеріальні активи, трудові ресурси на вказаних підприємствах відсутні, до перевірки не були надані сертифікати якості продукції, картки складського обліку, договори про матеріальну відповідальність, інформація щодо транспортування товару не відповідає вимогам та надана не в повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу №551 від 31.07.2012 р. проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права та такими, що підлягають залишенню без змін.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведена планова виїзна перевірка ПП «Рівнебудпостач»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення господарських відносин з платниками податків - ПП «Металургійна гільдія», ПП «ПКФ «Рейд», ТОВ «Інтер торг», ТОВ «Веста-Дніпро», ТОВ «Атис-Групп»за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт №955/23-100/33450438 від 29.07.2011р..

На підставі зазначеного акта відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення № 0002762342 від 12.08.2011р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 167 812,50грн., № 0002752342 від 12.08.2011р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 155 175грн., № 0002742342 від 12.08.2011р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 16 320грн.; № 0001131742 від 11.08.2011р. про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 510грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.3, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ»(далі -Закон), абз.2 п.123.1 ст.123 гл.11 р.ІІ, п.7 підрозділу ХХ Податкового кодексу України; статті 51 глави 2, підпункту «б»пункту 176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України, в результаті чого ним було занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 157 973грн.

При цьому, податковий орган при прийнятті акту виходив з власних висновків про безтоварність правочинів позивача з названими вище контрагентами у зв'язку з відсутністю в останніх основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів тощо, а також у зв'язку з відсутністю у товарно-транспортних накладних деяких реквізитів.

Частково задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за договорами поставки №76 від 10.11.2010р, . №658 від 25.10.2010р., №ІТ-0806/10-01 від 08.06.2010р., №26/08-01 від 26.08.2009р., №05-01-5 від 05.01.2009р. та, як наслідок, правомірність формування податкового кредиту.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Із аналізу положень статті 7 Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»досліджено питання щодо реального вчинення спірних правочинів та за наявності доказів: договору, податкових та видаткових накладних, документів про їх оплату, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивачем були укладені наступні договори.

10.11.2010р. з ТОВ «Атис-Груп»договір поставки №76 труби ДУ 25х2,8, здійснення операцій за яким підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими судами: видатковою накладною №РН-000083 від 15.11.2010р., податковою накладною №102 від 12.11.2010р. на загальну суму 132 600грн., в тому числі ПДВ 22 100грн., товарно-транспортною накладною від 15.11.2010р., актом виконаних робіт з надання послуг з перевезення від 17.11.2010р. №7, банківськими виписками. При цьому згідно матеріалів справи, податкові зобов'язання за податковою накладною №102 від 12.11.2010р. включені ТОВ «Атис-Групп»до податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 р. в повному обсязі, що спростовує твердження скаржника щодо протилежних фактів.

25.10.2010р. з ТОВ «Веста-Дніпро»договір №658 про поставку металопрокату - труби ф 426х7, здійснення операцій за яким підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими судами: накладною №28/90 від 04.11.2010р., податковою накладною №928 від 04.11.2010р. на загальну суму 16 728грн. (в т.ч. ПДВ 2788грн.), товарно-транспортною накладною №341від 04.11.2010р., актом виконаних робіт з надання послуг з перевезення №3від 04.11.2010р., банківськими виписками.

08.06.2010р. з ТОВ «Інтер торг»договір поставки №ІТ-0806/10-01 труби, здійснення операцій за яким підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими судами: видатковими накладними №ІТ-110601 від 11.06.2010р. , №ІТ 020803 від 02.08.2010р., податковими накладними №90606 від 09.06.2010р. на загальну суму 27 000грн. (в т.ч. ПДВ 4500грн.), в№280703 ід 28.07.2010р. на суму 6500грн. (в т.ч. ПДВ 1083,33грн.), №110601 від 11.06.2010р. на суму 180грн. (в т.ч. ПДВ 30грн.), актами виконаних робіт з надання послуг з перевезення №12/06 від 12.06.2010р. та №03/08 від 03.08.2010р., товарно-транспортними накладними №595від 11.06.2010р., від 03.08.2010р., банківськими виписками.

26.08.2009р. з ПП «ПКФ «Рейд»договір поставки №26/08-01 (а.с.181, т.1), здійснення операцій за яким підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими судами: видатковими накладними від 12.10.2009р., від 23.10.2009р., від 31.10.2009р., від 03.11.2009р., податковими накладними №1024 від 12.10.2009р. на суму 89 941,32грн. (в т.ч. ПДВ 14 990,22грн.), №1023 від 23.10.2009р. на суму 94 640,52грн. (в т.ч. ПДВ 15 773,42грн.), №10291 від 31.10.2009р. на суму 119 263,92грн. (в т.ч. ПДВ 19877,32грн.), №1103 від 03.11.2009р. на суму 107 072,98грн. (в т.ч. ПДВ 17845,50грн.), товарно-транспортними накладними, банківськими виписками.

05.01.2009р. з ПП «Металургійна Гільдія договір №05-01-5 про поставку товару, здійснення операцій за яким підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими судами: видатковими накладними від 14.10.2009р., від 27.10.2009р., від 19.02.2010р., від 23.04.2010р., податковими накладними №1410 від 14.10.2009р. на суму 111 250,80грн. (в т.ч. ПДВ 18 541,80грн.), №2710 від 27.10.2009р. на суму 110 376,49грн. (в т.ч. ПДВ 18 396,08грн.), №1902 від 19.02.2010р. на суму 104 552,93грн. (в т.ч. ПДВ 17425,49грн.), №2304 від 23.04.2010р. на суму 130 687,46грн. (в т.ч. ПДВ 21781,24грн.), актами виконаних робіт з надання послуг з перевезення, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками.

Разом з цим, придбаний у вказаних контрагентів товар був повністю оприбуткований позивачем на складі, про що свідчать картки по рахунку №28 «Товари», договори про матеріальну відповідальність працівників позивача.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що посилання відповідача про безтоварність господарських операцій, проведених відповідно до вищевказаних договорів між позивачем та вищезазначеними контрагентами спростовується матеріалами справи.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковий орган не довів при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування.

Вказане спростовує твердження податкового органу про фіктивність цього правочинів, оскільки згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових (реальних) наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами не встановлено відповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень, позовні вимоги були обґрунтовано задоволені цій частині.

Щодо вимоги про визнання неправомірними дій першого заступника начальника ДПІ Чуя В.В. про прийняття ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку посилаючись при цьому на положення п.п.20.1.27 ст.20 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.12.2011 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І. В. Приходько Судді: підпис І. О. БухтіяроваПомічник суддідя підпис О. В. Муравйов З оригіналогідно Т. В. Давидовська