Ухвала суду № 26165942, 19.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" вересня 2012 р. м. Київ К-54190/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника відповідача Поярко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009 року

у справі № 2-а-31967/08/2070

за позовом Іноземного підприємства «Торговий Дім «ХЗШВ»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Іноземне підприємство «Торговий Дім «ХЗШВ» (далі -позивач, ІП «ТД «ХЗШВ»звернулось у грудні 2008 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (далі -відповідач, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова), в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просило суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 28.07.2008 року № 0001782310/0, № 0001792310/0, від 24.10.2008 року № 0001782310/1, № 0001772310/1, № 0001792310/1 та від 10.12.2008 року № 0001782310/2, № 0001772310/2, № 0001792310/2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009 року позов задоволено повністю: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 28.07.2008 року № 0001782310/0, від 24.10.2008 року № 0001782310/1 та від 10.12.2008 року № 0001782310/2, якими Іноземному підприємству «Торговий Дім «ХЗШВ»донараховані податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 4 234 932,91 грн., в т.ч. за основним платежем у сумі 2 388 582,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 846 350,91 грн.; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 24.10.2008 року № 0001772310/1 та від 10.12.2008 року № 0001782310/2, якими Іноземному підприємству «Торговий Дім «ХЗШВ»донараховані податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2 339 999,00 грн., в т.ч. за основним платежем у сумі 2 388 582,00 грн. за штрафним (фінансовими) санкціями у сумі 1 846 350,91 грн.; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 28.07.2008 року № 0001792310/0, від 24.10.2008 року № 0001792310/1 та від 10.12.2008 року № 0001792310/2, якими Іноземному підприємству «Торговий Дім «ХЗШВ»донараховано збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у розмірі 880 998,00 грн., в т.ч. за основним

платежем у сумі 587 332,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 293 666,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Іноземного підприємства «Торговий Дім «ХЗШВ», код 34861034, витрати по сплаті держмита у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову,

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Крім того, скаржником заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій співробітниками ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова та співробітниками ДПА в Харківській області на підставі направлення на перевірку № 255 від 09.06.2008 року проводилася виїзна планова документальна перевірка ІП «ТД «ХЗШВ»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 21.02.2007 року по 30.03.2008 року. За результатами даної перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова був складений акт № 1872/23-104/34861034 від 15.07.2008 року.

На підставі висновків вказаного акту 28.07.2008 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова були ухвалені податкові повідомлення-рішення № 0001782310/0, яким ІП «ТД «ХЗШВ»донараховані податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 4 234 932,91 грн. (в т.ч. по основному платежу -2 388 582 грн. за штрафними санкціями -1 846 350,91 грн.), № 0001772310/0, яким ІП «ТД «ХЗШВ»донараховані податкові зобов'язання по ПДВ у розмірі 3 026 976 грн. (в т.ч. по основному платежу -2 017 984 грн. за штрафними санкціями -1 008 992 грн.), № 0001792310/0, яким ІП «ТД «ХЗШВ»донараховано збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у розмірі 880 998 грн. (в т.ч. по основному платежу -587 332 грн. за штрафними санкціями -2 3 666 грн.).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ІП «ТД «ХЗШВ»у відповідності до положень п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-111 (зі змінами й доповненнями) здійснило процедуру апеляційного узгодження зазначених сум податкових зобов'язань.

За результатам розгляду первинної скарги ІП «ТД «ХЗШВ»№ 49 от 07.08.2008 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова рішенням від 02.10.2008 року №14161/10/25-014 податкові повідомлення-рішення від 28.07.2008 року № 0001782310/0 та № 0001792310/0 залишила без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0001772310/0 частково скасувала на суму 457 984 грн. основного платежу по податку на додану вартість і на суму 228 992 грн. штрафних санкцій, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін та відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України 21.06.2001 року № 253 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за № 567/5758) платнику податків були направлені податкові повідомлення-рішення від 24.10.2008 року № 0001772310/1, № 0001782310/1 та № 0001792310/1.

Не погодившись з рішеннями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова ІП «ТД «ХЗШВ»подало 15.10.2008 року до ДПА у Харківській області повторну скаргу № 81.

Рішенням № 5155/10/25-103 від 26.11.2008 року ДПА у Харківській області залишило повторну скаргу директора ІП «ТД «ХЗШВ»без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 28.07.2008 року № 0001772310/0 (з урахуванням рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про розгляд первинної скарги), № 0001782310/0, № 0001792310/0 та рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 02.10.2008 року № 14161/10/25-01405 про розгляд первинної скарги -без змін.

За результатами рішення ДПА у Харківській області від 26.11.2008 року № 5155/10/25-103 керівником ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова 10.12.2008 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001782310/2, яким ІП «ТД «ХЗШВ»донараховані податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 4 234 932,91 грн. (в т.ч. по основному платежу -2 388 582 грн. за штрафними санкціями -1 846 350,91грн.), № 0001772310/2, яким ІП «ТД ХЗШВ»донараховані податкові зобов'язання по ПДВ у розмірі 2 339 999,00 грн. (в т. ч по основному платежу -1 559 999,00 грн. за штрафними санкціями -780 000,00 грн.), та № 0001792310/2, яким ІП «ТД «ХЗШВ»донараховано збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у розмірі 880 998 грн. (в т.ч. по основному платежу -587 332 грн. за штрафними санкціями -293 666 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З акту перевірки № 1872/23-104/34861034 від 15.07.08р. та додатково наданих позивачем документів судами встановлено наступне.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 2 388 582 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 846 350,91 грн. відповідач зазначив порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі -Закон № 334), а саме, валовий дохід занижено на загальну суму 1 254 328грн. (в тому числі за 2007 рік та за 1 квартал 2008 року) за рахунок того, що підприємством при здійсненні перерахунку не враховані залишки товарів переданих на комісію. Так як товари, що передані на комісію, залишаються власністю підприємства, вони повинні брати участь у проведенні перерахунку податкового обліку приросту балансової вартості запасів. Облік товарів, що передані на комісію, ведеться підприємством на позабалансовому рахунку 0283 «Товари на комісії». Також підприємство відносило до валових витрат вартість комісійних винагород комісіонерам за послуги щодо виконання умов договору комісії з реалізації. Але у періоді -3, 4 квартал 2007 року та 1 квартал 2008 року від проведення зазначених операцій було отримано збиток, суму якого в порушення п.п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було включено до складу валових витрат, в наслідок чого за 3 квартал 2007 року завищені валові витрати на суму 500 000 грн, за 4 квартал 2007 року на суму 5 300 000 грн. та за 1 квартал 2008 року на суму 2 500 000 грн. Посилаючись на ст. 3 ст. 42 Господарського кодексу України (далі -ГК України), п. 1.32 ст. 1 Закону № 334 та ст. 215 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) відповідач зазначив, що продаж товарів без одержання прибутку, тобто, відсутність реального настання правових наслідків по укладеним комісійним угодам свідчить про те, що дані угоди (правочини) не були укладені з метою одержання прибутку, а тому -є нікчемними.

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-ХІУ від 16 липня 1999 року бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 вищезазначеного Закону підприємство самостійно: визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку, як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Оскільки балансовий рахунок 283 «Товари на комісії»не дозволяє в рамках бухгалтерської програми «1С»формувати аналітичні дані в розрізі найменування комісіонера й вартості переданого йому товару, підприємство для контролю здійснює облік вартості товарів, переданих на комісію, з використанням позабалансового (довідкового) рахунку 0283. При цьому, враховуючи те, що право власності на товар не переходить, вартість відвантаженого комісіонерові товару продовжує залишатися у складі балансової вартості запасів на рахунку 281 «Товари»(та бере участь у перерахунку по п. 5.9), а виключається з нього в загальновстановленому порядку тільки після одержання від комісіонера звіту з реалізації. Ці твердження відповідають відомостям із Балансу (ФІ), Деклараціям з податку на прибуток (Додаток К1/1) та оборотно-сальдовим відомостям підприємства, наданим до матеріалів справи.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем при перевірці достовірності розрахунку даних ІП «ТД «ХЗШВ»про приріст (убуток) балансової вартості товарів на кінець звітного періоду, невірно застосовані регістри бухгалтерського обліку, а також зайво включені дані з позабалансового рахунку 0283 «Товари на комісії». Сума 1 254 328,00 гривень -зміна вартості товарів на рахунку 0283 (1 173 738,92 -станом на 31.12.2007 року та 80 589 -на 31.03.2008 року) не формує даних про балансову вартість запасів і, отже, не веде до збільшення валових доходів підприємства у відповідні податкові періоди, і таким чином, донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток у сумі 313 582 грн. відповідачем здійснено в протиріч нормам діючого законодавства. Відповідач не надав обґрунтованих доказів, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства з вищенаведеного.

Крім того, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає правила визначення податкових зобов'язань з урахуванням кількості товарів на складі. Як встановлено в суді апеляційної інстанції з пояснень представника відповідача, які не суперечать даним акту перевірки, перевіряючи не встановлювали фактичне знаходження товарів на складі. Хоча, як свідчать данні бухгалтерського обліку, надані позивачем документи та пояснення товар був зі складу відвантажений на реалізацію за договорами комісії.

Відповідач у судових засіданнях також вказував на те, що ІП «ТД «ХЗШВ»неправомірно відносило до складу валових витрат суму 8 300 000 грн. -вартість комісійних винагород (без ПДВ), (загальна сума винагород -9 960 000,00 грн., у т.ч. ПДВ -1 660 000,00 грн.) за послуги комісіонерів по реалізації товарів в рамках договорів комісії, оскільки метою підприємництва є отримання прибутку, в зв'язку з чим, встановлена ціна продажу товарів повинна покривати не лише витрати на придбання товарів (тобто собівартість), а також компенсувати інші витрати, пов'язані із здійсненням торговельної діяльності. Витрати, які не включаються до собівартості реалізованих товарів, а також сума прибутку враховуються через торговельну націнку. Позивач в рамках укладених договорів комісії отримував збиток, суму якого включав до складу валових витрат. Продаж товарів без одержання прибутку, тобто відсутність реального настання правових наслідків по укладеним комісійним угодам свідчить про те, що дані угоди (правочини) не були укладені з метою одержання прибутку, а тому -є нікчемними

Судом першої інстанції такі твердження відповідача були відхилені, з чим погодився суд апеляційної інстанції та з цим погоджується і колегія суддів касаційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - діяльність, направлена на отримання доходу. Пункт 4.1 ст. 4 даного Закот формулює нормативне визначення поняття дохід, як загальну суму, одержану (нараховану) платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах протягом звітного періоду. В наведених нормах мови про різницю між доходом одержаним і понесеними витратами (прибуток) взагалі не йдеться, а саме про дохід.

Сам по собі факт не отримання прибутку по конкретній операції не свідчить про її нікчемність та невідповідність п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно Статуту підприємства, продаж товарів, у тому числі і через посередників (комісіонерів), віднесено до основного виду діяльності ІП «ТД «ХЗШВ».

Судами встановлено, що позивач у перевіряємому періоді здійснював продаж товарів через комісіонерів.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач повинен довести правомірність оскаржених рішень.

Відповідач посилався на акт перевірки № 1872/23-104/34861034 від 15.07.2008 року як на належний доказ у справі, який підтверджує те, що неотримання позивачем прибутку в результаті здійснення господарської діяльності по укладеним угодам, є підставою вважати, що ці правочини були укладені без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, без отримання прибутку. Нікчемність обґрунтовує збитковістю операцій.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які зазначили, що відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 70 КАС України передбачено належність та допустимість доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Посилаючись на акт перевірки № 1872/23-104/34861034 від 15.07.2008 року, представниками відповідача не було обґрунтовано належність даного доказу. Висновки, наведені перевіряючими в даному акті перевірки не підкріплені жодними аргументами і носять характер припущень.

В акті не наведені конкретні данні які б свідчили про невідповідність операцій п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств». Висновок носить загальний характер. При здійсненні висновків, податковий орган не вказує та не відслідковує якій конкретно товар придбався та за яку ціну та на підставі чого він прийшов до висновку що саме цей товар зданий на реалізацію по договору комісії. Крім того, з акту вбачається, що відповідач не приймає суми витрат і по операціях які вважає не збитковими (операції де за висновком податкового органу немає ні прибутку ні збитків). Позивач збитковість операцій заперечує.

З огляду на викладене, судами не приймається до уваги у якості належного доказу по справі акт перевірки № 1872/23-104/34861034 від 15.07.08р.

Відповідно до п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 (зі змінами та доповненнями) -не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Акт перевірки, який містить необґрунтовані дані та складений з порушенням норм чинного законодавства не може бути належним доказом у справі, а факти порушень вказані в ньому слід вважати недоведеними.

При цьому колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який зазначив, що згідно звітності позивач мав прибуток, що не заперечується

відповідачем та, що для висновку про нікчемність угоди необхідно встановити протиправну ціль, однак податковий орган не досліджував відповідні питання.

За таких обставин, посилання відповідача на нікчемність укладених ІП «ТД «ХЗШВ»правочинів та як наслідок завищення валових витрат на вартість комісііїних винагород у загальній сумі 8 300 000 грн. є безпідставним зробленим на припущеннях.

Крім цього, у судовому засіданні апеляційного суду, представником відповідача не було надано суду будь-яких обґрунтованих пояснень або доказів (посилань на належні докази), які б свідчили про порушення позивачем приписів податкового законодавства, наявності протиправного умислу, а таким чином, донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток у зв'язку з зайвим включенням до складу валових витрат комісійної винагороди, здійснено відповідачем з порушенням норм діючого законодавства України.

З тих же підстав колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та пеляційної інстанції щодо необґрунтованості нарахування по цих операціях податку на додану вартість.

Також, відповідач вказував на те, що ІП «ТД «ХЗШВ»безпідставно включило до складу податкового кредиту у березні 2008 року суми ПДВ по операціях реалізації вина та шампанського за договором комісії із Державним Підприємством «Харківський завод шампанських вин»(комітентом). При цьому, податкові накладні датовані груднем 2007 року, хоча позивач перерахував кошти за реалізовані товари на користь комітента у лютому та березні 2008 року. Оскільки, останнім на ці суми податкові накладні за грудень до складу податкового зобов'язання по ПДВ не включалися, це відповідно потягло за собою порушення позивачем положень п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненями) (далі - Закон № 168).

Окрім наведеного, відповідач, з посиланням на пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 зазначив, що позивач не мав права враховувати у складі податкового кредиту ті податкові накладні, які не датовані березнем.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, комітент виписав податкові накладні по відвантаженню (у грудні), тому що його засоби технічної обробки документів не дозволяють формувати номенклатуру товару інакше, ніж разом з видатковою накладною, і дійсно не відобразив ці суми в складі податкових зобов'язань того періоду (вірніше спочатку врахував, а наприкінці місяця відкоригував), при цьому розрахунки з бюджетом не постраждали й порушення зазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, п. 4.7 ст. 4 не відбулося.

Крім цього, судами попередніх інстанцій було встановлено, що у лютому й березні 2008 року, після одержання коштів від комісіонера, позивач відповідно до положень п. 4.7 ст. 4 Закону № 168 врахував ці суми у складі податкових зобов'язань. Податкові накладні були зареєстровані в реєстрі виданих податкових накладних цього періоду. Комісіонер ІП «ТД «ХЗШВ»був повідомлений про це листом від 03.07.2008 року, до якого були підкладені оригінали таких податкових накладних.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що податковий кредит позивачем був сформований відповідно до вимог чинного законодавства України, а його зменшення податковим органом на суму 457 984 гри. є неправомірним.

Також не приймаються до уваги посилання відповідача на порушення ІП «ТД «ХЗШВ»положень ст. 2 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»№ 587-УП від 09.04.1999 року (зі змінами та доповненнями) (далі -Закон № 587) в результаті встановленого відхиленням у зв'язку з тим, що при визначенні бази оподаткування позивачем не були враховані суми реалізованих алкогольних виробів по договорам комісії.

З цього приводу судами попередніх інстанцій було зазначено наступне, з чим погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону № 587 платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності й підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торгівельній мережі алкогольні напої й пиво.

Об'єктом оподаткування збором є виручка, отримана від реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв і пива (ст. 2 Закону № 587).

Крім цього, суди попередніх інстанцій зазначили, з чим також погоджується суд касаційної інстанції, що положеннями ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва й обігу спирту етилових, коньячних і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року (зі змінами та доповненнями) визначено поняття оптової й роздрібної торгівлі.

Діяльність по придбанню товарів для їхньої наступної реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності є оптова торгівля; діяльність із продажу товарів безпосередньо громадянам і іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафі, барах, інших підприємствах громадського харчування визначена Законом як роздрібна торгівля.

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами та доповненнями), продаж товарів -це операції, які здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки й інших цивільно-правових договорів, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання. Не вважаються продажем операції по наданню товарів у межах договорів комісії, зберігання (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Виходячи зі змісту положень п. 2 Порядку нарахування збору й використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва й хмелярства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1170 (зі змінами й доповненнями) об'єктом оподатковування збором є виручка, отримана на кожному етапі реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі й у мережі громадського харчування алкогольних напоїв і пива, що включається в суму торгівельного обороту.

Податкові зобов'язання щодо сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва й хмелярства виникають із моменту одержання коштів за реалізовані алкогольні напої й пиво.

При цьому, положеннями (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, визначається виручка від реалізації продукції як дохід суб'єкта підприємницької діяльності. Згідно із пп. 6.2 п. 6 цього Положення не визнається доходом (виручкою) сума надходжень по договорах комісії, агентським і іншим аналогічним договором в інтересах комітента, принципала, тощо.

У зв'язку з наведеним, суди попередніх інстанцій дішли правильного висновку, що при реалізації алкогольних напоїв і пива за договором комісії, незалежно від порядку й форми розрахунку, комітент платить збір із всієї суми виторгу від реалізації товару, незалежно від розміру винагороди комісіонера і його видатків по виконанню доручення комітента.

Також, суди першої та апеляційної інстанції вірно зазначили, що коли підприємство оптової торгівлі, що реалізує продукцію підприємства-виробника й діє як комісіонер за договором комісії, платниками збору на розвиток виноградарства, садівництво й хмільництво ні є підприємство-виробник, оскільки воно не реалізує продукцію в оптово-роздрібній мережі, ні підприємство оптової торгівлі (комісіонер), оскільки воно не одержує виручки від реалізації алкогольних напоїв і пива, тобто не має об'єкта оподатковування вказаним збором.

З огляду на викладене судами обґрунтовано зазначено, що платниками збору в даному випадку є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої й пиво, отримані від комісіонера, на кожному наступному етапі в оптово-роздрібній торговельній мережі.

Суди вірно відмітили, що кошти, отримані комісіонером від реалізації алкогольних напоїв і пива не є виторгом комісіонера. Такі кошти враховуються як виторг комітента.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з виновками судів попередніх інстанцій про те, що при реалізації алкогольних напоїв і пива за договором комісії, комісіонер не є платником збору на розвиток виноградарства, садівництва й хмелярства.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі м. Харкова на Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009 року у справі № 2-а-31967/08/2070 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько