Ухвала суду № 26157860, 25.09.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/3858/12 25.09.2012 < Дата розгляду справи > 25.09.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/1490/2608/12 Суддя суду 1-ї інстанції - Румянцева Н.О.

Категорія 41 Суддя - доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Дубовою К.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Дьоміної І.В.,

третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13 червня 2012 року,

ухвалене за позовом ОСОБА_2 до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (далі - Управління), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, ОСОБА_5, - про зобов'язання передати у власність житлові кімнати у гуртожитку,

В С Т А Н О В И Л А :

27 липня 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою, яку обґрунтувала наступним.

В 2011 році вона звернулась із заявою до Миколаївської міської ради щодо передачі їй у власність безоплатно шляхом приватизації кімнат №НОМЕР_1 та №НОМЕР_2, розташованих у гуртожитку по АДРЕСА_3. Зазначену заяву обґрунтовувала тим, що зареєстрована та проживає в цих кімнатах з 17 вересня 1992 року (дата її народження), іншого житла не має.

Рішенням комісії із розв'язання проблемних питань забезпечення прав мешканців гуртожитків на житло від 22 червня 2011 року їй було відмовлено в задоволенні заяви, оскільки раніше її родині було надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що дана відмова порушує її право на безоплатну приватизацію житла, яке передбачено ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», просила зобов'язати Управління безоплатно передати їй у власність шляхом приватизації зазначені кімнати гуртожитку з розрахунку відповідно до даного Закону.

Заперечуючи проти позову, Управління вважало, що право позивачки на приватизацію кімнат в гуртожитку не доведено та не підтверджено доказами.

Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13 червня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення районного суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту її права, а саме зобов'язання відповідача передати у її власність кімнати у гуртожитку, не передбачений діючим законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» №500-VI від 04.09.2008 р. передбачає, що громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, (які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них), мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону. Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частина 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» №2482-ХІІ від 19.06.1992 р. регламентує, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Таким органом в м.Миколаєві відповідно до рішення міської ради №5/3 від 21.04.2011 року є Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (а.с.27).

Відповідно до ст.5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передача житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно з ст.26 даного Закону спори, пов'язані з порушенням житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, за згодою таких громадян можуть попередньо розглядатися комісіями із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка та її мати ОСОБА_5 (третя особа по справі) з 1992 року зареєстровані у кімнатах №№НОМЕР_1-НОМЕР_2, розташованих у гуртожитку по АДРЕСА_3 (а.с.26).

У 2011 році вони звернулися до Управління з заявою про приватизацію цих кімнат.

Їм у цьому було відмовлено у зв'язку з наданням їх сім'ї двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.8-10). Зазначену відмову позивачкою оскаржено не було.

Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно зазначена квартира на праві приватної власності зареєстрована за батьком позивачки - ОСОБА_4

Позивачка у власності нерухомого майна не має, що підтверджується довідкою КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» (а.с.33).

З урахуванням викладеного, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачка, звернувшись до суду з позовом про зобов'язання Управління передати їй безоплатно у власність кімнати у гуртожитку, обрала неналежний спосіб захисту.

Оскільки приватизацію житла здійснює відповідач по справі, який відмовив позивачці у цьому, то, як правильно зазначив місцевий суд, належним способом захисту порушеного права у даному випадку може бути визнання дій або рішень уповноваженого органу щодо відмови у приватизації неправомірними та про визнання за нею права на приватизацію.

Посилання суду першої інстанції на те, що дані вимоги повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства, на думку колегії суддів, є помилковим, однак, оскільки воно не вплинуло на правильність вирішення спору, то не має підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

< Текст >