Рішення № 26157319, 11.09.2012, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1620/2298/2012

Номер провадження 2/1620/878/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 вересня 2012 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Гриб М.В.

при секретарі -Непокупній Л.М..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про стягнення процентів по вкладах, пені, та втрат від інфляції ,-

В С Т А Н О В И В:

08.08.2012 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 25 грудня 2007 року між нею та відповідачем по справі було укладено договір № 20/02-02/30 на вклад «Валютний»на суму 15 000 доларів США терміном на 12 місяців та Договір № 20/02-02/29 на вклад «Універсальний»на суму 40 000 грн строком на 12 місяців. Оскільки відповідач відмовився виконувати взяті на себе зобов"язання по вказаним договорам, то рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.12.2011 року були частково задоволені її позовні вимоги до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»- стягнуто на її користь 40000 грн в рахунок повернення депозитних вкладів по договору від 25 грудня 2007 року на вклад "Універсальний" та 5000 грн відсотків по вказаному вкладу, а в рахунок повернення депозитних вкладів по договору від 25 грудня 2007 року на вклад "Валютний" -стягнуто 119839,50 грн та стягнуто 10785,56 грн відсотків по ньому. Рішення суду набрало законної сили і відповідач виконав його лише 20 липня 2012 року, повернувши депозити та відсотки у вказаних розмірах. Просила стягнути з відповідача на її користь: по договору на вклад «Універсальний»№ 20/02-02/29 та на вклад «Валютний»№ 20/02-02/30 від 25 грудня 2007 року. -загальну суму пені в розмірі 32052 грн, загальну суму 3% річних від сум боргу у розмірі 18794 грн; загальну суму втрат від інфляції у розмірі 49350 грн, а всього стягнути 100196 грн.. Також просила стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Курбатова Н.О. що діє на підставі довіреності (а.с.26), позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні в зв'язку з його безпідставністю та неправомірністю. У заперечення позову пояснила, що грошові зобов'язання у банку перед ОСОБА_1 до набрання чинності рішенням суду від 26.12.2011 року були відсутні, але банк добровільно виконав рішення суду після надходження відповідної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Крім того, вказувала, що вимога позивача про стягнення з банку втрат від інфляції по договору на вклад «Валютний»є безпідставною, посилаючись на те, що діючим законодавством не передбачено нарахування таких втрат щодо договорів на вклади в іноземній валюті Також зазначала, що суми грошового боргу по вкладам відповідно чинного законодавства індексації не підлягають та просила застосувати до вимог позивача передбачену законодавством позовну давність і повністю відмовити у задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає позов ОСОБА_1 підлягаючим частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 25 грудня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», назва якого згодом змінена на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», було укладено договір № 20/02-02/30 на вклад «Валютний»на суму 15 000 доларів США терміном на 12 місяців,(а.с.11) та Договір № 20/02-02/29 від на вклад «Універсальний»на суму 40 000 грн строком на 12 місяців. (а.с.9).

29 грудня 2010 року позивач звернулася до відповідача із заявою про повернення сум вкладів та відсотків по них, але в супереч вимогам ч.2 ст. 1060 ЦК України відповідач відмовив їй у задоволенні її заяви.

Зазначені факти були встановлені рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.12.2011 року , яке набрало законної сили 14.02.2012 року відповідно до ухвали Апеляційного суду Полтавської області (а.с.13-17).

Вказані обставини не підлягають доказуванню, оскільки згідно ст. 61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згаданим рішенням Миргородського міськрайонного суду з відповідача на користь позивача було повністю стягнуто зазначені суми вкладів та відсотки по договору на вклад «Валютний»по 26.12.2011 року і виконане воно було 19 липня 2012 року (а.с.8, 41). Однак коштів, що підлягали сплаті їй внаслідок порушення грошового зобов»язання, відповідач їй не сплатив.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ч. 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз цієї норми закону вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 3.2.3. вищезгаданих договорів (а.с.9,11) вкладник має право по закінченню строку договору отримати всі належні йому суми коштів за договором готівкою або шляхом безготівкового перерахування на рахунки вкладника.

Згідно ч.1 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Виходячи з системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи обставини встановлені рішенням суду від 26 грудня 2011 року, суд, приймаючи до уваги те, що зобов'язання про повернення сум вкладів було виконане відповідачем лише 19 липня 2012 року (а.с.8,41), вважає, що по 18 липня 2012 року (починаючи з наступного дня після звернення позивачки із заявою про повернення вкладів - 30.12.2010 року) відповідач повинен сплатити позивачу: по договору на вклад «Валютний»№ 20/02-02/30 від 25.12.2007 р. -відшкодування, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України, а також пеню в розмірі, передбаченому п.4.1. цього договору; а по договору на вклад «Універсальний»№ 20/02-02/29 від 25.12.2007р. крім цього, ще і втрати від інфляції.

При обчисленні процентів по вкладах після закінчення строку їх дії суд виходить із наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов»язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п.6.2. вказаних договорів, строк їх дії не продовжується.

Згідно п.5.4 договору № 20/02-02/30 від 25.12.2007 р. на вклад «Валютний», якщо вкладник в день закінчення строку дії цього договору не звернувся за сумою вкладу та відсотками, нарахування відсотків на загальну суму вкладу з цього моменту відбувається за тарифами банку для рахунку «До запитання»( у відповідній валюті).

В даному випадку п.5.4 договору на вклад «Валютний»встановлено порядок нарахування процентів після закінчення строку його дії, а отже нарахування відсотків на загальну суму вкладу з моменту закінчення строку його дії повинно відбуватися за тарифами банку для рахунку «До запитання»( у відповідній валюті), тобто в розмірі 0,25% річних. Вказана обставина встановлена рішенням суду від 26.12.2011 року, а тому згідно ст. 61 ч.3 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Вказаним рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивачки по вказаному договору відсотки по 26.12.2011 року (а.с.13-14). Отже з 27.12.2011 року до 19.07.2012 року (тобто за 205 днів, до дня повернення вкладу) суд вважає підлягаючими стягненню 0,25% річних від суми боргу, яка складала 15000 доларів США з відповідача на користь позивача за користування утримуваними коштами останнього. Вказана сума становить 21,06 доларів США (із розрахунку: 15000 х 0,25% = 37,5 : 365 днів х 205 днів = 21,06 доларів США).

Оскільки саме такий розмір процентів був встановлений договором за користування коштами після закінчення строку «Валютного»вкладу, то вимоги позивача про стягнення з відповідача в розмірі 3% річних за користування утримуваними коштами по цьому вкладу суд, за змістом ст. 625 ч.2; абз. 2 ч.1 ст. 1061 ЦК України, вважає необґрунтованими в частині розміру відсотків, а отже підлягаючими лише частковому задоволенню.

Згідно п.5.4 договору № 20/02-02/29 на вклад «Універсальний»від 25.12.2007 р. закінчення дії чинного Договору є підставою для закриття рахунку вкладника.

Таким чином, згаданим договором не передбачено нарахування процентів за користування коштами позивача після закінчення строку дії вкладу. Однак, враховуючи те, що відповідач на вимогу позивача від 29.12.2010 року, відмовив у поверненні суми вкладу по договору на вклад «Універсальний», суд вважає згідно ч.2 ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача на користь позивача за період з 30.12.2010 року до 19.07.2012 року ( тобто за 567 днів) 3% річних від 40000 грн, що складали суму боргу. Вказана сума становить 1864,11 грн, (із розрахунку: 40000 х 3% : 365 х 567 = 1864,11 грн).

При вирішенні вимоги щодо втрат від інфляції за вкладом у гривні, суд виходить із наступного.

За змістом ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

За період з 30.12.2010 року (тобто з наступного дня після звернення позивачки із заявою про повернення вкладів) до 19.07.2012 року (дня фактичного повернення вкладу) величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації лише у березні 2011 р.- 101,4%, та у квітні 2011 р.- 101.3%(а.с.42), що складає у березні 2011 р. -405,60 грн ( 40 000 грн. х 101,4 : 100), а у квітні 2011 р. 405,20 грн. ( 40000 х 101,3 : 100), а всього 810,80 грн.

Вказана сума 810,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як втрати від інфляції за вкладом у гривні.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення із ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»втрат від інфляції по договору на вклад «Валютний», суд виходить із наступного.

Згідно із ст. 1 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті -гривні, оскільки відповідно до ст. 99 Конституції України і Указу Президента України від 25 серпня 1996 року N 762/96 «Про грошову реформу в Україні»грошовою одиницею і єдиним законним засобом платежу на території України є гривня.

Аналіз вказаних норм права вказує на те, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня , а іноземна валюта , яка була предметом кредитного договору №20/02-02/30 від 25.12.2007 року, індексації не підлягає . З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення втрат від інфляції по вказаному договору є безпідставними, а тому в цій частині її вимог суд вважає необхідним відмовити.

Крім цього, в силу п.4.1 кожного Договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з банку на її користь по кожному із Договорів пені в розмірі 0,05% від неповернутої суми вкладу за кожен день прострочення виконання грошового зобов»язання (тобто з 30.12.2010 р.- дня фактичної відмови повернення вкладу, до 19.07.2012 р- день повернення вкладу), але в межах однорічного строку, оскільки згідно ст. 258 ч.2 п.1 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік і про застосування вказаного строку заявила представник відповідача в судовому засіданні. Вказана сума складає: по договору на вклад «Валютний»- 2737,5 доларів США (із розрахунку: 15000 х 0,05% х 365 = 2737, 50 доларів США), а по договору на вклад «Універсальний»-10585 грн (із розрахунку: 40000 х 0,05% х 365 = 10585 грн).

Посилання відповідача на відсутність у нього зобов»язань перед позивачем за спірними договорами до набрання чинності рішення суду від 03.12.2010 р, яким штучно встановлено чинність договорів, не заслуговує на увагу, оскільки рішенням місцевого суду встановлені фактичні обставини, які не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Рішення місцевого суду набрало чинності і виконане відповідачем. Посилання відповідача в цій частині протирічать засадам цивільного судочинства.

Таким чином з відповідача на користь позивача всього підлягає стягненню по договору на вклад «Валютний»від 25.12.2007 року 2758,56 доларів США (із розрахунку: 21,06$ процентів + 2737,50$ пені = 2758,56 $), що за офіційним курсом Національного банку України на день винесення рішення (7,993 грн = 1 долар) еквівалентно 22049,17 грн, а по договору на вклад «Універсальний»від 25.12.2007 року всього підлягає стягненню 13259,91 грн (із розрахунку: 1864,11 грн процентів за користування коштами позивача + 810,80 грн втрат від інфляції + 10585,00 грн пені = 13259,91 грн).

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 353 грн 09 коп, що складає 1% від загальної суми задоволених позовних вимог.

Суд також вважає необхідним стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на оплату правової допомоги 774,40 грн пропорційно сумі задоволених позовних вимог (із розрахунку: позовні вимоги задоволені на 35,2%, а 2200 грн (а.с.20) х 35,2% = 774,40)

Керуючись ст. 9 Конституції України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 533, 599, 625, 1060, 1061 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про стягнення процентів по вкладах, пені, та втрат від інфляції - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 2758,56 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день винесення рішення еквівалентно 22049,17 грн. (двадцять дві тисячі сорок дев»ять грн 17 копійок) боргу за договором на вклад «Валютний»№ 20/02-02/30 від 25 грудня 2007 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 13259,91 грн (тринадцять тисяч двісті п»ятдесят дев»ять грн. 91 копійку) боргу по договору на вклад «Універсальний»№ 20/02-02/29 від 25 грудня 2007 року.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»- відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на оплату правової допомоги 774(сімсот сімдесят чотири) грн 40 копійок

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь держави судовий збір в сумі 353 (триста п»ядесят три) грн 13 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області.

Суддя: М. В. Гриб