Ухвала суду № 26155926, 20.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9217/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Губської О.А.,

Суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі: Рогальовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Містечко інвалідів»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення - рішення від 30.03.2012 р. №000052222/1485/10/22-50, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (надалі -відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення - рішення від 30.03.2012 р. №000052222/1485/10/22-50.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2012 року позовні вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову позивача.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, у період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р. ДПІ у Дарницькому районі м. Києва була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт №6397/2302/33054220 від 19.12.2011 р.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 4.8 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. №303 (надалі - Постанова № 303), п.п.5.3.-5.5. п.5. п.п.6.4. п.6 «Інструкції про Порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України»ДПА України від 19.07.1999 р. №162/379.

Відповідачем на підставі висновків проведеної перевірки, викладених у Акті, винесене податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 р. №000052222/1485/10/22-50.

З такими висновками відповідача колегія суддів погодитись не може та підтримує думку суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідачем не враховано той факт, що у Акті, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення зазначено, що перевіркою встановлено порушення п 4.8 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»затвердженого Постановою №303, п.п.5.3.-5.5. п.5. п.п.6.4. п.6 «Інструкції про Порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України»ДПА України від 19.07.1999 р. №162/379 за період, що перевіряється на загальну суму 51 368 грн. 72 коп.

Відповідно до п. 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою №303 і п. 3 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», об'єктом обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища є об'єми відходів, які розміщуються в спеціально відведених для цього місцях.

Згідно з п. 6.1 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища»суми збору, які стягуються за викиди стаціонар ними джерелами забруднення, скидання і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидання і розміщення відходів), виходячи з фактичних об'ємів викидів, скидань і розміщення відходів, нормативів збору ви значених по місцезнаходженню цих джерел, корегуючих коефіцієнтів.

Щодо суб'єкта платника збору за забруднення навколишнього природного середовища, то відповідно до вимог ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою №303, платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища є суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, включаючи їх філії, відділення, які здійснюють викиди і скиди забруднюючих речових в навколишнє середовище і розміщення відходів.

Згідно з абзацами 7, 19 ст. 1 Закону України «Про відходи»розміщення відходів - це зберігання, тобто тимчасове розміщення відходів в спеціально відведених місцях або об'єктах (до їх утилізації або знищення) і поховання відходів в спеціально відведених для цього місцях, до яких, згідно абзацу 16 ст. 1 відносяться місця або об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр і т.д.), на використання яких одержано дозвіл спеціально уповноважених органів на знищення відходів або здійснення інших операцій з відходами.

Відповідно до п. 2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення і розміщення відходів, розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Отже, висновки оспорюваного податкового повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, що регулював порядок та підстави нарахування та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища у період його дії.

Крім того, за основу визначення кількості відпрацьованих ламп обрані дані бухгалтерського обліку по рахунку 201 «Допоміжні матеріали». Це є невірним, тому що ці дані свідчать про відпуск люмінесцентних ламп у виробництво. Списання товарно-матеріальних цінностей з цього рахунку відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»означає їх передачу в експлуатацію.

Оперативний кількісний облік відпрацьованих люмінесцентних ламп, які стали відходами в розумінні норми, передбаченої ст. 1 Закону України «Про відходи»повинен відображатися в матеріально-сировинних балансах. Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлює, що основою для визначення даних про фактичні обсяги розміщення відходів є саме матеріально-сировинні баланси виробництва.

Крім того, в бухгалтерському та податковому обліку відображається лише вартісний вимірник активів і запасів, а для обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища мають значення лише кількісні показники.

Згідно положень Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України 19.07.99 р. №162/379 з наступними змінами та доповненнями, контроль за дотриманням лімітів скидів та розміщення відходів здійснюється органами Мінприроди України.

При цьому органи державної податкової служби залучають за попереднім узгодженням територіальні органи Мінприроди України для перевірки правильності визначення платниками фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів. Таким чином, на законодавчому рівні визначено дві альтернативні підстави або договір зі спеціалізованою організацією, або дозвіл на розміщення на власній території.

Таким чином, відсутність дозволу на розміщення відходів не виключає відповідні позалімітні відходи з об'єкту оподаткування та не звільняє платника збору за забруднення навколишнього природного середовища від обов'язку сплати такого збору (це є понадлімітне розміщення відходів), але сам факт списання люмінесцентних ламп, не свідчить про їх розміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Містечко інвалідів»не має спеціально відведених місць для розміщення відходів, тому не міг здійснювати розміщення відходів, у зв'язку з чим передавав відходи - списані люмінесцентні лампи - спеціалізованій організації, що має необхідні ліцензії - ТОВ «Фірма «Володар-Роз».

Слід зазначити, що згідно п. 2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. №1218, ліміт на утворення відходів - це максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що копії договору №788-К від 03.01.2008 р. на перевезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) та Копії договору №788-К/09 від 03.01.2009 р. на перевезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) з ТОВ «Фірма «Володар-Роз» Позивачем надавались Відповідачу під час проведення перевірки.

Крім того, виключний перелік прав органів державної податкової служби визначений ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Цим переліком не передбачено повноваження податкового органу щодо контролю за дотриманням лімітів скидів та розміщення відходів, оскільки ці повноваження здійснюються органами Мінприроди України. Крім того, податковий орган навіть не має права звертатися до суду з цих питань.

Згідно положень Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України 19.07.99 р. №162/379 з наступними змінами та доповненнями, контроль за дотриманням лімітів скидів та розміщення відходів здійснюється органами Мінприроди України.

При цьому органи державної податкової служби залучають за попереднім узгодженням територіальні органи Мінприроди України для перевірки правильності визначення платниками фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Отже, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, з яким погоджується судова колегія, що відповідачем порушені норми чинного законодавства, а податкове повідомлення-рішення є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Містечко інвалідів»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення - рішення від 30.03.2012 р. №000052222/1485/10/22-50 -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.